2. Тире між підметом і присудком

Тире між підметом і присудком ставиться:

1. Між підметом і присудком, коли останній виражений іменником або кількісним числівником у називному відмінку, а дієслово-зв’язка пропущені.

Два та два – шість. Мій товариш – програміст.

2. Між підметом і присудком, коли один з них (або обидва) виражені інфінітивом: Життя прожити – не поле перейти.

3. Перед це, це є, оце, то, ось, (це) значить, якщо присудок, виражений іменником у називному відмінку або інфінітивом, приєднується за допомогою цих слів до підмета: Жити мені без праці – значить зовсім не жити (Павличко)

Тире не ставиться:

а) якщо присудок виражений прикметником або присвійним займенником: Цей комп’ютер наш.

б) якщо перед присудком є другорядний член речення, що відноситься до нього: Цей студент дуже ерудований.

в) коли перед присудком є заперечна частка не: Серце не камінь.

Розділові знаки в складносурядному реченні

3. Кома в складносурядному реченні

Складносурядні речення – це такі речення, у яких частини синтаксично рівноправні за змістом і поєднуються в одне граматичне та смислове ціле за допомогою сполучників сурядності (єднальні сполучники: і, й, та (у значенні і), протиставні: а, але, та (у значення але), проте, зате, однак; розділові: або, чи, а, чи…чи, то…то, не то…не то)

У складносурядних реченнях кома ставляться такі розділові знаки:

а) кома між частинами складносурядного речення, якщо вони з’єднані єднальними, протиставними, чи розділовими сполучниками: Викладач розв’язував теорему на дошці, і студенти ретельно записували її в зошит.

Якщо в складному реченні зі сполучниками і (й), та (=і) є спільне повнозначне слово або спільне головне чи підрядне речення, то кома перед сполучниками не ставиться: На хвилину раптом стихли голоси і спинилися тіні.

4. Для відокремлення речень, що об’єднуються в одне складне речення за допомогою повторюваних сполучників і…і, й…й, ні…ні, або…або, то…то, чи…чи: Ранок такий-то тихий придався: ні вітерець не війне, ні хмарка не збіжиться (Марко Вовчок).

б) крапка з комою, коли частини речення поширені і наявні вже коми: Вже й череда перейшла; і тільки шляхом ледве плутались дві корови, одбившись од череди (Нечуй-Левицький).

в) тире, коли частини речення виражають різку зміну подій або причину чи наслідок: Чужих два слова в пісні буде – і пісня вся тоді чужа! (Павличко).

Кома не ставиться між частинами складносурядного речення:

а) коли є спільний другорядний член або вставне слово: Зрідка пробіжить тут заєць або спиниться на кручі вовк (Шиян).

б) коли обидві частини однотипні (називні, питальні, окличні, безособові): Хай квітне наша Україна і йде весна! (Олійник).

4. Відокремлені члени речення Відокремлення означень

1. Комою відокремлюються відокремлені означення, що мають при собі пояснювальні слова, і стоять після означуваного слова: Деревця молоді, укриті білим пухом, Тихенько сплять над Волгою в саду (Забашта).

2. Відокремлені означення, виражені дієприкметниками та прикметниками, що не мають пояснювальних слів і стоять після означуваного слова, особливо в тих випадках, коли перед іменником вже є означення. Перед нами простяглася левада, весела, зелена. Ясне сонце, тепле й приязне, ще не нагріло своїм теплом землю.

3. Відокремлені означення, виражені дієприкметниками та прикметниками (як з пояснювальними словами, так і без них), поставлених перед іменником, якщо вони, виступаючи в ролі означення до іменника, мають ще обставини відтінок («будучи», «бувши») або віддалені від іменника іншими членами речення: «Дезорганізований раптовістю атаки, ворог не встиг учиинити сильного опору» (Гончар).

4. Відокремлені означення, виражені прикметниками та дієприкметниками (як з пояснювальними словами, так і без них), що стосуються особових займенників: Як я, бідна, тут горюю, прийди, подивися.

5. Комою відокремлюються прикладки (як поширені, так і непоширені), якщо вони відносяться до власного імені або займенника: Дмитро, п’ятнадцятирічний хлопець, став студентом університету.

6. Комою відокремлюються прикладки, що починаються словами як, тобто (себто, цебто), або (= тобто): Орфографію, тобто правопис, повинен знати кожен.

7. Відокремлюються також прикладки, що приєднуються за допомогою слів: на ім’я, на прізвище, родом тощо: Студент Іванчук, на прізвисько Кмітливий, не зміг довести теорему.