14. 5. Правопис часток

Разом пишуться:

а) частки аби-, ані, де-, чи-, що-, як- у складі будь-якої частини мови: щодня, абияк, анітрохи.

б) частка не-, коли вона виступає в складі будь-якої частини мови в значення префікса, тобто, коли слово без цієї частки не вживається: негода, неук, непохитний

З дієсловами частка не- пишеться окремо, крім тих, що без цієї частки не вживаються: не знати, але: непокоїтися, ненавидіти

в) частка не- в складі префікса недо-, який означає дію, стан або якість, що виявляються в предметах, ознаках, процесах в неповній мірі: недобачати, недоїдати, недоказаний.

Якщо частка не виступає запереченням діє, вираженої дієсловом з префіксом до, то вона пишеться з таким дієсловом окремо: Він не дочув моїх слів.

г) частка не з іменниками, прикметниками, займенниками та прислівниками, якщо вони в сполученні з не означають одне ціле: неволя, невдалий, незважаючи на…, невважаючи на.

Частка не пишеться окремо від прикметника:

• що має при собі пояснювальне слово займенник або прислівник із часткою ні: Нітрохи не цікава книжка

• коли перед прикметником стоять слова далеко, зовсім, аж ніяк: Далеко не досконалий твір.

д) частка не з дієприкметником, якщо він є означенням до іменника, а не присудком) і не має при собі пояснювальних слів: незакінчена праця, нез’ясовані питання.

Окремо пишуться:

• частка що в сполуках дарма що, хіба що. поки що, тільки що, що ж до.

• частка що зі словом, з яким вона не становить одного поняття, а є лише запереченням: Не доля вирішує – людина сама створить свою долю.

• частка не при дієсловах, дієприкметниках, що виступають ц функції присудків, про дієслівних формах на -но, -то й дієприслівниках: Праці не закінчено, не може не бачити.

• частка не з прикметниками у функції присудка, якщо часткою не заперечується ознака, виражена цим словом: Ця ріка не широка.

• частка не з дієприкметниками, якщо вони мають при собі пояснювальні слова: Ця робота ще не доведена до кінця.

Через дефіс пишуться:

– частки бо, но, то, от, таки: так-от, іди-но, якось-то.

– частки будь, небудь, казна, хтозна: будь-який, хто-небудь, де-небудь.

Тема 13. Синтаксичні норми сучасної літературної мови План

13.1. Синтаксис сучасної української мови. Одиниці синтаксису

13. 2. Особливості синтаксису простого речення.

13. 3. Типові помилки при використання однорідних членів речення

13. 4. Використання складних речень у професійному мовленні

13. 5. Складні випадки керування

13. 6. Узгодження присудка з простим підметом.

13. 7. Узгодження присудка зі складеним підметом.

13. 1. Синтаксис сучасної української мови. Одиниці синтаксису

Слово «синтаксис» походить від грецького слова syntaxis, що означає побудову, поєднання, порядок. Цей термін було вперше використано у 3 ст. до н. е. представниками філософської школи Стародавньої Греції – стоїками, які вели спостереження над логічним змістом висловлювань.

Поняття синтаксис і сучасному мовознавстві має два значення: 1) розділ граматики, що вивчає синтаксичну будову мови, форму та зміст синтаксичних одиниць; 2) синтаксична будова мови, сукупність синтаксичних одиниць та правил, які регулюють творення та функціонування синтаксичних одиниць. У першому значенні втілено поняття синтаксису як науки, у другому – поняття об’єкта вивчення. Отже, синтаксис досліджує, з одного боку, правила зв’язування слів і форм слів, а з другого – правила функціонування синтаксичних одиниць.

У сучасному українському мовознавстві одиницями синтаксису вважають: речення, словосполучення та мінімальну синтаксичну одиницю. Речення та словосполучення є синтаксичними одиницями – конструкціями, а мінімальна синтаксична одиниця функціонує як компонент речення або словосполучення. На відміну від словосполучення речення виконує комунікативну функцію, словосполученню ця функція не властива. Відмінність словосполучення та речення ще й в кількісному складі компонентів їх структури, якщо речення може бути однокомпонентним, то словосполучення складається принаймні з двох компонентів. Наприклад, порівняйте: Математика. Комп’ютерні технології (односкладні номінативні речення). Написання програми, розв’язок задач – словосполучення, що складаються з двох або кількох слів.

Отже, речення – це предикативна синтаксична одиниця, основна синтаксична одиниця (конструкція), що протиставляється мінімальній синтаксичній одиниці та словосполученню за формою та функціями. Речення має граматичну, смислову та інтонаційну завершеність і водночас є одиницею формування та вираження думки.

Синтаксис, як і морфологія, на відміну від лексики не має ні характерних ознак, ні строгої функціональної прикріпленості до певних мовленнєвих сфер реальної дійсності. Можна говорити лише про особливості та правила, яких обов’язково треба дотримуватися в писемному мовленні (під час складання ділових паперів), про частотність вживання тих чи інших синтаксичних одиниць у професійному мовленні.