Орудний відмінок іменників

В орудному відмінку іменники чоловічого роду мають закінчення -ом (-ем, -єм), а іменники жіночого -ою (-ею, -єю).

Закінчення -ом мають іменники, основа яких закінчується на твердий приголосний: комп’ютером, програмістом. Закінченням -ем, -єм мають іменники, основа яких закінчується на м’який приголосний або на ж, ш, ч, щ: викладачем,

Закінчення -ою мають іменники, основа яких закінчується на твердий приголосний: системою, програмою. Закінчення -ею, -єю мають іменники, основа яких закінчується на м’який приголосний або на ж, ш, ч, щ: площею.

Кличний відмінок іменників

Закінчення -о мають іменники, основа яких закінчується на твердий приголосний: сестро, мамо

Закінчення -е (-є) мають іменники, основа яких закінчується на м’який приголосний або на ж, ш, ч, щ: Соломіє, Маріє, земле, душе (а також Ілле)

Закінченню -ю мають окремі пестливі іменники: бабусю, Ганнусю.

Закінчення -ю мають іменники, основа яких закінчується на м’який приголосний: вчителю, Віталію, місяцю.

Закінчення -у мають:

• іменники, основа яких закінчується на твердий приголосний (зокрема з суфіксами -ок, -ик, -к-: батьку, синку;

• іншомовні іменники, основа яких закінчується на г, к, х: Фрідріху, Людвігу.

• деякі іменники, основа яких закінчується на ч, ш, щ; слухачу.

Закінчення -е мають:

• безсуфіксні іменники, основа яких закінчується на твердий приголосний: Петре, студенте, програмісте.

• іменники з суфіксом -ець: хлопче, женче (але: знавцю, бійцю)

• деякі іменники, зокрема власні назви, основа яких закінчується на ж, ш, ч, дж і загальні назви з основою на ж, р: стороже, Довбуше.

У звертаннях, що складаються з двох загальних назв, форму кличного відмінка має як перше, так і друге слово, хоч друге слово може мати форму Називного відмінка: пане декане і пане декан

У звертаннях, що складаються із загальної назви та імені, форму кличного відмінка набуває як загальна назва, так і власне ім’я: пане Святославе.

У звертаннях, що складаються із загальної назви та прізвища, форму кличного відмінка має тільки загальна назва: пане Михайленко.

У звертаннях, що складаються з двох власних назв – імені та по батькові, обидва слова мають форму кличного відмінка: Іване Петровичу.

10. 4. Правопис складних іменників

Разом пишуться складні іменники:

а) утворені за допомогою сполучного звука (о, е) з двох чи більше основ, одна з яких дієслівна: лісосплав, землекоп

б) утворені поєднанням прикметникової та іменникової основи за допомогою сполучного звука: чорнозем, білокрівці.

в) утворені за допомогою сполучного звука від двох іменникових основ: верболіз, лісостеп, носоріг. Сюди належать іменник, першою частиною яких є незмінний іменник іншомовного походження: радіофізика, велотрек.

г) утворені з дієслова в наказовій формі та іменника: горицвіт, перекотиполе.

д) утворені з кількісного числівника у формі родового відмінка (для числівника сто – у формі називного відмінка) та іменника: п’ятирічка, шестиденка.

Якщо числівник записаний цифрою, то пишеться через дефіс: 150-річчя, 7-тонка

е) іменники з першою чатиною пів, напів, полу: півзошита, півстола.

Але: пів-Львова, пів-Європи, бо друга частина власна назва.

є) іменники, утворені з трьох і більше основ: велофототовари, автомотогурток.

Через дефіс пишуться:

1) Складні іменники, утворені з двох іменників без допомоги сполучного звука, незалежно від того, чи в цьому слові відмінюються обидві частини, чи тільки друга.

До слів з обома відмінюваними частинами належать:

а) іменники, що означають протилежні за змістом поняття: купівля-продаж.

б) іменники, що означають спеціальність, професію: вчений-дослідник

в) іменники, на позначення казкових персонажів: Лисичка-Сестричка.

До слів із другою відмінюваною частиною належать:

а) іменники, у яких перше слово вказує на особливість чи певну прикмету предмета, названого другим словом: стоп-кран, свят-вечір.

б) іменники, що означають державні посади, військові, наукові звання: прем’єр-міністр, член-кореспондент.

в) іменники, що означають складні одиниці виміру: тонно-кілометр.

2) Складні іменники з першою складовою частиною віце-, екс-, штабс-, унтер-, лейб-, міні-, максі-: міні-футбол, екс-чемпіон.

3) Іншомовні назви проміжних сторін світу: норд-вест.

4) Субстантивовані словосполучення, що означають переважно назви рослин: мати-й-мачуха, люби-мене.

5) Скорочені іменники, у яких наводиться початок і кінець слова: б-ка, ін-т.