- •1. Особливості кп як галузі права. Конституційне та державне право.
- •2.Предмет і методи науки кп.
- •3. Система конституційного права
- •4.Суб'єкти та основні види конституційно-правових відносин.
- •5. Види джерел конституційного права.
- •6.Сутність і поняття конституції
- •7. Спільні риси конституцій та особливості їх прояву в різних країнах.
- •8.Класифікація конституцій.
- •1. За формою
- •2. За способом внесення змін і доповнень
- •3. За часом прийняття і тривалістю дії :
- •10. Основні способи прийняття конституцій
- •11 . Порядок внесення змін і доповнень до конституцій.
- •12.Суверенітет як принцип конституційної теорії та практики.
- •13. Конституційно-правові засоби безпосередньої реалізації народного суверенітету.
- •14.Референдум як засіб прямої демократії та його різновиди.
- •15. Вибори як форма реалізації народного суверенітету.
- •16. Основні типи сучасних виборчих систем.
- •17.Стадії виборчого процесу.
- •V. Висування і реєстрація кандидатів.
- •Vі. Передвиборна агітація.
- •Vііі. Підрахунок голосів і визначення результатів виборів.
- •18.Конституційні принципи демократії.
- •19. Економічні і соціальні відносини як суб’єкти конституційного регулювання.
- •20.Конституційні засади духовного життя суспільства
- •21.Поняття і принципи конституційного статусу особи.
- •22.Сутність громадянства. Громадянство і підданство.
- •23.Способи набуття громадянства.
- •25.Подвійне громадянство і без громадянство.
- •26.Конституційні права і свободи особи та їх класифікація.
- •27. Способи конституційного визначення обсягу прав і свобод особи.
- •28.Особисті права і свободи.
- •29.Економічні та соціально-економічні права і свободи особи.
- •30. Соціальні права і свободи особи
- •31.Політичні права і свободи особи.
- •33. Конституційні обов`язки особи
- •34. Види гарантій конституційних прав і свобод.
- •35. Поняття форми держави та його використання у конституційному праві.
- •36.Особливості основних форм державного правління.
- •37.Монархія як форма державного правління та її різновиди.
- •38.Парламентарна республіка як форма державного правління.
- •39.Президентська республіка як форма державного правління.
- •40.Змішана республіканська форма державного правління.
- •41. Поняття суперпрез, монократичної, та ряд респ
- •42. Зв'язок форми правління і особливостей поділу державної влади.
- •43.Основні форми державного устрою.
- •44. Унітаризм як форма державного устрою.
- •45.Федералізм як форма державного устрою.
- •46. Способи конституційного розмежування компетенції федерації та її суб'єктів
- •48. Політичний режим як форма держави та його основні ознаки.
- •49.Особливості різних типів політичних режимів.
- •50.Державний режим та його різновиди.
- •51. Особливості конституційного статусу глав держави.
- •52. Конституційний статус глави держави у країнах з монархічною формою правління
- •53. Основні системи престолонаслідування
- •54. Основні системи обрання та підстави припинення повноважень президента
- •55. Особливості конституційного статусу президента в парламентарній республіці
- •57. Конституційний статус президента у республіці змішаного типу
- •58. Поняття парламенту та парламентаризму.
- •59.Порядок формування парламентів
- •60. Структура парламентів та їх палат
- •61.Назва парламентів, їх кількісний склад та строки повноважень
- •62. Комісії ( комітети) як елементи структури парламентів.
- •63. Парламентські фракції, їх формування та внутрішня організація.
- •64. Компетенція парламентів
- •65. Парламентський контроль за діяльністю уряду
- •66. Конституційні принципи правового статусу парламентарів
- •67. Парламентський індемнітет та імунітет
- •68. Права та обов’язки депутата парламенту і підстави припинення його повноважень
- •69. Основні стадії законодавчого процесу в парламенті.
- •70. Промульгація як стадія законодавчого процесу
- •71. Особливості Законодавчого процесу в умовах двопалатної системи
- •72. Парламенти і бюджет.
- •73. Поняття виконавчої влади та її суб’єктів
- •74.Конституційний статус уряду
- •76. Структура урядів.
- •77. Політична відповідальність уряду
- •78. Компетенція урядів
- •79. Сутність і функції судової влади.
- •80. Система судової влади
- •81. Формування суддівського корпусу та конституційні принципи статусу суддів.
- •82. Конституційні принципи організації судової влади
- •83.Конституційні принципи функціонування судової влади
- •84. Поняття конституційного контролю та системи його органів
- •85.Основні моделі організації судового конституційного контролю
- •86.Повноваження органів судового конституційного контролю
- •87. Класифікація форм судового конституційного контролю
- •88. Поняття місцевого управління та самоврядування
- •89. Основні системи організації публічної влади на місцях
- •91.Сутність і функції політичних партії.
- •92. Основні типи сучасних партійних систем
- •93.Інституціоналізація політичних партій у конституційному праві
30. Соціальні права і свободи особи
Соціальні права і свободи — це сукупність конституційних прав і свобод, що визначають юридичні можливості людини претендувати на отримання від держави за певних умов матеріальних благ. За своєю суттю соціальні права і свободи є правами людини, на практиці вони реалізуються як права громадянина. Соціальні права і свободи на конституційному рівні закріплюються не у всіх державах. Найповніше вони закріплюються в конституціях соціалістичних і постсоціалістичних держав і зазвичай виступають тільки як права. Проблема конституційного закріплення соціальних прав і свобод пов'язана з неможливістю безпосереднього судового захисту багатьох із них, наприклад, права на житло, права на охорону здоров'я і медичну допомогу тощо. Конституційне закріплення соціальних прав є, швидше, декларацією намірів держави у соціальній сфері, ніж її реальних можливостей.
Право на соціальний захист — це право громадянина на отримання від держави матеріальної допомоги у разі обмеженості його можливостей самостійно забезпечувати своє існування.
Право на житло — це право людини мати житло і перебувати в частині житлових інтересів під захистом держави. У соціалістичних країнах право на житло розуміється як право громадянина на одержання від держави упорядкованого житла. У конституціях інших держав право на житло закріплюється рідко і у разі його закріплення означає лише можливість для громадянина мати житло, реалізація якої пов'язується з певними обов'язками чи гарантіями держави.
Право на достатній життєвий рівень«Кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло» (ст. 48) без подальшої його конкретизації. У такій формі це право є відтворенням статті 11 Міжнародного пакта про економічні, соціальні та культурні права 1966 року. Закріплення за людиною («кожним»), невизначеність поняття «достатній життєвий рівень» і поширення такого рівня на сім'ю надає праву декларативного характеру. Будь-якому суб'єктивному праву завжди відповідає чийсь обов'язок. Обов'язок гарантування конституційних прав і свобод покладається передусім на державу. Однак якщо держава і зобов'язана гарантувати достатній життєвий рівень, то тільки своїм громадянам, але не іноземцям та особам без громадянства («кожному»).
Право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування — це право людини на сприятливі для здоров'я умови життєдіяльності і медичне обслуговування в державних, комунальних та інших установах охорони здоров'я.
Право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди — це право людини на сприятливе навколишнє природне середовище та на відшкодування завданої її життю і здоров'ю шкоди його незадовільним станом. Належить до так званих прав третього покоління і закріплюється лише в новітніх конституціях.
Права дитини — це права людини щодо дітей, а також додаткові права дитини, пов'язані з її віком. Особливість правового статусу дитини полягає в тому, що вона, з одного боку, не користується всіма тими правами, які мають повнолітні, а з іншого боку повинна бути наділена специфічними правами, пов'язаними з її віком, становищем у сім'ї, наявністю чи відсутністю батьківського піклування тощо. Ця особливість зумовлює необхідність прийняття спеціальних норм щодо захисту дітей. До найважливіших із таких норм належить визнання рівності прав дітей незалежно від будь-яких обставин, у тому числі від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.
