23

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАЧНОЇ СЛУЖБИ

РЕФЕРАТ

НА ТЕМУ:

«Професійна деформація працівників державної пенітенціарної служби україни»

ВИКОНАВ:

Слухач гр.323

Руденко Я.А.

ПЕРЕВІРИВ:

Кушнірова Т.В.

Київ - 2013

ЗМІСТ

Вступ

План

1. Психологічна сутність явища професійної деформації.

1.1 Визначення професійної деформації працівників пенітенціарних закладів.

2. Різновиди професійної деформації.

3. Чинники, сприяючі виникненню і розвитку професійної деформації працівників пенітенціарної системи.

Висновок.

Список використаної літератури.

Вступ

В останній час вчені все більше уваги приділяється причинам, формуванню та негативним наслідкам професійної деформації у різних галузях діяльності. Проводиться багато досліджень на виявлення психічних факторів виникнення професійної деформації. Адже, психіка – найбільше вразливий апарат пристосування людини до екологічного і соціального середовища. При дії на організм надзвичайних обставин, в умовах гострої й особливо хронічної напруги, при підвищеній тривожності як супутній детермінанті напруги психіка може порушуватися в першу чергу.

Професійної деформація полягає в тому, що це явище представляє собою результат специфічних особових змін, що відбуваються у фахівця в ході виконання професійної діяльності під впливом різних чинників. До останніх в науковій літературі відносять чинники, обумовлені специфікою професійної діяльності, особовими особливостями працівника пенітенціарної системи і соціально-психологічним кліматом в службовому колективі і за його межами.

Виникнення професійної деформації може початися як з перетворень соціально-психологічного характеру, так і з перетворень психічних функцій.

У даній роботі ми детально розглянули причини, що як правило призводять до розвитку професійної деформації. Також ми намагалися розкрити негативні наслідки її розвитку, що було покладено в основу дослідження впливу служби в пенітенціарній системі на формування професійної деформації.

Об'єктом проведеного дослідження була психологічні особливості працівників пенітенціарної системи.

Предмет дослідження – особливості прояву професійної деформації працівників пенітенціарної системи.

Для досягнення поставленої мети треба було вирішити наступні задачі:

1. Провести аналіз наукової літератури

2. Вивчити індивідуально-особистісні якості та строк служби у пенітенціарній системі.

3. Визначити взаємозв’язок між індивідуально-особистісними якостями та строком служби в пенітенціарній системі.

1. Психологічна сутність явища професійної деформації

1.1 Визначення професійної деформації працівників пенітенціарних закладів

психологічний особистісний професійний деформація

В літературі по психології праці наголошується, що явищу професійної деформації більше всього схильні представники професій типу «людина – людина», а саме, медики, педагоги, працівники сфери обслуговування і ін. Особливий інтерес для нас представляє розгляд в науковій літературі проблеми професійної деформації співробітників пенітенціарних закладів.

Стосовно поняття професійної деформації особистості існують декілька визначень. Аналізуючи їх ми позначимо, які особливості впливу обговорюваного явища, які його основні причини його виникнення і що відбувається в результаті його дії.

Вплив професійної деформації може розпюджуватися на психічні процеси, стани, властивості особистості і на її соціально-психологічні риси, що виявляються в поведінці.

Виникнення професійної деформації може початися як з перетворень соціально-психологічного характеру, так і з перетворень психічних функцій.

Як стверджує , професійна деформація починається з негативних змін в професійній діяльності і в поведінці, тобто на соціально-психологічному рівні. Підтверджують цю гадку і інші автори, однозначно пов'язуючи обговорюване явище з негативними змінами соціально-психологічної структури особистості. Наприклад, маються на увазі стереотипи поведінки, професійні звички, стиль спілкування і навики , які ускладнюють успішне здійснення професійної діяльності.

Таким чином, професійна деформація здатна охопити широку сферу психічних функцій і соціально-психологічних якостей особистості. Проаналізуємо деякі механізми дії обговорюваного явища:

А. Зміна психічних утворень.

Наявність несприятливих чинників професійної діяльності (наприклад, порушення робочого ритму) може викликати наростаюче відчуття незадоволеності собою, внутрішню напруженість, відчуття душевного дискомфорту і невпевненості в собі. У міру повторення несприятливих службових ситуацій, подібні психічні стани можуть закріплюватися і переходити в стійкі якості особистості (наприклад, в конфліктність, дратівливість, підозрілість, байдужість до оточуючих і до роботи, що виконується). При цьому важливі для даної професії особливості особистості поступово витісняються і стають слабо виразними. «Наступає стійке спотворення конфігурації особистісного профілю професіонала, що означає деформацію особистості» [24]. Вказані психічні утворення особистості починають виявлятися в професійній діяльності і спілкуванні, обумовлюючи тим самим типові способи поведінки. Таким чином, зміни психічних утворень спричиняють формування специфічних соціально-психологічних особистісних якостей.

Б. Зміна соціально-психологічних якостей особистості.

Основною причиною професійної деформації в цьому випадку є необхідність прийняття своєї професійної ролі з характерним для неї стилем виконання службових обов'язків, що відповідає вимогам професійної діяльності і очікуванням професійного середовища. У разі пристосовування до деформованих норм, традицій і специфіки професійної діяльності формується відповідний еталон поведінки. Звички і навики деформованого еталона поступово стають внутрішніми установками, цінностями людини, складовим компонентом його професійного світогляду, тобто внутрішніми особовими утвореннями.

Проте не завжди певний стиль поведінки людини призводить до формування у неї відповідних психічних утворень (наприклад, ціннісних орієнтацій). В цьому випадку спостерігається неузгодження між ідеальним «Я» і актуальним «Я» . Значна розбіжність між актуальним і ідеальним «Я», аж до їхньої протилежності, свідчить про наявність виразного внутрішнього конфлікту, може також розглядатися як можлива передумова виникнення професійної деформації. Наприклад, при сильному домінуванні ідеального «Я» над реальним «Я» мотивація професійної активності лежить не у сфері справи, а в прагненні до швидкого успіху, задоволення честолюбних амбіцій і загального захоплення. Таким чином, зміни соціально-психологічних рис починають впливати на психічні процеси, стани і властивості.

Важливо знати вплив характеру дії професійної діяльності на різні рівні особистості, оскільки це дозволить не тільки діагностувати вияви і передумови даного феномену, але і здійснювати його профілактику.

Аналізуючи основні причини (чинники) виникнення професійної деформації, можна виділити декілька підходів.

В рамках іншого підходу основною причиною професійної деформації є невідповідність індивідуально-психологічних характеристик особистості рівню вимог, які пред'являє до неї професійна діяльність. Аргументом сказаного є той факт, що в одних випадках професіонал, що пропрацював не один десяток років, придбав лише позитивні якості, в інших – небажані зміни в особистості людини з'являються буквально в перші роки його роботи. Згідно цього підходу «професійна деформація є результат непристосованості, неправильного пристосовування особистості до скрутних умов і вимог» професійної служби. «Вона може розвиватися на базі слабкості комплексу професійно-важливих якостей в області однієї або навіть декількох сторін професійної діяльності».

Трохи інакше вважають автори, що стверджують, що професійна деформація – це результат взаємного впливу службової діяльності і індивідуальних особливостей особистості. Серед найдієвіших службових чинників даного явища називаються організація, умови і досвід професійної діяльності , засвоєння професійної ролі , постійне виконання однотипних дій, пов'язаних із здійсненням професійних обов'язків . До причин індивідуально-особових ці автори відносять недостатній рівень професійних здібностей і відсутність творчого моменту в діяльності, особливості протікання професійних і вікових криз , неадекватну самооцінку, неправильне розуміння соціальної значущості своїх професійних функцій, неправильний зміст професійної ролі, що зрозуміло, і розбіжність між її суб'єктивним розумінням і соціальними очікуваннями оточуючих , негативний досвід або спотворене осмислення професійного досвіду працівником.

Результат дії чинників професійної деформації представлений, як мінімум, в двох групах явищ – психічних процесах, станах і властивостях і соціально-психологічних особливостях особистості.

Психічними утвореннями, що є ознаками професійної деформації, можуть бути, наприклад, підозрілість і педантичність, що відображають схильність до звинувачувального уклону і нетерпимість по відношенню до оточуючих.

До соціально-психологічних ознак професійної деформації відносять, наприклад, вияв формального ставлення до виконання функціональних обов'язків, перенесення більшої частки специфічних професійних дій, стереотипів і установок на поведінку поза службою.

Отже, можна сказати, що в основі професійної деформації знаходяться взаємозв'язані зміни у сфері психічних і соціально-психологічних явищ. Ці зміни можуть проявлятися по-різному залежно від особливостей протікання процесів особового і професійного онтогенезу, від індивідуальних характеристик особистості і їхньої відповідності вимогам професії, від ступеня професійної адаптованості особистості, від соціуму, в якому вона знаходиться, від специфіки трудової діяльності і від посади. Проте, найважливіше значення в розвитку виявів професійної деформації грає взаємний вплив особливостей службової діяльності і особових характеристик професіонала.

Значна більшість дослідників, що розглядають проблему професійної деформації, вважають її вияви негативними. На їх думку, професійна деформація ускладнює успішне здійснення трудової діяльності, взаємодію людини з іншими людьми і робить його поведінку неадекватною обстановці.

Як видно з наведеного вище аналізу літератури, професійна деформація нерозривно пов'язана з поняттям професійного пристосовування. Під професійним пристосовуванням розуміється оволодіння особистістю своїм офіційним статусом, професійною роллю і умовами її здійснення в новій професійній ситуації . При цьому відбувається засвоєння людиною ціннісних орієнтації в рамках даної професії, усвідомлення мотивів і цілей професійної діяльності, ухвалення для себе всіх її компонентів, зближення орієнтирів людини і професійної групи .

З одного боку, функція професійного пристосовування полягає в тенденції до самореалізації, до задоволення особистістю своїх очікувань відносно професії. З іншою, як стверджує, в прагненні відповідати тим вимогам, які до особистості пред'являють структура і зміст професійної діяльності, умови її здійснення і ті соціальні групи, під контролем і з участю яких ця діяльність протікає. Збалансованість названих тенденцій можна розглядати як ознаку професійної адаптації.

Порушення пристосовування або труднощі в ній називають дезадаптацією. Професійна дезадаптація особистості виражається в її нездатності досягти узгодженості між власними можливостями, потребами, домаганнями і тими вимогами, які пред'являють до неї професійна роль і професійна діяльність.

Так, дослідження проблеми професійного пристосовування показали, що вперше два роки роботи людина виявляє підвищену готовність до активного включення в діяльність. Це пояснюється тим, що з якими б установками він не приходив на роботу, спрацьовує ефект психологічної мобілізації – прагнення продемонструвати свої кращі якості. На момент досягнення працівником дворічного стажу констатується настання часової професійної дезадаптації, викликаною можливою невідповідністю особистісних особливостей людини з реальністю. Приблизно на З-ому – 5-ому роках роботи відбувається переосмислення попередніх і формування нових норм і відносин особистості до праці. Стан тимчасової дезадаптованості ліквідується за рахунок активного включення людини в трудовий процес і стимулювання його самостійності і активності.

Період професійного пристосовування працівників пенітенціарної системи на 3-ому-4-ому році служби можна назвати не тільки сензитивним, але і кризовим. Його особливістю є виникнення нових професійних особових якостей, деякі з яких відносяться до виявів професійної деформації.

Так, за даними ВЛК, на службу до органів пенітенціарної системи приходить наступний тип людей: достатньо урівноважені, товариські, володіючи інтуїтивним типом мислення, дещо розковані в манерах і поведінці, енергійні, прагнучі до згладжування конфліктів і заборони агресивних тенденцій в поведінці, емоційно стійкі, володіючи зниженою чутливістю до середовищних дій і достатньо низьким реагуванням на проблеми соціально-психологічного мікроклімату.

До третього року служби знижується здібність до співпереживання, наростає неконформність установок і жорсткий (але не жорстокий) стиль поведінки, знижується обережність і обачність у вчинках. Слідством цього є падіння рівня енергійності і поява тенденції до латентної (прихованою) агресії. Третій рік служби є переломним для людини, коли розв'язується питання про продовження подальшої служби або її залишення. Даний процес супроводжується зміною (частіше всього зниженням) рівня самооцінки, наростанням неконформності і т.д. Товариськість, що посилюється, виступає як захисний і компенсаторний механізм – пошук підтримки і виходу з ситуації, що склалася.

Особливо дослідники відзначають 4-ий рік служби, коли відбувається підвищення рівня усвідомленого самоконтролю, що виявляється в конформності установок і мотивації уникнення неуспіху. На особистісному рівні це може переживатися як незадоволеність і песимізм в оцінці перспектив свого службового зростання. В той же час людина, що подолала кризу третього року служби, приймає і засвоює для себе норми, цінності, правила і заборони, ухвалені в структурі МВС. В службовій діяльності все стає простішим і зрозумілим, життєвий тонус підвищується, розширяється круг знайомств. Проте, жорстока ієрархія субординації в пенітенціарній системі і необхідність точного виконання вказівок вищестоящої особи сприяють зростанню внутрішнього усвідомленого контролю своєї поведінки.

Також відзначимо, що період пристосовування може виникати не тільки під час вступу людини на службу в підрозділи пенітенціарної системи, але і в умовах нової професійної ситуації, зв'язаної, наприклад, із зміною офіційного статусу і необхідністю освоєння нової професійної ролі.

Таким чином, проаналізувавши різні точки зору, можна зробити наступні висновки:

1. Професійна деформація представляє собою результат специфічних змін особистості фахівця, що відбуваються під впливом цілого комплексу чинників.

2. В існуючих дослідженнях немає єдиної точки зору з приводу чинників, що обумовлюють професійну деформацію. Представники одного підходу як основну причину професійної деформації називають дію специфіки професійної діяльності при тривалому професійному стажі. Інші дослідники домінуючим чинником розвитку професійної деформації вважають невідповідність індивідуально-психологічних особливостей особистості рівню вимог, що пред'являються службовою діяльністю. Треті роблять акцент на взаємному впливі службової діяльності і індивідуальних особливостей особистості.

Для того, щоб визначити, в якому з цих підходів найточніший, необхідне спеціально організоване емпіричне дослідження.

3. Професійна деформація виявляється як мінімум, в двох взаємозв'язаних сферах особистості – в психічній і соціально-психологічній. В процесі формування специфічних особистісних якостей, що є ознаками професійної деформації, спочатку можуть змінюватися: а) психічні особливості, обумовлюють формування певних соціально-психологічних якостей і типових способів поведінки; б) соціально-психологічні особливості, що впливають на психічні процеси, стани і властивості.

4. Процес професійного пристосовування певним чином співвідноситься з процесом професійної деформації. Це виражається в тому, що особливості протікання першого, в деяких випадках, можуть виявитися чинниками виникнення другого. В той же час стійка професійна дезадаптація особистості призводить до переживання нею тривалих внутрішніх і зовнішніх конфліктів. Це також може стати причиною, яка і визначає професійну деформацію працівника.