46. Способи конституційного розмежування компетенції федерації та її суб'єктів

Сфери компетенції в федераціях:

1. Сфера виконавчої компетенції в федерації;

2. Сфера виконавчої компетенції суб’єктів федерації;

3. Сфера спільної (конкуруючої) компетенції федерації та суб’єктів федерації;

4. Сфера залишкової компетенції

Наявні 5 способів конституційного розмежування:

1. Визначення сфери виключної компетенції федерації, та передача залишкових повноважень суб’єктам федерації

• прийняття та зміна федеральних конституцій

• визначення федеральної державної власності

( США, Австралія, Бразилія, Ефіопія, Танзанія, Швейцарія)

Цей спосіб отримав назву федерального дуалізму.

2. Визначення сфери виключної компетенції федерації і виключної компетенції суб’єктів федерації. ( Аргентина, Канада)

3. Визначення сфери виключної компетенції федерації і сфера спільної ( конкуруючої) компетенції федерації і суб’єктів федерації.

Якщо рішення федерації переважають – централізована

Якщо рішення суб’єктів федерації переважають – децентралізована

(Австрія, Нігерія, Пакистан, Німеччина)

4. Визначення сфери виключної компетенції федерації, сфери виключної компетенції суб’єктів федерації та сфери спільної ( конкуруючої) компетенції федерації і суб’єктів федерації. (Індія)

5. Визначення сфери виключної компетенції федерації, сфери спільної ( конкуруючої) компетенції федерації і суб’єктів федерації і передача решти (залишкових) повноважень суб’єктам. ( Росія)

47.Конфедерація як міжнародно-правове об'єднання суверенних держав.

Конфедерація — це форма союзу держав, за якої держави зберігають свій суверенітет у повному обсязі

1) конфедерація утво­рюється на основі відповідних договорів;

2) суб'єкти конфедерації мають право вільного виходу з неї;

3) суверені­тет у конфедерації належить державам, які входять до її

складу;

4) до предмету відання конфедерації входить невели­ке коло питань: війни і миру, зовнішньої політики, формування єдиної армії, системи комунікацій тощо;

5) у конфедерації утворюються тільки ті державні органи, які необхідні для вирішення завдань, особливо виокремлених за договірними актами;

6) постійно діючі державні органи конфедерації позбавлені владних повноважень;

7) суб'єктам конфедерації належить право відмови у визнанні або в застосуванні актів союзної влади та ін

48. Політичний режим як форма держави та його основні ознаки.

Політичний режим — це система методів і засобів здійснення політичної

влади в державі. На відміну від державного режиму, який характеризує

здійснення тільки державної влади, політичний режим є комплексною характеристикою, що виходить за межі держави як інституту й охоплює також інші політичні інститути — політичні партії, громадські організації, органи місцевого самоврядування, засоби масової інформації. У цьому значенні політичний режим виступає як функціональний аспект політичної

системи суспільства в цілому, тоді як державний режим характеризує функціонування лише держави.

Політичний режим характеризується такими основними ознаками:

• спосіб формування органів державної влади;

• співвідношення законодавчої, виконавчої і судової влади (наявність чи відсутність поділу влади), органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

• становище і роль політичних партій і громадських організацій у суспільстві;

• реальність прав і свобод індивідів;

• роль ідеології в суспільстві.

За відмінностями між цими ознаками розрізняються різні типи політичних режимів. Найпоширенішим є поділ політичних режимів на демократичні (парламентаризм; президенціалізм) й недемократичні. Останні, своєю чергою, поділяються на тоталітарні й авторитарні.