35. Поняття форми держави та його використання у конституційному праві.

форма держави – сукупність загальних ознак держави, зумовлена інституціональними, територіальними і функціональними способами організації влади.

Інституціональними способами організації влади є форма держ правління

Територіальними способами організації влади є форма держ устрою

функціональними способами організації влади є держ режим

Форма державного правління — це спосіб організації державної влади, зумовлений принципами формування і взаємовідносин вищих органів держави— глави держави, парламенту, уряду. Визначальною ознакою форми державного правління є правовий статус глави держави. Залежно від правового статусу глави держави і порядку формування цього вищого органу державної влади розрізняють дві основні форми державного правління

• Монархія

~ абсолютна (необмежена)

~ конституційна (обмежена): 1. дуалістична ; 2. парламентарна

• Республіка:

~ президентська

~ парламентарна

~ змішана

Форма державного правління закріплюється в конституціях через загальні визначення, встановлення статусу вищих органів держави та розподіл між ними повноважень зі здійснення державної влади.

Форма державного устрою — це спосіб територіальної організації держави, що визначається принципами взаємо­відносин держави як цілого і її тери­торіальних складових.

форма державного устрою — це відносини між різними органами влади, що існують у територіальних одиницях держави, з центральними органа­ми державної влади.

розрізняють дві основних форми — унітарну і федеративну.

Унітарною (франц. unitaire — єдиний, від лат. unitas — єдність) є така держава, територія якої складається з адміністративних або політико-адміністративних одиниць.

закріплюється в конституції використання терміну « єдина»

Федерація — це союзна держава, територія якої складається з державних утворень, наділених юридичною і певною політичною самостійністю.

Федеративна форма закріплюється в конституції через 3 ознаки:

1. використання терміну «федеративна», «союзна»

2. перерахування в конституції усіх суб’єктів федерації

3. розподіл в конституції сфер компетенції федерації та її суб’єктів

Державний режим— це спосіб здійснення державної влади в країні. Визначальними щодо державного режиму є поділ влади і реальний порядок взаємодії вищих органів законодавчої і виконавчої влади.

За цими двома ознаками виокремлюються такі типи державних режимів:

- Абсолютизм

- обмежений дуалізм

- Дуалізм

- Президенціалізм

- парламентаризм.

- міністеріалізм

- партократизм

36.Особливості основних форм державного правління.

Форма державного правління — це спосіб організації державної влади, зумовлений принципами формування і взаємовідносин вищих органів держави— глави держави, парламенту, уряду. Визначальною ознакою форми державного правління є правовий статус глави держави. Залежно від правового статусу глави держави і порядку формування цього вищого органу державної влади розрізняють дві основні форми державного правління

— монархія, за якої главою держави є монарх, і республіка, в якій главою держави є президент. Різновиди цих форм визначаються співвідношенням повноважень законодавчої і виконавчої влади, розподілених між главою держави, парламентом і урядом у конкретній країні та зумовленим ним порядком їх формування

Монархія (гр. monarchia — єдиновладдя, від monos — один і arche — влада) — це форма державного правління, за якої главою держави є монарх, що отримує владу в порядку престолонаслідування і здійснює її за власним правом, довічно. Основними сучасними різновидами монархії є абсолютна, дуалістична і парламентарна монархії, що визначаються співвідношенням повноважень законодавчої і виконавчої влади, розподілених між монархом,

парламентом і урядом у конкретній країні. Дуалістична і парламентарна

монархії називаються також обмеженими, або конституційними, оскільки влада монарха в них обмежена конституцією.

Республіка (лат. respublica — суспільна, всенародна справа, від res — справа і publicus — суспільний, всенародний) — це форма державного правління, за якої суверенне право на владу належить народу, а вищі органи державної влади обираються безпосередньо народом або формуються загальнонаціональною представницькою установою (парламентом). За такими ознаками, як спосіб обрання глави держави — президента (на загальних виборах чи парламентом), суб'єкт формування уряду (президент чи парламент), політична відповідальність уряду (перед президентом чи парламентом), у сучасному світі розрізняють три основні різновиди республіканської форми правління — президентську, парламентарну

і змішану республіки.

Форма державного правління закріплюється в конституціях через загальні визначення, встановлення статусу вищих органів держави та розподіл між ними повноважень зі здійснення державної влади. Республіканська форма правління закріплюється в конституціях зазвичай чітко: «Італія — демократична Республіка, заснована на праці» (ч. 1 ст. 1 Конституції Італії

1947 р.); «Франція є неділимою, світською, демократичною і соціальною

Республікою» (ст. 1 Конституції Франції 1958 р., положення внесене до Конституції 1995 р.); «Російська Федерація — Росія є демократична федеративна правова держава з республіканською формою правління» (ч. 1 ст. 1 Конституції Росії 1993 р.); «Азербайджанська держава — демократична, правова, світська, унітарна республіка» (ч. 1 ст. 7 Конституції Азербайджану 1995 р.). Подібні формулювання є в конституціях майже всіх держав з республіканською формою правління.

Різновиди республіканської форми правління в конституціях семантично

точно визначаються рідко. Як приклад можна навести конституції Казахстану і Туркменістану, в яких закріплено президентську форму республіканського правління: «Республіка Казахстан є унітарною державою з президентською формою правління» (ч. 1 ст. 2Конституції Казахстану 1995 р.); «Туркменістан — демократична, правова і світська держава, в якій державне правління здійснюєтьсяу формі президентської республіки» (ч. 1 ст. 1 Конституції Туркменістану 1992 р.). Змішана форма республіканського правління в конституціях семантично точно не визначається. Висновок

про неї та її конкретний різновид (президентсько-парламентарний чи парламентарно-президентський) робиться передусім на співвідношення конституційних повноважень президента і парламенту щодо формування уряду.