4. Організація охорони праці на виробництві

Перш ніж підприємство розпочне працювати, воно має одержати дозвіл на початок його роботи.

14. лютого 2001 р. Кабінетом Міністрів України було затвердже­но Порядок видачі Державною інспекцією техногенної безпеки дозволу на початок роботи підприємств та оренду приміщень, у якому передбачено, що такий дозвіл необхідно одержати до почат­ку роботи новоствореного підприємства, впровадження нових тех­нологій, передачу у виробництво зразків нових пожежонебезпечних машин, механізмів, устаткування та продукції, оренду будь-яких приміщень.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 р. № 1107 затверджено Порядок видачі дозволів на виконання робіт під­вищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механіз­мів, устаткування підвищеної небезпеки.

Суб’єкт господарської діяльності, який має намір виконувати ро­боти підвищеної небезпеки або експлуатувати (застосовувати) машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки за переліками згідно з додатками 2 і 3 до цього Положення, повинен одержати відповідний дозвіл Держгірпромнагляду або його територіального органу. В разі початку роботи без указаного дозволу роботодавець несе відповідаль­ність згідно з чинним законодавством.

Роботодавець зобов’язаний створити в кожному структурному під­розділі і на робочому місці умови праці відповідно до вимог норма­тивних актів, а також забезпечити додержання прав працівників, га­рантованих законодавством про охорону праці.

З цією метою роботодавець створює на підприємстві відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов’язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій.

Таким органом на підприємстві є служба охорони праці.

На підприємстві з кількістю працюючих 50 і більше осіб робото­давець створює службу охорони праці відповідно до Типового поло­ження, затвердженого Державним Комітетом України по нагляду за охороною праці 15 листопада 2004 р. № 255.

На підприємстві з кількістю працюючих менше 50 осіб функції служби охорони праці можуть виконувати в порядку сумісництва (су­міщення) особи, які мають відповідну підготовку.

На підприємстві з кількістю працюючих менше 20 осіб для вико­нання функцій служби охорони праці можуть залучатися сторонні спеціалісти на договірних засадах, які мають виробничий стаж роботи не менше трьох років і пройшли навчання з охорони праці.

Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо робото­давцю.

Спеціалісти служби охорони праці у разі виявлення порушень охорони праці мають право:

• видавати керівникам структурних підрозділів підприємства обов’язкові для виконання приписи щодо усунення наявних недоліків, одержувати від них необхідні відомості, документацію і пояснення з питань охорони праці;

• вимагати відсторонення від роботи осіб, які не пройшли перед­бачені законодавством медичний огляд, навчання, інструктаж, пере­вірку знань і не мають допуску до відповідних робіт або не виконують вимог нормативно-правових актів з охорони праці;

• зупиняти роботу виробництва, дільниці, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва у разі порушень, які ство­рюють загрозу життю або здоров’ю працюючих;

• надсилати роботодавцю подання про притягнення до відповідаль­ності працівників, які порушують вимоги щодо охорони праці.

Припис спеціаліста з охорони праці може скасувати лише робото­давець.

Ліквідація служби охорони праці допускається тільки у разі лікві­дації підприємства чи припинення використання найманої праці фі­зичною особою.

Крім того, відповідно до ст. 16 Закону України «Про охорону пра­ці» на підприємствах за рішенням трудового колективу може створю­ватись комісія з питань охорони праці. Типове положення про комісію з питань охорони праці підприємства затверджено наказом Державно­го комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничо­го нагляду № 55 від 21 березня 2007 р. Рішення комісії мають рекомен­даційний характер.