63. Парламентські фракції, їх формування та внутрішня організація.

Парламентська (депутатська) фракція — це об'єднання парла­ментаріїв на основі їхньої партійної належності. Парламентські фракції зазвичай формуються із членів однієї політичної партії, представленої у парламенті, можливе утворення спільної фракції із представників кількох ідеологічно і політично близьких партій. Парламентські фракції є одним з найважливіших елементів струк­тури палат парламентів. їх існування визнається конституціями багатьох держав. Порядок утворення і права фракцій визначають­ся регламентами парламентів. Регламенти зазвичай встановлюють нижню межу чисельності фракції, за якої вона може існувати. Встановлення нижньої межі чисельності фракції пов'язано з потребами структурування пар­ламенту та забезпечення його працездатності.

Парламентська фракція зв'язана партійною дисципліною. Вона формує свій керівний орган — правління, виконавчий комітет, бюро тощо, до складу якого входять лідери партії,, парламентські організатори («батоги»), секретарі та ін. Великі фракції можуть по­ділятися на групи або секції. Для вивчення питань поточної парла­ментської роботи, окремих законопроектів, що виносяться на роз­гляд парламенту, у фракціях можуть утворюватись тимчасові ро­бочі групи. Вищим керівним органом фракції є загальні збори або конференція її членів. Лідер партії зазвичай є водночас і керівни­ком фракції, іноді ці функції покладаються на різних парламентаріїв. У деяких країнах парламентська фракція фактично є керівним ядром і реальним керівництвом відповідної партії. Керівник фрак­ції визначає політику фракції і партії в цілому, забезпечує єдність фракції, пропонує кандидатури від неї до органів палати, підтримує зв'язок з головою парламенту, главою держави, урядом, різними посадовими особами. У багатьох парламентах утворюються спеці­альні органи, що об'єднують лідерів фракцій для підготовки парла­ментських рішень. Фракції пропорційно представлені в комітетах і комісіях парламенту, розподіляють між собою посади їх голів. Парламентські фракції справляють великий вплив на роботу парламенту — формування порядку денного пленарних засідань, спрямованість дебатів, голосування, використання різних форм контролю за діяльністю уряду. На рівні фракцій ведуться пере­говори про формування уряду. Роль фракцій конкретних партій у парламенті залежить від їх чисельності. Найбільші можливості впливати на роботу парламенту й уряду мають ті фракції, що вхо­дять до парламентської більшості. Невеликі за чисельним скла­дом фракції впливають на роботу парламенту й уряду передусім тією мірою, якою їхні позиції збігаються з позиціями більшості. Зазвичай представник найбільшої фракції обирається головою парламенту, його заступники представляють інші великі фракції. Завдяки парламентським фракціям робота парламенту стає од­ним із видів партійно-політичної діяльності. Партії, що формують уряд, несуть відповідальність перед виборцями за його діяльність. Крім парламентських фракцій у парламентах деяких країн утво­рюються також депутатські групи, що є об'єднаннями парламен­таріїв, які не входять до складу фракцій. Є дві основні моделі відносин у парламентській фракції — британська та американська. Британська модель, що поширена в країнах Західної Європи, характеризується тісними зв'язками членів фракції і жорстким підпорядкуванням їх партійній дисци­пліні. За цієї моделі парламентарій обстоює в парламенті позицію фракції з того чи того питання, діє (висловлюється і голосує) так, як йому велить фракція. Американська модель передбачає менш тісні партійні зв'язки парламентаріїв, їх волевиявлення при при­йнятті парламентських рішень не завжди зумовлюється пар­тійною належністю. Парламентарні і змішана республіканська форми правління, за яких уряд формується парламентом або за його участю і несе перед ним політичну відповідальність, перед­бачають британську модель відносин у парламентській фракції. Інакше ні парламент, ні уряд не зможуть ефективно працювати. За відсутності жорсткої партійної дисципліни у фракціях у пар­ламенті важко формується постійно діюча більшість, на яку міг би спиратися уряд, останній часто змінюється, позиція парламен­ту з тих чи тих питань є не прогнозованою, рішення приймаються ситуативною, тобто випадковою, більшістю, а пленарні засідання нагадують перманентний мітинг, на якому без будь-якої відпові­дальності виступають усі бажаючі парламентарії. Американська модель відносин у парламентській фракції може бути придатною для президентської республіки, де уряд форму­ється позапарламентським способом і не несе політичної відпові­дальності перед парламентом, однак за парламентарних і зміша­ної республіканської форм правління вона неприйнятна. Особливо негативними за своїми наслідками для парламенту, уряду, всієї ор­ганізації державної влади, суспільства в цілому є вільні переходи парламентаріїв з однієї парламентської фракції до іншої, що на­були масового характеру. Такі переходи призводять до зникнення раніше утворених і виникнення нових фракцій, зміни фракційної структури парламенту, складу парламентської більшості, якщо вона взагалі існує, а відтак знімають питання про відповідальність представлених у парламенті політичних партій перед виборцями. Не зв'язаний партійною дисципліною парламентарій може ви­користовувати депутатський мандат у власних інтересах і навіть приторговувати ним, виручаючи кошти за перехід до тієї чи тієї фракції або за голосування на замовлення тим чи іншим чином.