
- •1. Особливості кп як галузі права. Конституційне та державне право.
- •2.Предмет і методи науки кп.
- •3. Система конституційного права
- •4.Суб'єкти та основні види конституційно-правових відносин.
- •5. Види джерел конституційного права.
- •6.Сутність і поняття конституції
- •7. Спільні риси конституцій та особливості їх прояву в різних країнах.
- •8.Класифікація конституцій.
- •1. За формою
- •2. За способом внесення змін і доповнень
- •3. За часом прийняття і тривалістю дії :
- •10. Основні способи прийняття конституцій
- •11 . Порядок внесення змін і доповнень до конституцій.
- •12.Суверенітет як принцип конституційної теорії та практики.
- •13. Конституційно-правові засоби безпосередньої реалізації народного суверенітету.
- •14.Референдум як засіб прямої демократії та його різновиди.
- •15. Вибори як форма реалізації народного суверенітету.
- •16. Основні типи сучасних виборчих систем.
- •17.Стадії виборчого процесу.
- •V. Висування і реєстрація кандидатів.
- •Vі. Передвиборна агітація.
- •Vііі. Підрахунок голосів і визначення результатів виборів.
- •18.Конституційні принципи демократії.
- •19. Економічні і соціальні відносини як суб’єкти конституційного регулювання.
- •20.Конституційні засади духовного життя суспільства
- •21.Поняття і принципи конституційного статусу особи.
- •22.Сутність громадянства. Громадянство і підданство.
- •23.Способи набуття громадянства.
- •25.Подвійне громадянство і без громадянство.
- •26.Конституційні права і свободи особи та їх класифікація.
- •27. Способи конституційного визначення обсягу прав і свобод особи.
- •28.Особисті права і свободи.
- •29.Економічні та соціально-економічні права і свободи особи.
- •30. Соціальні права і свободи особи
- •31.Політичні права і свободи особи.
- •33. Конституційні обов`язки особи
- •34. Види гарантій конституційних прав і свобод.
- •35. Поняття форми держави та його використання у конституційному праві.
- •36.Особливості основних форм державного правління.
- •37.Монархія як форма державного правління та її різновиди.
- •38.Парламентарна республіка як форма державного правління.
- •39.Президентська республіка як форма державного правління.
- •40.Змішана республіканська форма державного правління.
- •41. Поняття суперпрез, монократичної, та ряд респ
- •42. Зв'язок форми правління і особливостей поділу державної влади.
- •43.Основні форми державного устрою.
- •44. Унітаризм як форма державного устрою.
- •45.Федералізм як форма державного устрою.
- •46. Способи конституційного розмежування компетенції федерації та її суб'єктів
- •48. Політичний режим як форма держави та його основні ознаки.
- •49.Особливості різних типів політичних режимів.
- •50.Державний режим та його різновиди.
- •51. Особливості конституційного статусу глав держави.
- •52. Конституційний статус глави держави у країнах з монархічною формою правління
- •53. Основні системи престолонаслідування
- •54. Основні системи обрання та підстави припинення повноважень президента
- •55. Особливості конституційного статусу президента в парламентарній республіці
- •57. Конституційний статус президента у республіці змішаного типу
- •58. Поняття парламенту та парламентаризму.
- •59.Порядок формування парламентів
- •60. Структура парламентів та їх палат
- •61.Назва парламентів, їх кількісний склад та строки повноважень
- •62. Комісії ( комітети) як елементи структури парламентів.
- •63. Парламентські фракції, їх формування та внутрішня організація.
- •64. Компетенція парламентів
- •65. Парламентський контроль за діяльністю уряду
- •66. Конституційні принципи правового статусу парламентарів
- •67. Парламентський індемнітет та імунітет
- •68. Права та обов’язки депутата парламенту і підстави припинення його повноважень
- •69. Основні стадії законодавчого процесу в парламенті.
- •70. Промульгація як стадія законодавчого процесу
- •71. Особливості Законодавчого процесу в умовах двопалатної системи
- •72. Парламенти і бюджет.
- •73. Поняття виконавчої влади та її суб’єктів
- •74.Конституційний статус уряду
- •76. Структура урядів.
- •77. Політична відповідальність уряду
- •78. Компетенція урядів
- •79. Сутність і функції судової влади.
- •80. Система судової влади
- •81. Формування суддівського корпусу та конституційні принципи статусу суддів.
- •82. Конституційні принципи організації судової влади
- •83.Конституційні принципи функціонування судової влади
- •84. Поняття конституційного контролю та системи його органів
- •85.Основні моделі організації судового конституційного контролю
- •86.Повноваження органів судового конституційного контролю
- •87. Класифікація форм судового конституційного контролю
- •88. Поняття місцевого управління та самоврядування
- •89. Основні системи організації публічної влади на місцях
- •91.Сутність і функції політичних партії.
- •92. Основні типи сучасних партійних систем
- •93.Інституціоналізація політичних партій у конституційному праві
5. Види джерел конституційного права.
Джерела конституційного права – форми закріплення і зовнішнього вияву норм конституційного права .
Джерела конституційного права розрізняються залежно від моделей правових систем.
У країнах з романо-германською (континентально-європейською) моделлю правової системи головними джерелами конституційного права є нормативно-правові акти, видані вищими органами держави, - парламентом, главою держави, урядом, а також органами місцевого самоврядування.
Для англосаксонської (англо-американською) моделі правових систем характерним є поділ права на статутне право, джерелом якого є парламентські акти, і загальне право, що склалося на базі місцевих звичаїв і узагальнення практики судів, рішення яких – судові прецеденти – визначаються основними з джерел права поряд із законодавчими актами.
Мусульманська правова модель поряд із законами і іншими нормативно-правовими актами відносить до джерел конституційного права релігійні джерела (шаріат – положення Корану, Суни).
За формою і відмінностями механізмів нормотворення джерела к.п. поділяють на формалізовані і неформалізовані.
- Формалізовані джерела мають писану форму і є результатом спеціалізованої цілеспрямованої діяльності органів державної влади;
- Неформалізовані не мають писаної форми, ними є конституційні звичаї, що склалися на основі державно-політичної пратики.
За суб’єктами правотворчості:
акти прямого волевиявлення народу ( рішення прийняті на загальнодержавному референдумі)
закони і парламентські регламенти (приймаються парламентом)
акти (укази, декрети, накази тощо) глави держави – президента чи монарха.
акти (постанови, декрети, ордонанси тощо) уряду
судові прецеденти ( створюються судами загальної юрисдикції)
акти органу судового конституційного контролю
акти органів місцевого самоврядування
За походженням:
- національні – нормативно-правові акти, видані національними органами публічної влади, а таож національно-конституційні звичаї;
- міжнародні – міжнародні договори, до яких приєдналася держава, а також визнані нею міжнародні акти ненормативного характеру – декларації, хартії тощо ;
За юридичною силою:
міжнародні договори до яких приєдналася держава
конституція як основний закон держави
акти органу судового конституційного контролю, верховного суду, або конституційного суду
закони в такій послідовності:
~ конституційні
~ органічні
~ звичайні - акти глави держави
Акти уряду
Акти органів місцевого самоврядування.
Джерела конституційного права, більш докладно:
І. Конституція – головне джерело конституційного права, що може бути:
одним актом;
системою з кількох актів, що мають вищу юридичну силу;
системою норм, що містяться в багатьох джерелах права;
ІІ. Закони:
Конституційні закони.
Три значення терміну конституційний закон:
Конституційні закони – закони, що вносять зміни і доповнення до конституції;
Конституційні закони – закони, які в сукупності складають конституцію держави (Швеція, Фінляндія)
Конституційні закони – закони. Що приймаються з найважливіших питань, передбачених конституцією
2) Органічні закони – закони, що приймаються на основі приписів Конституції, , на основі її бланкетних норм (бланкетна норма – правова норма, на основі якої державні органи і посадові особи можуть самостійно встановлювати інші правові норми). і в складнішому порядку ніж звичайні закони
3) Звичайні закони – закони, що приймаються за звичайною законодавчою процедурою
До джерел конят права належать таож надзвичайні закони, що приймаються парламентом за умов надзвичайного, або воєнного стану
У федеративних державах джерелами конституційного права є не тільки федеральні онституція і закони, а й конят і відповідні закони суб федерації
Важливе значення я дж конят права мають парламентські регламенти
ІІІ. Акти органів виконавчої влади - Глави держави та Уряду (підзаконні акти) з предмета конституційного права
V. Судові прецеденти (praecedeпs – той, що передує) у країнах з англосаксонською моделлю правових систем (Великобританія, США, Канада, Австралія, Нова Зеландія та ін.) рішення суду в конкретній справі, юридичне обґрунтування якого надалі стає правилом, обов'язковим для всіх судів тієї самої або нижчої інстанції при розгляді ними аналогічних справ. У країнах з англосаксонською правовою системою прецедент є одним із головних джерел права і лежить в основі всієї правової системи. Найбільше значення у якості прецеденту судового мають рішення вищих судів, які здійснюють письмове судочинство і публікують свої рішення, що стають обов'язковими при розгляді аналогічних справ. Рішення судів можуть ґрунтуватись як на законах і попередніх судових прецедентах, так і на нормах моралі, поняттях свободи, справедливості тощо.
VІ. Конституційні звичаї (конвенційні норми) — у конституційному праві неодноразово застосовувані правила, які використовується при регулюванні певних суспільних відносин сфери дії конституційного права. Конституційні звичаї є одним із джерел права і мають таку ж юридичну силу, як і закони та судові прецеденти, але, на відміну від них, звичайно, не мають офіційної писаної форми і є конвенційними нормами (від лат. coпveпtio — договір). Роль і значення Конституційних звичаїв помітно відрізняються в країнах, що належать до різних правових систем. Найбільшу роль Конституційний звичай відіграє в країнах з англосаксонською моделлю правових систем. Так, у Великобританії багато провідних державних органів формуються і функціонують на основі не писаних законів, а звичаїв, що склалися іноді протягом століть. Такими є, наприклад, встановлені звичаєм порядок формування уряду, роль і повноваження кабінету, прерогативи прем'єр-міністра. У країнах континентальної Європи звичаї у конституційно-правовій сфері застосовується порівняно рідко.
VІІ. міжнародно-правові акти – міжнародні документи, які визнає держава. В багатьох країнах зафіксована пріоритетність норм міжнародного права на внутрішніми законами. Релігійні джерела – віровчення записані у священних книгах
VІІІ. Доктринальні джерела конституційного права – праці відомих правознавців, класиків політико-правової думки.
ІХ. Акти надзвичайних органів влади – стоять над законом , політичні декларації, внутрідержавні публічно-правові договори.
ІV. Рішення органів місцевого самоврядування