18

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Комунальний вищий навчальний заклад

«Бериславський педагогічний коледж»

Херсонської обласної ради

Предмет: педагогіка

Модуль № 8

Семестр VIIІ

Кількість годин 2

Лекція

Тема: З історії розвитку педагогіки за межами України

Викладач: Тупікіна С.В.

Розглянуто на засіданні

Предметної (циклової ) комісії викладачів психолого-педагогічних дисциплін

Протокол № _____ від ___________

Голова предметної (циклової ) комісії

________________________________

м. Берислав

Тема лекції: З історії розвитку педагогіки за межами України

Знати: особливості розвитку педагогіки за межами України, визначні постаті світової педагогіки, їх внесок розвиток школи і педагогічної науки.

Вміти: активізувати знання з історії, вивчати історію педагогіки за межами України з метою розв’язання сучасних завдань виховання.

Тип лекції: міжпредметна.

Ключові поняття: школа, педагогіка, освіта.

План

1. Педагогіка давнього світу.

2. Розвиток школи, виховання і педагогічних ідей у Середньовічній Європі.

3. Школа і педагогічна думка в Європі в епоху Відродження та Реформації.

4. Становлення і розвиток зарубіжної педагогічної науки XVII – XVIIIст.

5. Становлення і розвиток зарубіжної педагогічної науки XІX ст..

6. Становлення і розвиток зарубіжної педагогічної науки XX ст..

7. Болонський процес.

8. Становлення і розвиток зарубіжної педагогічної науки початку XXІ ст..

Основна література

1. Волкова Н.П. Педагогіка. – К.: Академвидав, 2007. - 516с. – С. 561 – 605.

2. Галус О.М., Шапошнікова Л.М. Порівняльна педагогіка. – К.: Вища школа, 2006. – 215с.

3. Педагогіка:Хрестоматія /Уклад. Кузьминський А.І., Омеляненко В.Л. – К.: Знання - Прес., 2003. - 700с.

4. Левківський Л.В. Історія педагогіки – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 190с.

5. Селевко Г.К. Энциклопедия образовательных технологий. В 2т. Т.1.- М: НИИ школьных технологий. 2006. - 816с.

6. Селевко Г.К. Энциклопедия образовательных технологий. В 2т. Т.2.- М: НИИ школьных технологий. 2006. - 816с.

7. Фіцула М.М. Педагогіка.- К.: Академвидав, 2007. - 560с. – С. 465 – 507.

Додаткова література

1. Болонская реформа: от любви до ненависти 10 лет //Кампус. – 2009. - №4. - С.30 - 34.

2. Гамтанар І. Історія в портретах її творців. (Гербарт Й.Ф.) //Рідна школа. - 2009. - №1. - С.76 - 80.

3. Джуринский А.Н. Развитие образования в современном мире. - М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1999. - 200с.

4. Клепко С. Модернізаційні процеси в сучасній освіті. – К: Шк. світ, 2008. – 120 с.

5. Палат Є. Світова педагогічна практика систем освіти //Відкритий урок. - 2009. – Квітень. - С.27 - 29.

6. Тенденції розвитку педагогічної освіти у Франції в ІІ половині ХХ ст. //Шлях освіти. – 2009. - №1. - С.15 - 21.

7. Щербань Т. Прикладна педагогіка. – К.:Вища школа, 2002. - 215с.

1. Педагогіка давнього світу

Актуалізація опорних знань з історії Давнього світу

Виховання та навчальна практика у країнах Стародавнього Сходу

Стародавній Схід – умовна назва країн, які існували у IV-I тисячол. до н. е. на території Південної Азії i частково у Північній Африці. На західному краї цієї території знаходиться Єгипет, на східному – Китай.

У древньосхiдних країнах виховання підростаючого покоління вже чітко виділяється як самостійна соціальна функція суспільства.

Найголовнішою його ознакою у цей період була поява спеціальних навчально-виховних закладів – шкіл, де відбувалося систематичне навчання дітей. Появі шкіл сприяло створення різних систем письма (шумерське, єгипетське, китайське i т. д.) та накопичення наукових знань, що розвивалися завдяки запитам виробництва (побудова складних споруд, іригаційних систем), військовим, медичним, релігійним і ін. потребам.

Перші школи виникли у III-II тисячол. до н. е. у таких державах як Шумер, Єгипет, Індія, Китай. Навчання з цього часу стає основною, але не єдиною, стороною виховання.

Школи у Шумері виникли у середині III тисячол. до н. е. Шумер – рання рабовласницька держава, яка існувала з V до кінця II тисячол. до н. е. на території Дворіччя (між річками Тигр i Євфрат).

Шумери перетворили піктографічне письмо у клинопис, який являв собою передачу інформації за допомогою комбінації різноманітних вертикальних і горизонтальних клиновидних рисок. Ця система письма була складною і тяжкою для вивчення. Вона нараховувала біля 600 знаків.

Школи у шумерів виникали з метою підготовки писарів – людей, які вміли користуватися клинописом. Власної назви вони не мали і називалися “будинки глиняних табличок“, вчитель – “батько будин­ку глиняних табличок“, учень – “син будинку глиняних табличок“. Це тому, що писали шумери на глиняних табличках (по мокрій глині). Тексти на знайдених вченими глиняних табличках свідчать, що у шумерських школах вивчали відомості з ботаніки, зоології, географії, математики, астрономії.

Школи у Єгипті також виникають у III тисячол. до н. е. Приблизно у цей час тут з’являється і писемність.

Єгиптяни використовували для письма папірус. Саме письмо було ієрогліфічним, тобто – “священним“ (ієрогліф – священний знак). Воно було надзвичайно складним (нараховувало близько 700 різних ієрогліфів).

У Єгипті існували двірцеві школи, школи для жерців, школи писарів, школи для різних службовців.

Найпершими тут виникли, як i в Шумері, школи для писарів. Учень спочатку вправлявся у письмі на глиняних табличках або навощених дощечках і тільки тоді, коли набував достатніх навичок, йому давали папірус. Писарі використовували спрощений варіант письма – ієратичне.

Лише у школах для жерців вивчали ієрогліфічне письмо, яке вважалося священним. У цих школах все огорталося містикою і таємничістю, тут передавали уміння відправляти релігійні культи, а також повідомляли наукові відомості з математики, астрономії, географії і медицини, які трималися у таємниці від інших людей.

У II тисячол. до н. е. виникають перші навчальні заклади у Китаї. Про них дізнаємося з найдавніших китайських записів, зроблених на кістках і панцирах черепах. На рубежі II i I тисячол. до н. е. з’являються літописи на бамбукових і дерев’яних дощечках. Важливі документи з VIII ст. до н. е. записували на дорогому шовку. У I ст. китайці навчилися виготовляти папір.

У Стародавньому Китаї писали ієрогліфічним письмом, яке на­раховувало кілька десятків тисяч ієрогліфів. Навчання грамоти тривало багато років, воно було доступне лише дітям чиновників і багатіїв.

Першими китайськими школами були общинні школи, які згодом поділялися на центральні і місцеві. Для підготовки різних чиновників відкривалисяспеціальні навчальні заклади: юридичні, математичні, медичні, художні. З розвитком науки у Китаї вини­кають вищі аристократичні школи, де навчали, передусім, ора­торському мистецтву, філософії, релігійної моралі, астрономії, медицини тощо.

Крім державних існували також приватні школи. Першу приватну школу відкрив Конфуцій.

На рубежі I i II ст. н. е. у Китаї вперше було запроваджено систему державних екзаменів на зайняття державних посад: хто хотів у майбутньому стати вченим або чиновником, повинен був складати ряд екзаменів впродовж кількох років. Тому вся розумова освіта, як правило, спрямовувалася на підготовку до здачі цих екзаменів.

У II тисячол. до н. е. виникли школи в Індії. Про їх існування свідчать Веди –  найдавніший пам’ятник релігійної індійської літератури. Веди були складенісанскритом – стародавньою індійською мовою.

В Індії була розвинута усна традиція, яка до останнього часу залишалася її характерною рисою. Вже у III ст. до н. е. тут існували два алфавіти –кхароштхі та брахмі. Останній є джерелом всіх пізніших індійських алфавітів. Матеріалом для письма в Індії служило пальмове листя. На півночі країни для письма використовували внутрішню сторону берести.

У Ведах збереглися відомості про школи для двох вищих станів ("варни"): школи брахманів та школи кшатріїв.

На час навчання учні жили у будинку вчителя. Навчання у школі тривало 10-12 р. Для учня день розподілявся на дві частини. Частина дня виділялася для виконання різних господарських обов’язків у домі вчителя, обумовлених при вступі дитини до школи. Інша частина дня призначалася для шкільних занять. Заняття полягали, передусім, у заучуванні напам’ять віршів, гімнів й інших релігійних текстів. Письмо у школах прививалося, як і у суспільстві в цілому, дуже повільно.

У різні періоди у древньоіндійських школах вивчалися: граматика, література, математика, історія, медицина, етика, танці, музика, філософія, красномовство.