§ 7. Правове регулювання ведення

сільськогосподарської діяльності в умовах

надзвичайних екологічних ситуацій

В Україні, яка зазнала жахливих наслідків Чорнобильської катас­трофи й неодноразово страждала від надзвичайних екологічних си­туацій, важливою є проблема правового регулювання здійснення сільськогосподарської діяльності в зоні екологічного лиха та в зонах надзвичайних екологічних ситуацій. Річ у тім, що з одного боку, ве­дення сільського господарства в екологічно ураженому довкіллі заг­рожує екологічній безпеці продуктів харчування, а з іншого — додат­кове сільськогосподарське навантаження на екологічно уражену еко­систему може тільки посилити негативні процеси. Саме тому у віт­чизняній правовій системі поступово формується спільний правовий інститут аграрного й екологічного права: правового регулювання сільськогосподарської діяльності на екологічно уражених територіях.

Йдеться про 4 правові режими сільськогосподарської діяльнос­ті: в зоні екологічного лиха, в умовах надзвичайного стану, в зоні надзвичайної екологічної ситуації, а також в умовах правового ре­жиму карантину.

Оскільки, відповідно до постанови Верховної Ради УРСР від 1 серпня 1990 р. № 95-ХІІ, всю територію України було оголошено зоною екологічного лиха у зв'язку з наслідками Чорнобильської ка­тастрофи, коли ми говоримо про правовий режим зони екологіч­ного лиха, ми маємо на увазі правовий режим, впроваджений на території України чорнобильським законодавством. Згідно із Зако­ном України від 27 лютого 1991 р. "Про правовий режим терито­рії, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобиль­ської катастрофи", територія, що постраждала внаслідок Чорно­бильської катастрофи поділяється на 4 зони з особливим правовим режимом. Це зона відчуження, зона безумовного (обов'язкового) відселення, зона гарантованого добровільного відселення й зона посиленого радіоекологічного контролю.

Відповідно до ст. 12 зазначеного Закону, в зонах відчуження й безумовного (обов'язкового) відселення забороняється ведення сільськогосподарської діяльності без спеціального дозволу Мініс­терства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту насе­лення від наслідків Чорнобильської катастрофи. Згідно зі ст. ст. 170 і 172 ЗК, техногенно забруднені землі сільськогосподарського призначення, на яких не забезпечується одержання продукції, що відповідає встановленим вимогам, підлягають вилученню із сіль­ськогосподарського обігу та консервації.

Щодо зон гарантованого добровільного відселення й посилено­го радіоекологічного контролю законодавство дозволяє ведення сільськогосподарської діяльності в цих зонах, але з урахуванням певних обмежень. Зокрема, обмежується внесення пестицидів і аг-рохімікатів, яке здійснюється відповідно до Порядку застосування

пестицидів і агрохімікатів на територіях, що зазнали радіоактивно­го забруднення, та в зонах надзвичайних екологічних ситуацій, зат­вердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 1996 р. № 92. У цих зонах забороняється створення нових сільсько­господарських підприємств чи розширення діючих. Здійснювана сільськогосподарська діяльність має вестися такими методами, які дозволяють отримувати екологічно чисту, продукцію і не заподію­ють шкоди довкіллю. Відповідні державні органи здійснюють пос­тійний контроль за веденням сільського господарства.

Щодо правового режиму надзвичайного стану, то, відповідно до Закону України від 16 березня 2000 р. "Про правовий режим над­звичайного стану", правовий режим надзвичайного стану може бу­ти впроваджений у зв'язку із виникненням надзвичайної екологіч­ної ситуації. Стаття 17 Закону передбачає при цьому можливість встановлення таких обмежень: тимчасова заборона створення но­вих сільськогосподарських підприємств або розширення діючих, впровадження правового режиму карантину, зміна режиму роботи сільськогосподарських підприємств з урахуванням потреб усунення негативних наслідків надзвичайної екологічної ситуації.

Правовий режим зони надзвичайної екологічної ситуації, відповід­но до законів України від 13 липня 2000 р. "Про зону надзвичайної екологічної ситуації" і від 8 червня 2000 р. "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного ха­рактеру", передбачає можливість впровадження обмежень на здій­снення сільськогосподарської діяльності. Внесення пестицидів і агро­хімікатів у зоні надзвичайної екологічної ситуації здійснюється згід­но із зазначеним Порядком застосування пестицидів і агрохімікатів на територіях, що зазнали радіоактивного забруднення, та у зонах надзвичайних екологічних ситуацій. Порядок, зокрема, передбачає отримання дозволів Мінприроди або МОЗ на здійснення окремих видів заходів щодо захисту рослин. Може обмежуватися створення нових сільськогосподарських підприємств або розширення діючих. Будь-яка сільськогосподарська діяльність може бути обмежена з ура-хуванііям специфіки конкретної надзвичайної екологічної ситуації.

Правовий режим карантину може бути санітарним, карантином тварин і карантином рослин. Про правовий режим карантину рос­лин і тварин йшлося у відповідному розділі цього підручника. Що ж до санітарного карантину, то він може впроваджуватися у зв'яз­ку з поширенням на території України інфекційних хвороб, відпо­відно до Закону України від 6 квітня 2000 р. "Про захист населен­ня від інфекційних хвороб" і Правил санітарної охорони території України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24 квітня 1999 р. № 696. Карантин встановлюється та скасовується Кабінетом Міністрів України за поданням Головного державного санітарного лікаря України. При цьому на сільськогосподарські підприємства можуть бути покладені обмеження щодо ведення сільськогосподарської діяльності, необхідні для захисту населення від інфекційних хвороб.

437

Відомості про авторів

Багай Надія Онуфрієвна — кандидат юридичних наук, доцент Львівського національного університету імені Івана Франка

Бондар Ладимир Олександрович — кандидат юридичних наук, доцент кафедри цивільного та трудового права Одеського юридич­ного інституту Національного університету внутрішніх справ МВС України

Гуревський Володимир Климентійович — кандидат юридичних наук, доцент кафедри аграрного, земельного та екологічного права Одеської національної юридичної академії

Луняченко Анатолій Васильович — кандидат юридичних наук, голова Апеляційного суду Одеської області

Пащенко Олександр Миколайович — кандидат юридичних на­ук, доцент кафедри цивільного та трудового права Одеського юри­дичного інституту Національного університету внутрішніх справ МВС України

Погрібний Олексій Олексійович — Заслужений діяч науки і тех­ніки України, академік АПрН України, доктор юридичних наук, професор, перший проректор Одеського юридичного інституту На­ціонального університету внутрішніх справ МВС України

Погрібний Сергій Олексійович — кандидат юридичних наук, доцент кафедри цивільного права Одеської національної юридич­ної академії

Семчик Віталій Іванович — Заслужений діяч науки і техніки України, академік АПрН України, член-кореспондент Національ­ної академії наук України, доктор юридичних наук, професор, го­ловний науковий співробітник Інституту держави і права імені В.М. Корецького Національної академії наук України

Титова Ніна Іванівна — доктор юридичних наук, професор ка­федри трудового, аграрного та екологічного права Львівського на­ціонального університету імені Івана Франка

Федорович Володимир Іванович — кандидат юридичних наук, доцент кафедри трудового, аграрного та екологічного права Львів­ського національного університету імені Івана Франка

438

Зміст

Вступ .

Розділ 1 Предмет, метод, принципи і система аграрного права

§ 1. Аграрне право як галузь права,

його історичні витоки та особливості 6

§ 2. Предмет аграрного права України;

його зміст та особливості 8

§ 3. Принципи аграрного права України 13

§ 4. Система аграрного права України 15

Розділ 2 Розвиток науки аграрного права

§ 1. Поняття науки аграрного права 19

§ 2. Становлення української науки

сільськогосподарського (аграрного) права .....22

§ 3. Основні напрями аграрно-правових

наукових досліджень на сучасному етапі 27

1. Проблеми сучасного наукового правового забезпечення аграрної реформи в Україні .27

2. Наука про розвиток сучасного аграрного законодавства та розробку його теоретичних засад 31

3. Нові правові інститути аграрного права України; проблеми їх розвитку; роль юридичної науки

в їх обгрунтуванні 35

§ 4. Представники науки аграрного права України 45

Розділ З Джерела аграрного права

§ І. Особливості джерел аграрного права 72

§ 2. Конституція України — правова основа

джерел аграрного права 74

§ 3. Закони — основні джерела аграрного права 75

§ 4. Підзаконні акти в системі джерел аграрного права 77

§ 5. Локальні нормативні акти 80

Розділ 4 Аграрні правовідносини

§ 1. Поняття, види й особливості аграрних правовідносин 87

§ 2. Внутрішні аграрні правовідносини 91

§ 3. Зовнішні аграрні правовідносини 92

439

Розділ 5 Суб'єкти аграрного права

§ 1. Поняття і класифікація суб'єктів аграрного права 94

§ 2. Особливості правового статусу

суб'єктів аграрного господарювання 99

§ 3. Загальні засади створення та ліквідації

суб'єктів аграрного господарювання 102

Розділ 6 Правове регулювання переходу до ринкових відносин в АПК

§ 1. Загальні питання ринкових перетворень на селі 107

§ 2. Правове регулювання приватизації в АПК 113

§ 3. Правове регулювання паювання 119

§ 4. Правові засоби формування

інфраструктури аграрного ринку 125

§ 5. Правове регулювання зовнішньоекономічної

діяльності в аграрному секторі 129

§ 6. Правове забезпечення формування ринку

сільськогосподарської техніки 133

§ 7. Правове регулювання ринку зерна 137

§ 8. Правове регулювання ринку цукру 143

§ 9. Правове регулювання ринку алкоголю й тютюну 145

Розділ 7 Державне регулювання сільського господарства

§ 1. Правові засади державної регулятивної

діяльності в сільському господарстві 148

§ 2. Форми й методи регулятивної діяльності

державних органів у сільському господарстві 150

§ 3. Система й повноваження державних органів, які здійснюють регулювання

сільського господарства 156

§ 4. Органи державного контролю та інспекції в АПК 161

Розділ 8 Правове регулювання виробничо-господарської