1. Поняття дисципліни праці та методи її забезпечення

Успішний розвиток підприємства, установи або організації неможливий без високопродуктивної творчої праці колективу найманих працівників. При цьому інтереси роботодавця та найманого працівни­ка не завжди збігаються. Здебільшого як перші, так і другі учасники ринку праці хочуть при якомога менших власних витратах одержати якомога більше прибутків один від одного. Взаємовідносини робото­давця та найманих працівників регулюються нормативно-правовими актами з питань праці. Зміст цих актів та їх неухильне додержання по­винні стимулювати створення таких соціально-трудових відносин, які б забезпечили ефективний розвиток як суб’єкта господарської діяльнос­ті, так і найманих працівників та суспільства в цілому. І роботодавець, і найманий працівник мають усвідомити необхідність безумовного до­держання ними вимог законодавства про працю та вживати необхідних заходів щодо забезпечення виконання у повному обсязі покладених на них трудових обов’язків та використання прав, наданих їм законодав­ством. Умовою будь-якої колективної праці незалежно від галузі еконо­міки, правової форми організації та соціально-економічних відносин у суспільстві, в яких вона відбувається, є трудова дисципліна.

У праві категорія «дисципліна праці» розглядається в чотирьох аспектах: а) як інститут трудового права; б) як принцип трудового права; в) як елемент трудових правовідносин; г) як фактична поведін­ка. Як інститут трудового права дисципліна праці є сукупністю право­вих норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок та визна­чають трудові обов’язки сторін трудового договору, а також методи забезпечення виконання цих обов’язків. Як принцип трудового права трудова дисципліна передбачає обов’язок працівників дотримуватися дисципліни праці і право роботодавців вимагати від працівників ви­конання тільки тих обов’язків, які зумовлені чинним законодавством, локальними актами та трудовим договором. Крім того, дисципліна праці виступає елементом трудових правовідносин, який полягає в обов’язку працівника підпорядковуватися дисципліні праці даного виробництва, його внутрішньому трудовому розпорядку. Трудова дис­ципліна як фактична поведінка — це стан і рівень дотримання трудових обов’язків працівниками на конкретному підприємстві, в установі, організації.

У змісті трудової дисципліни виокремлюють дві сторони — об’єктивну та суб’єктивну. Під об’єктивною стороною розуміється певний порядок, без якого не може існувати підприємство. Цей порядок у певній частині регулюється нормами трудового права і формується як особлива специфічна частина правопорядку, що пристосована до умов виробництва і діє в межах даного підприємства у вигляді внут­рішнього трудового розпорядку. Суб’єктивну сторону становлять ви­конання обов’язків і здійснення прав сторонами трудових правовідно­син. Учинення працівником дисциплінарного проступку, реалізація роботодавцем дисциплінарного повноваження та обов’язок порушни­ка трудової дисципліни понести покарання також належать до суб’єктивної сторони дисципліни праці.

Дотримання трудової дисципліни забезпечується шляхом створен­ня необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, заохоченням за сумлінну роботу. Методами забезпечення трудової дисципліни є передбачені законодавством про працю спеціальні способи та прийоми її забезпечення, серед яких основними є чотири методи: примус, заохочення, економічний та ор­ганізаційний. Примус — це метод впливу, що забезпечує здійснення суб’єктом права дій усупереч його волі. Він полягає в застосуванні до порушника трудової дисципліни дисциплінарних та громадських за­ходів, а в окремих випадках — заходів майнового характеру у вигляді відшкодування збитків, завданих порушенням трудових обов’язків. Заохочення є громадським визнанням результатів високопродуктивної високоякісної праці працівника. Воно здійснюється за допомогою різноманітних заходів заохочення морального та матеріального харак­теру, а також шляхом надання певних пільг і переваг. Економічні ме­тоди полягають у створенні механізмів економічної зацікавленості працівників у результатах своєї праці, а отже, у зміцненні трудової дисципліни. Створити такі механізми покликано цивільне та госпо­дарське законодавство. Організаційні методи полягають у вдоскона­ленні організації виробництва в частині управління персоналом, яке є складовою частиною управління підприємством та має бути спря­мовано на задоволення як потреб підприємства, так і інтересів його працівників та суспільства в цілому. Управління персоналом — яви­ще складне та маловивчене. Його елементи формувалися протягом багатьох тисяч років, тобто з того часу, як з’явилися наймані праців­ники та держави, а в державах — державні службовці. Праця може бути ефективною в комплексі з організацією виробництва та управ­ління. Перед підприємством постає завдання створити умови, що забезпечують оптимальне використання людських ресурсів у контек­сті збалансованих споживачів і інтересів підприємства та кожного працівника. Основна особливість персоналу полягає в тому, що, крім виконання виробничих функцій, працівники підприємства є активною складовою виробничого процесу: вони можуть активно сприяти зростанню виробництва, можуть ставитися байдуже до діяльності підприємства, на якому вони працюють, а можуть і протистояти ново­введенням.

Дисципліна праці взаємопов’язана з технологічною та виробничою дисципліною. Однак між ними є істотні відмінності. Вони співвідно­сяться між собою як ціле та його частини. При цьому частина має всі ознаки цілого і додаткові притаманні тільки їй специфічні ознаки.

Виробнича дисципліна означає загальний порядок на виробництві. Крім трудової дисципліни, до неї включаються забезпечення чіткої та ритмічної роботи підприємства, забезпечення працюючих осіб сиро­виною, інструментами, матеріалами, роботою без простоїв тощо. Ро­ботодавець відповідає за виробничу дисципліну. Що ж стосується працівників, то вони відповідають лише за порушення трудової дис­ципліни.

Крім виробничої, трудова дисципліна пов’язана також із техноло­гічною дисципліною. Остання є частиною трудової дисципліни і по­лягає в дотриманні технологічних правил та норм на виробництві. Якщо працівник порушує технологічну дисципліну, це є виробничим упущенням і дає, зокрема, підставу роботодавцеві поряд із притягнен­ням винного до дисциплінарної відповідальності ставити питання щодо повного або часткового позбавлення його премії.