26.Конституційні права і свободи особи та їх класифікація.

Інститут прав і свобод особи є одним із двох головних інститутів загального інституту конституційного статусу осо­би поряд з інститутом громадянства. Право є системою встановлених{ або санкціонованих безпосередньо народом чи державою і спрямова­них на регулювання суспільних відносин загальнообов'язкових норм (правил поведінки), додержання і виконання яких забезпе­чується переконанням і державним примусом. Розрізняють пра­во об'єктивне і суб'єктивне. Об'єктивне право - це сукупність об'єктивно існуючих юридичних норм. Суб'єктивне право - це забезпечена нормами права можливість певної поведінки особи, спрямованої на задоволення її законних інтересів. На відміну від об'єктивного права суб'єктивне право виступає як право, що на­лежить лише певному суб'єкту і реалізується тільки на його роз­суд. Передумовою суб'єктивного права є правоздатність особи, як її здатність бути носієм прав і обов'язків. Суб'єктивне право реа­лізується у правовідносинах. Реалізуючи своє суб'єктивне право, учасник правовідносин діє на основі і в межах чинних правових норм. Суб'єктивне право включає як можливість самостійно здій­снювати певні дії, так і можливість вимагати певних дій від ін­ших осіб, якщо такі дії зумовлюють реалізацію суб'єктивного права. У разі порушення суб'єктивного права воно захищається у примусовому порядку в суді або в іншому уповноваженому дер­жавному органі.

Конституційні права особи, як суб'єктивні права, - це за­кріплені в конституції юридичні ,можливості певної поведінки особи. Конституційні свободи особи - це закріплені в консти­туції юридичні можливості особи здійснювати чи не здійснюва­ти певні дії. Чіткої юридичної різниці між суб'єктивним правом

і свободою немає. Нерідко в конс йдеться про право на яку-небудь свободу або право вільно що-небудь робити чи не робити. Однією з найпоширеніших форм конституційного закріплення якої-небудь свободи є її гарантування.

Класифікація прав і свобод

За суб’єктами:

• Права і свободи люд - це сукупність природних і невідчужуваних права і свобод, які належать люд від народження і не залежать від її громадянства. Права і свободи нерідко ототожнюються з особистими, або громадянськими, правами і свободами. Основні: право на життя, п. на свободу, на фізичну цілісність і недоторканність, право на повагу до своєї гідності, п на недоторканність житл;, п на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції;п на захист від втручання в особисте і сімейне життя; свобода пересування, вільний вибір місця проживання, п вільно залишат територію держ; п на свободу думи і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; п на свободу світогляду і віросповідання

- Права і свободи громадянина – це сукупність прав і свобод особи, зумовлених її громадянством. Вони нерідко ототожнюються з політичними правами і свободами. До них належать також і деякі соц.-економ права

За змістом:

• економічні – право на власність (володіння, використання, розпорядження); свободи екон чи господ діяльності, право на користув прир ресурсами

• соц-економічні – права пов’язані з працею: пр на працю, свобода праці, пр на вільний вибір професій, пр на справедливу оплату праці, на відпочинок, на страйк (заборонені страйки з політичними вимогами, заборона загально держ галузевих страйків), на участь в управлінні підприємством

• соціальні – пр на соц забезпечення (соц захист та соц допомога – разі безробіття, народж дитини), охорону здоров’я, лікування. Особливі права дітей і інвалідів.

• політичні

• культурні – пр на освіту, свобода академічна, свобода навчання, свобода викладання, св худ, наукової, технічної творчості, пр на результати своє інтелект діяльн.

за характером розрізняються :

• індивідуальні права і свободи - є права і свободи людини і громадянина, які можуть здійснюватися і захищатися індивідуально. Більшість конституційних прав і свобод за своїм характером є індивідуальними.

• колективні права і свободи. Колективними правами і свободами є права і свободи людини і громадянина, які можуть здійснюватися і захищатися тільки колективно. Прикладами колективних прав є право на страйк, суб'єктами якого можуть бути тільки трудовий колектив або профспілка, право на місцеве самоврядування, суб'єктом якого є територіальна громада. Колективними правами і свободами за своїм характером є права різного роду меншин (національних, релігійних та ін).

За можливістю обмеження :

• абсолютні - є такі фундаментальні особисті права людини, обмеження або тимчасове призупинення яких у демократичній державі не припускається за жодних обставин. Це право на життя, право на повагу до своєї гідності, право на свободу та особисту недоторканність, право на свободу світогляду і віросповідання та деякі інші.

• відносні. Більшість конституційних прав і свобод є відносними — вони можуть бути обмежені або призупинені на певний час у разі введення в країні чи в окремих її місцевостях надзвичайного або воєнного стану.

Розрізняються також: основні і похідні. Основними є ті, що є основою для похідних від них прав і свобод. Наприклад, право брати участь в управлінні державними справами є основним щодо похідного від нього виборчого права, право на відпочинок є похідним від основного щодо нього права на працю.

Залежно від характеру відносин між індивідом, суспільством і державою, а також між самими індивідами конституційні права і свободи поділяються на три групи: права і свободи, якими індивід наділяється як член громадянського суспільства (економічні, соціально-економічні, соціальні, культурні права і свободи); права і свободи, якими індивід наділяється як член політичної спільноти, як громадянин (політичні права і свободи); права і свободи, якими індивід наділяється як фізична особа (особисті права і свободи). У межах особистих прав і свобод виокремлюють групу прав із захисту прав і свобод: право на судовий захист, право на правову допомогу, право не виконувати явно злочинні розпорядження чи накази, право на відмову від свідчень та ін.