- •Тема 10. Морфологічні норми іменника
- •Рід відмінюваних іменників з нульовим закінченням
- •10. 2. Особливості вживання (використання) числа іменників у професійному мовленні Тільки в однині вживаються:
- •Тільки у множині вживаються іменники, які означають:
- •10. 3. Особливості вживання відмінка у професійному мовленні Родовий відмінок іменників
- •Давальний відмінок іменників
- •Орудний відмінок іменників
- •Кличний відмінок іменників
- •10. 4. Правопис складних іменників
- •Тема 11. Морфологічні норми прикметника План
- •11. 1. Ступені порівняння якісних прикметників
- •11. 2. Прикметники, що не утворюють ступенів порівняння:
- •11. 4. Відмінювання прізвищ прикметникового походження
- •11. 5. Правопис складних прикметників.
- •Тема 12. Морфологічні норми числівників План
- •12. 1. Відмінювання числівників
- •2. Числівники 2, 3, 4 відмінюються за окремим зразком:
- •3. Числівники від 5 до 20, 30 в усіх непрямих відмінках мають паралельні форми.
- •12. 2. Особливості поєднання іменників з числівниками
- •12. 3. Вживання збірних числівників
- •12. 4. Запис числівників словом чи цифрою
- •12. 5. Найтиповіші помилки щодо використання числівників і відчислівникових складних слів.
- •Тема 13. Морфологічні норми займенників, дієслів та прислівників
- •13. 1. Вживання займенників
- •13. 2. Неправильні особові закінчення
- •13. 3. Типові помилки при вживанні дієслівних форм
- •13. 4. Правопис прислівників
- •Контрольні питання
- •Тема 14. Морфологічні норми прийменника, сполучника та часток План
- •14. 1. Уживання прийменника по.
- •14. 2. Порушення норм у вживанні прийменників
- •14. 3. Правопис прийменників
- •14. 4. Правопис сполучників,
- •14. 5. Правопис часток
- •Тема 13. Синтаксичні норми сучасної літературної мови План
- •13. 1. Синтаксис сучасної української мови. Одиниці синтаксису
- •13. 2. Особливості синтаксису простого речення
- •13. 6. Узгодження присудка з простим підметом
- •13. . Узгодження присудка зі складеним підметом.
- •Контрольні питання
- •9. Використання складних речень у професійному мовленні.
- •Типові помилки у вживання складних речень
- •Тема 14. Пунктуаційні норми писемного професійного мовлення План
- •Розділові знаки при однорідних членах речення
- •1.1.Розділові знаки при однорідних членах речення
- •2. Тире між підметом і присудком
- •Розділові знаки в складносурядному реченні
- •3. Кома в складносурядному реченні
- •4. Відокремлені члени речення Відокремлення означень
- •Відокремлення обставин
- •Відокремлення додатків
- •Розділові знаки у складнопідрядному реченні
- •Розділові знаки в безсполучниковому реченні
- •Кома перед сполучником як
Тема 11. Морфологічні норми прикметника План
11. 1. Ступені порівняння якісних прикметників
12. 2. Прикметники, що не утворюють ступенів порівняння
13. 3 Суфікси -ов(ий), -ев(ий) –єв(ий)
13. 4. Відмінювання прізвищ прикметникового походження
13. 5. Правопис складних прикметників
11. 1. Ступені порівняння якісних прикметників
Якісні прикметники означають ознаку предмета безпосередньо: червоний, круглий, розумний, міцний.
Якісні прикметники означають таку ознаку, яка може проявлятися в предметові в більшій чи меншій мірі, тобто мають ступені порівняння.
Вищий степінь має дві форми:
а) проста форма утворюється додаванням суфіксів -ш-, -іш- до звичайного прикметника: довгий – довший.
Інколи проста форма може утворюватися від іншої основи: поганий – гірший.
б) складена форма – утворюється додаванням слів більш (менш) до простої форми прикметника: досвідчений – більш (менш) досвідчений.
Найвищий ступінь має дві форми:
а) проста форма утворюється додаванням до частки най до простої форми вищого ступеня порівняння: довший – найдовший.
Проста форма найвищого ступеня порівняння може підсилюватися часками як, що: якнайдовший, щонайдовший.
б) складена форма утворюється додаванням слів найбільш (найменш) до звичайного прикметника: найбільш досвідчений, найменш досвідчений.
\
11. 2. Прикметники, що не утворюють ступенів порівняння:
Не всі якісні прикметники утворюють ступені порівняння, а саме:
а) прикметники, які означають сталу ознаку: абстрактний(???) сліпий, кривий
б) прикметники, що означають масть тварин: вороний, чалий.
в) прикметники з префіксами пре-, за-: презлий, заширокий.
г) прикметники з суфіксами -ав-, -яв-. -уват-, -юват-, які означають неповну міру вияву ознаки: чорнявий,
д) прикметники з суфіксами -еньк-, -есеньк-, -усіньк-, -юсіньк- тощо: біленький, тонюсінький.
е) складні прикметники: синьо-жовтий,
є) на утворюють ступенів порівняння зі словом самий: Правильно найкращий, а не самий кращий.
ж) слова більш (менш), найбільш (найменш) додаються до звичайного прикметника: більш веселий, а не більш веселіший.
Найбільш типові помилки щодо уживання прикметникових форм пов’язані з:
утворення ступенів порівняння від відносних прикметників:
творення плеонастичних ступеньованих форм: більш глибше вивчення математики, більш зрозуміліше пояснення.
Уживання слова самий: самий кращий викладач, самий зрозуміліше пояснення.
Творення безприйменникових порівняльних конструкцій: проект важливіший нашого замість проект важливіший за наш.
Сплутування форм споріднених прикметників, що різняться за значенням: Слаба підготовка не дозволила скласти іспит (замість слабка підготовка)
11. 3 Суфікси -ев(ий) –єв(ий), -ов(ий)
1. Суфікс -ев(ий) уживається в прикметниках, які мають перед цим суфіксом м’який або шиплячий (ж, ш, ч, щ) приголосний і в яких наголос падає переважно на основу: грушевий, ситцевий.
2. Суфікс -єв(ий) пишеться у прикметниках, у яких перед суфіксом виступають м’які н, т або й: алюмінієвий, суттєвий.
3. Суфікс -ов(ий) незалежно від наголосу вживається у прикметниках, які мають перед тим суфіксом твердий приголосний: вітровий, казковий.
4. Суфікс -ов(ий) вживається у прикметниках, які мають перед цим суфіксом шиплячий (ж, ш, ч, щ), м’який приголосний або й, причому наголос падає на закінчення: дощовий, бойовий.