Тема 1. Методологічні й наукові засади криміналістики.

ПРЕДМЕТ, СИСТЕМА, МЕТОДИ ТА ЗАВДАННЯ КРИМІНАЛІСТИКИ. ІСТОРІЯ КРИМІНАЛІСТИКИ.

1. Поняття та предмет криміналістики

2. Історія криміналістики.

3. Система криміналістики

4. Криміналістика в системі наукових знань. ЇЇ зв'язок з ін. юридичними науками.

5. Класифікація методів криміналістики та їх види

1. Поняття та предмет криміналістики

Термін «криміналістика» (від лат. criminalis — те, що стосується злочину) вперше вживається наприкінці ХІХ ст. судовим слідчим, а згодом університетським професором Гансом Гроссом, який вважав її допоміжною щодо кримiнального права та визначав як вчення про реалії кримінального права.

Зародження криміналістики пов’язане із соціальним замовленням держави і суспільства науці — розробити нові засоби і методи розкриття і розслідування злочинів в умовах появи професіональної та організованої злочинності. Історично криміналістика постала з надр кримінально-процесуальної науки й тому тісно пов’язана з теорією доказів. Цим визначається її призначення, коло закономірностей, що входять до її предмета.

Об’єктом криміналістики виступає злочин (іноді злочинна діяльність, злочинна поведінка тощо). Що ж до предмету криміналістики однозначного підходу не існувало. Початково криміналістику визначали як науку про розкрит­тя злочину. Тобто предмет становив собою розкриття злочину. Розкрити злочин означає встановити винних і виявити всі епізоди злочинної діяльності. По суті анологічні завдання ставить перед собою і кримінальний процес із якового і виникла криміналістика.

Але якщо кримінальний процес розглядає формальні правила розслідування злочинів (строки, підслідність, законодавчий порядок) то криміналістика направлена на фактичний вимір розслідування. По суті хороший слідчий від поганого відрізняється не знанням законодавства, адже зайняття відповідної посади апріорі вимагає знання законодавства а знанням тактики і методики розслідування.

Пізніше в об’єкт криміналістики включали два види діяльності. Тобто існує двоєдиний об’єкт криміналістики

• діяльності з підготовки, скоєння і приховування злочинів (кримінальна діяльність )

• і її антипода – діяльності з виявлення, розкриття, розслідування злочинів і судового розгляду кримінальних справ. (криміналістична діяльність).

Відповідно предметом криміналістики будуть ті специфічні закономірності, які керують цими видами діяльності.

На основі їх вивчення і розробляються рекомендації, удосконалюється практика бороть зі злочинністю. Тобто криміналісти вивчаючи закономірності які входять до предмета: створюють науково-технічні засоби, тактичні прийоми та методичні рекомендації

Специфічними завданнями криміналістики є:

1) вивчення закономірностей, які становлять предмет криміналістики;

2) розробка технічних засобів, тактичних прийомів і методичних рекомендацій щодо збирання, дослідження і використання доказів;

3) удосконалення тактичних і методичних основ досудового й судового слідства, основ судової експертизи;

4) удосконалення криміналістичних методів попередження злочинів;

5) вивчення можливості використання зарубіжного досвіду в боротьбі зі злочинністю.

Криміналістика це наука яка вивчає закономірності злочинної діяльності та діяльності з розкриття злочинів з метою удосконалення практики боротьби зі злочинністю.

Криміналістика — це наука, яка вивчає закономірності злочинної діяльності та її відображення в джерелах інформації, які слугують основою для розробки засобів, прийомів і методів збирання, дослідження, оцінки і використання доказів з метою розкриття, розслідування, судового розгляду та попередження злочинів.

Предмет будь-якої науки - це властивості і відношення оточуючого світу, що виділені в процесі практики і перетворені в об'єкт дослідження для роз­криття їх спеціальних закономірностей.

Таким чином, предметом будь-якої науки є вивчення закономірностей об'єктивної дійсності, пов'язаних з її метою і завданнями. Предметом науки криміналістики виступають закономірності, що лежать у сфері судового до­слідження і вивчаються з метою встановлення істини в кримінальному судо­чинстві.

Розвиток процесуальної думки наприкінці XIX ст. та нагальні по­треби практики створили умови до відгалуження від фундаментальних право­вих галузей знань багатьох спеціальних, які мали спочатку прикладний харак­тер. Це були судова медицина, криміналістика, судова психологія та ін.

Уперше про криміналістику як систему спеціальних знань згадав Г. Гросс у фундаментальній праці «Керівництво для судових слідчих як система кримі­налістики» (1892). Це - перша робота, в якій систематизовано накопичені так­тичні і методологічні знання про розкриття злочинів, зібрано технічні засоби, які використовувались для цього. Г. Гросс назвав сукупність таких знань сис­темою, а галузь знання, що їх вивчає,- криміналістикою.