2. Конституція — основне джерело трудового права

Чільне місце у системі джерел трудового права посідає Конституція України. Конституція (від лат. constitutio — устрій) — це Основний Закон держави, який закріплює основи суспільного та економічного ладу в тій чи іншій країні, форму правління та форму державного устрою, правове становище особи, порядок організації і компетенцію органів влади та управління в країні, організацію та основні принципи правосуддя. Конституцію України прийнято 28 червня 1996 р. на п’ятій сесії Верховної Ради України другого скликання.

Відповідно до ст. 8 Основного Закону в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституційні права і свободи людини і громадянина є безпосередньо чинними. Вони визначають цілі, за­вдання і зміст законів та інших нормативних актів, спрямованість ді­яльності органів законодавчої та виконавчої влади і забезпечуються захистом правосуддя. Закони та інші нормативно-правові акти прий­маються на основі Конституції України і мають відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Суди при розгляді конкрет­них справ повинні оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конститу­ції і в усіх необхідних випадках застосовувати Основний Закон як акт прямої дії. У разі невизначеності в питанні про те, чи відповідає Кон­ституції застосований закон або закон, який підлягає застосуванню в конкретній справі, суд за клопотанням учасників процесу або за власною ініціативою зупиняє розгляд справи і звертається з мотивова­ною ухвалою (постановою) до Верховного Суду України, який відпо­відно до ст. 150 Основного Закону може порушувати перед Конститу­ційним Судом України питання про відповідність Конституції законів та інших нормативних актів. Таке рішення суд може ухвалити у будь-якій стадії розгляду справи. Суд безпосередньо застосовує Конституцію у разі, якщо:

1. зі змісту норм Конституції не випливає необхідність додаткової регламентації її положень законом;

2. закон, який був чинним до уведення в дію Конституції або при­йнятий після цього, суперечить їй;

3. правовідносини, що розглядаються судом, законом України не врегульовано, а нормативно-правовий акт, ухвалений Верховною Радою України або Радою міністрів Автономної Республіки Крим, супе­речить Конституції України;

4. укази Президента України, які внаслідок їх нормативно-правового характеру підлягають застосуванню судами при вирішенні конкретних судових справ, суперечать Конституції України.

Основний Закон проголошує, що Україна є суверенною, незалеж­ною, демократичною, соціальною, правовою державою. Вона забез­печує не тільки захист прав усіх суб’єктів права власності і господа­рювання, а й соціальну спрямованість економіки. У Конституції Укра­їни наведено такий перелік трудових прав:

а) право вільно розпоря­джатися своєю здатністю до праці, обирати рід занять та професію;

б) право на належні, безпечні та здорові умови праці;

в) право на своєчасне одержання заробітної плати, не нижчої від визначеної законом;

г) право на захист від безробіття;

ґ) право на захист своїх прав через механізм індивідуальних та колективних трудових спорів із викорис­танням встановлених законом способів їх вирішення, включаючи право на страйк;

д) право на відпочинок та ін.

Згідно з положеннями ст. 43 Основного Закону України кожен має право на працю. Це право включає можливість заробляти собі на жит­тя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості в обранні професії та роду тру­дової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчан­ня, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Уперше Конституція заборонила використання примусової праці. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невій­ськова) служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стани. Кожен має право на належні, безпечні та здорові умови праці, на за­робітну плату, не нижчу від визначеної законом. Це також було закрі­плено уперше. Громадянам гарантується захист від незаконного звіль­нення. У статті 44 Конституції України вперше закріплено право тих, хто працює, на страйк для захисту своїх економічних і соціальних ін­тересів. У Конституції України відображено такі права, як право на відпочинок (ст. 45), на соціальний захист (ст. 46), на достатній життє­вий рівень для себе і для своєї сім’ї, що включає Достатнє харчування, одяг, житло (ст. 48) та ін.