4. Вивчення нових знань.

Вчитель. Над розв’язанням багатьох проблем, що виникали у ході війни, працювали військові теоретики найбільших країн, придумуючи нові методи вбивства.

Упродовж вивчення питання про основні битви 1915–1918 рр. ви, мабуть, помітили, що в цей час було використано багато технічних вдосконалень, які допомагали країнам-учасницям покращувати свої позиції.

Розглядаючи сьогодні питання про технічні вдосконалення та винаходи в роки Першої світової війни, ми повинні виділити та описати основні воєнні події, застосування яких видів зброї стало вирішальним і переломним у перебігу бойових дій; дати оцінку ролі цієї війни для всесвітньої спільноти та людини зокрема.

Вправа «Бачено-небачено». Робота з термінами (додаток 8).

1. На екрані висвітлюються терміни (10) – 30с.

2. Команди записують слова, хто які запам’ятав – 30.

3. Міняються і перевіряють кількість та правильність запису – 1 хв.

4. Кожен правильно записаний термін оцінюється в один бал, додатковий бал учень отримує за пояснення терміну.

Вчитель. Історія Першої світової війни привертала увагу багатьох дослідників в різних країнах світу. Їй присвячували свої твори державні і громадські діячі, громадянські й військові історики, письменники і публіцисти, економісти і соціологи, Створена різноманітна література, в якій піддані аналізу і оцінці такі кардинальні питання, як походження, результати і уроки війни 1914-1918 рр., її вплив на економіку і суспільно-політичне життя воюючих держав, роль в ній кожного учасника, характер військових операцій і військового мистецтва.

Вчитель.

Згадайте, які відомі вам письменники були очевидцями подій Першої світової війни.

Темі антигуманної сутності війни присвячено чимало літературних творів у різних країнах світу. Антивоєнний пафос звучить у творах визначних письменників Е.-М. Ремарка, Е. Хемінгуея, Г. Белля, Б. Брехта.

Вагому частину творчого доробку німецького письменника Еріха-Марії Ремарка (1898-1970) становлять твори про трагедію «втраченої генерації» (покоління молодих людей, які стали жертвами безглуздої Першої світової війни): «На Західному фронті без змін», «Повернення», «Три товариші», «Чорний обеліск».

Війна, або точніше, людина на війні і людина, що повернулася з війни, але несе в собі її невиліковні сліди, стали однією з найважливіших тем і у творчості американського письменника Ернеста Хемінгуея (1899-1961) – це спостерігається у творах «Фієста», «Прощавай, зброє».

Тема війни та її засудження проходить крізь усю творчість Генріха Белля - «Де ти був, Адаме?», «Поїзд точно за розкладом», «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа...», «Дім без хазяїна», «І не сказав жодного слова», «Мовчання доктора Мурке».

У 1939 році із вбивчим сарказмом Б. Брехт заявив: «Письменники не можуть писати з такою швидкістю, з якою уряди розв'язують війни: адже, щоб творити, необхідно — думати».

Вчитель.

Що про Першу світову війну відомо з творів українських письменників?

В українській літературі початкові, безпосередні враження від Першої світової війни, революції та війни за незалежність знайшли своє вираження у прозі Н. Романович-Ткаченко, О. Маковея («Криваве поле»), О. Турянського («Поза межами болю»), В. Стефаника, М. Яцкова, Д. Лукіяновича, В. Підмогильного, А. Крушельницького, К. Поліщука ( «В часи безнадійності»). У цих творах письменники засуджують революційне та військове насильство над людською особистістю, утверджують пріоритет загальнолюдських цінностей над ідеологічними.

Вчитель.

Згадайте, які фільми, присвячені подіям першої світової війни ви бачили?

«Адмиралъ», «Асы в небе», «Африканская королева», «Бигглз», «Великая иллюзия», «Галлиполи», «Гибель империи» (телесеріал), «Гнездо жаворонка», «Голубой Макс», «Доктор Живаго» (телесеріал), «Долгая помолвка», «Жизнь и ничего больше», «Мой мальчик Джек», «Моонзунд», «Мост Ватерлоо», «На западном фронте без перемен», «На страже смерти», «Тихий Дон», «Тропы славы», «Эскадрилья «Лафайет».

Вчитель. Завдяки високому рівню економічного розвитку низки країн на зламі XIX - XX ст., зростанню промислового виробництва і розвитку техніки стало можливим виготовлення величезної кількості предметів озброєння для забезпечення ними масових армій, яких ще не бачив світ.

Технічний переворот в промисловому виробництві дуже скоро був використаний для посилення військової потужності великих держав того часу.

Вже до початку XX ст. різко зросли випуск сталі і кольорових металів, видобуток кам'яного вугілля і нафти, виробництво різного роду машин. Великі досягнення були в технології виробництва чавуну і сталі, в хімічній промисловості. В електротехніці були винайдені динамомашини і електродвигуни, в техніці засоби зв'язку - телефон і бездротовий телеграф (радіо).

Був створений двигун внутрішнього згорання, а завдяки цьому з'явилися автомобіль і аероплан. Значно розвинулася мережа залізниць. Вони дозволяли в короткий термін зосереджувати великі кількості військ, а новітні засоби зв'язку - телеграф, телефон, радіо - дозволяли централізовано управляти масовими арміями, розкиданими на великих відстанях. У військово-морському флоті впроваджувалося рідке паливо, вводилися двигуни внутрішнього згорання, які працюють на нафті і продуктах її перегонки.

Було ясно, що у разі війни між окремими країнами або коаліціями, перевагу мала б сторона з вищим рівнем розвитку промисловості, більш досконалою технікою виробництва і з достатніми запасами сировини, необхідної для виробництва зброї і військових матеріалів.

Це питання є актуальним і в наш час, тому що зараз більшість держав є економічно розвиненими, а це означає, що вони володіють й найновішим озброєнням. Наприклад, ядерною зброєю. І навіть в мирний час вчені розробляють нову зброю. Це робиться для того, щоб під час нападів агресора кожна держава могла зберегти свою незалежність.

Вчені досить ретельно вивчають історію Першої світової війни, тому що вона є прикладом удосконалення військового потенціалу.

Інформація для вчителя.

Основні напрямки НТР у розвитку військової техніки того часу включали:

1. Автоматизацію стрілецької зброї.

Найбільш важливі зміни відбулися у розвитку вогнепальної зброї та артилерійських систем. Вирішальним моментом у цьому стало широке розповсюдження рушниці - стрілецької зброї з гвинтовим нарізом в стовбурі. Наріз додавав обертальний рух кулі і забезпечував підвищення дальності і влучності стрілянини.

Основною зброєю піхоти була магазинна гвинтівка з багнетом калібром від 7,62 до 8 мм з дальністю стрільби по прицілу до 3200 кроків. Вона відрізнялася відмінними балістичними якостями. Зменшення калібру дало можливість значно понизити вагу патронів і збільшити їх запас в 1,5 разів. Застосування магазинного заряджання разом з бездимним порохом збільшило практичну скорострільність майже в 3 рази (замість 5-6 пострілів до 15 пострілів в хвилину). У російській армії була прийнята на озброєння трьохлінійна (7,02 мм) піхотна гвинтівка зразка 1891 р., винайдена офіцером російської армії С.І. Мосіним. У 1908 р. до неї був сконструйований новий патрон із загостреною кулею і початковою швидкістю 860 м/сек. Прицільна дальність цієї гвинтівки була 3200 кроків (2400-2500 м). Перед війною армії майже всіх країн також ввели у себе на озброєння гостроконечні кулі.

При відносно невеликій відмінності по балістичних властивостях з гвинтівками інших армій російська гвинтівка була кращою. Вона відрізнялася простотою пристрою, булла надійною, була надзвичайно живучою, надійною і безвідмовною в бойових умовах.

Разом з основною зброєю піхоти - гвинтівкою – отримує розповсюдження автоматична зброя. На початку 80-х років XIX в. з'являються кулемети сучасного типу (станковий кулемет американського винахідника Максима 1883 р.), потім автоматичні пістолети і автоматичні (самозарядні) гвинтівки. На початку XX в. з'явилися ручні кулемети.

Кулемети були у військах спочатку у дуже незначній кількості. Перед війною в арміях найбільших держав на піхотну дивізію покладалося 24-28 важких станкових кулеметів.

Слайд 4.

Кулемет Максима — станковий кулемет, розроблений американським зброярем Гайрамом Стівенсом Максимом (англ. Hiram Stevens Maxim) в 1883 році. Кулемет Максима став родоначальником всієї автоматичної зброї, він широко використовувався під час Англо-бурської війни 1899- 1902, Першої світової і Другої світової воєн. Кулемет Максима кардинально змінив спосіб військових дій: війна перетворилася з маневреної на окопну. Один захищений кулеметчик міг зупинити наступ тисячі бійців і кавалерії. Щоб подолати цю зброю, були розроблені принципово нові види озброєнь — танки і військова авіація.

Якщо порівняти вогняну потужність піхотних частин в різні військові періоди XIX і на початку XX ст., то отримаємо наступну ситуацію - піхотний батальйон на початку XIX ст. робив всього 2 тис. пострілів в хвилину, батальйон за часів франко-пруської воїни (1870-1871 рр.) проводив вже 7 тис. пострілів, а батальйон напередодні Першої світової війни - 15 тис. пострілів. Під час війни бойова потужність піхотної зброї продовжувала рости. І до кінця військовий піхотний батальйон робив до 22 тис. пострілів в хвилину.

Слайд 5.

Парабелум Пістолет Модель 1908 (Pistole 08, P08, Parabellum, Luger, Luger-Parabellum, Borchardt—Luger) — німецький самозарядний пістоле т калібру 9 мм. Зброя двох світових війн та багатьох локальних конфліктів, один із найвдаліших зразків подібних систем пістолетів. Високі бойові якості, оригінальний дизайн забезпечили P08 величезну популярність.

Маузер М.1918 (Tankgewehr M.1918, 13-мм протитанкова рушниця Маузер М.1918; також на жаргоні — «Слоняча рушниця») — німецька протитанкова рушниця, калібру 13,2 мм кінця Першої світової війни. Перша у світі протитанкова рушниця (ПТР).

Основною зброєю кавалерії вважалася холодна (шашка), вогнестрільна - кулемет, карабін (укорочена гвинтівка), револьвер.

2. Автоматизацію артилерії.

Паралельно з вдосконаленням рушниці йшло удосконалення і артилерійських систем. Тут також вирішальне значення зіграв перехід до нарізних знарядь. Крупним нововведенням в області артилерії був винахід шрапнелі, названої так по імені англійського офіцера Шрапнеля.

Артилерія вже в кінці XIX ст. складала один з наймогутніших родів військ, втілюючи вогняну потужність армій. Її вогонь з другої половини XIX ст. став основним засобом в бою.

Перед Першою світовою війною і в ході її були сконструйовані нові скорострільні знаряддя - напівавтоматичні й автоматичні. Дистанція обстрілу збільшилася з 16-18 км до 120 км. Був введений ряд тягачів із двигунами внутрішнього згоряння для пересування важкої артилерії. Зявилася зенітна артилерія для боротьби з нальотами ворожої авіації. Були створені танки і бронеавтомобілі, озброєні кулеметами і гарматами невеликого калібру.

Слайд 6.

Паризька гармата (нім. "Paris-Geschütz") або Кайзер Вільгельм — довгоствольна 210 мм гармата на платформі для стрільби (нім. Lange 21 cm Kanone in Schiessgerüst) — гармата якою в 1918 році німецькі війська обстрілювалиПариж. Здатна пересуватися лише залізницею. Гармату використовували до серпня 1918 року — нищивна сила снарядів була мізерною, ствол доводилося надто часто змінювати, а точність ведення вогню надавалася лише для обстрілу обєктів типу Парижа. Ефект від застосування гармати був скоріше психологічним, бо негативно впливав на моральний стан мешканців Парижа.

Велика Берта (нім. Dicke Bertha — товста Берта) — популярна назва однієї із гармат моделі L/12, які використовувала Німеччина в Першій Світовій війні. інує непідтверджена версія, що свою назву гармата отримала на честь тогочасної власниці концерну «Крупп» — Берти Крупп. Була розроблена в 1904 році і побудована на заводах «Круппа» в 1914. Її калібр становив 420 мм, вага снарядів досягала 820 кг, а дальність пострілів — 15 км. Усього було побудовано чотири такі гармати, усі вони брали участь у знаменитій Верденській битві . Вага: 42,6 тонни • Калібр: 420 мм • Снаряд: 820 кг • Далекобійність: 15 км

21 cm Mörser 16 (також «Lange Morser» — «Довга мортира») — німецька важка мортира калібру 211 мм. Розроблена на підприємстві «Friedrich Krupp AG» та вироблялася на власному заводі у місті Ессен із 1916. Головна бойова задача — знищення добре укріплених позицій, в першу чергу фортифікаційних споруд.

Вже під час війни почалося масове виробництво знарядь найрізноманітніших систем, боєприпасів, приладів управління вогнем. З'явилося, безліч зразків легких польових гармат і гаубиць, важких польових знарядь. До кінця війни армії мали спеціалізовані артилерійські частини, протитанкову зенітну артилерію, артилерію супроводу піхоти і так далі. Військова історія ще не знала такої різноманітності артилерійських знарядь, які були використані в роки Першої світової війни.

Дивізійна артилерія складалася головним чином з легких знарядь калібру 75-77 мм. Призначалася вона для ведення навісного вогню і ураження відкритих цілей шрапнеллю. Дальність стрільби досягала 6-8 км. Російські війська були озброєні польовою 76,2-мм гарматою зразка 1902 р., яка за своїми балістичними властивостями була кращою в світі.

Окрім тогої в арміях європейських держав були гармати калібром від 100 до 150 мм, а для ведення навісного вогню - гаубиці (легкі і важкі) калібром від 100 до 220 мм.

Застосування бездимного пороху призвело в кінці XIX в. до появи скорострільної зброї, що значно підсилили бойову потужність артилерії. Далекобійність і скорострільність в порівнянні з періодом франко-прусської війни збільшилися в 2 і більше разів (далекобійність - з 3,8 до 7 км., скорострільність - з 3-5 пострілів в хвилину до 5-10 пострілів в хвилину).

Разом із збільшенням скорострільності і далекобійності артилерії військово-технічна думка вирішила і таку проблему, як стрільба із закритих позицій, що різко підвищило живучість артилерії в бою.

Слайд 7.

З винаходом міномета з'явилася можливість вести навісний вогонь по супротивникові з малої відстані (головним чином по траншеях).

Крім польової важкої артилерії була ще облогова артилерія крупніших калібрів, що призначалася для облоги фортець або для дій проти сильних польових укріплень ворога.

За кількістю артилерії німецька армія напередодні війни стояла на першому місці. Решта держав значно їй поступалися.

Слайд 8.

Частина батарей важкої артилерії, а також зенітні батареї були забезпечені тракторами. Парові трактори використовувалися для буксирування важких облогових знарядь. Гусеничний трактор вперше був застосований у війні для потреб артилерії. Трактори забезпечили перевезення важкого гарматного парку незалежно від стану дорогий. Переклад артилерії, особливо важких систем, на механічну тягу мали її тактичну рухливість і дозволив швидко здійснювати перекидання артилерійських частин на значних відстані.

3. Поява військових машин.

Першій світовій війні своєю появою зобов'язані і танки. Танк є повністю броньованою машиною з могутнім озброєнням, встановленим в башті, що обертається. Вогняна потужність танка забезпечується потужністю його озброєння. Він здатний пересуватися не тільки по дорогах, але і при повному бездоріжжі, а також долати природні і штучні перешкоди.

Після відносно короткого початкового маневреного етапу бойових дій на фронтах встановилася рівновага (т.з. «окопна війна»). Глибоко ешелоновані лінії оборони противників складно було прорвати. З'явилась думка про принципово новий транспортний засіб з високою прохідністю (домогтися якої можна було тільки за допомогою гусеничного шасі), великою вогневою силою та гарною захищеністю (хоча б проти кулеметного та рушничного вогню). Такий транспортний засіб міг би на великій швидкості долати лінію фронту та уклинюватися у глибину оборони супротивника, здійснюючи щонайменше тактичні обходи. Створення танка стало можливим лише тоді, коли був накопичений достатній досвід застосування двигунів внутрішнього згорання і гусеничного ходу.

Рішення про будівництво танків було прийнято в 1915 р. практично одночасно у Великій Британії та Росії. Остаточно перша англійська модель танка була виготовлена в 1916 р., коли пройшла випробовування, і перше замовлення на 100 машин надійшов у виробництво. Це був танк Mk.1 що випускався в двох модифікаціях — «самець» (з гарматним озброєнням у бокових спонсонах) і «самиця». Перший англійський танк був фактично броньованим американським гусеничним трактором типу "Холт".

Слайд 9.

Mark I - британський важкий танк періоду Першої світової війни. Розроблено в 1916 році. Перший в історії танк, застосований у бойових діях (15 вересня 1916 року, Битва на Соммі). Родоначальник сімейства британських «ромбоподібних» танків.

Уперше танки (моделі Mk.1) були використані англійською армією проти німецької армії 15 вересня 1916 р. у Франції, на річці Сомма. Під час битви з'ясувалося, що конструкція танка недостатньо відпрацьована — з 49 танків, які англійці підготували до атаки, на вихідні позиції висунулися лише 32 (17 танків вийшли з ладу через несправність), а з цих тридцяти двох, що почали атаку, 5 застрягло у болоті та 9 вийшли з ладу через технічні неполадки. Проте, навіть ті 18 танків, що залишилися, змогли просунутися вглиб оборони на 5 км, причому втрати в цій наступальній операції виявилися в 20 разів менше, ніж звичайно.

Найбільшою танковою битвою під час першої світової війни була битва при Амєне 8 серпня 1918 р. У ній брали участь 580 англійських і 90 французьких танків. У цьому бою танки вирішили успіх бою. Німецькі війська зазнали поразки. Німецький генерал Людендорф назвав цей день "чорним днем німецької армії".

Французи, спромоглися розробити та виробити дуже вдалий (настільки вдалий, що його експлуатували навіть на початку Другої світової війни в арміях Польщі та Франції) легкий танк Renault FT-17. При конструювання цього танка уперше були застосовані численні рішення, що потім стали класичними. Він мав поворотну башту із встановленою на ній легкою гарматою чи кулеметом (на відміну від «спонсонного», тобто у виступах на боках корпусу, розміщення озброєння в Mk.1), низький питомий тиск на ґрунт (і, як наслідок, високу прохідність), відносно велику швидкість та гарну маневреність.

В Російській імперії одним з перших були створені танк Пороховщикова («Російський всюдихід») та колісний танк Лебеденко. Кожен з них було виготовлено лише в одному (експериментальному) екземплярі. В російській армії у Першій світовій війні не було ані вітчизняних, ані імпортних танків.

Хоча через малу кількість танків фронт не вдалося прорвати остаточно, новий вид бойової техніки показав свої можливості, і виявилося що танки мають велике майбутнє.

Слайд 10.

CA-1 Шнейдер (також CA-1 Шнайдер, фр. Schneider CA1) - французький піхотний танк часів Першої світової війни. Перший французький танк і один з перших у світі серійних танків, створювався в якості аналога першим англійським танкам типу Mark I, однак, на відміну від них, використовував шасі трактора «Холт». З точки зору більш пізньої конструкторської думки, «CA-1 Шнейдер», як і сучасний йому танк «Сен-Шамон», були радше САУ класу штурмових гармат, ніж повноцінними танками.

A7V (також Sturmpanzerwag en A7V, в буквальному перекладі з нім. Штурмова броньована машина A7V) — німецький важкий танк часів Першої світової війни. Перший серійний танк Німецької імперії. Випущено у 1917—1918 роках малою серією в 20 машин. Обмежено застосовувався у бойових діях виключно періоду Першої світової війни.

4. Виробництво вибухових речовин.

У тісному зв'язку з розвитком артилерії знаходиться винахід нових вибухових речовин. Прагнення до подальшого підвищення баллістичних якостей артилерії і ручної вогнепальної зброї поставило перед військовою наукою і технікою завдання винаходу бездимного пороху. У 1891 р. було почато заводське виготовлення бездимного пороху по методу Менделєєва. З його винаходом була вирішена проблема скорострільності з магазинних рушниць.

У цей період на основі розвитку хімічної промисловості удосконалюються бойові вибухові речовини. Їхній випуск зріс в колосальних розміри.

Слайд 11.

У війні 1914-1918 рр. було випробувано ще одне хімічне нововведення - бойові отруйні речовини. До кінця війни в Німеччині близько 1/4 всіх бойових запасів для артилерії складали хімічні снаряди. Першими отруйними речовинами були хлор, хлорпікрин, фосген, іприт і деякі інші. Загалом газова війна була однією з самих варварських форм війни. Пізніше вона була категорично заборонена міжнародним правом.

Слайд 12.

Застосування отруйних речовин під час Першої світової війни вимагало засобів захисту від них - в 1915 р. російським інженером Н. Д. Зелінським був розроблений вугільний протигаз. Почалося будівництво газосховищ.

5. Ширше використання засобів повітроплавання й авіації.

Напередодні війни 1914 р., а також під час військових дій з'явились принципово нові бойові машини, зобов'язані своїм походженням двигуну внутрішнього згорання.

Роком появи військової авіації вважається 1910 р., з цього часу літаки починають застосовуватися на військових маневрах. Літаки використовувалися головним чином для розвідки, коректування артилерійської стрільби, аерофотографування, але іноді й для бомбардувань військ супротивника, більше всього кінноти.

Спочатку літаки не мали озброєння. Наприклад, німецький розвідувальний моноплан "Таубе" був оснащений фотоапаратом і піднімав декілька бомб, які льотчик скидав руками через борт кабіни. Льотчик був озброєний пістолетом або карабіном для самооборони у разі вимушеної посадки на ворожій території.

Літаки мали наступні льотно-тактичні дані: потужність моторів 60-80 к. с. (у окремих типів літаків - до 120), швидкість рідко перевищувала 100 км./ год., час підйому на 2000 м - 30-60 хв., тривалість польоту - 2-3 години, бойове навантаження - 120 - 170 кг., зокрема бомбового грузу - 20-30 кг., екіпаж - 2 людини (льотчик і спостерігач).

Загалом на початок війни літаків у складі військової авіації було небагато. Росія мала 263 літаки, Франція - 156 літаків, Німеччина - 232, Австро-Угорщина - 65, Англія з 258 літаків направила до Франції з своїм експедиційним корпусом 30 машин.

Слайди 13-14.

Альбатрос D.III (нім. Albatros D.III) — німецький винищувач- біплан, який використовували в Першій світовій війні, один з найуспішніших винищувачів війни.

МБ біс (рос. МБ бис) — Моска—Бистрицький, винищувач-розвідник Російського імператорського військово-повітряного флоту часів Першої світової війни.

З літа 1915 літаки стали озброювати кулеметами, і вони почали виконувати функції не тільки військової розвідки, але і винищувачів. Швидкість літаків-винищувачів був доведена до 190-220 км на годину. Зявилися літаки-бомбардувальники. Ще до війни (у 1913 р.) авіаконструктор И. Сікорський побудував в Росії перший чотиримоторний літак «Російський витязь». У ході війни воюючі країни вдосконалили бомбардувальну авіацію.

В передвоєнні роки у воюючих державах почалися роботи із створення гідролітаків. Лише в ході війни на озброєння флотів стали поступати літаки, придатні для вирішення бойових завдань над водою, серед них "Авро" (Англія), "Бороль" (Франція), "Флугбот" (Німеччина).