Морфологічні норми сучасної української літературної мови

Тема 10. Морфологічні норми іменника

План

10. 1. Особливості вживання (використання) роду іменників у професійному мовленні

а) рід відмінюваних іменників з нульовим закінченням;

б) рід невідмінюваних іменників іншомовного походження та абревіатур.

10. 2. Особливості вживання (використання) числа іменників у професійному мовленні

а) іменники, що вживаються лише в однині;

б) іменники, що вживаються лише в множині

10. 3. Особливості вживання відмінка у професійному мовленні

а) закінчення -а / -я, -у / -ю в родовому відмінку іменників чоловічого роду;

б) закінчення давального відмінка однини

в) закінчення в орудному відмінку однини

в) закінчення кличного відмінка однини

10. 4. Правопис складних іменників.

Рід відмінюваних іменників з нульовим закінченням

В українській мові іменники чоловічого та жіночого роду можуть мати нульове закінчення, що часто становить труднощі при визначення їх родової співвіднесеності. Щоб уникнути помилок при визначенні роду таких іменників, слід їх поставити у Родовому та Орудному відмінку однини.

	Чоловічий рід		Жіночий рід
Р.в	-а (-я), -у (-ю)		-і
О.в	-ом (-ем, -єм)		-ю

Наприклад: розпач – розпачу – розпачем і розкіш – розкоші – розкішшю

Запам’ятайте:

Тільки до чоловічого роду належать: ступінь, степінь, біль, тюль, толь, нежить

Тільки до жіночого роду належать: путь, салямі, івасі

Рід невідмінюваних іменників іншомовного походження

До чоловічого роду належать:

а) іменники, що містять вказівку на чоловічу стать або без такої вказівки: маестро, аташе.

б) усі назви тварин: шимпанзе, какаду ( крім мухи цеце)

До жіночого роду належать:

іменники, які обов’язково містять вказівку на жіночу стать: мадам, леді, міс ( і муха цеце);

– іменники, що позначають назви мов: урду, пушту, хінді…

До середнього роду належать назви всіх неживих предметів: кіно, табло, алібі

Деякі іменники іншомовного походження, що називають осіб, належать до спільного роду: візаві, інкогніто, протеже.

Рід невідмінюваних власних назв визначають за родом позначуваної ними загальної назви: Токіо (місто) – середній рід; Міссісіпі (ріка) – жіночий рід.

Рід невідмінюваних абревіатур визначають за родом іменника у формі Називного відмінка: ООН (Організація Об’єднаних Націй) – жіночий рід; ПрикВО (Прикарпатський військовий округ) – чоловічий рід.

10. 2. Особливості вживання (використання) числа іменників у професійному мовленні Тільки в однині вживаються:

• абстрактні іменники: вага, терпіння;

• збірні іменники: деканат, студентство;

• іменники, що становлять категрію речовинності: шовк, ситець¸ молоко;

• власні назви: Львів, Одеса.

Тільки у множині вживаються іменники, які означають:

– назви будівель, споруд, їх частин: сіни, сходи;

– назви знарядь праці та предметів домашнього вжитку: вила, окуляри;

– назви одягу і взуття: штани, бутси;

– назви засобів пересування: сани, бігуни;

– назви музичних інструментів: цимбали;

– назви відрізків часу, дій, що повторюються: канікули, м’ясниці, переговори;

– назви обрядів, звичаїв: іменини, хестини;

– назви маси, речовини, продуктів харчування: парфуми,, макарони, дріжджі;

– назви залишків речовини чи матеріалу: висівки, помиї;

– назви грошових, чітко не окреслених сум: фінанси, кошти;

– власні географічні назви: Карпати, Суми;

– назви ігор: шахи, шашки;

– іменники на -ощі: хитрощі, заздрощі;

– інші назви: джунглі, плавні.