25.Подвійне громадянство і без громадянство.

Подвійне громадянство – це перебування особи одночасно в грома­дянстві двох держав, таку особу ще називають біпатритом, біполідом, . Б. найчастіше є резуль­татом неоднакового вирішення за­конодавством різних держав питань набуття і припинення громадянства і може виникати в разі: шлюбу жінки з іноземцем, якщо держава громадянства чоловіка автоматично надає їй своє громадянство; набуття громадянства шляхом натуралізації, якщо держава попереднього грома­дянства заперечує проти виходу зі свого громадянства; набуття грома­дянства дитиною одночасно за принципом «права Грунту» (місцем народження) і принципом «права крові» (громадянством батьків) за наявності колізії між цими принци-

пами; набуття громадянства народ­женою у змішаному шлюбі дитиною одночасно за громадянством батька і громадянством матері. Б. є своє­рідною аномалією в інституті грома­дянства будь-якої держави, оскільки перед громадянами й державами ви­никають проблеми з приводу прав та обов'язків особи з подвійним гро­мадянством (наприклад, у разі вико­нання військового обов'язку, сплати податків, відбування покарання за порушення закону, дипломатичного захисту інтересів особи тощо). Тому більшість держав негативно став­ляться до Б., їх конституції взагалі не визнають за громадянами даної держави громадянства іншої держа­ви. Можливість Б. допускають конс­титуції лише небагатьох держав, зокрема Іспанії і Росії. У деяких країнах Б. заперечується конститу­цією як принцип, але допускається в окремих визначених законом ви­падках (Литва та ін.). Конституції деяких держав допускають Б., але встановлюють, що вищі державні посади можуть обійматися особами, які мають громадянство тільки даної держави (Румунія та ін.). Договори між державами про подвійне грома­дянство зобов'язують держави вра­ховувати наявність у своїх громадян також громадянства іншої держави, зокрема, не вимагати від них вико­нання певних громадянських обов'яз­ків, якщо ці обов'язки були вико­нані щодо іншої держави (наприк­лад, військовий обов'язок).

БЕЗГРОМАДЯНСТВО — правовий статус особи, яка не має громадян­ства будь-якої держави. ОСОБА БЕЗ ГРОМАДЯНСТВА (апатрид, аполід) — особа, яка не є громадянином держави перебування і не має доказів своєї належності до громадянства (підданства) іншої дер­жави. Відсутність громадянства ви­никає, зокрема, внаслідок розбіжнос­тей у законодавстві різних країн про громадянство, у разі втрати особою громадянства однієї держави і не набуття громадянства іншої держа­ви, позбавлення громадянства тощо. О. без г. нерідко стають політичні емігранти, яких у порядку покаран­ня позбавили громадянства на батьківщині. О. без г. не можуть роз­раховувати на захист з боку їхньої колишньої батьківщини чи якоїсь іншої держави. Вони повинні до­держуватися законів тієї держави, в якій у даний момент перебувають. Правовий статус О. без г. визнача­ється конституцією і законами (про громадянство, іноземців, біженців тощо). О. без г., що перебувають у країні на законних підставах, корис­туються національним режимом, тобто тими самими громадянськими (особистими) правами і свободами, як і громадяни держави, і несуть від­повідні обов'язки (додержуватися конституції і законів, сплачувати

податки, оберігати навколишнє се­редовище та ін.). Вони мають право володіти майном, успадковувати й заповідати його, право на трудову і підприємницьку діяльність, право на звернення до суду та до інших державних органів за захистом своїх особистих, майнових та інших прав тощо. Однак О. без г. не можуть ко­ристуватися такими самими політич­ними правами, як громадяни. Обме­ження політичних прав О. без г. по­лягає, зокрема, в тому, що вони не можуть брати участі у виборах, бути членами політичних партій, обійма­ти деякі посади тощо. Відповідно до чинного в більшості країн законо­давства О. без г. може бути приму­сово вислана з країни, тоді як сто­совно громадян новітні конституції робити це забороняють. О. без г. може бути надано притулок. Як і подвійне громадянство, безгрома-дянство з позицій національного і міжнародного права сприймається негативно.