Додаткова

• ВИЧ-инфекция. Актуальные вопросы клиники, диагностики, лечения эпидемиологии и профилактики: Руководство для врачей / Под ред. Т.В. Проценко, А.Д. Усенко, Н.П. Гражданова, В.И. Степанца. – Донецк, 1998. – 201 с.

• Покровский В.И. Эпидемиология и профилактика ВИЧ-инфекции и СПИД. – М.: Медицина, 1996. – 246 с.

• Елкин И.И. Руководство к практическим занятиям по эпидемиологии.- М.: Медицина, 1975.

• Волянский Ю.Л. Вирусные гепатиты и ВИЧ-инфекции. - Харьков: Бизнес-Информ, 1997.-207 с.

• Покровский В.И. (под ред.) Руководство по эпидемиологии инфекционных болезней.-М.: Медицина, 1993.

• Павлов А.В.., Синяк К.Н. Справочник по эпидемиологии.-К.:Здоровья, 1983.

• Синяк К.Н., Гирін В.М. Епідеміологія.-Київ: Здоров'я, 1998.-480с.

• Клінічні протоколи щодо проведення антиретровірусної терапії ВІЛ-інфекції дорослих та підлітків/ Затверджено наказом МОЗ України №580 від 12.12.2003 р. “Про удосконалення лікування хворих на ВІЛ-інфекцію та СНІД”.

• Протокол лабораторного моніторингу за ВІЛ-інфекцією та антиретровірусною терапією/ Затверджено наказом МОЗ України №580 від 12.12.2003 р. “Про удосконалення лікування хворих на ВІЛ-інфекцію та СНІД”.

Тема: МАЛЯРІЯ

Актуальність.

Малярія — гостра трансмісивна інфекційна хвороба, якій властиві періодичні приступи гарячки, збільшення печінки та селезінки, анемія. Її спричиняють чотири види плазмодіїв: триденну малярію — Р. vivax, чотириденну — Р. malariae , особливий вид триденної — Р. ovale, тропічну — Р.falciparum. Збудник проходить складний життєвий цикл із зміною двох хазяїв: безстатевий (шизогонія) — в організмі людини чи хребетних тварин та статевий (спорогонія) — у комарів роду Anopheles. Зараз малярія реєструється у понад 100 країнах. Найбільш поширена триденна малярія, однак 98 % усіх летальних наслідків зумовлено тропічною малярією. Ареал овале-малярії невеликий, він займає частину Західної і Центральної Африки, зустрічається спорадично в країнах західної частини Тихого океану. Активні осередки малярії є в Узбекистані, Таджикистані, Азербайджані. Завдяки проведенню широкого комплексу протиепідемічних заходів на території України після 1951 року малярія практично не виявлялась. Однак ситуація з цією інфекцією у світі залишається напруженою і в останні роки погіршується. Частішають випадки завозу малярії в нашу країну. Введення поливного рільництва створює умови для збільшення чисельності комарів, у тому числі малярійних, а це сприяє виникненню місцевих випадків хвороби.

Студент повинен знати:

• етіологічні чинники, які викликають малярію, розповсюдженість малярійних плазмодіїв в різних регіонах світу

• епідеміологію малярії

• патогенез малярії

• клінічні прояви малярії за типового перебігу

• особливості клінічного перебігу в залежності від збудника, який викликав захворювання

• патогенез, термін виникнення і клінічні прояви ускладнень малярії

• лабораторну діагностику малярії

• принципи лікування малярії

• правила виписки хворих на малярію

• принципи особистої профілактики малярії

• прогноз малярії в залежності від збудника, який викликав захворювання

Студент повинен вміти:

• Дотримуватися основних правил роботи біля ліжка хворого.

• Зібрати анамнез захворювання з оцінкою епідеміологічних даних

• Обстежити хворого і виявити основні симптоми і синдроми малярії, обґрунтувати клінічний діагноз.

• На основі клінічного обстеження своєчасно розпізнати можливі ускладнення малярії, невідкладні стани.

• Оформити медичну документацію за фактом встановлення попереднього діагнозу малярія (екстрене повідомлення у районне епідеміологічне відділення).

• Скласти план лабораторного та інструментального обстеження хворого.

• Інтерпретувати результати лабораторного обстеження

• Правильно оцінити результати специфічних методів діагностики.

• Скласти індивідуальний план лікування з урахуванням епідеміологічних даних, стадії хвороби, наявності ускладнень, тяжкості стану, алергологічного анамнезу, супутньої патології ; надати невідкладну допомогу

• Дати рекомендації стосовно режиму, дієти, обстеження, нагляду в періоді реконвалесценції.

Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)

Дисципліна	Знати	Вміти
Мікробіологія	Властивості різних збудників малярії, особливості серологічної відповіді в залежності від термінів хвороби, правила і термін забору матеріалу для специфічної діагностики.	Проводити забір матеріалу для паразитологічного (мазок та товста крапля крові), інтерпретувати результати отриманих даних
Біологія	Структуру та цикл розвитку комарів роду Anopheles
Пропедевтика внутрішніх хвороб	Основні етапи та методи клінічного обстеження хворого.	Зібрати анамнез, провести клінічне обстеження хворого по органам і системам, виявити клінічні ознаки патології. Аналізувати отримані дані.
Епідеміологія	Епідемічний процес (джерело, механізм зараження, шляхи передачі) малярії, поширеність патології в Україні і в світі. Стратегію ВООЗ стосовно ліквідації цієї інфекції.	Зібрати епідеміологічний анамнез, провести аналіз відповідності епідеміологічних та клінічних даних
Імунологія та алергологія	Основні поняття предмету, роль системи імунітету в інфекційному процесі, вплив на термін елімінації збудника з організму людини. Імунологічні аспекти ускладнень.	Оцінити дані імунологічних досліджень.
Фізіологія	Параметри фізіологічної норми органів і систем людини; показники лабораторного обстеження в нормі( загальні аналізи крові, сечі, спино-мозкової рідини, біохімічне дослідження крові, параметри КОС, електролітів, тощо).	Оцінити дані лабораторного обстеження.
Неврологія	Клінічні та лабораторно-інструментальні ознаки менінгіту, енцефаліту, токсичної енцефалопатії.	Провести клінічне обстеження хворого з ураженням ЦНС. Здійснювати люмбальну пункцію.
Клінічна фармакологія.	Фамакокинетику і фармакодинаміку , побічні ефекти протипаразитарних препаратів, засобів патогенетичної терапії.	Призначити лікування в залежності від віку, індивідуальних особливостей хворого, вибрати оптимальний режим прийому та дозу препарату, виписати рецепти.
Реанімація та інтенсивна терапія	Невідкладні стани: Набряк мозку (малярійна кома) Гостра дихальна недостатність Гостра ниркова недостатність Гемоглобінурійна гарячка	Своєчасно діагностувати та надати невідкладну допомогу при невідкладних станах: Набряк мозку (малярійна кома) Гостра дихальна недостатність Гостра ниркова недостатність Гемоглобінурійна гарячка
Внутрішньопредметна інтеграція
Інфекційні хвороби.	Особливості інфекційних хвороб. Принципи діагностики, лікування, профілактики інфекційних хвороб. Патогенез, епідеміологію, динаміку кінічних проявів, лабораторну діагностику, можливі ускладнення малярії. Особливості клінічного перебігу малярії в залежності від збудника. Принципи профілактики і лікування.	Проводити диференціальну діагностику малярії з іншими інфекційними хворобами. Розпізнати малярію, її ускладнення; інтерпретувати дані лабораторного обстеження. Призначити лікування. Надати невідкладну допомогу на догоспітальному етапі.

Питання для самоконтролю

• Джерело інфекції при малярії та шляхи передачі малярії.

• Фактори патогенності малярійних плазмодіїв.

• Патогенез малярії.

• Стадії розвитку малярійного плазмодію у тканинній фазі та еритроцитарній фазі.

• Стадії циклічного клінічного перебігу малярії.

• Опорні симптоми малярії у розпалі хвороби.

• Клінічні прояви порушень з боку нервової системи при малярії.

• Вид температурної кривої при малярії.

• Наслідки малярії.

• Основні причини летальності при малярії

• Специфічні ускладнення малярії.

• Поняття про ранні та пізні рецидиви при малярії.

• Гемограма хворого на малярію у розпалі хвороби.

• План обстеження хворого при підозрі на малярію.

• Методи специфічної діагностики малярії.

• Етіотропна терапія малярії. Дози, шлях введення, тривалість призначення..

• Правила виписки із стаціонару хворого на малярію.

• Препарати для лікування малярії.

• Невідкладна допомога при малярійній комі.

• Клініка гемоглобінурійної лихоманки, можливі причини її виникнення.

Перелік навчальних практичних завдань, які необхідно виконати на практичному занятті:

• оволодіти методикою обстеження хворого на малярію;

• провести курацію хворого на малярію;

• провести диференціальну діагностику малярії;

• скласти план лабораторного обстеження;

• інтерпретувати результати специфічного обстеження хворого на малярію;

• розпізнати ускладнення малярії;

• скласти план лікування хворого на малярію;

• визначити лікарську тактику в разі виникнення невідкладних станів;

• оформити медичну документацію за фактом установлення діагнозу «малярія».

Матеріали післяаудиторної самостійної роботи. Тематика УДРС та НДРС:

• Особливості перебігу малярії в сучасних умовах

• Сучасні методи специфічної діагностики малярії.

• Проблеми етіотропного лікування малярії сьогодні

• Стратегія ВООЗ щодо ліквідації малярії

Рекомендована література

Основна:

• Ж.І.Возіанова Інфекційні та паразитарні хвороби, т 3.

• Інфекційні хвороби у загальній практиці та сімейній медицині/За ред.Андрейчина М.А. – Тернопіль: «Укрмедкнига», 2007

Додаткова:

• В.И. Покровський, С.Г.Пак та ін. Інфекційні хвороби та епідеміологія, ГОЕТАР МЕДИЦИНА, М, 2000 Інфекційні хвороби/За ред. Тітова М.Б. – Київ: Вища школа,1995. – с.55-70.

• Руководство по инфекционным болезням/Под ред. Лобзина Ю.В. –Санкт-Петербург: Фолиант,2003.- с. 21-38.

• Шувалова Е.П. Инфекционные болезни. – Ростов н/Д.: Феникс, 2001. – 959 с.

• Лобан К.М., Полозок Е.С. Малярия .- М., 1987.-С.253

Тема: Синдром тривалої гарячки невідомого ґенезу. Бруцельоз. Сепсис

Актуальність теми. Бруцельоз - гостра інфекційна хвороба з групи зоонозів, яка має схильність до хронічного перебігу і супроводжується ураженням лімфоїдно-макрофагальної, опор­но-рухової, нервової, серцево-судинної та урогенітальної систем. Збудник належить до роду і сімейства Brucellaсеае. Хвороба має виражений професійний характер: частіше хворіють тваринники, робітники м'ясокомбінатів і різниць, підприємств, що зайняті переробкою тваринницької сировини. Сприйнятливість людей висока. Максимальна захворюваність припадає на другу половину зими і весну. Останнім часом в Україні бруцельоз виявляють дуже рідко. Сепсис – це інфекційна хвороба, зумовлена різноманітними збудниками, яка розвивається у людей з різко зниженими захисними силами організму. Характеризується наявністю первинного вогнища, з якого відбувається повторна гематогенна дисемінація збудника з ураженням різних органів та систем, у зв’язку з цим процес втрачає циклічність, характеризується тяжким прогресуючим перебігом та відсутністю тенденції до спонтанного одужання.

Студент повинен знати:

• етіологію, епідеміологію бруцельозу та сепсису;

• основні ланки патогенезу бруцельозу та сепсису.

• клінічну класифікацію бруцельозу та сепсису;

• основні клінічні симптоми бруцельозу та сепсису;

• диференціальйну діагностику бруцельозу та сепсису з грипом, черевним тифом, лептоспірозом, кістково-суглобовим туберкульозом;

• методи специфічної діагностики, їх клінічну оцінку;

• етіотропну терапію бруцельозу та сепсису;

• умови виписування хворих зі стаціонару;

• основні протиепідемічні заходи;

• правила диспансеризації реконвалесцентів.

Студент повинен вміти:

• дотримуватися основних правил роботи біля ліжка хворого;

• зібрати анамнез хвороби з оцінкою епідеміологічних даних;

• обстежити хворого і виявити основні симптоми і синдроми, які характерні для бруцельозу та сепсису, обґрунтувати клінічний діагноз для своєчасної госпіталізації хворого у стаціонар;

• провести диференціальну діагностику бруцельозу та сепсису;

• оформити медичну документацію за фактом установлення попереднього діагнозу;

• скласти план лабораторного і додаткового обстеження хворого;

• інтерпретувати результати лабораторного обстеження;

• скласти індивідуальний план лікування з урахуванням епідеміологічних даних, тяжкості стану, наявності ускладнень, алергологічного анамнезу, супутньої патології; надати невідкладну допомогу на догоспітальному етапі;

• скласти план протиепідемічних та профілактичних заходів в осередку інфекції;

• дати рекомендації стосовно режиму, дієти, обстеження, нагляду в періоді реконвалесценцїї.

Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)

Дисципліна	Знати	Вміти
Попередні дисципліни
Мікробіологія	Властивості Brucella melitensis, Вr. Abortus, Br.canis, методи специфічної діагностики бруцельозу	Інтерпретувати результати специфічних методів діагностики бруцельозу
Фізіологія	Параметри фізіологічної норми органів і систем людини; показники лабораторного обстеження в нормі (загальний аналіз крові, сечі, біохімія крові, параметри КОС, електролітів тощо)	Оцінити дані лабораторного обстеження
Патофізіологія	Механізм порушення функцій органів і систем при патологічних станах різного генезу	Інтерпретувати патологічні зміни за результатами клінічного та лабораторного обстеження
Імунологія та алергологія	Основні поняття предмета, роль системи імунітету в інфекційному процесі, вплив на термін елімінації збудника з організму людини	Оцінити дані імунологічних досліджень
Епідеміологія	Епідемічний процес (джерело, механізм зараження, шляхи передавання) при бруцельозі; поширеність патології в Україні і світі	Зібрати епідеміологічний анамнез, провести протиепідемічні та профілактичні заходи в осередку інфекції
Неврологія	Патогенез, клінічні синдроми захворювання	Провести клінічне обстеження хворого з ураженням нервової системи
Пропедевтика внутрішніх хвороб	Основні етапи та методи клінічного обстеження хворого	Зібрати анамнез, провести клінічне обстеження хворого, виявити патологічні симптоми і синдроми. Проаналізувати отримані дані
Клінічна фармакологія	Фармакокінетику та фармакодинаміку, побічні ефекти засобів специфічної патогенетичної терапії	Призначити лікування залежно від ступеня тяжкості, перебігу, індивідуальних особливостей хворого. Виписати рецепти

Питання для самоконтролю

• Особливості збудників бруцельозу та сепсису.

• Джерело інфекції та фактори передачі.

• Патогенез бруцельозу та сепсису

• Класифікація бруцельозу та сепсису.

• Основні клінічні синдроми.

• Клінічні прояви залежно від тяжкості перебігу.

• Специфічні ускладнення бруцельозу та сепсису.

• Диференціальний діагноз бруцельозу та сепсису

• План обстеження хворого на бруцельоз та сепсис.

• Методи специфічної діагностики бруцельозу та сепсису. Інтерпретація результатів лабораторного дослідження.

• Правила виписування реконвалесцентів зі стаціонару.

• Профілактика та заходи в осередку.

Перелік навчальних практичних завдань, які необхідно виконати на практичному занятті:

• оволодіти методикою обстеження хворого на бруцельоз та сепсис;

• провести курацію хворого на бруцельоз та сепсис;

• провести диференціальну діагностику бруцельозу та сепсису;

• скласти план лабораторного обстеження;

• інтерпретувати результати специфічного обстеження хворого на бруцельоз та сепсис;

• скласти план лікування хворого на бруцельоз та сепсис;

• оформити медичну документацію за фактом установлення діагнозу «бруцельоз» або «сепсис».

Матеріали післяаудиторної самостійної роботи. Тематика УДРС та НДРС:

• Особливості перебігу бруцельозу в сучасних умовах.

• Сучасні методи специфічної діагностики бруцельозу та сепсису.

• Проблеми етіотропного лікування бруцельозу та сепсису сьогодні.

Список рекомендованої літератури

• Андрейчин М. А. Інфекційні хвороби в загальній практиці та сімейній медицині. – Тернопіль: ТДМУ „Укрмедкнига”, 2007. – С. 61 – 68.

• Андрейчин М. А., Руденко А. О., Івахів О. Л., Чемич М. Д. Класифікація інфекційних і паразитарних хвороб. – Тернопіль «Укрмедкнига», 2002. – С. 49 – 50, 65 – 66.

• Возіанова Ж.І. Інфекційні і паразитарні хвороби. – К.: Здоров’я, 2001. – С. 432 – 470.

ТЕМА: ТРАНСМІСИВНІ ІНФЕКЦІЇ, ЩО ПЕРЕДАЮТЬСЯ ЧЕРЕЗ УКУСИ КЛІЩІВ: ХВОРОБА ЛАЙМА; КЛІЩОВИЙ ЕНЦЕФАЛІТ.

Актуальність теми:

Трансмісивні інфекції – захворювання, основною умовою виникнення яких є наявність комахи – переносника, за її відсутності людина – носій інфекції – небезпеки для оточуючих не становить. Розрізняють 2 типи трансмісивних захворювань: ендемічні та епідемічні. Визначають належність до тієї чи іншої групи наступні фактори:

• зона розповсюдження основного джерела(резервуара) інфекції;

• зона розповсюдження переносника(кліщі, москіти, комарі, блохи, воші та інші).

Хвороба Лайма( кліщовий бореліоз) є природно – вогнищевою інфекцією з трансмісивним механізмом передачі, у зв’язку з чим вона часто реєструється у різних куточках світу у вигляді спорадичних, рідше групових випадків. Для захворювання характерна літньо – осіння сезонність(травень – вересень), хворіють люди активного віку(20-50 років), пов’язані з роботою у лісовій місцевості(лісничі, звіролови, працівники тваринництва), а також туристи і збирачі лісових грибів та ягід. Хвороба реєструється у країнах Північної Америки, а також Європи, Азії та Австралії. В Україні захворювання реєструється на заході, а також на території Українського Полісся. Періодично випадки хвороби Лайма виявляються серед відвідувачів лісопаркової зони Києва та Київської області. Розповсюдженості хвороби сприяють постійна циркуляція збудника серед диких тварин, важкість проведення дезінсекції через технічні та матеріальні труднощі, висока чутливість людини до хвороби.

Клінічна актуальність кліщового бореліозу зумовлена відсутністю настороженості лікарів до цієї патології, тривалістю перебігу інфекція, ознаками ураження багатьох органів та систем, складністю ранньої діагностики ( при спорадичних випадках більшість хворих потрапляє в інфекційний стаціонар не раніше 2 тижня хвороби), ризиком виникнення важких ускладнень.

Кліщовий енцефаліт – трансмісивна природно-вогнищева інфекція. Основними резервуарами та переносниками збудника є іксодові кліщі, додатковими - близько 130 видів гризунів та інших видів диких ссавців, а також деякі птахи. Зона проживання основних резервуарів збудника визначає межі вогнищ інфекції. Вогнища кліщового енцефаліту виявлені на Далекому Сході, в лісових районах Сибіру, Уралу, Європейської частини Росії, в Східній Європі, Скандинавії. Захворюваність кліщовим енцефалітом має сезонний характер (весняно-літній). Зважаючи на відносно невисоку інфікованість кліщів у природних вогнищах (1-3%, іноді до 20%), захворювання носить спорадичний характер. Можливі спорадичні випадки кліщового енцефаліту на території України, де природні вогнища розташовані у лісових районах Західної України та українського Полісся.

Студент повинен знати:

• визначення трансмісивної інфекції, природно – вогнищевої інфекції, основні види переносників трансмісивних інфекцій;

• етіологію системного кліщового бореліозу, кліщового енцефаліту та фактори патогенності збудників цих захворювань;

• епідеміологію хвороби Лайма, кліщового енцефаліту;

• патогенез хвороби Лайма, кліщового енцефаліту;

• клінічні прояви хвороби Лайма за типового перебігу;

• особливості клінічної картини кліщового енцефаліту;

• патогенез, термін виникнення і клінічні прояви ускладнень, прогноз хвороби Лайма, кліщового енцефаліту;

• лабораторну діагностику хвороби Лайма, кліщового енцефаліту, принципи лікування даних захворювань;

• принципи профілактики;

• тактику у разі виявлення випадку захворювання, підозрюваного на кліщовий енцефаліт;

• правила виписки реконвалесцентів із стаціонару;

• правила диспансеризації реконвалесцентів

Студент повинен вміти:

• Дотримуватися основних правил роботи біля ліжка хворого.

• Зібрати анамнез захворювання з оцінкою епідеміологічних даних

• Обстежити хворого і виявити основні симптоми і синдроми хвороби Лайма та кліщового енцефаліту в залежності від їх клінічних стадій, обґрунтувати клінічний діагноз для своєчасного направлення хворого у стаціонар.

• Оформлювати медичну документацію при підозрі на кліщовий енцефаліт.

• На основі клінічного обстеження своєчасно розпізнати можливі ускладнення хвороби Лайма, кліщового енцефаліту.

• Оформити медичну документацію за фактом встановлення попереднього діагнозу “хвороба Лайма” (екстрене повідомлення у районне епідеміологічне відділення)

• Скласти план лабораторного і додаткового обстеження хворого.

• Інтерпретувати результати лабораторного обстеження

• Правильно оцінити результати специфічних методів діагностики в залежності від матеріалу і терміну обстеження

• Скласти індивідуальний план лікування з урахуванням епідеміологічних даних, стадії хвороби, наявності ускладнень, тяжкості стану, алергологічного анамнезу, супутньої патології ; надати невідкладну допомогу

• Скласти план профілактичних заходів у вогнищі інфекції.

• Дати рекомендації стосовно режиму, дієти, обстеження, нагляду в періоді реконвалісценції.

Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція).

Дисципліна	Знати		Вміти
Мікробіологія	Властивості B. burgdoferi та ії сероварів, а також збудника кліщового енцефаліту; правила і термін забору матеріалу для специфічної діагностики.		Проводити забір матеріалу для бактеріскопічного дослідження (крові, ліквору, відбитків тканин та органів), серологічного дослідження (крові, ліквору)
Пропедевтика внутрішніх хвороб	Основні етапи та методи клінічного обстеження хворого.		Зібрати анамнез, провести клінічне обстеження хворого по органам і системам, виявити клінічні ознаки патології. Аналізувати отримані дані.
Епідеміологія	Епідпроцес (джерело, механізм зараження, шляхи передачі ) при хворобі Лайма, кліщовому енцефаліті); поширеність цих патологій в Україні і в світі.		Зібрати епідеміологічний анамнез, провести протиепідемічні та профілактичні заходи у вогнищі інфекції.
Імунологія та алергологія	Основні поняття предмету, роль системи імунітету в інфекційному процесі, вплив на термін елімінації збудника з організму людини. Імунологічні аспекти хронічного патологічного процесу.		Оцінити дані імунологічних досліджень.
Фізіологія	Параметри фізіологічної норми органів і систем людини; показники лабораторного обстеження в нормі( заг. ан. крові, сечі, біохімія крові, параметри КОС, електролітів тощо).		Оцінити дані лабораторного обстеження.
Хірупгія	Клініко-лабораторні ознаки гнійно – запальних ускладнень. Правила надання невідкладної допомоги.		Своєчасно поставити діагноз цих ускладнень, призначити відповідне обстеження, надати невідкладну допомогу.
Клінічна фармакологія.	Фамакокінетіку та фармакодинаміку, побічні ефекти левоміцетину, ампіциліну, тетрацикліну та його похідних, еритроміцину, засобів патогенетичної терапії.		Призначити лікування в залежності від віку, індивідуальних особливостей хворого, вибрати оптимальний режим прийому та дозу препарату, виписати рецепти.
Реанімація та інтенсивна терапія	Невідкладні стани: ІТШ Набряк та набухання головного мозку Гостра дихальна недостатність Інфекційний психоз		Своєчасно діагностувати та надати невідкладну допомогу при невідкладних станах: ІТШ Набряк та набухання головного мозку Гостра дихальна недостатність Інфекційний психоз
Наступні дисципліни
Сімейна медицина	Патогенез, епідеміологію, динаміку клінічних проявів, можливі ускладнення хвороби Лайма, кліщового енцефаліту. Принципи профілактики і лікування.	Проводити диференціальну діагностику хвороб різного генезу із хворобою Лайма, кліщовим енцефалітом. Розпізнати кліщовий енцефаліт, його ускладнення; інтерпретувати дані лабораторного обстеження. Своєчасно госпіталізувати хворого в інфекційний стаціонар. Заповнити екстрене повідомлення. Надати невідкладну допомогу в разі необхідності.
Внутрішньопредметна інтеграція
Інфекційні хвороби.	Особливості інфекційних хвороб. Принципи діагностики, лікування, профілактики інфекційних хвороб. Патогенез, епідеміологію, динаміку кінічних проявів, особливості клінічного перебігу, можливі ускладнення та лабораторну діагностику хвороби Лайма, кліщового енцефаліту. Принципи профілактики і лікування.	Проводити диференціальну діагностику хвороби Лайма, кліщового енцефаліту з іншими інфекційними хворобами. Розпізнати кліщовий енцефаліт, його ускладнення; інтерпретувати дані лабораторного обстеження. Призначити лікування. Надати невідкладну допомогу на догоспітальному етапі.

Питання для самоконтролю

• Що таке „трансмісивна інфекція”?

• До якої групи інфекційних хвороб за джерелом інфекції належать хвороба Лайма, кліщовий енцефаліт?

• Джерело інфекції при хворобі Лайма і кліщовому енцефаліті.

• Шляхи передачі хвороби Лайма, кліщового енцефаліту.

• Фактори патогенності Borelia burgdoferi.

• Переносники хвороби Лайма, кліщового енцефаліту.

• Стадії патогенезу бореліозу.

• Основні симптоми в початковий період хвороби Лайма.

• Місцеві зміни при кліщовому енцефаліті.

• Характеристика, термін виникнення місцевих змін при хворобі Лайма.

• Патогенез гарячки при хворобі Лайма.

• Клінічні прояви порушень з боку нервової системи при кліщовому енцефаліті.

• Зміни з боку серцево-судинної системи при кліщовому енцефаліті.

• Ускладнення бореліозу.

• Гемограма при хворобі Лайма, кліщовому енцефаліт.

• Методи специфічної діагностики хвороби Лайма, кліщового енцефаліту.

• Зміни у спинномозковій рідині при кліщовому енцефаліті.

• Етіотропна терапія хвороби Лайма. Препарати, їх дози, шляхи введення.

• Профілактика хвороби Лайма, кліщового енцефаліту.

• Терапія кліщового енцефаліту.

• Правила виписки із стаціонару хворого на кліщовий бореліоз.

• Патогенез менінгеального синдрому при кліщовому енцефаліті.

Перелік навчальних практичних завдань, які необхідно виконати на практичному занятті:

• Оволодіти методикою обстеження хворого на хворобу Лайма, кліщовий енцефаліт.

• Провести курацію хворого на кліщовий Лайм – бореліоз.

• Провести диференціальну діагностику хвороби Лайма

• Скласти план лабораторного обстеження хворого на хворобу Лайма, кліщовий енцефаліт.

• Інтерпретувати результати специфічного обстеження хворого хворобу Лайма. Розпізнати ускладнення хвороби Лайма.

• Скласти план лікування хворого на хворобу Лайма.

• Визначити лікарську тактику в разі виникнення невідкладних станів.

• Оформити медичну документацію за фактом встановлення діагнозу „

• Хвороба Лайма”.

Матеріали позааудиторної самостійної роботи. Тематика УДРС та НДРС:

• Особливості перебігу кліщового Лайм – бореліозу в сучасних умовах.

• Сучасні методи специфічної діагностики кліщового енцефаліту.

• Актуальні проблеми своєчасної діагностики та лікування хвороби Лайма сьогодні

• Сучасні погляди на патогенез хронічного Лайм – бореліозу.

• Заходи з профілактики хвороби Лайма у природних вогнищах.

Рекомендована література.

Основна:

• Возіанова Ж.І. Інфекційні і паразитарні хвороби – Київ: Здоров’я, 2001. – Т.1 –с. 322-380.

• Інфекційні хвороби/За ред. Тітова М.Б. – Київ: Вища школа,1995. – с.55-70.

• Руководство по инфекционным болезням/Под ред. Лобзина Ю.В. –Санкт-Петербург: Фолиант,2003.- с. 21-38.

• Шувалова Е.П. Инфекционные болезни. – Ростов н/Д.: Феникс, 2001. – 959 с.

Допоміжна:

• Васильев В.С., Комар В. О.- Практикум инфекциониста. – Минск: Вышэйшая школа,1993.

• Инфекционные болезни тропиков/ Под ред. Сокол А. С., Киселевой А. Ф. – Киев: Здоровье, 1992.

• Стандарты диагностики и лечения больных клещевым энцефалитом и иксодовым клещевым бореллиозом/ Под ред. А. А. Воробьева и др. – Российский медицинский журнал, 2000, №4, С.22-24.

• Епідеміологія, клініка, лабораторна діагностика, профілактика та лікування бореліозів, що переносяться іксодовими кліщами:(Методичні рекомендації)/ Акімов І. та інші – Київ, 1998.

Тема: Висипний тиф. Хвороба Брілля-Цінссера. Марсельська гарячка. Клініко-лабораторна діагностика рикетсіозів.

Актуальність теми

Рикетсіози – це група інфекційних захворювань, що спричинюються мікроорганізмами, які за своєю структурою і властивостями займають проміжне місце між бактеріями та вірусами, маючи певні властивості, характерні як для першої, так і для другої групи. Власне, з бактеріями рикетсій поєднують: однакова будова клітини (є ядро, протоплазма, білкова оболонка); хімічний склад клітини; наявність РНК та ДНК; автономна система метаболізму і власна ферментна система; здатність утворювати токсичні речовини; розмножуватись бінарним поділом; чутливість до дії антибіотиків. Спільними ж властивостями з вірусами є: здатність до внутрішньоклітинного паразитування; відсутність розмноження на штучних живильних середовищах; здатність утворювати форми, що фільтруються; погане фарбування аніліновими фарбниками. Загалом, загальними властивостями рикетсіозів є: механізм передачі інфекції (трансмісивний); гострий циклічний перебіг хвороби (крім Ку-лихоманки); наявність перехресного імунітету (виключенням є лихоманка цуцугамуші); ендемічність – «прив`язаність» до певних географічних територій. Наведені групи сьогодні не є сталими, бо номенклатура мікроорганізмів, а поготів і інфекційних хвороб, весь час змінюється завдяки покращенню методів верифікації мікроорганізмів. Актуальним серед рикетсіозів і сьогодні залишається висипний тиф як захворювання, що зустрічається у країнах «третього» світу, а наша країна з-за низки економічних та соціальних негараздів потрапила до категорії цих країн. Настороженість з боку лікарів до цієї недуги мінімальна, але важкість перебігу останнього, складність ранньої діагностики, ризик виникнення тяжких ускладнень, які можуть загрожувати життю хворого, підкреслюють його актуальність. Ріст іммігрантів з-за кордону (біженці, нелегальні мігранти тощо), так і посилення міграційних процесів всередині країни (до великих міст), завошивленість серед організованих груп населення (інтернати для дітей та людей старечого віку), молоді, мешканців сільської місцевості та осіб без певного місця проживання, вагома частка у віковій структурі населення осіб похилого та старечого віку, що можуть бути носіями рикетсій, потенційно загрожують можливістю виникнення епідемії висипного тифу. Паразитування кліщів, заражених іншим видом рикетсій, на найближчому супутнику людини - собаці створює можливість легкого інфікування людини іншим рикетсіозом. Ризик захворювання серед людей зростає із-за збільшення кількості безпритульних тварин з одного боку та здатності собачих кліщів паразитувати на цілому ряді свійських тварин з іншого. Не можна не враховувати також факту швидкого поширення модних тенденцій до утримання тварин, особливо собак, у міських квартирах без належного ветеринарного супроводу.

Студент повинен знати:

• правила госпіталізації хворих на висипний тиф, хворобу Брілля-Цінссера, марсельську лихоманку;

• етіологію, фактори патогенності збудників висипного тифу, хвороби Брілля-Цінссера, марсельської лихоманки,

• епідеміологію висипного тифу, хвороби Брілля-Цінссера, марсельської лихоманки;

• основні ланцюги патогенезу цих захворювань;

• клінічні симптоми висипного тифу, хвороби Брілля-Цінссера, марсельської лихоманки за умови типового перебігу;

• патогенез, термін виникнення та клінічні ознаки ускладнень висипного тифу, хвороби Брілля-Цінссера, марсельської лихоманки;

• специфічну та неспецифічну лабораторну діагностику висипного тифу, хвороби Брілля-Цінссера, марсельської лихоманки;

• принципи лікування;

• тактику ведення в разі виникнення невідкладних станів;

• принципи профілактики даних захворювань;

• правила виписки реконвалесцентів зі стаціонару;

• правила диспансеризації реконвалесцентів;

• прогноз захворювань.

Студент повинен вміти:

• дотримуватися основних правил роботи біля ліжка хворого на висипний тиф, марсельську лихоманку;

• зібрати анамнез захворювання з оцінкою епідеміологічних даних;

• обстежити хворого і виявити основні симптоми і синдроми висипного тифу, хвороби Брілля-Цінссера, марсельської лихоманки;

• провести диференційну діагностику висипного тифу, марсельської гарячки;

• на основі клінічного обстеження своєчасно розпізнати можливі ускладнення висипного тифу, хвороби Брілля-Цінссера, марсельської лихоманки, невідкладні стани, що можуть розвинутись;

• оформити медичну документацію за фактом встановлення попереднього діагнозу «висипний тиф або хвороба Брілля-Цінссера, або ж марсельська лихоманка» (екстрене повідомлення у районне епідеміологічне відділення);

• скласти план лабораторного та інструментального обстеження хворого;

• інтерпретувати результати лабораторного обстеження;

• аналізувати результати специфічних методів діагностики в залежності від матеріалу і терміну обстеження;

• скласти індивідуальний план лікування з урахуванням епідеміологічних даних, стадії хвороби, тяжкості стану, наявності ускладнень, алергологічного анамнезу, супутньої патології, надати невідкладну допомогу на до госпітальному етапі;

• скласти план протиепідемічних та профілактичних заходів в осередку висипного тифу, хвороби Брілля-Цінссера, марсельської лихоманки;

• дати рекомендації щодо режиму, дієти, обстеження, диспансерного спостереження в періоді реконвалесценції.

Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція):

Дисципліна	Знати	Вміти
Мікробіологія	Властивості рикетсій, правила і термін забору матеріалу для специфічної діагностики	Інтерпретувати результати специфічних методів діагностики висипного тифу, марсельської гарячки
Фізіологія	Параметри фізіологічної норми органів і систем людини, показники лабораторного обстеження в нормі (заг. ан. крові, сечі, біохімічне дослідження крові тощо)	Оцінити дані лабораторного обстеження
Патофізіологія	Механізм порушення функцій органів і систем при патологічних станах різного генезу.	Інтерпретувати патологічні зміни за результатами лабораторного обстеження при порушеннях функції органів і систем різного генезу.
Епідеміологія	Епід. процес (джерело, механізм, шляхи передачі) при висипному тифі, хворобі Брілля-Цінссера, марсельській лихоманці, поширеність патології в Україні і світі	Зібрати епідеміологічний анамнез, провести протиепідемічні та профілактичні заходи у вогнищі інфекції
Імунологія та алергологія	Основні поняття предмету, роль системи імунітету в інфекційному процесі, вплив на термін елімінації збудника з організму людини. Імунологічні аспекти хронічного носійства	Оцінити дані імунологічних досліджень
Неврологія	Патогенез, клінічні ознаки токсичної енцефалопатії	Провести клінічне обстеження хворого з ураженням нервової системи.
Дерматологія	Патогенез, клінічну характеристику екзантем.	Розпізнати висип у хворого на висипний тиф.
Хірургія	Клініко-лабораторні ознаки кровотечі, тактику невідкладної допомоги.	Своєчасно поставити діагноз ускладнень, призначити відповідне обстеження, надати невідкладну допомогу.
Пропедевтика внутрішніх хвороб	Основні етапи і методи клінічного обстеження хворого	Зібрати анамнез, провести клінічне обстеження хворого по органам і системам, виявити клінічні ознаки патології, проаналізувати отримані дані
Клінічна фармакологія	Фармакокінетику і фармакодинаміку, побічні ефекти тетрациклінів, макролідів, левоміцетину, рифампіцину, фторхінолонів, засобів патогенетичної терапії	Призначити лікування в залежності від віку, індивідуальних особливостей хворого, вибрати оптимальний режим прийому та дозу препаратів, виписати рецепти
Реанімація та інтенсивна терапія	Невідкладні стани: - колапс, тромбози, емболії, ТЕЛА, ендартеріїти; - кровотечі, крововиливи в мозок; - ІТШ, ДВЗ-синдром; - ГНН, ГДН, ГССН, ННГМ; - інфекційний психоз (делірій, аменція, маніакальний стан), - полірадикулоневрит.	Своєчасно діагностувати та надати невідкладну допомогу при загрозливих життю станах

Питання для самоконтролю:

• Основні фактории патогенності рикетсій.

• Охарактеризувати джерело інфекції та переносників при хворобі Брілля-Цінссера.

• Механізм передачі висипного тифу.

• Назвати фази (ланцюги) патогенезу висипного тифу.

• Охарактеризувати поняття тромбоваскуліту при висипному тифі.

• Назвати періоди хвороби при висипному тифі.

• Охарактеризувати синдром енцефаліту при висипному тифі.

• Перерахувати ускладнення висипного тифу.

• На чому базується рання діагностика висипного тифу?

• Специфічна лабораторна діагностика висипного тифу.

• Принципи етіотропної терапії висипного тифу.

• Охарактеризувати епідеміологію марсельської гарячки.

• Описати первинний афект при марсельській гарячці.

• Тривалість фаз хвороби при марсельській гарячці.

• Термін появи, характеристика та тривалість екзантеми при марсельській гарячці.

• Ускладнення хвороби при марсельській гарячці.

• Принципи діагностики марсельської гарячки.

• Принципи лікування марсельської гарячки.

• Принципи профілактики марсельської гарячки.

• Принципи профілактики висипного тифу.

Перелік навчальних практичних завдань, які необхідно виконати на практичному занятті:

• Оволодіти методикою обстеження хворого на висипний тиф, марсельську гарячку.

• Провести курацію хворого на висипний тиф, марсельську гарячку.

• Провести диференціальну діагностику висипного тифу, марсельської гарячки.

• Скласти план лабораторного обстеження

• Інтерпретувати результати специфічного обстеження хворого на висипний тиф, марсельську гарячку.

• Розпізнати ускладнення висипного тифу, марсельської гарячки.

• Скласти план лікування хворого на висипний тиф, марсельську гарячку.

• Визначити лікарську тактику в разі виникнення невідкладних станів.

• Оформити медичну документацію за фактом встановлення діагнозу «Висипний тиф», «Марсельська гарячка».

Матеріали післяаудиторної самостійної роботи. Тематика УДРС та НДРС:

• Особливості перебігу марсельської гарячки в сучасних умовах

• Сучасні методи специфічної діагностики висипного тифу

• Проблеми етіотропного лікування висипного тифу сьогодні

• Сучасні погляди на патогенез хвороби при марсельській гарячці

Рекомендована література:

Основна:

• Возіанова Ж.І. Інфекційні і паразитарні хвороби. – Київ, «Здоров‘я». - 2001. – Т.2. – С.228-278, 309-318.

• Інфекційні хвороби. \ За ред. Титова М.Б. – Київ, «Вища школа». -1995. – С. 394-406.

• Руководство по инфекционным болезням \ Под ред. Лобзина Ю.В. – Санкт-Петербург, «Фолиант». – 2003. – С. 400-408, 417-419.

• Шувалова Е.П. Инфекционные болезни. – Ростов-на-Дону, «Феникс». – 2001. – С.

Допоміжна:

• Гавришева Н.А., Антонова Т.В. Инфекционный процесс. Клинические и патофизиологические аспекты. – СПб.: Специальная литература, 1999.- 255 С.

• Иммунология инфекционного процесса: Руководство для врачей. \ Под ред. Покровского В.И., Гордиенко С.П., Литвинова В.И. – М.: РАМН, 1994. – 305 С.

• Клинико-лабораторная диагностика инфекционных болезней: Руководство для врачей. - Санкт-Петербург, «Фолиант». – 2001. – 384 С.

• Ю.В. Лобзин Руководство по инфекционным болезням. С-Петербург. «Фолиант», 2003;

• М.Д. Машковский. Лекарственные средства.-М., 1998.

Тема: Лейшманіози

Актуальність теми:

Лейшманіоз переважно зустрічається в Індії, Ірані, Іраку, Судані, Мексиці, Бразилії, країнах Північної Африки, але останнім часом почастішали поодинокі випадки завізного лейшманіозу в найрізноманітніші країни світу. Щорічно реєструють захворюваність на лейшманіоз не менше, ніж у 400 тис. осіб у 80 країнах. Усього в світі хворих на лейшманіоз нараховуються близько 40-60 млн. Летальність у різних регіонах складає (при відсутності адекватного лікування)- до 90% у дорослих, до 100% у дітей. Поширенню хвороби сприяють: масова міграція населення (в тому числі, міжконтинентальна), низький соціальний та санітарно-гігієнічний рівень у більшості країн третього світу, де захворюваність поширена найбільше і звідки виходить найбільша кількість імігрантів, відсутність вакцини від вісцерального лейшманіозу, висока сприйнятливість людини до даного захворювання.

Актуальність лейшманіозу зумовлена відсутністю настороженості з боку лікарів до цієї патології, варіабельністю інкубаційного періоду і проявів даного захворювання, важкістю перебігу нелікованого вісцерального лейшманіозу (особливо у дітей), схожою симптоматикою з іншими, більше поширеними в Україні захворюваннями (хвороби крові, сепсис, хронічний бруцельоз, малярія, цироз печінки),частим перебігом по типу мікст-інфекції ( одночасно з ВІЛ), складністю в діагностиці (специфічні тест-системи мало поширені), відсутністю вакцини від вісцерального лейшманіозу, виникненням важких ускладнень, які можуть загрожувати життю хворого (ДВЗ-синдром, печінкова недостатність, важка анемія).

Занесенню лейшманіозу на територію України сприяють: тенденція до зростання туризму в екзотичні країни світу (Індія, країни Північної та Східної Африки, Південної Америки), розвиток міжнародних контактів (особливо торгівельного характеру), іміграційні процеси з країн азійського регіону, відсутністю належної настороженості, тривалий і варіабельний інкубаційний період, а, деколи, і відсутність відповідних знань і навичок серед лікарів.

Студент повинен знати:

• етіологію лейшманіозу, фактори агресії збудника;

• епідеміологію лейшманіозу;

• патогенез;

• клінічні прояви вісцерального лейшманіозу;

• клінічні прояви шкірного лейшманіозу;

• особливості перебігу лейшманіозу у дітей;

• патогенез, термін виникнення і клінічні прояви ускладнень лейшманіозу;

• лабораторну діагностику лейшманіозу;

• ретроспективну діагностику лейшманіозу;

• принципи лікування;

• принципи профілактики;

• тактику ведення хворих у разі виникнення невідкланих станів;

• прогноз вісцерального і шкірного лейшманіозу;

• правила виписки реконвалесцентів із стаціонару;

• правила диспансеризації реконвалесцентів.

Студент повинен вміти:

• дотримуватися основних правил роботи біля ліжка хворого на лейшманіоз;

• зібрати анамнез хвороби з оцінкою епідеміологічних даних;

• обстежити хворого і виявити основні симптоми і синдроми окремо для вісцерального і шкірного лейшманіозу,обгрунтувати клінічний діагноз для своєчасного направлення хворого у стаціонар;

• провести диференціальну діагностику лейшманіозу;

• на основі клінічного обстеження своєчасно розпізнати можливі ускладнення лейшманіозу, невідкладні стани;

• оформити медичну документацію за фактом встановлення попереднього діагнозу “лейшманіоз” (екстрене повідомлення у районне епідеміологічне відділення);

• скласти план лабораторного і додаткового обстеження хворого;

• інтерпретувати результати лабораторного обстеження;

• аналізувати результати специфічних методів діагностики;

• скласти індивідуальний план лікування з урахуванням епідеміологічних даних, форми захворювання, наявності ускладнень, тяжкості стану, алергологічного анамнезу, супутньої патології ; надати невідкладну допомогу на догоспітальному етапі;

• скласти план протиепідемічних та профілактичних заходів в осередку інфекції;

• дати рекомендації стосовно режиму, дієти, обстеження, нагляду в періоді реконвалісценції.

Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)

Дисципліна	Знати	Вміти
Попередні дисципліни
Мікробіологія	Властивості L.donovani, L.tropica, L.major; методи специфічної діагностики лейшманіозу.	Інтерпретувати результати специфічних методів діагностики лейшманіозу.
Фізіологія	Параметри фізіологічної норми органів і систем людини; показники лабораторного обстеження в нормі (заг. ан. крові, сечі, біохімія крові, параметри КОС, електролітів тощо).	Оцінити дані лабораторного обстеження.
Патофізіологія	Механізм порушення функцій органів і систем при патологічних станах різного генезу.	Інтерпретувати патологічні зміни за результатами лабораторного обстеження при порушеннях функції органів і систем різного генезу.
Імунологія та алергологія	Основні поняття предмету, роль системи імунітету в інфекційному процесі, вплив на термін елімінації збудника з організму людини.	Оцінити дані імунологічних досліджень.
Епідеміологія	Епід. процес (джерело, переносник, механізм зараження, шляхи передачі) при лейшманіозі; поширеність патології в Україні і в світі.	Зібрати епідеміологічний анамнез, провести протиепідемічні та профілактичні заходи в осередку інфекції.
Дерматологія	Патогенез, клінічну характеристику лейшманоїдів.	Розпізнати шкірні ураження у хворого на лейшманіоз.
Хірургія	Клініко-лабораторні ознаки цирозу печінки з порушенням кровопостачання, шлунково-кишкових кровотеч, тактику невідкладної допомоги.	Своєчасно поставити діагноз цих ускладнень, призначити відповідне обстеження, надати невідкладну допомогу.
Пропедевтика внутрішніх хвороб	Методи та основні етапи клінічного обстеження хворого.	Зібрати анамнез, провести клінічне обстеження хворого, виявити патологічні симптоми і синдроми. Аналізувати отримані дані.
Клінічна фармакологія.	Фамакокінетику і фармакодинаміку , побічні ефекти пентостаму, засобів патогенетичної терапії.	Призначити лікування в залежності від віку, індивідуальних особливостей хворого, вибрати оптимальний режим прийому та дозу препарата, виписати рецепти.
Гематологія	Клініко-лабораторні дані панцитопенії, генералізованої лімфаденопатії.	Провести клінічне обстеження хворого з ураженням кровотворної системи.
Реанімація та інтенсивна терапія	Невідкладні стани: ДВЗ-синдром Сепсис Енцефалопатія	Своєчасно діагностувати та надати невідкладну допомогу при невідкладних станах: ДВЗ-синдром Сепсис Енцефалопатія
Наступні дисципліни
Сімейна медицина	Патогенез, епідеміологію, динаміку кінічних проявів, можливі ускладнення лейшманіозу. Особливості клінічного перебігу вісцерального і шкірного лейшманіозу. Принципи профілактики і лікування.	Проводити диференціальну діагностику хвороб різного генезу із лейшманіозом. Розпізнати лейшманіоз, його ускладнення; інтерпретувати дані лабораторного обстеження. Своєчасно госпіталізувати хворого в інфекційний стаціонар. Заповнити екстрене повідомлення. Надати невідкладну допомогу в разі необхідності.
Внутрішньопредметна інтеграція
Інфекційні хвороби.	Особливості інфекційних хвороб. Принципи діагностики, лікування, профілактики інфекційних хвороб. Патогенез, епідеміологію, динаміку кінічних проявів, лабораторну діагностику, можливі ускладнення лейшманіозу. Особливості клінічного перебігу вісцерального і шкірного лейшманіозу. Принципи профілактики і лікування.	Проводити диференціальну діагностику лейшманіозу з іншими інфекційними хворобами. Розпізнати лейшманіоз, його ускладнення; інтерпретувати дані лабораторного обстеження. Призначити лікування. Надати невідкладну допомогу на догоспітальному етапі.

Питання для самоконтролю

• Джерело інфекції лейшманіозу.

• Шляхи передачі лейшманіозу.

• Характеристика переносників лейшманіозу.

• Класифікація лейшманіозу.

• Життєвий цикл лейшманій.

• Патогенез вісцерального лейшманіозу.

• Патогенез шкірного лейшманіозу.

• Основні синдроми вісцерального лейшманіозу.

• Основні синдроми шкірного лейшманіозу.

• Картина крові у хворих на лейшманіоз.

• Особливості перебігу індійського лейшманіозу.

• Наслідки лейшманіозу.

• Основні причини летальності при лейшманіозі.

• Вплив лейшманіозу на гепато-біліарну систему і селезінку.

• Зміни з боку нирок та міокарду при лейшманіозі.

• Атипові форми вісцерального лейшманіозу.

• Специфічна діагностика при лейшманіозі.

• План обстеження хворого на лейшманіоз.

• Диференціальна діагностика лейшманіозу.

• Невідкладні стани при лейшманіозі.

• Допомога при невідкладних станах.

• Етіотропна терапія лейшманіозу: дози, шлях введення, тривалість лікування.

• Правила виписки реконвалесцентів із стаціонару.

• Диспансерний нагляд за реконвалісцентами.

• Загальна і специфічна профілактика.

Перелік навчальних практичних завдань, які необхідно виконати на практичному занятті:

• Оволодіти методикою обстеження хворого на лейшманіоз

• Провести курацію хворого на лейшманіоз

• Провести диференціальну діагностику лейшманіозу

• Скласти план лабораторного обстеження

• Інтерпретувати результати специфічного обстеження хворого на лейшманіоз

• Розпізнати ускладнення лейшманіозу

• Скласти план лікування хворого на лейшманіоз

• Визначити лікарську тактику в разі виникнення невідкладних станів.

• Оформити медичну документацію за фактом встановлення діагнозу «лейшманіоз»

Матеріали післяаудиторної самостійної роботи. Тематика УДРС та НДРС:

• Особливості перебігу лейшманіозу в сучасних умовах

• Сучасні методи специфічної діагностики лейшманіозу

• Проблеми етіотропного лікування лейшманіозу сьогодні

• Сучасні погляди на проблему поширення лейшманіозу по всіх континентах

• Проблеми виявлення лейшманіозу в ранньому періоді захворювання

Рекомендована література

Основна:

• Возіанова Ж.І. Інфекційні і паразитарні хвороби – Київ: Здоров”я, 2001. – Т.2 – с. 417-454.

• Інфекційні хвороби/За ред. Тітова М.Б. – Київ: Вища школа,1995. – с.55-70.

• Руководство по инфекционным болезням/Под ред. Лобзина Ю.В. –Санкт-

• Петербург: Фолиант,2003.- с. 132-145.

• Шувалова Е.П. Инфекционные болезни. – Ростов н/Д.: Феникс, 2001. – 204-208 с.

Допоміжна:

• Гавришева Н.А., Антонова Т.В. Инфекционный процесс. Клинические и патофизиологические аспекты. – СПб.: Специальная литература, 1999. – 272 с.

• Тропические болезни/под рук.Шуваловой Е.П. М.,2004-с.92-96.

• Руководство по тропическим болезням/под ред. А.Я.Лысенко. М.,Медицина 1983 -С.76-82.

• Келлина О.И. Медицинская паразитология 1977,т.46, с.658-661.

• Шуйкина Э.Е. Медицинская паразитология 1978, т.47,с.9-14.

Тема: Захист історії хвороби.

Актуальність теми:

Для студента, майбутнього лікаря, необхідно вміти працювати з пацієнтом, досягнути поняття комплайєнсу, вміти виставити та сформулювати діагноз (попередній, а пізніше і заключний) згідно МКХ-Х, виключити захворювання з подібною симптоматикою, призначити адекватне лікування в повному об’ємі, враховуючи ускладнення основної нозогічної одиниці та супутні захворювання , визначити об’єм необхідних обстежень для підтвердження діагнозу, вміти сформулювати епікриз (в тому числі-етапний), вміти виписати рецепти згідно прийнятих норм і правил, зпрогнозувати перебіг даного захворювання та визначити період диспансерного спостереження.

Студент повинен знати:

• етіологію нозології, що курується, фактори агресії збудника;

• епідеміологію нозології, що курується;

• патогенез нозології, що курується;

• клінічні прояви нозології, що курується;

• патогенез, термін виникнення і клінічні прояви ускладнень нозології, що курується ;

• лабораторну діагностику ;

• принципи лікування;

• принципи профілактики;

• тактику ведення хворих у разі виникнення невідкланих станів;

• прогноз нозології, що курується;

• правила виписки реконвалесцентів із стаціонару;

• правила диспансеризації реконвалесцентів.

Студент повинен вміти:

• дотримуватися основних правил роботи біля ліжка хворого;

• зібрати анамнез хвороби з оцінкою епідеміологічних даних;

• обстежити хворого і виявити основні симптоми і синдроми,обгрунтувати клінічний діагноз для своєчасного направлення хворого у стаціонар;

• провести диференціальну діагностику;

• на основі клінічного обстеження своєчасно розпізнати можливі ускладнення , невідкладні стани;

• оформити медичну документацію за фактом встановлення попереднього діагнозу (екстрене повідомлення у районне епідеміологічне відділення, якщо необхідно);

• скласти план лабораторного і додаткового обстеження хворого;

• інтерпретувати результати лабораторного обстеження;

• аналізувати результати специфічних методів діагностики;

• скласти індивідуальний план лікування з урахуванням епідеміологічних даних, форми захворювання, наявності ускладнень, тяжкості стану, алергологічного анамнезу, супутньої патології; надати невідкладну допомогу на догоспітальному етапі;

• скласти план протиепідемічних та профілактичних заходів в осередку інфекції;

• дати рекомендації стосовно режиму, дієти, обстеження, нагляду в періоді реконвалісценції.

Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)

Дисципліна	Знати	Вміти
Попередні дисципліни
Мікробіологія	Властивості збудника; методи специфічної діагностики.	Інтерпретувати результати специфічних методів діагностики.
Фізіологія	Параметри фізіологічної норми органів і систем людини; показники лабораторного обстеження в нормі( заг. ан. крові, сечі, біохімія крові, параметри КОС, електролітів тощо).	Оцінити дані лабораторного обстеження.
Патофізіологія	Механізм порушення функцій органів і систем при патологічних станах різного генезу.	Інтерпретувати патологічні зміни за результатами лабораторного обстеження при порушеннях функції органів і систем різного генезу.
Імунологія та алергологія	Основні поняття предмету, роль системи імунітету в інфекційному процесі, вплив на термін елімінації збудника з організму людини.	Оцінити дані імунологічних досліджень.
Епідеміологія	Епід. процес (джерело, переносник, механізм зараження, шляхи передачі ) при даному захворюванні; поширеність патології в Україні і в світі.	Зібрати епідеміологічний анамнез, провести протиепідемічні та профілактичні заходи в осередку інфекції.
Дерматологія	Патогенез, клінічну характеристику шкірних змін, якщо вони наявні.	Розпізнати шкірні ураження у хворого.
Хірургія	Клініко-лабораторні ознаки хірургічних ускладнень, тактику невідкладної допомоги.	Своєчасно поставити діагноз цих ускладнень, призначити відповідне обстеження, надати невідкладну допомогу.
Пропедевтика внутрішніх хвороб	Методи та основні етапи клінічного обстеження хворого.	Зібрати анамнез, провести клінічне обстеження хворого, виявити патологічні симптоми і синдроми. Аналізувати отримані дані.
Клінічна фармакологія.	Фамакокінетику і фармакодинаміку , побічні ефекти етіотропної та патогенетичної терапії.	Призначити лікування в залежності від віку, індивідуальних особливостей хворого, вибрати оптимальний режим прийому та дозу препарата, виписати рецепти.
Гематологія	Клініко-лабораторні дані змін з боку крові (при наявності).	Провести клінічне обстеження хворого з ураженням кровотворної системи.
Реанімація та інтенсивна терапія	Невідкладні стани: ДВЗ-синдром Сепсис Енцефалопатія ІТШ і т.д.	Своєчасно діагностувати та надати невідкладну допомогу при невідкладних станах: ДВЗ-синдром Сепсис Енцефалопатія ІТШ і т.д.
Наступні дисципліни
Сімейна медицина	Патогенез, епідеміологію, динаміку кінічних проявів, можливі ускладнення даної нозології. Особливості клінічного перебігу. Принципи профілактики і лікування.	Проводити диференціальну діагностику хвороб різного генезу із даною патологією. Розпізнати захворювання, його ускладнення; інтерпретувати дані лабораторного обстеження. Своєчасно госпіталізувати хворого в інфекційний стаціонар. Заповнити екстрене повідомлення. Надати невідкладну допомогу в разі необхідності.
Внутрішньопредметна інтеграція
Інфекційні хвороби.	Особливості інфекційних хвороб. Принципи діагностики, лікування, профілактики інфекційних хвороб. Патогенез, епідеміологію, динаміку кінічних проявів, лабораторну діагностику, можливі ускладнення лейшманіозу. Особливості клінічного перебігу даної патології. Принципи профілактики і лікування.	Проводити диференціальну діагностику даної нозології з іншими інфекційними хворобами. Розпізнати захворювання, його ускладнення; інтерпретувати дані лабораторного обстеження. Призначити лікування. Надати невідкладну допомогу на догоспітальному етапі.

Контрольні питання для індивідуального опитування:

• Джерело інфекції даного захворювання.

• Шляхи передачі.

• Характеристика переносників (якщо вони є).

• Класифікація даного захворювання.

• Життєвий цикл збудника.

• Патогенез.

• Основні синдроми.

• Стан імунної системи.

• Картина крові у хворих на дане захворювання.

• Особливості перебігу .

• Наслідки даного захворювання.

• Основні причини летальності.

• Вплив захворювання на різні системи організму.

• Атипові форми.

• Специфічна діагностика.

• План обстеження хворого.

• Диференціальна діагностика.

• Невідкладні стани.

• Допомога при невідкладних станах.

• Етіотропна терапія.

• Патогенетична терапія.

• Симптоматична терапія.

• Правила виписки реконвалесцентів із стаціонару.

• Диспансерний нагляд за реконвалісцентами.

• Загальна і специфічна профілактика.

Література по темі заняття:

Основна:

• Возіанова Ж.І. Інфекційні і паразитарні хвороби – Київ: Здоров”я, 2001. – Т.1-Т.3

Допоміжна:

• та, яка відноситься до теми нозології, що описується.

Тема: Арбовірусні інфекції: гарячка денге, гарячка паппатачі.

Актуальність теми:

На сьогодні арбовірусні інфекції значно поширені в Південній Європі, на балканах, на Східному Середземномор’ї, у тому числі на Кіпрі, вздовж Чорноморського узбережжя, далі – на схід, через Ірак, Іран та Пакистан до Афганістану та Індії. Значною проблемою стає завезення москітних гарячок туристами и військовими, що повертаються з ендемічних регіонів.

Щороку москітна гарячка може бути причиною сотень тисяч випадків інфекційних уражень в Південній Європі, оскільки лише незначна їх частина викликає клінічні прояви, частіше захворювання залишається не розпізнане та не реєструється.

До 50-х років ХХ ст. великим осередком москітної гарячки був Севастополь.

Певний час гарячка Денге була ендемічна в тих країнах Південної Європи, де був переносник Аe. aegypti. В наш час, коли гарячка Денге є найбільш важливим арбовірусним захворюванням людини у всьому світі, вона практично зникла у Європі, переважно завдяки широкому використанню водопровідної води, що сприяло зникненню переносника. Однак не виключена роль такого переносника, як Аe. аlbopictus, який також може переносити збудника гарячки Денге в умовах Європи.

Студент повинен знати:

• етіологію, фактори патогенності збудників арбовірусних інфекцій (гарячка Денге, гарячка Паппатачі);

• епідеміологію гарячок Денге та Паппатачі;

• патогенез;

• клініко-епідеміологічні особливості арбовірусних інфекцій;

• лабораторну діагностику;

• диференціальну діагностику гарячок;

• принципи лікування;

• правила виписування реконвалесцентів зі стаціонару;

• профілактику гарячок Денге та Паппатачі.

Студент повинен вміти:

• дотримуватися основних правил роботи біля ліжка хворого;

• зібрати анамнез хвороби з оцінкою епідеміологічних даних;

• обстежити хворого і виявити основні симптоми і синдроми арбовірусних інфекцій, обґрунтувати клінічний діагноз;

• провести диференціальну діагностику гарячок Денге та Паппатачі;

• оформити медичну документацію за фактом установлення попереднього діагнозу “гарячка Денге” та “гарячка Паппатачі” (екстрене повідомлення в СЕС);

• скласти план лабораторного і додаткового обстеження хворого;

• інтерпретувати результати лабораторного обстеження;

• скласти індивідуальний план лікування з урахуванням епідеміологічних даних, тяжкості стану, наявності ускладнень, алергологічного анамнезу, супутньої патології;

• скласти план протиепідемічних та профілактичних заходів в осередку інфекції;

• дати рекомендації стосовно режиму, дієти, обстеження, нагляду в періоді реконвалесценцїї.

• скласти індивідуальний план лікування з урахуванням епідеміологічних даних, форми захворювання, наявності ускладнень, тяжкості стану, алергологічного анамнезу, супутньої патології ; надати невідкладну допомогу на до госпітальному етапі;

• скласти план протиепідемічних та профілактичних заходів в осередку інфекції;

• дати рекомендації стосовно режиму, дієти, обстеження, нагляду в періоді реконвалісценції.

Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)

Дисципліна	Знати	Вміти
Попередні дисципліни
Мікробіологія	Властивості збудників гарячок Паппатачі (Febrigenes pappatasii) та Денге (родина Togaviridae). Методи специфічної діагностики	Інтерпретувати результати специфічних методів діагностики гарячок
Фізіологія	Параметри фізіологічної норми органів і систем людини; показники лабораторного обстеження в нормі (заг. ан. крові, сечі)	Оцінити дані лабораторного обстеження
Патофізіологія	Механізми порушення функцій органів і систем при патологічних станах різного генезу	Інтерпретувати патологічні зміни за результатами лабораторного обстеження при порушеннях функцій органів і систем різного генезу
Біохімія	Показники лабораторного обстеження (КЛС, глюкоза крові, електроліти, печінкові та ниркові проби)	Інтерпретація результатів лабораторного обстеження
Імунологія та алергологія	Основні поняття предмета, роль системи імунітету в інфекційному процесі	Оцінити дані імунологічних досліджень
Пропедевтика внутрішніх хвороб	Основні етапи і методи клінічного обстеження	Зібрати анамнез, провести клінічне обстеження хворого, виявити патологічні симптоми і синдроми. Аналізувати отримані дані
Епідеміологія	Епід. процес (джерело, механізм зараження, шляхи передачі) при гарячках Денге та Паппатачі	Зібрати епідеміологічний анамнез, провести протиепідемічні та профілактичні заходи в осередку інфекції
Неврологія	Патогенез, клінічні ознаки гіпертензивного синдрому	Провести клінічне обстеження хворого з ураженням нервової системи
Дерматологія	Патогенез, клінічну характеристику екзантем	Розпізнати висип у хворих
Реанімація і інтенсивна терапія	Невідкладні стани: геморагічний синдром, міокардит; менінгоенцефаліт	Своєчасно діагностувати і надати допомогу при невідкладних станах
Клінічна фармакологія	Фармакокінетику і фармакодинаміку, побічні дії використовуваних лікарських препаратів, засобів патогенетичної терапії	Вибрати оптимальні дози препаратів та призначити лікування залежно від форми хвороби, віку, індивідуальних особливостей, виписати рецепти

Питання для самоконтролю

• Джерело інфекції при гарячках Денге та Паппатачі.

• Фактори передачі.

• Патогенез.

• Епідеміологічні особливості арбовірусних інфекцій.

• Класифікація.

• Клінічна картина.

• Методи діагностики.

• Диференціальний діагноз гарячок.

• Основні підходи до лікування.

• Профілактичні заходи.

• Диспансеризація реконвалесцентів.

Перелік навчальних практичних завдань, які необхідно виконати на практичному занятті:

• володіти методикою обстеження хворого на арбовірусні інфекції;

• провести курацію хворого на гарячки Паппатачі та Денге;

• провести диференціальну діагностику гарячок;

• скласти план лабораторного обстеження;

• інтерпретувати результати обстеження хворого;

• скласти план лікування хворого на гарячки Паппатачі та Денге.

Матеріали післяаудиторної самостійної роботи. Тематика УДРС та НДРС:

• Особливості перебігу гарячок Паппатачі та Денге у сучасних умовах.

• Сучасні методи специфічної діагностики арбовірусних інфекцій.

• Сучасні погляди на патогенез гарячок Паппатачі та Денге.

Рекомендована література

Основна

• Возіанова Ж.І. Інфекційні і паразитарні хвороби. – К.: Здоров’я, 2002. –Т.2.– С. 147–176.

Допоміжна

• Андрейчин М.А., Копча В.С. Біотероризм: Медична протидія. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2005. – С. 187–195.

Тема: Інфекційні хвороби з переважним ураженням нирок: лептоспіроз.

Актуальність теми.

Лептоспіроз належить до найбільш розповсюджених зоонозних інфекцій. Він зустрічається на всіх континентах, а в Україні спостерігається тенденція до зростання захворюваності на цю недугу. Саме з-за того, що основним джерелом інфекції є гризуни (рідко – домашні тварини), формуються стійкі природні та міські вогнища, які важко контролювати з-за тривалого виділення лептоспір зовні здоровими тваринами. Висока сприйнятливість людини та легкість інфікування обумовлюють можливість зараження під час перебування в природних вогнищах лептоспірозу. Така можливість не виключається також за наявності інфікованих гризунів в жилих приміщеннях, складах, фермах, під час догляду за хворими домашніми тваринами. Боротьба з лептоспірозом складна з-за поліорганності уражень, що проявляються поліморфізмом клінічних ознак.

Студент повинен знати:

• правила госпіталізації хворих на лептоспіроз;

• етіологію лептоспірозу , фактори патогенності збудників;

• епідеміологію лептоспірозу ;

• основні ланцюги патогенезу;

• роль алергічного та аутоімунного процесів при лептоспірозі;

• клінічні симптоми лептоспірозу за умови типового перебігу;

• клініко-епідеміологічні особливості перебігу захворювань;

• патогенез, термін виникнення та клінічні ознаки ускладнень лептоспірозу;

• специфічну та неспецифічну лабораторну діагностику лептоспірозу;

• принципи лікування лептоспірозу;

• принципи профілактики;

• тактику ведення хворих в разі виникнення невідкладних станів при лептоспірозі, ;

• прогноз хвороби;

• правила виписки реконвалесцентів лептоспірозу зі стаціонару;

• правила диспансеризації реконвалесцентів.

Студент повинен вміти:

• дотримуватися основних правил роботи біля ліжка хворого на лептоспіроз;

• зібрати анамнез захворювання з оцінкою епідеміологічних даних;

• обстежити хворого і виявити основні симптоми і синдроми лептоспірозу, , обґрунтувати клінічний діагноз для своєчасного направлення хворого у стаціонар;

• провести диференційну діагностику лептоспірозу ;

• на основі клінічного обстеження своєчасно розпізнати можливі ускладнення лептоспірозу, невідкладні стани;

• оформити медичну документацію за фактом встановлення попереднього діагнозу «лептоспіроз»,(екстрене повідомлення у районне епідеміологічне відділення);

• скласти план лабораторного та інструментального обстеження хворого;

• інтерпретувати результати лабораторного обстеження;

• аналізувати результати специфічних методів діагностики в залежності від матеріалу і терміну хвороби;

• скласти індивідуальний план лікування з урахуванням епідеміологічних даних, стадії хвороби, тяжкості стану, наявності ускладнень, алергологічного анамнезу, супутньої патології, надати невідкладну допомогу на догоспітальному етапі;

• скласти план протиепідемічних та профілактичних заходів в осередку лептоспірозу,

• дати рекомендації щодо режиму, дієти, обстеження, диспансерного спостереження в періоді реконвалесценції.

Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)

Дисципліна	Знати	Вміти
Мікробіологія	Властивості лептоспір, методи специфічної діагностики лептоспірозу	Інтерпретувати результати специфічних методів діагностики лептоспірозу
Фізіологія	Параметри фізіологічної норми органів і систем людини, показники лабораторного обстеження в нормі (заг.ан.крові, сечі,біохімія крові тощо)	Оцінити дані лабораторного обстеження
Патофізіологія	Механізм порушення функцій органів та систем при патологічних станах різного ґенезу	Інтерпретувати патологічні зміни за результатами лабораторного обстеження при порушеннях функцій органів та систем різного ґенезу
Епідеміологія	Епід. процес (джерело, механізм зараження, шляхи передачі) при лептоспірозі , поширеність патології в Україні і в світі	Зібрати епідеміологічний анамнез, провести протиепідемічні та профілактичні заходи у вогнищі інфекції
Імунологія та алергологія	Основні поняття предмету, роль системи імунітету в інфекційному процесі, вплив на термін елімінації збудника з організму людини. Імунологічні аспекти хронічного бактеріального носійства	Оцінити дані імунологічних досліджень
Неврологія	Патогенез, клінічні ознаки токсичної енцефалопатії, менінгізму, менінгіту, ННГМ, еклампсії	Провести клінічне обстеження хворого з ураженням нервової системи
Дерматологія	Патогенез, клінічну характеристику екзантем	Розпізнати висип у хворого на лептоспіроз
Хірургія	Клініко-лабораторні ознаки шлунково-кишкових кровотеч, тактику невідкладної допомоги	Своєчасно поставити діагноз цих ускладнень, призначити відповідне обстеження, надати невідкладну допомогу
Пропедевтика внутрішніх хвороб	Основні етапи і методи клінічного обстеження хворого	Зібрати анамнез, провести клінічне обстеження хворого, виявити патологічні симптоми та синдроми, проаналізувати отримані дані
Клінічна фармакологія	Фармакокінетику і фармакодинаміку, побічні ефекти пеніциліну, тетрациклінів, цефалоспорінів ІІІ покоління, засобів патогенетичної терапії	Призначити лікування в залежності від віку, індивідуальних особливостей хворого, вибрати оптимальний режим прийому та дозу препаратів, виписати рецепти
Реанімація та інтенсивна терапія	Невідкладні стани: - ІТШ, ДВЗ-синдром; ГНН; Інфекційний психоз	Своєчасно діагностувати та надати невідкладну допомогу при загрозливих життю станах
Сімейна медицина	Патогенез, епідеміологію, динаміку клінічних проявів, можливі ускладнення лептоспірозу,.Особливості клінічного перебігу цих хвороб. Принципи лікування та профілактики.	Проводити диференційну діагностику хвороб різного ґенезу з лептоспірозом, . Розпізнати лептоспіроз ускладнення; інтерпретувати дані лабораторного обстеження. Своєчасно госпіталізувати хворого в інфекційний стаціонар. Заповнити екстрене повідомлення. Надати невідкладну допомогу в разі необхідності.
Інфекційні хвороби	Особливості інфекційних хвороб. Принципи діагностики, лікування, профілактики інфекційних хвороб. Патогенез, епідеміологію, динаміку клінічних ознак та особливості перебігу, лабораторну діагностику, можливі ускладнення лептоспірозу, Принципи профілактики та лікування.	Проводити диференціальну діагностику лептоспірозу з іншими інфекційними хворобами. Розпізнати лептоспіроз, їх ускладнення; інтерпретувати дані лабораторного обстеження. Призначити лікування. Надати невідкладну допомогу на до госпітальному етапі.

Питання для самоконтролю

• правила госпіталізації хворих на лептоспіроз;

• етіологію лептоспірозу та фактори патогенності збудників;

• епідеміологію лептоспірозу

• основні ланцюги патогенезу;

• роль алергічного та аутоімунного процесів при лептоспірозі;

• клінічні симптоми лептоспірозу за умови типового перебігу;

• клініко-епідеміологічні особливості перебігу захворювань;

• патогенез, термін виникнення та клінічні ознаки ускладнень лептоспірозу;

• специфічну та неспецифічну лабораторну діагностику лептоспірозу

• принципи лікування лептоспірозу;

• принципи профілактики;

• тактику ведення хворих в разі виникнення невідкладних станів при лептоспірозі;

• прогноз хвороби;

• правила виписки реконвалесцентів лептоспірозу зі стаціонару;

• правила диспансеризації реконвалесцентів.

Перелік навчальних практичних завдань, які необхідно виконати на практичному занятті:

• Оволодіти методикою обстеження хворого на лептоспіроз

• Провести курацію хворого на лептоспіроз

• Провести диференціальну діагностику лептоспірозу

• Скласти план лабораторного обстеження

• Інтерпретувати результати специфічного обстеження хворого на лептоспіроз

• Розпізнати ускладнення

• Скласти план лікування хворого на лептоспіроз

• Визначити лікарську тактику в разі виникнення невідкладних станів.

• Оформити медичну документацію за фактом встановлення діагнозу лептоспірозу

Матеріали післяаудиторної самостійної роботи. Тематика УДРС та НДРС:

• Сучасні методи специфічної діагностики лептоспірозу.

• Лікувальна тактика лікаря при при ускладненні лептоспірозу гострою нирковою недостатністю.

• Поширенність лептоспірозу в Ураїні

Рекомендована література по темі заняття:

Основна:

• Возіанова Ж.І. Інфекційні і паразитарні хвороби. – Київ, «Здоров‘я». - 2001. – Т.2. – С.656-690.

• Інфекційні хвороби. \ За ред. Титова М.Б. – Київ, «Вища школа». -1995. – С.

• Руководство по инфекционным болезням \ Под ред. Лобзина Ю.В. – Санкт-Петербург, «Фолиант». – 2003. – С.

• Шувалова Е.П. Инфекционные болезни. – Ростов-на-Дону, «Феникс». – 2001. – С.

Допоміжна:

• Гавришева Н.А., Антонова Т.В. Инфекционный процесс. Клинические и патофизиологические аспекты. – СПб.: Специальная литература, 1999.- 255 С.

• Иммунология инфекционного процесса: Руководство для врачей. \ Под ред. Покровского В.И., Гордиенко С.П., Литвинова В.И. – М.: РАМН, 1994. – 305 С.

• Клинико-лабораторная диагностика инфекционных болезней: Руководство для врачей. - Санкт-Петербург, «Фолиант». – 2001. – 384 С.

Тема: Геморагічна гарячка Конго-Крим, ГГНС.

Актуальність теми:

Геморагійні гарячки (ГГ) за останні роки набули значної ролі в інфекційній патології людини завдяки поширенню, високій контагіозності та великому відсотку летальності. Міграція населення, пов`язана з трудовою діяльністю, освоєння нових територій змушує людину мимоволі втручатися в екосистеми, що складалися тисячоліттями і, як наслідок, - контактувати з носіями інфекції, що є небезпечним, зважаючи на легкість проникнення збудників в організм. Існуючий сьогодні ендемічний характер захворюваності може приймати вигляд епідемії. Варто пам`ятати і про терористичну небезпеку – можливість застосування збудника як біологічної зброї. ГГ реєструються на всіх континентах, деякі з них (геморагічна гарячка з нирковим синдромом, Конго-Крим тощо) поширенні і в Україні. Контролювати вогнища інфекції надзвичайно важко, бо резервуаром останньої є гризуни, що розповсюджені скрізь. Тяжкість перебігу захворювання вимагає від лікаря не тільки чіткої діагностики, але й знання алгоритму лікувальних заходів. Актуальність проблеми зумовлена широким розповсюдженним КГЛ в тіх регіонах де розповсюджені іксодові кліщі.Випадки КГЛ регіструються в Середньо-азіатських державах СНГ, Південо-східній та Центрадьної Европі, Африці.Віпадки захворювання на КГЛ регіструютсья в Кріму( Україна), в Росії- Ростовська, Астраханьська, Волгоградська области та в Краснодарському и Ставропильському краях. Увага до КГЛ,зумовлена тяжким перебігом хвороби, раннім розвитком ДВЗ синдрому, поліорганністью уражень, високою летальністью та складистью розпізнавання на ранніх стадіях захворювання , можливистью завозу інфекції в різні региони, при міграції населення,і як наслідком цьго є нізка оспіталізація хворих в інфекційні відділення, так як ці хворіможуть заражати здорових людей і медичний персонал.

Студент повинен знати:

• етіологию КГЛ та ГГНС, вірусологічні та

• антигенні властивості, патогенність і т.п.

• епідеміологию КГЛ та ГГНС

• патогенез

• клінічні прояви КГЛ та ГГНС на різних стадіях його розвитку

• лабораторну діагностіку КГЛ та ГГНС

• принципи госпитализації та лікування хворих на КГЛ та ГГНС

• невідкладні стани при тяжкому перебіг КГЛ та ГГНС; принципи та тактику лікування;

• принципи профілактики;

• прогнози КГЛ та ГГНС

• правила виписки реконвалесцентів із стаціонару

Студент повинен вміти:

• дотримуватися основних правил роботи в боксі де знаходится хворий на КГЛ та ГГНС

• правила противоєпідеміческої безпеки

• зібрати анамнез хвороби и виявити основні симптоми,синдроми, а можливо і симптомокомплекси КГЛ та ГГНС, зібрати єпідеміологичний анамнез.

• Провести диференціальну діагностику КГЛ та ГГНС

• Оцінити стан важкого хворого, та вміння розпізнати можливи ускладненняя КГЛ та ГГНС

• Оформити медичну документацію за фактом вставлення поререднього діагнозу КГЛ та ГГНС

• Скласти планилабораторного і додаткового обстеження хворого

• Інтерпритувати результати лабораторного обстеження

• Аналізувати результати спеціфічних методов діагностики

• Скласти індивідуальний план лікування

• З урахуванням тяжкості хвороби, стадії хвороби, ноявності ускладнення,супутньої патології

• Скласти план противоєпідемічних тапрофілактичних заходів в осередку інфекції

• Рекомендації стосовно режиму, дієти, обстеження в періоді реконвалісценції

Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)

Дисципліна	Знати		Вміти
Мікробіологія	вірусологічні та антигенні властивості збудника КГЛ та ГГНС, методи специфічної діагностики		інтерпретувати результати специфічних методів діагностики КГЛта ГГНС
Фізіологія	параметри фізіологічної норми органів і систем людини; показники лабораторних обстежень (клінічні, біохімічні, інші)		оцінити данні лабораторного обстеження
Патфізіологія	механізми порушення функцій органів та систем при патологічних станах різгого генезу		інтерпретувати патологічні зміни за результатами лабораторного обстеження при порушеннях функцій органів і систем різного генезу
Імунологія та алергологія	роль системи імунітету в інфекційному процесі при вірусних захворюваннях		оцінити данні імунологічних досліджень
Епідеміологія	епідемічний процес при КГЛ та ГГНС; поширенність ГГ в Украіні, світі; поняття епідемічності		зібрати епідеміологічний анамнез, провести протиепідеміологічні та профілактичні заходив осередку інфекціі
Неврологія	патогенез, клінічні ознаки ураження ЦНС при КГЛ та ГГНС		провести неврологічне обстеження для виявлення характеру ураження ЦНС
Нефрологія, урологія	Клініко-лабораторні ознаки ГНН з уремічною комою, розриву нирки, надриву капсули нирки		Своєчасно поставити діагноз цих ускладнень, призначити відповідне обстеження, надати невідкладну допомогу
Реаніматологія	патогенез, клінічна характеристика поліорганної недостатності (ІТШ, ДВЗ-синдром, печінково-ниркова недостатність, набряк головного мозку)		оцінити характер уражень, клінічних та лабораторних змін при виникненні поліорганної недостатності
Дерматологія	патогенез, клінічна характеристика геморагічного синдрому при КГЛ та ГГНС		розпізнати характер висипу (екзантеми, енантеми) при КГЛ та ГГНС
Хірургія	капіляротоксикоз, дифузна кровотеча, методи невідкладної допомоги		оцінити ступінь ускладнень, надати невідкладну допомогу
Пропедевтика внутрішніх хвороб	методи та основні етапи клінічного обстеження хворого		зібрати анамнез, провести клінічне обстеження хворого, виявити патологічні симптоми та синдроми; аналізувати отриманні данні
Клінічна фармакологія	фармакокінетика та фармакодинаміка противірусних та патогенетичних засобів лікування		призначити лікування в залежності від стану тяжкості, віку, ускладнень: печінково-ниркова недостатність, ІТШ, інш.
Наступні дисципліни
Сімейна медицина		патогенез, динаміка клінічних проявів, можливі ускладнення КГЛ. та ГГНС. Принципи лікування і профілактика.	рання діагностика КГЛ та ГГНС в епідемічних зонах; розпізнавання ускладнень КГЛ та ГГНС, діагностика, лікування та профілактика
Внутрішньопредметне інтегрування.
Інфекційні хвороби		особливості інфекційних хвороб; принципи діагностики та лікування інфекційних хвороб; патогенез, епідеміологія, динаміка клінічних проявів, лабораторна діагностика, ускладнення КГЛ та ГГНС; дифференційна діагностика, принципи лікування та профілактики КГЛ та ГГНС	рання діагностика та госпіталізація хворих на КГЛ; призначення адекватного лікування; уміння надати невідкладну допомогу при тяжкому перебігу та ускладненнях КГЛ та ГГНС

Питання для самоконтролю

• Шляхи передачі ККГЛ

• З чим повязано формування єндемічних очагів

• Патогенез ККГЛ

• Класіфікація ККГЛ

• З чим повязано винекнення ДВВ с-му при ККГЛ

• Основні неріоди хвороби при ККГЛ

• Характеристика поліорганних уражень при ККГЛ

• Особливості перебігу токсичної єнцефалопатії при ККГЛ

• Ускладнення ККГЛ

• Наслідки ККГЛ

• Осовні причини летальності при ККГЛ

• Особливості змін гемограми у хворих на ККГЛ

• Специфічна діагностика ККГЛ

• Біохімічні дослідження і їх інтерпрітаціі

• Етіотропна терапія при ККГЛ

• Принципи патогенетичной терапії при ККГЛ

• Правила госпітализаціі та виписки хворих на ККГЛ із стационару

• Джерело інфекції та механізм зараження при ГГНС.

• Класифікація ГГНС .

• Основні ланки патогенезу ГГНС.

• Основні клінічні синдроми ГГНС.

• Характер температурної кривої при ГГНС.

• Ускладнення ГГНС.

• Критерії діагнозу ГГНС.

• Характеристика груп препаратів для лікування хворих на ГГНС.

• Правила виписки реконвалесцентів ГГНС.

• Особливості ураження нирок про ГГНС.

Перелік навчальних практичних завдань, які необхідно виконати на практичному занятті

• Оволодіти методикою обстеження хворого на ККГЛ та ГГНС.

• Провести курацію хворого на ККГЛ та ГГНС.

• Провести диференційну діагностику ККГЛ та ГГНС.

• Скласти план лабораторного обстеження.

• Інтерпретувати результати специфічного обстеження хворого на ККГЛ та ГГНС.

• Розпізнати ускладнення ККГЛ та ГГНС.

• Скласти план лікування хворого на ККГЛ та ГГНС.

• Визначити лікарську тактику в разі виникнення невідкладних станів.

• Оформити медичну документацію за фактом установлення діагнозу «ККГЛ», «ГГНС».

Матеріали післяаудиторної самостійної роботи. Тематика УДРС та НДРС

• Особливості перебігу лептоспірозу та ГГНС у сучасних умовах.

• Сучасні методи специфічної діагностики лептоспірозу та ГГНС.

• Проблеми етіотропного лікування захворювань з переважним ураженням нирок сьогодні.

• Сучасні погляди на патогенез лептоспірозу та ГГНС.

Рекомендована література:

Основна:

• Возіанова Ж.І. «Інфекційні і паразитарні хвороби» - Київ: «Здоров'я», 2001. Т2 – с.119-136.

• «Вірусні і геморагічні лихоманки», доповідь Комітета експертів ВОЗ м. Женева, 1986 р., 119с.

• «Руководство по інфекційним хворобам» під ред. Лобзіна Ю.В. – Санкт-Петербург: Фоліант, 2003, с. 113-118.

Допоміжна:

• Гавришева Н.А., Антонова Т.В. Инфекционный процесс. Клинические и патофизиологические аспекты. – СПб.: Специальная литература, 1999.- 255 С.

• Иммунология инфекционного процесса: Руководство для врачей. \ Под ред. Покровского В.И., Гордиенко С.П., Литвинова В.И. – М.: РАМН, 1994. – 305 С.

• Клинико-лабораторная диагностика инфекционных болезней: Руководство для врачей. - Санкт-Петербург, «Фолиант». – 2001. – 384 С.

Тема: Геморагічні гарячки: жовта гарячка, Марбург, Ебола, Ласса.

Актуальність теми:

Геморагійні гарячки (жовта гарячка, Марбург, Ебола, Ласса) за останні роки набули значної ролі в інфекційній патології людини завдяки поширенню, високій контагіозності та великому відсотку летальності. Міграція населення, пов`язана з трудовою діяльністю, освоєння нових територій змушує людину мимоволі втручатися в екосистеми, що складалися тисячоліттями і, як наслідок, - контактувати з носіями інфекції, що є небезпечним, зважаючи на легкість проникнення збудників в організм. Існуючий сьогодні ендемічний характер захворюваності може приймати вигляд епідемії. Варто пам`ятати і про терористичну небезпеку – можливість застосування збудника як біологічної зброї.

ГГ(жовта гарячка, Марбург, Ебола, Ласса) реєструються на всіх континентах. Контролювати вогнища інфекції надзвичайно важко, бо резервуаром останньої є гризуни, що розповсюджені скрізь. Тяжкість перебігу захворювання вимагає від лікаря не тільки чіткої діагностики, але й знання алгоритму лікувальних заходів.

Увага до геморагійних гарячок (жовта гарячка, Марбург, Ебола, Ласса),зумовлена тяжким перебігом хвороби, раннім розвитком ДВЗ синдрому, поліорганністью уражень, високою летальністью та складістью розпізнавання на ранніх стадіях захворювання , можливистью завозу інфекції в різні региони, при міграції населення,і як наслідком цьго є нізка госпіталізація хворих в інфекційні відділення, так як ці хворіможуть заражати здорових людей і медичний персонал.

Студент повинен знати:

• етіологию ГГ (жовта гарячка, Марбург, Ебола, Ласса) вірусологічні та антигенні властивості, патогенність і т.п.

• епідеміологию ГГ (жовта гарячка, Марбург, Ебола, Ласса)

• патогенез

• клінічні прояви жовтої гарячки, Марбург, Ебола, Ласса на різних стадіях розвитку

• лабораторну діагностіку жовтої гарячки, Марбург, Ебола, Ласса

• принципи госпитализації та лікування хворих на ГГ.

• невідкладні стани при тяжкому перебіг ГГ;

• принципи та тактику лікування;

• принципи профілактики;

• прогнози ГГ (жовта гарячка, Марбург, Ебола, Ласса)

• правила виписки реконвалесцентів із стаціонару

Студент повинен вміти:

• дотримуватися основних правил роботи в боксі де знаходится хворий на ГГ та правила противоєпідеміческої безпеки

• зібрати анамнез хвороби и виявити основні симптоми,синдроми, а можливо і симптомокомплекси ГГ, зібрати єпідеміологичний анамнез.

• Провести диференціальну діагностику ГГ (жовта гарячка, Марбург, Ебола, Ласса)

• Оцінити стан важкого хворого, та вміння розпізнати можливи ускладненняя у хворих ГГ (жовта гарячка, Марбург, Ебола, Ласса)

• Оформити медичну документацію за фактом вставлення поререднього діагнозу

• Скласти планилабораторного і додаткового обстеження хворого

• Інтерпритувати результати лабораторного обстеження

• Аналізувати результати спеціфічних методов діагностики

• Скласти індивідуальний план лікування

• З урахуванням тяжкості хвороби, стадії хвороби, ноявності ускладнення,супутньої патології

• Скласти план противоєпідемічних тапрофілактичних заходів в осередку інфекції

• Рекомендації стосовно режиму, дієти, обстеження в періоді реконвалісценції

Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)

Дисципліна	Знати	Вміти
Мікробіологія	вірусологічні та антигенні властивості збудника ГГ, методи специфічної діагностики	інтерпретувати результати специфічних методів діагностики ГГ
Фізіологія	параметри фізіологічної норми органів і систем людини; показники лабораторних обстежень (клінічні, біохімічні, інші)	оцінити данні лабораторного обстеження
Патофізіологія	механізми порушення функцій органів та систем при патологічних станах різгого генезу	інтерпретувати патологічні зміни за результатами лабораторного обстеження при порушеннях функцій органів і систем різного генезу
Імунологія та алергологія	роль системи імунітету в інфекційному процесі при вірусних захворюваннях	оцінити данні імунологічних досліджень
Епідеміологія	епідемічний процес при ГГ; поширенність ГГ в ,Г світі; поняття епідемічності	зібрати епідеміологічний анамнез, провести протиепідеміологічні та профілактичні заходив осередку інфекціі
Неврологія	патогенез, клінічні ознаки ураження ЦНС при ГГ	провести неврологічне обстеження для виявлення характеру ураження ЦНС
Нефрологія, урологія	Клініко-лабораторні ознаки ГНН з уремічною комою, розриву нирки, надриву капсули нирки	Своєчасно поставити діагноз цих ускладнень, призначити відповідне обстеження, надати невідкладну допомогу
Реаніматологія	патогенез, клінічна характеристика поліорганної недостатності (ІТШ, ДВЗ-синдром, печінково-ниркова недостатність, набряк головного мозку)	оцінити характер уражень, клінічних та лабораторних змін при виникненні поліорганної недостатності
Дерматологія	патогенез, клінічна характеристика геморагічного синдрому при ГГ	розпізнати характер висипу (екзантеми, енантеми) при ГГ
Хірургія	капіляротоксикоз, дифузна кровотеча, методи невідкладної допомоги	оцінити ступінь ускладнень, надати невідкладну допомогу
Пропедевтика внутрішніх хвороб	методи та основні етапи клінічного обстеження хворого	зібрати анамнез, провести клінічне обстеження хворого, виявити патологічні симптоми та синдроми; аналізувати отриманні данні
Клінічна фармакологія	фармакокінетика та фармакодинаміка противірусних та патогенетичних засобів лікування	призначити лікування в залежності від стану тяжкості, віку, ускладнень: печінково-ниркова недостатність, ІТШ, інш.
Наступні дисципліни
Сімейна медицина	патогенез, динаміка клінічних проявів, можливі ускладнення ГГ. Принципи лікування і профілактика.	Рання іагностикаГГ епідемічних зонах;розпізнавання ускладнень ГГ діагностика, лікування та профілактика

Питання для самоконтролю

• Шляхи передачі ГГ

• З чим повязано формування єндемічних очагів

• Патогенез ГГ

• Класіфікація ГГ

• З чим повязано винекнення ДВЗ с-му

• Основні періоди хвороби при ГГ

• Характеристика поліорганних уражень при ГГ

• Особливості перебігу токсичної єнцефалопатії при ГГ

• Ускладнення ГГ

• Наслідки ГГ

• Осовні причини летальності при ГГ

• Особливості змін гемограми у хворих на ГГ

• Специфічна діагностика ГГ

• Біохімічні дослідження і їх інтерпрітаціі ГГ

• Принципи патогенетичной терапії при ГГ

• Пофілактика ГГ

Перелік навчальних практичних завдань, які необхідно виконати на практичному занятті

• Опанувати методику обстеження хворого на жгг, геморагічні гарячки Марбурга, Ебола, Ласса.

• Провести курацію хворого.

• Провести диференційну діагностику.

• Скласти план лабораторного обстеження.

• Інтерпретувати результати специфічного обстеження хворого.

• Розпізнати ускладнення.

• Скласти план лікування хворого.

• Визначити лікарську тактику у випадку виникнення невідкладних станів.

• Оформити медичну документацію за фактом установлення діагнозу.

Матеріали післяаудиторної самостійної роботи. Тематика УДРС та НДРС:

• Сучасні методи специфічної діагностики геморагійних гарячок

• Лікувальна тактика лікаря при при ускладненях геморагічних гарячок

• Поширенність ККГЛ в Ураїні

Рекомендована література

Основна:

• Возіанова Ж.І. «Інфекційні і паразитарні хвороби» - Київ: «Здоров'я», 2001. Т2 – с.119-136.

• «Вірусні і геморагічні лихоманки», доповідь Комітета експертів ВОЗ м. Женева, 1986 р., 119с.

• «Руководство по інфекційним хворобам» під ред. Лобзіна Ю.В. – Санкт-Петербург: Фоліант, 2003, с. 113-118.

Допоміжна:

• Гавришева Н.А., Антонова Т.В. Инфекционный процесс. Клинические и патофизиологические аспекты. – СПб.: Специальная литература, 1999.- 255 С.

• Иммунология инфекционного процесса: Руководство для врачей. \ Под ред. Покровского В.И., Гордиенко С.П., Литвинова В.И. – М.: РАМН, 1994. – 305 С.

• Клинико-лабораторная диагностика инфекционных болезней: Руководство для врачей. - Санкт-Петербург, «Фолиант». – 2001. – 384 С.

Тема: ІНФЕКЦІЙНІ ХВОРОБИ З ПЕРЕВАЖНИМ УРАЖЕННЯМ ШКІРИ: БЕШИХА, ФЕЛІНОЗ.

Актуальність теми:

Зовнішні покриви людини захищають внутрішнє середовище організму від негативних впливів навколишнього середовища. Шкіра і слизові оболонки людини є надійним бар’єром на шляху проникнення збудників інфекційних хвороб. Однак часта травматизація шкіри під час здійснення будь-якої діяльності сприяє зниженню функціональних захисних можливостей цього органу. Деякі збудники проявляють тропізм до клітин дерми, викликаючи різноманітні захворювання. До таких хвороб насамперед належать бешиха й феліноз.

Бешиха відома лікарям давнини - Гіппократу й Галену. Проблемами лікування бешихи займався J. Hunter i М.І. Пірогов. Бешиха не відноситься до небезпечних інфекцій, які можуть безпосередньо призвести до смерті. Однак бешиха схильна до рецидивуючого перебігу, уражає лімфатичні капіляри шкіри і може призвести до розвитку слоновості. Найчастіше бешихою страждають жінки, у них же виявляється підвищена схильність до рецидивуючого і ускладненого перебігу захворювання.

Коти повсюдно живуть поруч із людиною, представляючи собою потенційне джерело інфекції. Від укусів, ослинень і подряпин, нанесених котами - носіями бартонел, виникають локальні ураження шкіри у поєднанні із ураженням регіонарних лімфатиних вузлів. Збудник захворювання встановлений недавно.

Бешиха і хвороба котячих подряпин спостерігаються повсюдно.

Студент повинен знати:

• етіологію бешихи, фактори патогенності збудника;

• шляхи проникнення стрептококка у дерму;

• патогенез бешихи;

• класифікацію бешихи за перебігом, клінічною картиною;

• клінічні прояви різних форм бешихи;

• ускладнення бешихи;

• принципи клінічної діагностики і диференційної діагностики;

• принципи лікування;

• принципи первинної профілатики і профілактики рецидивів бешихи;

• правила диспансеризації пацієнтів після перенесеної первинної та рецидивуючої форми бешихи;

• етіологію, джерело інфекції та шляхи зараження на феліноз;

• патогенез та клінічні прояви фелінозу;

• класифікацію клінічних форм хвороби;

• критерії діагнозу та специфічні методи його підтвердження;

• лікування фелінозу та його профілактику.

Студент повинен вміти:

• дотримуватися основних правил роботи біля ліжка хворого на бешиху і феліноз;

• зібрати анамнез хвороби з оцінкою епідеміологічних даних;

• обстежити хворого і виявити основні симптоми і синдроми бешихи та хвороби котячих подряпин;

• провести диференційну діагностику бешихи та фелінозу;

• на основі клінічного обстеження розпізнати різні клінічні форми бешихи та хвороби котячих подряпин;

• оформити медичну документацію: екстрене повідомлення про інфекційного хворого в районне епідеміологічне відділення ( міську СЕС) за фактом встановлення попереднього діагнозу “Бешиха”, “Феліноз”;

• скласти план лабораторного та інструментального обстеження хворого;

• інтерпретувати результати лабораторного обстеження;

• аналізувати результати специфічних методів діагностики;

• скласти індивідуальний план лікування з урахуванням тяжкості стану, клінічної форми захворювання, алергологічного анамнезу, супутньої патології;

• скласти план диспансерного нагляду та протирецидивного лікування рецидивної бешихи;

• дати рекомендації щодо заходів неспецифічної профілактики захворювань бешихи і фелінозу;

Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)

Дисципліна	Знати	Вміти
Попередні дисципліни
Мікробіологія	Властивості бактерій роду Streptococcus, зокрема -гемолітичного стрептококку. Методи виділення чистої культури збудника з матеріалу та його ідентифікації. Характеристику родини Bartonellacea, зокрема Bartonella hensellae - збудника фелінозу.	Проводити посів матеріалу на стрептококк. Проводити внутрішньошкірні алергічні проби. Інтерпретувати ПЛР на виявлення нуклеїнових послідовностей Bartonella hensellae.
Фізіологія	Параметри фізіологічної норми органів і систем людини; показники лабораторного обстеження в нормі (загальний аналіз крові, сечі, біохімія крові).	Оцінити дані лабораторного обстеження.
Патофізіологія	Механізми запалення, порушення функцій органів і систем при бешисі і фелінозі.	Інтерпретувати патологічні зміни за результатами лабораторного обстеження при бешисі і фелінозі.
Імунологія та алергологія	Основні поняття предмету, роль системи імунітету в інфекційному процесі, вплив на термін елімінації збудника з організму людини. Імунологічні аспекти персистенції збудника в організмі.	Оцінити дані імунологічних досліджень.
Епідеміологія	Епідемічний процес (джерело, механізм зараження, шляхи передачі) при бешисі, фелінозі, поширеність патології серед населення.	Зібрати епідеміологічний анамнез, провести профілактичні заходи в осередку інфекції.
Дерматологія	Патогенез, клінічну характеристику екзантем.	Розпізнавати характерні зміни шкіри при бешисі й фелінозі.
Хірургія	Клініко-лабораторні ознаки нагноєного лімфовузла, флегмони, абсцесу й тактику медичної допомоги.	Своєчасно поставити діагноз ускладнених форм бешихи (флегмона, абсцес шкіри), призначити відповідне хіруругічне лікування.
Пропедевтика внутрішніх хвороб	Основні етапи та методи клінічного обстеження хворого.	Зібрати анамнез, провести клінічне обстеження хворого, виявити патологічні симптоми і синдроми. Аналізувати отримані дані.
Клінічна фармакологія	Фармакокінетику і фармакодинаміку, побічні ефекти антибіотиків пеніцилінового, цефалоспоринового ряду та азітроміцину.	Призначити адекватне лікування в залежності від віку, чутливості збудника, індивідуальних особливостей хворого, вибрати оптимальний режим прийому та дозу препарату, виписати рецепти.
Реанімація та інтенсивна терапія	Невідкладні стани й ускладнення: ІТШ, сепсис	Своєчасно діагностувати ускладнення та надати невідкладну допомогу при ІТШ

Питання для самоконтролю

• Дайте визначення поняття «бешиха».

• Мікробіологічна характеристика збудника.

• Шляхи зараження на бешиху.

• Патогенез бешихи.

• Класифікація клінічних форм.

• Ускладнення бешихи.

• Диференціальна діагностика бешихи з іншими захворюваннями.

• Лікування первинної бешихи.

• Лікування рецидивуючої бешихи.

• Диспансеризація хворих на бешиху.

• Джерело інфекції при фелінозі.

• Патогенез хвороби кошачої подряпини.

• Клінічні симптоми хвороби кошачої подряпини.

• Діагностика фелінозу.

Матеріали післяаудиторної самостійної роботи. Тематика УДРС та НДРС:

• Бешиха у хворих із супутніми захворюваннями

• Санаторне-курортне лікування рецидивної бешихи

• Диспансеризація хворих на часто рецидивну бешиху

• Феліноз – хвороба котячої подряпини –методи клінічної і лабораторної діагностики

Рекомендована література

Основна:

• Возіанова Ж.І. Інфекційні і паразитарні хвороби – Київ: Здоров’я, 2001. – Т.2 –С.581-595, 595-606 .

• Інфекційні хвороби /За ред. Тітова М.Б. – Київ: Вища школа,1995. – С.55-70.

Допоміжна:

• Діагностика, терапія і профілактика інфекційних хвороб в умовах поліклініки / за ред. М.А. Андрейчина. – Львів. – Медична газета України, 1996. – с. 105-110.

Тема: сказ, правець

Актуальність теми:

Такі інфекції зовнішніх покривів як сказ та правець після багатьох років їхнього вивчення й надалі залишаються актуальними. Ще півстоліття тому в Україні щороку реєстрували понад 150 випадків сказу, та завдяки вакцинації ця смертельна хвороба почала відступати – наприкінці 90-х спостерігалися лише поодинокі випадки. Останнім часом вірус сказу нагадав про себе знову – так 2006 року від нього в Україні загинуло четверо осіб: у Одеській, Чернігівській, Кіровоградській та Донецькій областях.

Щорічно в Україні реєструють приблизно 100–108 тисяч осіб, які звертаються у медичні заклади з приводу укусів тваринами, і з них у 60 % існує загроза інфікування сказом. Також кожного року в нашій державі реєструють, у середньому, 2–3 випадки захворювань людей на сказ (усі хворі, померлі від сказу в Україні, звертались за медичною допомогою лише в день появи клінічних ознак цієї недуги).

У наш час сказ зареєстровано у 113 країнах світу і вражає щорічно близько 50 тисяч людей, які контактували з тваринами - як дикими, так і домашніми.

За оцінкою Всесвітньої організації охорони здоров'я, сказ входить у п'ятірку інфекційних захворювань людей і тварин, які завдають найбільших соціальних і економічних збитків. Щорічно у світі від сказу гине понад 30 тисяч людей та близько 1 мільйона тварин.

Актуальність правця зумовлена його особливостями: повсюдне поширення, висока сприйнятливість, відсутність імунітету навіть після перенесеного захворювання, вкрай важкий перебіг з високою летальністю (вмирає 15–20 % захворілих). Ще 1974 року ВООЗ сформувала стратегію боротьби з інфекціями і визначила 6 захворювань із числа "керованих інфекцій", яким надано пріоритет: дифтерія, кір, кашлюк, поліомієліт, туберкульоз, правець (у 90-ті роки до цього списку внесені жовта гарячка і гепатит В). Усім цим захворюванням можна запобігти за допомогою вакцинації. Однак у світі зараз щорічно хворіють на правець близько 500 000 осіб. Нині основний чинник, що сприяє виникненню правця – травми. Усе більшого значення набуває правець у наркоманів, які нерідко використовують брудні шприци, проводять ін'єкції в антисанітарних умовах.

Студент повинен знати:

• етіологію сказу, фактори патогенності збудника;

• етіологію правця, фактори патогенності збудника;

• епідеміологію сказу;

• епідеміологію правця;

• патогенез сказу;

• патогенез правця;

• клінічні прояви сказу;

• клінічні прояви правця;

• патогенез, термін виникнення і клінічні прояви ускладнень правця;

• лабораторну діагностику сказу;

• лабораторну діагностику правця;

• принципи лікування сказу;

• принципи лікування правця;

• прогноз сказу;

• прогноз правця;

• принципи профілактики сказу серед людей і тварин;

• лікарську тактику щодо покусаного пацієнта;

• специфічну та неспецифічну профілактику правця;

• тактику ведення хворих на сказ після виникнення невідкладних станів;

• тактику ведення хворих на правець після виникнення невідкладних станів;

• правила виписки реконвалесцентів правця зі стаціонару;

• правила диспансеризації реконвалесцентів правця.

Студент повинен вміти:

• зібрати анамнез з оцінкою епідеміологічних даних у пацієнтів з підозрою на сказ;

• зібрати анамнез хвороби з оцінкою епідеміологічних даних у пацієнтів з підозрою на правець;

• обстежити хворого з підозрою на сказ та обґрунтувати клінічний діагноз для своєчасного направлення його в стаціонар;

• обстежити хворого з підозрою на правець та обґрунтувати клінічний діагноз для своєчасного направлення його в стаціонар;

• провести диференціальну діагностику сказу з правцем, ботулізмом, летаргічним енцефалітом, поліомієлітом, інфекційним поліневритом, білою гарячкою, отруєнням атропіном і стрихніном;

• провести диференціальну діагностику правця з паратонзилітом, трихінельозом, сказом, істеричними судомами, еклампсією, менінгітами;

• на основі клінічного обстеження своєчасно розпізнати можливі ускладнення правця, невідкладні стани;

• скласти план лабораторного і додаткового обстеження підозрілої на сказ тварини;

• скласти листок призначень хворому на правець з урахуванням епідеміологічних даних, стадії хвороби, наявності ускладнень, тяжкості стану, алергологічного анамнезу, супутньої патології;

• надати невідкладну допомогу хворому з підозрою на сказ на догоспітальному етапі;

• надати невідкладну допомогу хворому на правець на догоспітальному етапі;

• скласти індивідуальний план активної і пасивної імунізації осіб, покусаних підозрілими на сказ тваринами;

• скласти план протиепідемічних та профілактичних заходів в осередку загрози поширення сказу;

• скласти індивідуальний план активної імунізації осіб, у яких існує загроза виникнення правця;

• дати рекомендації стосовно режиму, дієти, обстеження, нагляду в періоді реконвалесценції правця.

Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)

Дисципліна	Знати	Вміти
Попередні дисципліни
Мікробіологія	Властивості Clostridium tetani і Neuroryctes rabiei, стійкість їх у зовнішньому середовищі та особливості культивування	Розрахувати концентрацію дезінфекційних розчинів для проведення поточної та заключної дезінфекції для хворих на сказ та правець
Гістологія	Особливості овальних або округлих включень у цитоплазмі та відростках нервових клітин у хворих на сказ тварин	Знайти тільця Негрі (Negri bodies) у гістологічному препараті померлої від сказу тварини
Фізіологія	Параметри фізіологічної норми органів і систем людини; показники лабораторного обстеження в нормі (гемограма, дослідження сечі, біохімія крові тощо)	Оцінити дані лабораторного обстеження здорових осіб
Патофізіологія	Механізм порушення функцій органів і систем у хворих на сказ і правець та інтерполяція цих порушень на лабораторні показники	Оцінити дані лабораторного обстеження хворих на сказ та правець
Імунологія та алергологія	Роль системи імунітету в інфекційному процесі, вплив на термін елімінації збудника або його токсинів з організму людини. Імунологічні аспекти протиправцевого поствакцинального імунітету	Оцінити дані імунологічних досліджень (титр специфічного антитоксичного імунітету в хворих на правець та здорових осіб). Оцінити імунограму в хворих на правець
Епідеміологія	Епідемічний процес (джерело, механізм зараження, шляхи передачі) при сказі та правцю; поширеність патології в Україні і в світі	Зібрати епідеміологічний анамнез, провести протиепідемічні та профілактичні заходи в осередку інфекції
Неврологія	Патогенез, клінічні ознаки ураження центральної та периферійної нервової системи у хворих на сказ та правець	Виконати клінічне обстеження хворих з ураженням центральної та периферійної нервової системи. Провести диференціальну діагностику сказу та правця з менінгітами та енцефалітами різної етіології
Хірургія	Клінічні ознаки розривів м'язів і сухожилків, переломів кісток, вивихів, контрактур м'язів і суглобів, тактику надання невідкладної допомоги	Своєчасно поставити діагноз цих ускладнень хворому на правець, призначити відповідне обстеження, надати невідкладну допомогу
Пропедевтика внутрішніх хвороб	Методи та основні етапи клінічного обстеження хворого	Зібрати анамнез, провести клінічне обстеження хворого на сказ та правець, виявити патологічні симптоми і синдроми. Провести аналіз отриманих даних
Клінічна фармакологія	Фармакокінетику і фармакодинаміку, побічні ефекти левоміцетину, протисудомних засобів, наркотичних анальгетиків, інших засобів патогенетичної терапії	Скласти листок призначень хворому на сказ та правець. Виписати рецепти призначених препаратів
Реанімація та інтенсивна терапія	Невідкладні стани: Гостра дихальна недостатність Гостра серцево-судинна недостатність Судомний синдром Набряк-набухання головного мозку	Своєчасно діагностувати та надати невідкладну допомогу під час невідкладних станів: Гостра дихальна недостатність Гостра серцево-судинна недостатність Судомний синдром Набряк-набухання головного мозку
Наступні дисципліни
Сімейна медицина	Патогенез, епідеміологію, клініку, можливі ускладнення, принципи профілактики і лікування сказу та правця	Проводити диференціальну діагностику хвороб різного ґенезу із сказом та правцем. Своєчасно госпіталізувати хворих в інфекційний стаціонар. Заповнити екстрене повідомлення. Надати невідкладну допомогу в разі необхідності
Внутрішньопредметна інтеграція
Інфекційні хвороби	Особливості епідеміології, патогенезу, динаміки клінічних проявів, діагностики, лікування та профілактики інфекційних хвороб	Проводити диференціальну діагностику сказу та правця з іншими інфекційними хворобами. Призначити лікування хворим на сказ та правець. Надати невідкладну допомогу на догоспітальному етапі.

Питання для самоконтролю

• Властивості вуличного та фіксованого вірусу сказу.

• Дикі і домашні тварини, які є резервуаром вірусу сказу.

• Морфологічні і функціональні зміни ЦНС при сказі.

• Клініка сказу у тварин (собак).

• Симптоматика захворювання людини сказом, основні форми сказу: паралітична, бульбарна, менінгоенцефалітна, мозочкова.

• Диференціальний діагноз сказу з правцем, ботулізмом, летаргічним енцефалітом, поліомієлітом, інфекційним поліневритом, білою гарячкою, отруєнням атропіном і стрихніном.

• Матеріали дослідження для посмертного діагнозу сказу; методи флуоресціюючих антитіл, гістологічний, реакція нейтралізації вірусу, біопроба.

• Обслуговування хворого на сказ в стаціонарі, роль седативних засобів, парентеральне харчування.

• Принцип дії пастерівських антирабічних щеплень.

• Імунізація покусаних осіб – пасивна (імуноглобулін) і активна (вакцина).

• Організація антирабічної служби в лікувально-профілактичних закладах.

• Поствакцинальні ускладнення: менінгоенцефаліти, мієліти, поліневрити, алергійні і гіперергічні реакції.

• Заходи профілактики сказу серед тварин, роль санітарної пропаганди.

• Характеристика збудника правця.

• Особливості розповсюдження правцевої палички в природі, шляхи попадання в організм.

• Сприйнятливість (вікова) до правця.

• Травми, що сприяють виникненню правця.

• Токсичний, бактеріальний фактори патогенезу правця.

• Правцевий токсин і анатоксин.

• Шляхи проникнення правцевого токсину в ЦНС, його дія на нейрони та синапси.

• Класифікація клінічних форм праця: генералізований, місцевий, блискавичний, гострий, підгострий, хронічний, рецидивний, "бульбарний" правець.

• Критерії клінічної діагностики правця.

• Значення симптомів в ділянці рани і "жувального рефлексу" для ранньої діагностики правця.

• Вираз обличчя і положення тіла при правці.

• Рефлекторні судоми при правці.

• Клініка ускладнень правця.

• Клініка правця у новонароджених

• Прогноз правця залежно від віку хворого, тривалості інкубаційного періоду, локалізації рани.

• Диференціальна діагностика правця з епілепсією, еклампсією, істерією, тетанією, отруєнням стрихніном, істеричними судомами, переломом основи черепа, гострими енцефалітами, менінгітами, сказом, паратонзилітом, крововиливами в мозок, перитонітом.

• Специфічна діагностика правця.

• Принципи лікування правця.

• Лікувальні дози протиправцевої сироватки і анатоксину, протиправцевого людського імуноглобуліну.

• Заходи боротьби з судомами.

• Невідкладна допомога хворим на правець.

• Правила догляду, показання до застосування керованого дихання (ШВЛ).

• Правила виписки реконвалесцентів правця.

• Специфічна та неспецифічна профілактика правця.

• Первинна хірургічна обробка рани для профілактики правця.

• Схема активної імунізації проти правця.

• Показання до пасивної імунізації проти правця та техніка її здійснення.

• Профілактика правця у новонароджених.

Перелік навчальних практичних завдань, які необхідно виконати на практичному занятті:

• Оволодіти методикою обстеження хворого на сказ.

• Провести курацію хворого на сказ

• Провести диференціальну діагностику сказу

• Скласти план лабораторного обстеження

• Інтерпретувати результати специфічного обстеження хворого на сказ

• Скласти план лікування хворого на сказ

• Визначити лікарську тактику в разі виникнення невідкладних станів

• Оформити медичну документацію за фактом встановлення діагнозу „сказ ”.

• Оволодіти методикою обстеження хворого на правець

• Провести курацію хворого на правець

• Провести диференціальну діагностику правцю

• Скласти план лабораторного обстеження

• Інтерпретувати результати специфічного обстеження хворого на правець

• Скласти план лікування хворого на правець

• Визначити лікарську тактику в разі виникнення невідкладних станів

• Оформити медичну документацію за фактом встановлення діагнозу „правець ”.

Матеріали післяаудиторної самостійної роботи. Тематика УДРС та НДРС:

• Особливості перебігу сказу

• Сучасні методи специфічної діагностики сказу

• Проблеми лікування сказу сьогодні

• Сучасні погляди на патогенез сказу

• Особливості перебігу правцю

• Сучасні методи специфічної діагностики правцю

• Проблеми етіотропного лікування правцю сьогодні

• Сучасні погляди на патогенез правцю

Рекомендована література

Основна:

• Быченко Б. Д. Столбняк.– Москва, 1982

• Возіанова Ж.І. Інфекційні і паразитарні хвороби.–Київ: Здоров'я, 2001

• Інфекційні хвороби: Підручник /М. Б. Тітов, Б. А. Герасун, Л. Ю. Шевченко та ін.; За ред. М. Б. Тітова.– К.: Вища школа, 1995.–567 с.

• Селимов М. А. Бешенство.– М.: Медицина, 1978

• Цыбуляк Г. Н. Столбняк.– Москва, 1982

Допоміжна:

• Гавришева Н.А., Антонова Т.В. Инфекционный процесс. Клинические и патофизиологические аспекты.– СПб.: Специальная литература, 1999.–255 с.

• Шувалова Е.П. Инфекционные болезни.–Ростов н/Д.: Феникс, 2001.–959 с.

Тема: ІНФЕКЦІЙНІ ХВОРОБИ З ПЕРЕВАЖНИМ УРАЖЕННЯМ ШКІРИ: ЕРИЗИПЕЛОЇД, ХВОРОБА ВІД УКУСУ ЩУРІВ.

Актуальність теми:

Зовнішні покриви людини захищають внутрішнє середовище організму від негативних впливів навколишнього середовища. Шкіра і слизові оболонки людини є надійним бар’єром на шляху проникнення збудників інфекційних хвороб. Однак часта травматизація шкіри під час здійснення будь-якої діяльності сприяє зниженню функціональних захисних можливостей цього органу. Деякі збудники проявляють тропізм до клітин дерми, викликаючи різноманітні захворювання. До таких хвороб насамперед належать еризипелоїд та содоку.

Еризипелоїд характеризується ураженням шкіри і суглобів. Часто джерелом є свині, в яких захворювання протікає в гострій формі. Захворювання спостерігається у м'ясників, поварів, ветеринарів, рибаків. Зараження проходить через пошкоджену шкіру.

Содоку (хвороба укусу щурів) - поширена на всіх континентах і материках, крім Антарктиди. У розповсюдженні цієї хвороби провідну роль відіграють щури, які є основним резервуаром збудника і джерелом зараження. Особливість щурів, як джерела інфікування, полягає в тому, що вони живуть скрізь, легко мігрують не тільки в межах окремого населеного пункту, але і на досить великі відстані. На різних вантажних транспортних засобах пацюки здатні долати тисячі кілометрів і водні перешкоди, і навіть досягти інших континентів. Крім цього, збудник содоку не впливає на життєздатність щурів, оскільки є для них сапрофітом, а зростання в популяції інфікованих щурів збільшує ризик зараження людини. Найбільш висока частота інфікування щурів збудниками содоку спостерігається в країнах Східної і Південно-східної Азії. У людей захворювання содоку реєструється переважно у вигляді спорадичних випадків, також найчастіше в азіатських країнах. У країнах Європи і, зокрема, в Україні реєструються поодинокі випадки хвороби. Проте, є всі підстави вважати, що в Україні випадків захворювання людей содоку значно більше, ніж реєструється. У першу чергу це обумовлюється недостатньою обізнаністю лікарів щодо цієї хвороби, відсутністю епідеміологічної настороженості і відповідних діагностичних систем. Окремо слід зазначити про можливість важкого і дуже важкого перебігу содоку, що за відсутності адекватного етіотропного лікування може призвести до смерті хворого.

Студент повинен знати:

• Етіологію та епідеміологію еризипелоїду.

• Характеристику збудника (Erisipelothnx rhusiopathiae).

• Патогенетичні ланки еризипелоїду.

• Клінічні симптоми захворювання.

• Лабораторна діагностика еризипелоїду.

• Диференціальна діагностика від помарицію, багатоформної ексудативної ерітеми.

• Принципи лікування та профілактичні заходи.

• правила диспансеризації пацієнтів після перенесеного захворювання;

• Етіологію та епідеміологію содоку.

• Характеристику збудників, які викликають содоку (Spirillum minus, s. Spirochaeta sodoku, Haverhillia multiformis).

• Патогенез та патоморфологію содоку.

• Клінічну характеристику содоку.

• Методи лабораторної діагностики содоку.

• Критерії диференціальної діагностики содоку із синдромоподібними захворюваннями.

• Лікування содоку: етіотропне, патогенетичне, симптоматичне та його профілактику.

Студент повинен вміти:

• дотримуватися основних правил роботи біля ліжка хворого на еризипелоїд та содоку;

• зібрати анамнез хвороби з оцінкою епідеміологічних даних;

• обстежити хворого і виявити основні симптоми і синдроми еризипелоїду та содоку;

• провести диференціальну діагностику еризипелоїду та содоку від інших захворювань з подібною симптоматикою;

• на основі клінічного обстеження розпізнати різні клінічні форми еризипелоїду та содоку;

• оформити медичну документацію: екстрене повідомлення про інфекційного хворого в районне епідеміологічне відділення (міську СЕС) за фактом установлення попереднього діагнозу;

• скласти план лабораторного та інструментального обстеження хворого;

• інтерпретувати результати лабораторного обстеження;

• аналізувати результати специфічних методів діагностики;

• скласти індивідуальний план лікування з урахуванням тяжкості стану, клінічної форми захворювання, алергологічного анамнезу, супутньої патології;

• скласти план диспансерного нагляду;

• дати рекомендації щодо заходів неспецифічної профілактики захворювань на еризипелоїд та содоку.

Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)

Дисципліна	Знати	Вміти
Попередні дисципліни
Мікробіологія	Характеристику та властивості збудників еризипелоїду та содоку. Методи виділення чистої культури збудника з матеріалу та його ідентифікації.	Інтерпритувати результати мікроскопічних і бактеріологічних досліджень.
Фізіологія	Параметри фізіологічної норми органів і систем людини; показ­ники лабораторного обстеження в нормі (загальний аналіз крові, сечі, біохімія крові).	Оцінити дані лабораторного обстеження.
Патофізіологія	Механізми запалення, порушення функцій органів і систем.	Інтерпретувати патоло­гіч­ні зміни за резуль­та­та­ми лабораторного обсте­ження.
Імунологія та алергологія	Основні поняття предмету, роль системи імунітету в інфекційному процесі, вплив на термін еліміна­ції збудника з організму людини. Імунологічні аспекти персистенції збудників в організмі.	Оцінити дані імунологічних досліджень.
Епідеміологія	Епідемічний процес (джерело, механізм зараження, шляхи передачі), поширеність патології серед населення.	Зібрати епідеміологічний анамнез, провести профілактичні заходи в осередку інфекції.
Дерматологія	Патогенез, клінічну характеристику екзантем.	Розпізнавати характерні зміни шкіри при еризипелоїді та содоку.
Пропедевтика внутрішніх хвороб	Основні етапи та методи клінічного обстеження хворого.	Зібрати анамнез, провести клінічне обстеження хворого, виявити патологічні симптоми і синдроми. Аналізувати отримані дані.
Клінічна фармакологія	Фармакокінетику і фармакодинаміку, побічні ефекти антибіотиків пеніцилінового, цефалоспоринового ряду та азітроміцину.	Призначити адекватне лікування в залежності від віку, чутливості збудника, індивідуальних особливостей хворого, вибрати оптимальний режим прийому та дозу препарату, виписати рецепти.
Реанімація та інтенсивна терапія	Невідкладні стани й ускладнення: ІТШ, сепсис	Своєчасно діагностувати ускладнення та надати невідкладну допомогу при ІТШ

Питання для самоконтролю

• Назвіть збудника еризипелоїду?

• Хто є джерелом інфекції?

• Які є механізми передачі збудника?

• Який інкубаційний період хвороби?

• Назвіть клінічні форми еризипелоїду?

• Яка лабораторна діагностика хвороби?

• Назвати диференційні критерії хвороби.

• Назвіть основні групи препаратів, які використовуються для лікування даного захворювання?

• Перечисліть профілактичні заходи при еризипелоїді.

• Назвіть збудника содоку?

• Який інкубаційний період даної хвороби?

• Які основні симптоми характерні для содоку?

• Назвіть можливі ускладнення при даній хворобі.

• Яке лабораторне обстеження дає підтвердження даної хвороби?

• Назвіть диференційні критерії хвороби.

• Принципи лікування содоки.

• Які методи профілактики використовують у вогнищі інфекції?

Перелік навчальних практичних завдань, які необхідно виконати на практичному занятті:

• Оволодіти методикою обстеження хворого на еризипелоїд та содоку.

• Провести диференційну діагностику еризипелоїд та содоку з іншими захворюваннями шкіри.

• Скласти план лабораторного обстеження.

• Інтерпретувати результати специфічного обстеження хворого на еризипелоїд та содоку.

• Розпізнати ускладнення хворого на еризипелоїд та содоку.

• Скласти план лікування хворого на еризипелоїд та содоку.

• Виписати рецепти на лікарські середники для лікування хворого на еризипелоїд та содоку.

• Оформити медичну документацію за фактом встановлення діагнозу «еризипелоїд» та «содоку».

Матеріали післяаудиторної самостійної роботи. Тематика УДРС та НДРС:

• Содоку – сучасні методи клінічної і лабораторної діагностики

• Еризипелоїд – сучасні методи клінічної і лабораторної діагностики

Рекомендована література

Основна:

• Возіанова Ж.І. Інфекційні і паразитарні хвороби – Київ: Здоров’я, 2001. – Т.2 –С.581-595, 595-606 .

• Інфекційні хвороби /За ред. Тітова М.Б. – Київ: Вища школа,1995. – С.55-70.

Допоміжна:

• Діагностика терапія і профілактика інфекційних хвороб в умовах поліклініки / За ред. М.А. Андрейчина. - 2-ге вид., переробл. і доповн. - Л.: вид-во "Медична газета України", 1996. - 352 с.

Тема: ПОНЯТТЯ ПРО TORCH-ІНФЕКЦІЇ. ТОКСОПЛАЗМОЗ.

Актуальність теми:

Внутрішньоутробні інфекції являють собою найбільш важливу причину невиношуваня вагітності, забруднення внутрішньоутробного розвитку та аномалій плода, фетального гепатиту, енцефаліту тощо. Їх прояви в більшості випадків визначаються у віддаленому від неонатального періоду віці у вигляді різних клінічних варіантів дисфункції центральної нервової системи.

Природжений токсоплазмоз у новонароджених виникає у зв’язку з наявністю токсоплазм енної інвазії у матерів. За даними Інституту педіатрії, акушерства та гінекології АМН України спонтанні аборти мали місце у 50,5% жінок з токсоплазмозом, штучні аборти на вимогу вагітних – у 19,5%. Мертво народження складали 22,?% від числа пологів. При зараженні токсоплазмозом жінок під час вагітності токсоплазми проникають у плід у 66% випадків.

Токсоплазмоз зустрічається повсюдно. Легкість зараження, хронічний перебіг роблять токсоплазмоз надзвичайно актуальним для людини. Перебігати дана патологія може як з тяжкими полі органними ураженнями, так і латентно. Особливо небезпечним є токсоплазмоз для осіб із імунодефіцитом будь-якого генезу, в організмі яких внаслідок неконтрольованого розмноження токсоплазм може розвинутись генералі зоване ураження органів, що може призводити навіть до смерті.

Студент повинен знати:

• етіологію токсоплазмозу, особливості різних форм збудника;

• особливості життєвого циклу токсоплазми;

• епідеміологію токсоплазмозу;

• патогенез захворювання;

• клінічна класифікація токсоплазмозу;

• варіанти клінічних проявів токсоплазмозу при різних формах інфекційного процесу;

• особливості перебігу токсоплазмозу у вагітних та вродженого токсоплазмозу;

• особливості клінічного перебігу токсоплазмозу у ВІЛ-інфікованих;

• ускладнення та наслідки токсоплазмозу;

• лабораторну діагностику токсоплазмозу;

• диференційну діагностику токсоплазмозу з іншими захворюваннями;

• принципи лікування хворих із вродженим та набутим токсоплазмозом;

• принципи профілактики захворювання.

Студент повинен вміти:

• зібрати анамнез хвороби з оцінкою епідеміологічних даних;

• обстежити хворого і виявити основні симптоми і синдроми токсоплазмозу;

• обгрунтувати клінічний діагноз для своєчасного направлення хворого у стаціонар;

• провести диференціальну токсоплазмозу;

• оформити медичну документацію за фактом встановлення попереднього діагнозу “токсоплазмоз” (екстрене повідомлення у епідеміологічне відділення СЕС);

• скласти план лабораторного і додаткового обстеження хворого;

• інтерпретувати результати лабораторного обстеження для визначення активності процесу та визначення необхідності призначення етіотропної терапії;

• скласти індивідуальний план лікування з урахуванням епідеміологічних даних, активності процесу, наявності ускладнень, тяжкості стану, алергологічного анамнезу, супутньої патології;

• скласти план протиепідемічних та профілактичних заходів в осередку інфекції;

Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)

Дисципліна	Знати	Вміти
Попередні дисципліни
Мікробіологія	Властивості Toxoplasma gondii, методи специфічної діагностики токсоплазмозу	Інтерпретувати результати специфічних методів діагностики токсоплазмозу
Фізіологія	Параметри фізіологічної норми органів і систем людини; показники лабораторного обстеження в нормі( заг. ан. крові, сечі, біохімія крові, параметри КОС, електролітів тощо).	Оцінити дані лабораторного обстеження.
Патофізіологія	Механізм порушення функцій органів і систем при патологічних станах різного генезу.	Інтерпретувати патологічні зміни за результатами лабораторного обстеження при порушеннях функції органів і систем різного генезу.
Імунологія та алергологія	Основні поняття предмету, роль системи імунітету притоксоплазмозі, вплив на термін елімінації збудника з організму людини. Імунологічні аспекти хронічних форм токсоплазмозу.	Оцінити дані імунологічних досліджень.
Епідеміологія	Епід. процес (джерело, механізм зараження, шляхи передачі ) при токсоплазмозі; поширеність патології в Україні і в світі.	Зібрати епідеміологічний анамнез, провести протиепідемічні та профілактичні заходи в осередку інфекції.
Неврологія	Патогенез, клінічні ознаки токсоплазменного менінгоенцефаліту.	Провести клінічне обстеження хворого з ураженням нервової системи.
Офтальмологія	Патогенез, клінічні ознаки токсоплазменного хоріоретиніту.	Провести клінічне обстеження хворого з ураженням очей.
Акушерство-гінекологія	Клініко-лабораторні ознаки токсоплазмозу у вагітних, природженого токсоплазмозу	Своєчасно поставити діагноз токсоплазмозу при вагітності та у неонатальному періоді.
Пропедевтика внутрішніх хвороб	Методи та основні етапи клінічного обстеження хворого.	Зібрати анамнез, провести клінічне обстеження хворого, виявити патологічні симптоми і синдроми. Аналізувати отримані дані.
Клінічна фармакологія.	Фамакокинетику і фармакодинаміку , побічні ефекти антипротозойних препаратів, сульфаніламідів, антибіотиків, засобів патогенетичної терапії.	Призначити лікування в залежності від віку, індивідуальних особливостей хворого, активності процесу. Вибрати оптимальний режим прийому та дозу препарата, виписати рецепти.
Наступні дисципліни
Сімейна медицина	Патогенез, епідеміологію, клінічні прояви різних форм токсоплазмозу, прояви токсоплазмозу у вагітних та природженого токсоплазмозу, можливі ускладнення Принципи профілактики і лікування.	Проводити диференціальну діагностику хвороб різного генезу із токсоплазмозом. Розпізнати токсоплазмоз, інтерпретувати дані лабораторного обстеження. Своєчасно госпіталізувати хворого в інфекційний стаціонар. Заповнити екстрене повідомлення.
Внутрішньопредметна інтеграція
Інфекційні хвороби.	Особливості інфекційних хвороб. Принципи діагностики, лікування, профілактики інфекційних хвороб. Патогенез, епідеміологію, динаміку кінічних проявів, лабораторну діагностику. Принципи профілактики і лікування.	Проводити диференціальну діагностику токсоплазмозу з іншими інфекційними хворобами. Розпізнати токсоплазмоз, інтерпретувати дані лабораторного обстеження. Призначити лікування.

Питання для самоконтролю

• До якої групи інфекційних хвороб за джерелом інфекції належить токсоплазмоз?

• Шляхи передачі токсоплазмозу.

• Життєвий цикл розвитку Toxoplasma gondii..

• Патогенез токсоплазмозу.

• Клінічна класифікація токсоплазмозу.

• Основні симптоми набутого токсоплазмозу (гострий, вторинно-латентний, первинно-хронічний та вторинно-хронічний токсоплазмоз).

• Особливості перебігу токсоплазмозу у ВІЛ-інфікованих

• Особливості перебігу токсоплазмозу у вагітних.

• Особливості перебігу природженого токсоплазмозу.

• Ускладнення токсоплазмозу.

• Наслідки токсоплазмозу.

• Додаткові методи обстежень при токсоплазмозі.

• Специфічна діагностика токсоплазмозу.

• Оцінка лабораторних показників у хворих на токсоплазмоз.

• Обґрунтування діагнозу при різних формах токсоплазмозу.

• Диференційна діагностика з іншими інфекційними захворюваннями.

• Принципи етіотропного лікування хворих на токсоплазмоз.

• Патогенетична терапія при токсоплазмозі.

• Особливості лікування токсоплазмозу у вагітних.

• Лікування хворих з природженим токсоплазмозом.

• Особливості лікування ВІЛ-інфікованих хворих на токсоплазмоз.

• Профілактика токсоплазмозу.

Перелік навчальних практичних завдань, які необхідно виконати на практичному занятті:

• Оволодіти методикою обстеження хворого на різні форми токсоплазмозу

• Провести курацію хворого на токсоплазмоз

• Провести диференціальну діагностику токсоплазмозу

• Скласти план лабораторного обстеження

• Інтерпретувати результати специфічного обстеження хворого на токсоплазмоз

• Розпізнати ускладнення різних форм токсоплазмозу

• Скласти план лікування хворого на токсоплазмоз.

• Визначити лікарську тактику в разі виникнення невідкладних станів.

• Оформити медичну документацію за фактом встановлення діагнозу „ Токсоплазмоз”.

Матеріали післяаудиторної самостійної роботи. Тематика УДРС та НДРС:

• Особливості перебігу токсоплазмозу в сучасних умовах

• Сучасні методи специфічної діагностики токсоплазмозу

• Проблеми етіотропного лікування різних форм токсоплазмозу

• Сучасні погляди на патогенез токсоплазмозу

• Шляхи попередження розвитку вродженого токсоплазмозу

Рекомендована література по темі заняття:

Основна:

• Возіанова Ж.І. Інфекційні і паразитарні хвороби – Київ: Здоров”я, 2001. – Т.3 –с. 266-294.

• Інфекційні хвороби/За ред. Тітова М.Б. – Київ: Вища школа,1995. – с.210-217.

• Руководство по инфекционным болезням/Под ред. Лобзина Ю.В. –Санкт-Петербург: Фолиант,2003.- с.

Допоміжна:

• Казанцев А.В. Токсоплазмоз. – Л.: Медицина, 1990, - 170с.

• Клініка, діагностика та лікування перинатальних захворювань з групи Torch: Метод. Рекомендації / Л.М.Трубіна, В.А.Тишечкіна, М.В.малікова та ін. – Одеса, 1997. – 27с.

• Токсоплазмоз. Клініка, діагностика та лікування: Методичні рекомендації /Дубинська Г.М., Ізюмська О.М., Козюк П.М. та ін. – Полтава, 2002. – 24с.

Тема: Ускладнення при застосуванні ліків в практиці інфекціоніста

Актуальність теми:

Впродовж останніх десятиліть побічні впливи лікарських препаратів продовжують залишатися актуальною проблемою як клінічної медицини взагалі, так і практики лікаря-інфекціоніста окремо. З багатьох тисяч лікарських препаратів, які використовуються зараз, неможливо назвати жодного, який разом з терапевтичним ефектом не мав би побічних впливів. Тому клініцисти різних спеціальностей практично завжди зустрічаються з хворими, у яких ускладнення фармакотерапії були або в анамнезі, або розвинулися в процесі лікування. Лавиноподібному зростанню побічних ефектів фармакотерапии сприяє широке використання лікарських препаратів, і не завжди за призначенням лікаря. Значний внесок до проблеми алергізації населення вносять різноманітні харчові добавки, антибіотики і гормони, які знаходяться в продуктах харчування.

За період з 2001 по 2006 рік відділом фармакологічного нагляду державного центру МЗ України отримано 8220 спонтанних повідомлень побічної дії лікарських препаратів, що найчастіше виникають при використанні серцево-судинних (26%) і протимікробних препаратів (21%). Але ці відомості офіційної статистики неповні, оскільки дійсна частота ускладнень при використанні ліків невідома.

Студент повинен знати:

• причини розвитку медикаментозної хвороби, клінічні форми.

• причини розвитку анафілактичного шоку

• стадії патогенезу анафілактичного шоку

• ступені тяжкості анафілактичного шоку та їх клінічні прояви

• основні критерії діагностики анафілактичного шоку, диференціальний діагноз.

• невідкладна допомога при розвитку АШ

• загальні принципи лікування анафілактичного шоку, лікування в залежності від ступеня тяжкості анафілактичного шоку;

• можливі ускладнення при лікуванні анафілактичного шоку;

• правила виписки хворих із стаціонару, у яких захворювання ускладнилося анафілактичним шоком.

• поняття про сироваткову хворобу та її форми, патогенез та причини виникнення;

• клінічний перебіг сироваткової хвороби та принципи діагностики, диференціальний діагноз з іншими немедикаментозними алергіями.

• принципи лікування та профілактики сироваткової хвороби.

• токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєла) причини виникнення, патогенез,

• клінічні прояви синдрому Лайєла диференціальний діагноз з синдромом Стівенса-Джонсона, принципи лікування та профілактики;

• патогенез синдрому Стівенса-Джонсона та клінічні прояви, диференціальний діагноз, принципи лікування та профілактики;

• представники нормальної мікрофлори кишечника та їх функції;

• мікробіоциноз шлунково-кишкового тракту;

• поняття про дисбіоз кишківника, фактори розвитку.

• класифікація дисбіозу, клінічні прояви, диференціальний діагноз, лабораторна діагностика,

• принципи корекції порушень мікробного пейзажу кишківника, основні групи препаратів;

Студент повинен вміти:

• дотримуватися основних правил роботи біля ліжка хворого з медикаментозною алергією;

• зібрати анамнез хвороби з оцінкою епідеміологічних даних та зібрати алергологічний анамнез;

• оглянувши хворого виявити симптоми, які виникають при ускладненнях унаслідок дії лікарських препаратів;

• дати оцінку динаміки основних клінічних проявів при різних формах медикаментозної алергії;

• проводити диференціальну діагностику з іншими захворюваннями;

• оформляти медичну документацію при виникненні побічних дій лікарських препаратів;

• скласти план лабораторного і додаткового обстеження хворого;

• інтерпретувати результати лабораторного обстеження у хворих з медикаментозною алергією та дисбіозі кишківника;

• аналізувати результати специфічних методів діагностики різних типів медикаментозної алергії та дисбіозу кишківника

• давати рекомендації що стосуються режиму, дієти, обстеження, догляду за хворими

• надати невідкладну допомогу на догоспітальному етапі;

• проводити профілактичні заходи щодо розвитку паталогічних станів після використання лікарських засобів;

Базові знання, уміння, навики, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)

Дисципліни	Знати	Уміти
Дерматологія	Висип характерний для алергічних реакцій	Відрізняти висип, який виникає при алергічних реакціях
Реаніматологія і анестезиология	Невідкладна допомога при станах, які виникають унаслідок дії лікарських препаратів (анафілактичний шок, бронхіальна астма, ларингоспазм)	Навчитися надавати невідкладну допомогу при станах, які виникають унаслідок дії лікарських препаратів
Патофізіологія	Патогенез хвороби, механізми розвитку анафілактичного шоку, набряку головного мозку
Пропедевтика внутрішніх хвороб	Об'єктивне клінічне обстеження хворого	Провести клінічне обстеження хворого і дати оцінку отриманих результатів
Неврологія	Симптоми токсичної поразки ЦНС лікарськими препаратами	Знати симптоми токсичної поразки НС лікарськими препаратами
Клінічна фармакологія	Властивості десенсибілізуючих препаратів	Написати призначення при виникненні алергічних реакцій на лікарські препарати
Клінічна імунологія і алергологія	Особливості імунної системи, імунологічні зміни при ПВЛП	Провести диференціальну діагностику. Оцінити дані імунного статусу.

Питання для самоконтролю

• Які можливі ускладнення після використання медичних препаратів в практиці інфекціоніста.

• Етіологія ускладнень при використанні медичних препаратів в практиці інфекціоніста.

• Патогенез виникнення побічних дій лікарських препаратів.

• Клініка і класифікація ускладнень застосування фармакотерапии в практиці лікаря-інфекціоніста.

• Системні прояви побічних дій лікарських препаратів.

• Побічна дія ліків з боку: шкіри, ЖКТ, НС, ССС, ендокринної, сечостатевої систем.

• Психічні порушення при ускладненнях фармакотерапии.

• Анафілактичний шок. Патогенез. Клініка. Принципи лікування.

• С-м Стівенса-Джонсона. Патогенез. Клініка. Принципи лікування.

• С-м Лайєла. Патогенез. Клініка. Принципи лікування.

• Сироваткова хвороба. Патогенез. Клініка. Принципи лікування.

• Поняття про дисбіоз кишківника, фактори розвитку.

• Класифікація дисбіозу, клінічні прояви, диференціальний діагноз, лабораторна діагностика,

• Принципи корекціїї порушень мікробного пейзажу кишківника, основні групи препаратів.

Перелік учбових практичних завдань, які необхідно виконати на практичному занятті:

• Оволодіти методикою клінічного обстеження хворого з ускладненнями, що виникли унаслідок використання лікарських засобів

• Провести курацию хворого

• Призначити лабораторні і додаткові дослідження, інтерпретувати результати

• Визначити лікарську тактику у разі виникнення ускладнень при використанні ліків в практиці лікаря-інфекціоніста

• Оформітіть медичну документацію за фактом встановлення ускладнень при застосуванні ліків в практиці інфекціоніста: анафілактичний шок, сироваткова хвороба, Синдром Стівенса-Джонса, синдром Лайєла

Матеріали післяаудиторної самостійної роботи. Тематика УДРС та НДРС:

• Основни принципи ликування ускладнень при застосуванні ліків

• Ускладнення при застосуванні ліків в практиці інфекціоніста

Рекомендована література

• Возіанова ж.І. Інфекційні і паразитарні хвороби. Т.3. – К.: Здоров’я.-2002. – 902 с.

• Інфекційні хвороби: Підручник /М. Би. Тітов, Би. А. Герасун, Л. Ю. Шевченко та ін. / За ред. М. Би. Тітова. — До. : Віща шк., 1995. — 567 с.

• Шувалова Е. П. і соавт. Інфекційні хвороби: Підручник. – М.: Медицина, 2001. –656с.

• Невідкладні стани. Анестезіологічна тактика, реанімація та інтенсивна терапія /Й. Канюк, В. Іванюшко. — Львів. ТЗОВ “Діло” Лтд., 1998. — 215 с.

• Грачева н.М. Лікарська хвороба в клініці інфекційних захворювань. – М.: Медицина, 1978. – 199 с

• Дранник г.Н. Клінічна імунологія і алергологія: допомога для студентів, лікарів-інтернів, імунологів, алергологів, лікарів лікувального профілю всіх спеціальностей. – 3-е видавництво, доп. – К.: ТОВ «Поліграф плюс», 2006 – 482 с.

• Збірник нормативно-директивних документів з охорони здоров’я. – К.: Київський міський науковий інформаційно-аналітичний центр медичної статистики, 2002. – 120 с.

• Імунопатологія і алергологія. Стандарти діагностики і лікування / Під ред. Р.М. Хаїтова. – М., 2001. – 96 с.

• Клінічна алергологія: Керівництво для практичних лікарів / Під ред. Р.М. Хаїтова. – М.: Медпресс-інформ, 2002. – 624 с.

• Клінічна імунологія і алергологія: Пер. з англ./ Під ред. Р. Лолора-младшего, Т. Фішера и Д. Адельмана. – М.: Практика, 2000. – 806 с.

• Новіков д.К. Клінічна алергологія: Справ. допомога. – М.: Висш. шк., 1991. – 511 с.

• Паттерсон Р., Греммер л.К., Грінбергер п.А. Алергічні хвороби: діагностика і лікування: Пер. з англ. / Під ред. А.Г. Чучаліна. – М.: ГЕОТАР Медицина, 2000. – 768 с.

Тема: ІНФЕКЦІЙНІ ЗАХВОРЮВАННЯ, ЩО УВІЙШЛИ ДО ПЕРЕЛІКУ ПОДІЙ, ЯКІ МОЖУТЬ УЯВЛЯТИ НАДЗВИЧАЙНУ СИТУАЦІЮ В ГАЛУЗІ ОХОРОНИ ЗДОРО’Я У МІЖНАРОДНОМУ МАСШТАБІ. ПОНЯТТЯ ПРО БІОБЕЗПЕКУ.

Актуальність.

За останні десятиліття відбулися значні зміни у структурі інфекційної захворюваності, значно більшими стали можливості їхньої профілактики та лікування. Водночас, глобалізація цивілізаційного розвитку, значно збільшили можливість швидкого поширення тих чи інших інфекційних хвороб, міждержавного та міжнародного значення почали набувати природні та техногенні катастрофи. Останні за своїми наслідками можуть спричинювати не менш серйозні проблеми, ніж спалахи важких інфекційних хвороб. Тому постала необхідність у створенні нових міжнародних санітарних правил, які б враховували реалії, що виникли. У 2005 році Всесвітня асамблея охорони здоровۥя прийняла новий варіант міжнародних санітарних правил. Відтепер регулюванню відповідно до цих правил підлягають «…випадки, які можуть стати надзвичайною ситуацією у галузі суспільної охорони здоровۥя, та мають міжнародне значення».

Захворювання, що можуть створювати надзвичайну ситуацію у галузі суспільної охорони здоровۥя та мають міжнародне значення, є надзвичайно утворюють важливу групу інфекційної патології. Раніше вона називалася карантинними та особливо небезпечними інфекційними хворобами.

Водночас, швидкий цивілізаційний розвиток торкнувся й країн, що розвиваються, розвиток та поширеність біотехнологій створили умови для створення мікроорганізмів із визначеними властивостями, швидкого накопичення мікроорганізмів, в тому числі й таких, що спричинюють важку, часто смертельну інфекційну патологію та здатна швидко поширюватися по планеті. В умовах глобалізації розвитку людської цивілізації, відповідних транспортних можливостях, надзвичайно актуальними є питання біологічної безпеки та біологічної етики, дотримання яких під час експериментів із живими мікроорганізмами дозволить уникнути їхнього витікання і поширення. Із цією проблемою тісно пов’язується і питання біологічного тероризму, яке стало актуальним в останні десятиліття внаслідок політичних протистоянь і швидкого технологічного розвитку країн, що розвиваються.

Чума є типовим представником цієї групи захворювань. Якщо раніше до неї відносилися усі клінічні форми, то тепер – лише легенева з огляду на високу ефективність антибактерійної терапії при локальних формах захворювання та відносну епідемічну безпечність таких пацієнтів. Водночас, сприйнятливість людей до чуми висока, індекс контагіозності наближається од одиниці, летальність при деяких формах без своєчасно розпочатого лікування досягає 100%. Ураження людини відбувається кількома шляхами(трансмісивним, контактним, аліментарним, аерогенним), що становить особливу небезпеку для тих, хто контактував із хворими людьми та тваринами, проживає у природних вогнищах.

На теперішній час захворюваність людей на чуму відносно невелика, але у країнах, що мають природні вогнища чуми, особливо у малорозвинених, за низького рівня санітарних умов проживання населення загроза виникнення спалахів чуми існує завжди. Це підтверджують періодичні спалахи хвороби на території країн Центральної Африки та Південно – Східної Азії. В Україні природні вогнища чуми існують у південних та південно – східних регіонах(лісостепова, степова зона) і хоча захворюваність серед людей не визначалась з початку ХХ ст., їх наявність потребує інтенсивного контролю і нагляду з боку медичної служби. Крім того, у зв’язку з посиленням міграції населення не виключається можливість завезення хвороби з інших регіонів як нашими співгромадянами, так і нелегальними емігрантами з країн „третього світу”.

Сибірка є зоонозним захворюванням, найчастіше виникає її шкірна форма. Вона, поряд з туляремією відноситься до групи захворювань, які є особливою національною або регіональною проблемою. Досить розповсюджена в країнах Азії, Африки, Південної Америки. Залежно від механізму реалізації зараження виникає відповідна клінічна форма. Зараження аерогенним шляхом призводить до виникнення легеневої або генералізованої форми сибірки, аліментарним – до кишкової. Можливість зараження аерогенним шляхом та виникнення тяжкої легеневої форми робить сибірку небезпечною хворобою та є підставою для використання її як біологічної зброї. Вважається, що сибірка від людини до людини не передається.

Туляремія також є природно-вогнищевою хворобою, яка зустрічається в усіх рівнинних ландшафтних зонах, місцями у горах. У цих осередках встановлено понад 60 видів диких тварин (гризуни, хижаки), що є джерелом збудника. У зв’язку з великою розповсюдженістю природних вогнищ, значною кількістю шляхів передачі захворювання є потенційно небезпечним для великої кількості населення. Реєструється хвороба в багатьох країнах Європи, Америки та Азії переважно у вигляді спорадичних та групових випадків, але можливе набування нею епідемічного характеру. Природними вогнищами туляремії в Україні є степові зони півдня та південного сходу, а також Крим, де визначаються щорічно спорадичні випадки хвороби. Не виключена можливість завезення туляремії з інших регіонів у зв’язку з посиленням в останні десятиріччя торгових зв’язків та міграції населення.

Поширеності розглянутих захворювань в Україні також сприяють невисокий соціальний та санітарно-гігієнічний рівень населення, стихійні негаразди ( повені у Закарпатті тощо), вади комунальної служби, розвиток міжнародних контактів, відсутність належної настороженості, а часто - і відповідних знань - серед лікарів.

Студент повинен знати:

• етіологічні чинники, які викликають хвороби групи ОНКІ, розповсюдженість цих захворювань в різних регіонах світу

• епідеміологію ОНКІ

• патогенез сибірки, чуми, туляремії

• клінічні прояви за типового перебігу сибірки, чуми, туляремії

• лабораторну діагностику ОНКІ та правила забору біологічного матеріалу від хворих на захворювання групи ОНКІ

• принципи лікування сибірки, чуми, туляремії

• правила виписки хворих на сибірку, чуму, туляремію

• принципи особистої профілактики ОНКІ

• прогноз чуми, туляремії, сибірки в залежності від клінічної форми захворювання

• тактику поведінки лікаря при підозрі на наявність карантинної інфекції

Студент повинен вміти:

• Дотримуватися основних правил роботи біля ліжка хворого.

• Зібрати анамнез захворювання з оцінкою епідеміологічних даних

• Обстежити хворого і виявити основні симптоми і синдроми сибірки, чуми, туляремії, обґрунтувати клінічний діагноз.

• На основі клінічного обстеження своєчасно розпізнати можливі ускладнення сибірки, чуми, туляремії, невідкладні стани.

• Скласти план лабораторного та інструментального обстеження хворого.

• Інтерпретувати результати лабораторного обстеження

• Правильно оцінити результати специфічних методів діагностики.

• Скласти індивідуальний план лікування з урахуванням епідеміологічних даних, стадії хвороби, наявності ускладнень, тяжкості стану, алергологічного анамнезу, супутньої патології ; надати невідкладну допомогу

• Дати рекомендації стосовно режиму, дієти, обстеження, нагляду в періоді реконвалесценції.

• Оформити медичну документацію за фактом встановлення попереднього діагнозу сибірки, чуми, туляремії (екстрене повідомлення у районне епідеміологічне відділення).

Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція

Дисципліна	Знати	Вміти
Мікробіологія	Властивості збудників хвороб, що регулюються міжнародними санітарними правилами, особливості серологічної відповіді в залежності від термінів хвороби, правила і термін забору матеріалу для специфічної діагностики.	інтерпретувати результати отриманих даних
Пропедевтика внутрішніх хвороб	Основні етапи та методи клінічного обстеження хворого.	Зібрати анамнез, провести клінічне обстеження хворого по органам і системам, виявити клінічні ознаки патології. Аналізувати отримані дані.
Епідеміологія	Епідемічний процес (джерело, механізм зараження, шляхи передачі) хвороб, що регулюються міжнародними санітарними правилами, поширеність патології в Україні і в світі. Стратегію ВООЗ профілактики та лікування цих інфекцій.	Зібрати епідеміологічний анамнез, провести аналіз відповідності епідеміологічних та клінічних даних
Імунологія та алергологія	Основні поняття предмету, роль системи імунітету в інфекційному процесі, вплив на термін елімінації збудника з організму людини. Імунологічні аспекти ускладнень.	Оцінити дані імунологічних досліджень.
Фізіологія	Параметри фізіологічної норми органів і систем людини; показники лабораторного обстеження в нормі( загальні аналізи крові, сечі, спино-мозкової рідини, біохімічне дослідження крові, параметри КОС, електролітів, тощо).	Оцінити дані лабораторного обстеження.
Неврологія	Клінічні та лабораторно-інструментальні ознаки менінгіту, енцефаліту, токсичної енцефалопатії.	Провести клінічне обстеження хворого з ураженням ЦНС. Здійснювати люмбальну пункцію.
Клінічна фармакологія.	Фамакокінетику і фармакодинаміку , побічні ефекти лікарських засобів, засобів патогенетичної терапії.	Призначити лікування в залежності від віку, індивідуальних особливостей хворого, вибрати оптимальний режим прийому та дозу препарату, виписати рецепти.
Реанімація та інтенсивна терапія	Невідкладні стани: Гостра дихальна недостатність Гостра ниркова недостатність ІТШ	Своєчасно діагностувати та надати невідкладну допомогу при невідкладних станах: Гостра дихальна недостатність Гостра ниркова недостатність ІТШ
Хірургія	Клініко-лабораторні ознаки гнійно – запальних ускладнень. Правила надання невідкладної допомоги.	Своєчасно поставити діагноз цих ускладнень, призначити відповідне обстеження, надати невідкладну допомогу.

Питання для індивідуального опитування:

• До якої групи інфекційних хвороб належать сибірка, чума, туляремія?

• Джерело інфекції при сибірці, чумі, туляремії.

• Шляхи передачі сибірки, чуми, туляремії.

• Фактори патогенності збудників сибірки, чуми, туляремії.

• Антигенна будова збудника чуми.

• Переносники чуми.

• Стадії патогенезу чуми.

• Місцеві зміни при бубонній формі чуми.

• Клінічні форми чуми і їх особливості.

• Особливості патогенезу чуми залежно від місця проникнення збудника.

• Особливості патогенезу сибірки залежно від місця проникнення збудника.

• Особливості патогенезу туляремії залежно від місця проникнення збудника.

• Місцеві зміни при шкірній формі сибірки.

• Характеристика, термін виникнення та особливості динаміки висипки при чумі.

• Патогенез гарячки при туляремії.

• Клінічні прояви порушень з боку нервової системи при чумі.

• Клінічні прояви порушень з боку нервової системи при туляремії.

• Клінічні прояви порушень з боку нервової системи при сибірці.

• Клінічні прояви ураження органів дихання при легеневій формі чуми.

• Клінічні прояви шкірної форми чуми.

• Зміни з боку серцево-судинної системи при сибірці.

• Ускладнення сибірки.

• Причини смерті при чумі.

• Гемограма при чумі.

• Методи специфічної діагностики чуми.

• Умови призначення гемокультури при чумі.

• Етіотропна терапія чуми. Препарати, їх дози, шляхи введення.

• Етіотропна терапія сибірки. Препарати та дози.

• Патогенетична терапія чуми. Препарати, шляхи введення.

• Специфічна профілактика чуми.

• Клініко-епідеміологічні особливості туляремії, диференційна діагностика чуми та туляремії.

• Екстрена профілактика чуми та сибірки.

• Правила виписки із стаціонару хворого на чуму.

• Організаційна тактика лікаря при підозрі на чуму або сибірку.

• Поняття про хвороби, що регулюються міжнародними санітарними правилами.

Перелік навчальних практичних завдань, які необхідно виконати на практичному занятті

• Оволодіти методикою обстеження хворого на чуму, туляремію та сибірку.

• Провести курацію хворого на чуму, туляремію та сибірку.

• Провести диференціальну діагностику чуми, туляремії та сибірки.

• Скласти план лабораторного обстеження.

• Інтерпретувати результати специфічного обстеження хворого на чуму, туляремію та сибірку.

• Розпізнати ускладнення чуми, туляремії та сибірки.

• Скласти план лікування хворого на чуму, туляремію та сибірку.

• Визначити лікарську тактику в разі виникнення невідкладних станів.

• Оформити медичну документацію за фактом установлення діагнозу чуми, туляремії та сибірки.

Матеріали позааудиторної самостійної роботи. Тематика УДРС та НДРС:

• Особливості перебігу сибірки та туляремії в сучасних умовах у світі.

• Сучасні методи специфічної діагностики і лікування чуми.

• Сучасне етіотропне лікування та профілактика ОНІ сьогодні.

Рекомендована література.

Основна:

• Возіанова Ж.І. Інфекційні і паразитарні хвороби – Київ: Здоров’я, 2001. – Т.1 –с. 322-380.

• Інфекційні хвороби/За ред. Тітова М.Б. – Київ: Вища школа,1995. – с.55-70.

• Інфекційні хвороби у загальній практиці та сімейній медицині/За ред.Андрейчина М.А. – Тернопіль: «Укрмедкнига», 2007, 499с.

• Руководство по инфекционным болезням/Под ред. Лобзина Ю.В. –Санкт-Петербург: Фолиант,2003.- с. 21-38.

• Шувалова Е.П. Инфекционные болезни. – Ростов н/Д.: Феникс, 2001. – 959с.

Допоміжна:

• Васильев В.С., Комар В. О.- Практикум инфекциониста. – Минск: Вышэйшая школа,1993.

• Инфекционные болезни тропиков/ Под ред. Сокол А. С., Киселевой А. Ф. – Киев: Здоровье, 1992.

• Эпидемиология чумы:(Методические рекомендации)/ Дмитровский А.М. и др., - Алматы,1994.

Тема ВНУТРІШНЬОЛІКАРНЯНІ ІНФЕКЦІЇ

Актуальність теми.

Внутрішньолікарняні (нозокоміальні) інфекції – інфекційні захворювання, пов'язані з перебуванням, лікуванням, обстеженням і зверненням за медичною допомогою до лікувально-профілактичного закладу. Приєднуючись до основного захворювання, внутрішньолікарняні інфекції погіршують перебіг та прогноз хвороби.

Проблема ВЛІ набула ще більшого значення у зв'язку з появою так званих госпітальних (як правило, полірезистентних до антибіотиків і хіміопрепаратів) штамів стафілококів, сальмонел, синєгнійної палички та інших збудників. Вони легко розповсюджуються серед дітей та ослаблених, особливо пожилих, хворих зі зниженою імунологічною реактивністю, які є групою ризику.

Таким чином, актуальність проблеми госпітальних інфекцій для теоретичної медицини та практичної охорони здоров'я не викликає сумніву. Вона обумовлена, з одного боку, високим рівнем захворюваності, летальності, соціально-економічними та моральними збитками, що наноситься здоров'ю пацієнтів, а з іншого боку – внутрішньолікарняні інфекції завдають істотної шкоди здоров'ю медичного персоналу.

Як ВЛІ слід розглядати будь-які клінічно розпізнані інфекційні захворювання, що виникають у хворих після госпіталізації або відвідування лікувальної установи з метою лікування, а також у медичного персоналу через здійснювану ним діяльність, незалежно від того, виявляються або не виявляються симптоми цього захворювання під час знаходження даних осіб в медичній установі. Захворювання, пов'язані з наданням або отриманням медичної допомоги, також позначають термінами "ятрогенія" або "нозокоміальні інфекції".

ВЛІ вважаються однією з основних причин смертності. Летальність при різних нозологічних формах коливається від 3,5% до 60%, а при генерализованих формах досягає такого ж рівня, як в до антибіотичну еру.

У літературі широко використовується термін "госпітальний штам" мікроорганізму, проте єдиного визначення цього поняття не існує. Деякі дослідники вважають, що госпітальний штам – це той, який виділяється від хворих, незалежно від його властивостей. Частіше всього під госпітальними штамами розуміються культури, які виділяються від хворих в стаціонарі і характеризуються яскраво вираженою резистентністю до деяких антибіотиків. Згідно цьому розумінню, госпітальний штам є результатом селективної дії антибіотиків.

Штами бактерій, виділені від пацієнтів з нозокоміальними інфекціями, як правило, більш вірулентні і володіють множинною хіміорезистентністю. Широке використання антибіотиків з лікувальною та профілактичною метою лише частково пригнічує зростання стійких бактерій і приводить до селекції стійких штамів. Відбувається формування "порочного кола" – виникаючі внутрішньолікарняні інфекції вимагають застосування високоактивних антибіотиків, що сприяють в свою чергу появі стійкіших мікроорганізмів. Не менш важливим чинником слід вважати розвиток дисбактеріозів, що виникають на фоні антибіотикотерапії, що приводять до колонізації органів і тканин умовно-патогенними мікроорганізмами.

Студент повинен знати:

• етіологію ВЛІ;

• епідеміологію ВЛІ;

• основні ланцюги патогенезу;

• клінічні симптоми;

• клініко-епідеміологічні особливості перебігу захворювань;

• класифікації ВЛІ;

• специфічну і неспецифічну лабораторну діагностику;

• принципи лікування;

• принципи профілактики;

• тактику ведення хворих у разі виникнення невідкладних станів;

• прогноз хвороби;

• правила виписки реконвалесцентов із стаціонару;

• правила диспансеризації реконвалесцентов.

Студент повинен вміти:

• дотримуватися основных правил роботи у ліжка хворого;

• зібрати анамнез захворювання з оцінкою епідеміологічних даних;

• обстежувати хворого і виявити основні симптоми і синдроми, обгрунтувати клінічний діагноз;

• провести диференціальну діагностику;

• на основі клінічного обстеження своєчасно розпізнати можливі ускладнення, невідкладні стани;

• оформити медичну документацію;

• скласти план лабораторного і інструментального обстеження хворого;

• інтерпретувати результати лабораторного обстеження;

• аналізувати результати специфічних методів діагностики залежно від матеріалу і терміну хвороби;

• скласти індивідуальний план лікування з урахуванням епідеміологічних даних, стадії хвороби, тяжкості стану, наявності ускладнень, алергологічного анамнезу, супутньої патології, надати невідкладну допомогу на догоспітальному етапі;

• скласти план протиепідемічних і профілактичних заходів у вогнищі;

• дати рекомендації щодо режиму, дієти, обстеження, диспансерного спостереження в періоді реконвалесценції.

Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція

Дисципліна	Знати	Вміти
Мікробіологія	Властивості м/о методи специфічної діагностики	Інтерпретувати результати специфічних методів діагностики
Фізіологія	Параметри фізіологічної норми органів і систем людини, показники лабораторного обстеження в нормі (ЗАК, ЗАС, біохімія крові і т.п.)	Оцінити дані лабораторного обстеження
Патофізіологія	Механізм порушення функцій органів і систем при патологічних станах різного генезу	Інтерпретувати патологічні зміни за результатами лабораторного обстеження при порушеннях функцій органів і систем різного генезу
Епідеміологія	Епідпроцес (джерело, механізм зараження, шлях передачі), поширеність патології.	Зібрати епідеміологічний анамнез, провести протиепідемічні і профілактичні заходи в осередку інфекції
Імунологія і алергологія	Основні поняття предмету, роль системи імунітету в інфекційному процесі, вплив на термін елімінації збудника з організму людини. Імунологічні аспекти хронічного бактерійного носійства	Оцінити дані імунологічних досліджень
Неврологія	Патогенез, клінічні ознаки токсичної енцефалопатії, менінгізму, менінгіту, ННГМ, еклампсії	Провести клінічне обстеження хворого з поразкою нервової системи
Дерматологія	Патогенез, клінічну характеристику висипки	Розпізнати висип у хворого
Хірургія	Клініко-лабораторні ознаки шлунково-кишкових кровотеч, тактику невідкладної допомоги	Своєчасно поставити діагноз цих ускладнень, призначити відповідне обстеження, надати невідкладну допомогу
Нефрологія, урологія	Клініко-лабораторні ознаки ГНН	Своєчасно поставити діагноз цих ускладнень, призначити відповідне обстеження, надати невідкладну допомогу
Пропедевтика внутрішніх хвороб	Основні етапи і методи клінічного обстеження хворого	Зібрати анамнез, провести клінічне обстеження хворого, виявити патологічні симптоми і синдроми, проаналізувати отримані дані
Клінічна фармакологія	Фармакокінетику і фармакодинаміку препаратів, побічні ефекти засобів патогенетичної терапії	Призначити лікування залежно від віку, індивідуальних особливостей хворого, вибрати оптимальний режим прийому і дозу препаратів, виписати рецепти
Реанімація і інтенсивна терапія	Невідкладні стани: - ІТШ, ДВС-синдром; ГНН; Інфекційний психоз Дегідратаційний шок	Своєчасно діагностувати і надати невідкладну допомогу при загрозливих життю станах
Сімейна медицина	Патогенез, епідеміологію, динаміку клінічних проявів. Особливості клінічного перебігу. Принципи лікування і профілактики.	Проводити диференціальну діагностику хвороб різного генезу. Інтерпретувати дані лабораторного обстеження. Надати невідкладну допомогу у разі потреби.

Питання для індивідуального опитування:

• Що таке ВЛІ?

• Причини розвитку ВЛІ?

• Основні збудники ВЛІ?

• Які бактерії є збудниками ВЛІ?

• Які віруси є збудниками ВЛІ?

• Які гриби є збудниками ВЛІ?

• Джерела ВЛІ.

• Механізми і шляхи передачі ВЛІ.

• Чинники передачі ВЛІ.

• Класифікації ВЛІ.

• Відмінності госпітального штаму від звичайного.

• Принципи лікування хворих з урахуванням запобігання резистентності м/о.

• Що таке дезінфекція?

• Які є групи дезінфектантів?

• Які вимоги до дезінфектантів?

• Які чинники впливають на ефективність дезінфекції?

• Що таке стерилізація?

• Що таке асептика?

• Що таке антисептика?

• Профілактика формування бактеріоносійства.

• Контингенти ризику ВЛІ.

• Небезпечні в плані зараження на ВЛІ діагностичні процедури.

• Небезпечні в плані зараження на ВЛІ лікувальні процедури.

Перелік навчальних практичних завдань, які необхідно виконати на практичному занятті:

• Дати визначення ВЛІ.

• Причини розвитку ВЛІ.

• Назвати основних збудників ВЛІ (бактерії, віруси, гриби, тощо).

• Назвати джерела ВЛІ.

• Назвати механізми та шляхи передачі ВЛІ.

• Назвати чинники передачі ВЛІ.

• Класифікації ВЛІ.

• Визначити відмінності госпітального штаму від звичайного.

• Принципи лікування хворих з урахуванням запобігання резистентності м/о.

• Дати поняття дезінфекція?

• Які є групи дезінфектантів?

• Які вимоги до дезінфектантів?

• Які чинники впливають на ефективність дезінфекції?

• Дати поняття стерилізація?

• Дати поняття асептика?

• Дати поняття антисептика?

• Профілактика формування бактеріоносійства.

• Контингенти ризику ВЛІ.

• Назвати небезпечні в плані зараження на ВЛІ діагностичні процедури.

• Назвати небезпечні в плані зараження на ВЛІ лікувальні процедури.

Матеріали позааудиторної самостійної роботи. Тематика УДРС та НДРС:

• Особливості перебігу ВЛІ в сучасних умовах.

• Сучасні методи специфічної діагностики ВЛІ.

• Проблеми етіотропного лікування ВЛІ сьогодні.

Рекомендована література.

Основна:

• Возіанова Ж.І. Інфекційні і паразитарні хвороби. – Київ, «Здоров'я». - 2001. – Т.2. – С.656-690.

• Інфекційні хвороби. / Під ред. Тітова М.Б. – Київ, «Вища школа». -1995. – С.

• Керівництво з інфекційних хвороб / Під ред. Лобзіна Ю.В. – Санкт-Петербург, «Фоліант». – 2003. – С.

• Шувалова Е.П. Інфекційні хвороби. – Ростов-на-Дону, «Фенікс». – 2001. – С.

Додаткова:

• Гавришева Н.А., Антонова Т.В. Інфекційний процес. Клінічні і патофізіологічні аспекти. – Спб.: Спеціальна література, 1999.- 255 С.

• Імунологія інфекційного процесу: Керівництво для лікарів. / Під ред. Покровського В.І., Гордієнко С.П., Літвінова В.І. – М.: РАМН, 1994. – 305 С.

• Клініко-лабораторна діагностика інфекційних хвороб: Керівництво для лікарів.-Санкт-Петербург, «Фоліант». –2001. – 384 С.

• М.Д. Машковський. Лікарські засоби.-М., 1998.

• Актуальні питання епідеміології інфекційних хвороб. / Н.А. Семіна. – М.: Медицина, 1999. – 127 с.

• Внутрішньолікарняна інфекція. / Н. Шерертц, У. Хемптон, А. Рістуцина. – Під ред. Р.П. Венцела. – М.: Медицина, 1990. – 503 с.

• Внутрішньолікарняні інфекції в умовах сучасного стаціонару. – Прямухіна Н.С., Коршунова Г.С., Семіна Н.А. та ін. // Здоров'я населення і місце існування. – 1994. – № 12/21. – С. 1-5.

• Госпітальна інфекція. / Беляков В.Д., Колесов А.П., Остроумов П.Б. та ін. – Л.: Воєніздат, 1976. – 214 с.

• Профілактика внутрішньолікарняних інфекцій: Керівництво для лікарів. / Під ред. Е.П. Ковальової, Н.А. Семіної. – М.: Медицина, 1993. – 238 с.

• Сальмонельози (Етіологія, епідеміологія, клініка, профілактика). / Покровській В.І., Кілессо В.А.. Ющук Н.Д. та ін. – Ташкент: Узмедіздат, 1989. – 355 с.

• Епідеміологія внутрішньолікарняної інфекції. / Яфаєв Р.X., Зуєва Л.П. – Л.: Медицина, 1989. – 436 с.

87