13. 3. Типові помилки при вживанні дієслівних форм

1. Часто порушення нормативності вживання дієслівних форм дієслова є в другій особі однини (ти). До таких дієслів належать:

а) дати з префіксами і без: роздати, передати

б) їсти з префіксами і без: з’їсти, переїсти…

в) дієслова на – повісти: розповісти, оповісти

		Правильно	Неправильно
дати	ти	даси	дасиШ
їсти		їси	ісиШ
розповісти		розповіси	розповісиШ

3. Уживання зворотних дієслів, характерних для пасивних конструкцій, замість незворотних: Прошу вибачення або вибачте за спізнення, а не вибачаюся за спізнення.

4 Уживання активних дієприкметників теперішнього часу( суфікси – уч(ий), -юч(ий), -ая(ий), -яч(ий): Який пише, а не пишучий.

5. Вживання дієприслівникового звороту при пасивному звороті, оскільки суб’єкт дії, виражений присудком, і суб’єкт дії, виражений дієприслівниковим зворотом, не збігаються: Аналізуючи написану програму, не віриться в її перспективність

6. Вживання дієприслівникового звороту у тих випадках, коли дія, виражена дієприслівниковим зворотом, не стосується того самого діяча, що й присудок: Навчаючись разом на факультеті, він залишився для мене другом

7. Неправильне утворення наказового способу дієслова: Напишімо програму, а не давайте напишемо програму.

8. Уживання неозначеної форми дієслова на –ть у професійному мовленні, особливо в документах: програмувати, доводити, а не програмувать, доводить.

9. Неправильне утворення складеної форми майбутнього часу: буду розв’язувати, а не буде розв’язував.

10. Неправильне вживання форм іменників при перехідних дієсловах: не розв’язав задачі, а не не розв’язав задачу; купив води, а не купив воду.

Увага!

а) перехідні дієслова вимагають, щоб залежний від них іменник або інше слово, вжите в значенні іменника, стояв у формі знахідного відмінка без прийменника (кого?, що): написати магістерську роботу, скласти іспит:

б) іменник, залежний від дієслова може мати форму родового відмінка (кого?, чого?) Це буває тоді, коли:

– іменник означає частину від цілого: купити цукру, покладіть піску:

– коли перед дієсловом є заперечна частка не: не прочитав книжки, не довів теореми.

11. Слово-русизм «слідуючий» перекладаємо так:

– наступний, якщо мова йде про послідовність, час: наступна зупинка, наступний урок:

– такий – перед однорідними членами речення чи як ствердження: Ми вивчили таку програму.

13. 4. Правопис прислівників

Разом пишуться:

а) Складні прислівники, утворені сполученням прийменника з прислівником: віднині, насправді, утричі

б) складні прислівники, утворені сполученням прийменника з іменником: безвісти, нагору (але: на-гора), узимку

в) складні прислівники, утворені сполученням прийменника з коротким прикметником: востаннє, помаленьку, допізна

г) складні прислівники, утворені сполученням прийменника з числівником: вдвоє, втроє, надвоє удвох поодинці

д) складні прислівники, утворені сполученням прийменника з займенником: внічию, навіщо але: до чого, за що.

е) складні прислівники, утворені сполученням кількох прийменників із будь-якою частиною мови: вдосвіта, навмисне, попідвіконню

є) складні прислівники, утворені з кількох основ: босоніж, стрімголов, тимчасово

ж) складні прислівники, утворені сполученням часток аби-, ані, де-, чи-, що-, як- з будь-якою частиною мови: абикуди, щонайкращий, щодня (але: дарма що, хіба що, поки що, тільки що)

Окремо пишуться:

а) прислівникові сполуки, що складаються з прийменника та іменника, але в яких іменник зберігає своє конкретне лексичне значення та граматичну форму, коли між прийменником і іменником можливе означення до цього іменника (прикметник, займенник, числівник): на щастя, в ногу, на відмінно

б) словосполуки, що мають значення прислівників і складаються з двох іменників та одного-двох прийменників: нога в ногу, з дня на день.

в) словосполуки, що виконують функції прислівника та складаються з узгоджуваного прийменника (числівника, займенника) і дальшого іменника: другого дня, тим разом.

г) прислівники, утворені сполученням прийменника з повним прикметником чоловічого (середнього) роду: в основному, в цілому.

д) прислівники, утворені сполученням прийменника по зі збірним числівником: по двоє, по троє.

Через дефіс пишуться:

а) складні прислівники, утворені від прикметників і займенників за допомогою прийменника по та суфіксів –и, -ому (-ему, -єму): по батьківськи, по-моєму.

б) складні прислівники, утворені за допомогою прийменника по від порядкових прикметників: по-перше, по-друге.

в) неозначені складні прислівники з частками будь-, -небудь, -казна-, хтозна-, -то: будь-хто, де-небудь.

г) складні прислівники, утворені з двох прислівників: так-сяк, десь-інде (але: деінде).

д) складні прислівники, утворені повторенням слова або основи без службових слів або зі службовими словами: де-не-де, віч-на-віч (але: сам на сам, один на один).