2. Історія криміналістики.

Науково-технічний прогрес збагатив людство значними відкриттями, винаходами, удосконаленнями. Однак досягненнями техніки і благами науки в цілому, в тому числі і криміналістики, стали широко користуватися кримінальні структури. Найбільш просунуті з них опановують прикладними знаннями з метою успішного вчинення і приховування злочинів, застосовують їх самі або за допомогою фахівців. Тому слід констатувати, що злочинність зросла не тільки в кількісному, але і в якісному відношенні. Відомі різні форми організованої злочинності, корупційності, залучення в процес вчинення і приховування злочинів окремих працівників правоохоронних органів. Все це значно збільшує кількість нерозкритих злочинів, ускладнює процес розслідування. Тобто склалася ситуація, яка породила своєрідний суспільний запит на криміналістику. Криміналістика виникла і розвивається як наука, підвищення ефективність діяльності правоохоронних органів по встановленню істини у кримінальному судочинстві.

Криміналістику можна розглядати в в 3 аспекта: як науку, навчальну дисципліну і діяльність.

Як наука криміналістика з’явилась лише в XIX столітті її засновником вважається слідчий із Чернівців Ганс Гросс. Пізніше він вперше почав читати криміналістику в Чернівецькому університеті.

Як діяльність криміналістика існувала стільки ж скільки існує злочинність. На семінарське заняття готуєте фрагмент із історії криміналістичної діяльності. Наприклад процедуру розслідування злочинів в Київській русі – що таке «звід», «заклик», «гоніння по сліду» тощо.

Юрген Торвальд «Век криминалистики» или «Сто лет криминалистики»…

3. Система криміналістики

Система криміналістики являє собою складові її частини у взаємозв’язках та взяємовідношенях.

Система криміналістики - це складові її частини або розділи, розташо­вані в певній послідовності, яким притаманна наявність внутрішніх і зовнішніх взаємних зв'язків. Частини або розділи, які є самостійними структурними оди­ницями, одночасно співвідносяться за змістом, певними взаємозв'язками або закономірностями, які характеризують індивідуальне ціле.

Спочатку криміналістику не розділяли на частини - це була «поліцейська техніка». З часом були виділені та узагальнені прийоми проведення слідчих дій. Так з'явилася друга її частина - криміналістична (слідча) тактика. У кінці 20-х на початку 30-х років XX ст. криміналістика збагатилася третьою, особливою, частиною - методикою розслідування окремих видів злочинів. Таким чином, система криміналістики, що склалася, вміщувала три розділи: кримі­налістичну техніку, криміналістичну (слідчу) тактику і методику розслідування окремих видів злочинів.

Сучасна система науки криміналістики об'єднує чотири розділи: 1) ме­тодологію криміналістики (загальна теорія криміналістики) ; 2) криміналістичну техніку; 3) криміналістичну тактику; 4) методику розслідування окремих видів злочинів (мал. 1).

Таким чином, загальна теорія криміналістики складає систему вченнm про предмет криміналістики, її завдання, мету та за­кони розвитку, понятійний апарат і місце криміналістичних знань у системі юридичних наук, історію криміналістики, вчення про криміналістичну версію тощо.

2. Криміналістична техніка - це розділ науки криміналістики, що стано­вить собою систему наукових положень та рекомендацій стосовно використан­ня при розкритті злочинів природничо-наукових методів і технічних засобів (М. О. Селіванов, 1988).

Це історично перший розділ криміналістики. Його виникнення пов’язане з бурхливим розвитком науково-природничих знань 18-19 ст. Криміналістика і зараз в англосаксонських країнах розуміється передусім як криміналістична техніка і є не юридичною наукою, а природничою.

Тобто проще кажучи криміналістична техніка вивчає можливості використання досягнень науки і техніки при розлідуванні злочинів. Деякі технічні засоби застосовуються без переробок (віоозапис) деякі створені чи перероблені спеціально для криміналістичної діяльності (дактилоскопічні порошки).

Криміналістична техніка як розділ криміналістики становить собою систе­му теоретичних положень та принципів розробки й використання науково-технічних засобів і методів виявлення, фіксації, вилучення, накопичення та перероблення уречевленої інформації про події, що розслідуються, а також технічних засобів і способів попередження злочинів

Структуру розділу «Криміналістична техніка» складають: наукові заса­ди, судова сротографія, трасологія, балістика, техніко-криміналістичне дослід­ження документів, криміналістичне дослідження письма, габітологія, кримі­нальна реєстрація, основи теорії і техніка відео- та звукозапису, основи і за­соби криміналістичної одорології.

Сучасні технічні засоби та методи, що використовуються у криміналістиці -це складні прилади і пристрої, запозичені із різних природничих і технічних наук, багато з них використовується без жодних переробок, створюються ли­ше спеціальні методики для дослідження криміналістичних об'єктів. Разом з тим багато запозичених засобів переробляється і набуває специфічного кри­міналістичного характеру. Так, для судової вимірювальної зйомки переробле­но звичайний фотоапарат, а для стереозйомки у слідчий чемодан вміщено стереоплівку. Для панорамування по колу створено спеціальну панорамну штативну голівку. Для фотозйомки через незначні отвори винайдено світло-води. Використання спеціального телеоб'єктива «МТО-1000», фоторушниці «Фотоснайпер-ФС-12» дозволяє здійснювати пізнавальну зйомку злочинця на відстані 600-800 м. Сучасні відео-, кінокамери широко використовуються для фіксації слідчих дій та оперативних заходів. Швидкісна кінокамера типу «ЖЛВ-2» з експертною метою може відзняти момент руйнування перешкоди снарядом, зіткнення транспортних засобів, механізми вибуху, пострілу і навіть кулю, що летить, оскільки камера здійснює 4,5 млн кадрів/сек.

Криміналістична тактика - це розділ науки криміналістики, що займа­ється розробкою прийомів проведення слідчих дій, загальних тактичних реко­мендацій про організацію і планування процесу слідства.

На відміну від англосаксонських країн в країнах колишнього СРСР, криміналістика розумілась передусім як тактика. І це в великій мірі зумовило певну відсталість правоохоронних органів в технічному плані.

Основним елементом криміналістичної тактики є поняття прийому. Тактич­ний прийом - це найбільш ефективний спосіб дії у тій ситуації, що склалася при розкритті злочинів. Тактичні прийоми можуть мати законний і факульта­тивний характер. Законні тактичні прийоми визначені у кримінально-процесу­альному законі і повинні обов'язково виконуватись при виконанні слідчих дій. Наприклад, тактичні прийоми допиту неповнолітнього свідка детально викла­дені у ст. 168, прийоми виконання обшуку - у ст. 177, виконання огляду -уст. 191 КПК України.

Рекомендаційний тактичний прийом має альтернативний характер і його використання є прерогативою слідчого. Наприклад, протоколювання слідчих дій є законним прийомом фіксації, а фотографування - факультативним. Присутність понятих під час обшуку - обов'язкова, цей тактичний прийом має законний і процесуапьно-засвідчуючий характер, тоді як участь фахівця під час обшуку не обов'язкова. Застосування факультативних прийомів залежить від слідчої ситуації, що склалася, та кваліфікації слідчого. Разом з тим використан­ня факультативних^тактичних прийомів підвищує якість слідства, дозволяє ре­зультати слідчих дій подати суду у більш зрозумілій і переконливій срормі.

Слід підкреслити, що більшість тактичних прийомів, розроблених кримі­налістами, мають факультативний характер і складають предмет криміналіс­тичної тактики.

4. Криміналістична методика або методика розслідування окремих видів злочинів як розділ науки криміналістики є системою наукових положень і реко­мендацій, що базуються на них, щодо розслідування і попередження окремих категорій злочинів. убивств, розкрадань, крадіжок, розбоїв та інших видів злочинів. Вона охоплює загальні положення, що торкаються розслідування будь-якого злочину, криміналістичну характеристику і часткові методики, які визначають порядок розслідування конк­ретних видів злочинів. У методиці розслідування реалізуються криміналістична техніка і тактика на основі методологічних положень науки (загальної теорії).