1890‐Х років організовувала філії й читальні в

містах і селах Буковини (у 1914 р. було 9 філій і

150 Читалень). Влаштовувала музично‐

літературні вечори, театральні вистави,

концерти, лекції з історії, літератури,

економіки, видавала календарі, газети і

журнали. У 1875 р. «Руська бесіда» відкрила

при філософському ф‐ті Чернівецького ун‐ту

кафедри української мови і літератури. За

ініціативою товариства виходила газета

«Буковина», видавались щомісячні книжки:

«Бібліотека для молодежи, селян і міщанства»

(1885 – 1895 рр.), дитячий журнал «Ластівка»

(1894 – 1896 рр.), «Читальня» (1911 – 1914

рр.), «Буковинський православний календар»

(1874 – 1918 рр.), «Українська ластівка» (1933

– 1938 рр.) та ін. У діяльності товариства

активну участь брали Ю.Федькович, С. і

Г.Воробкевичі, Н.Кобринська, О.Маковей та ін.

Під час румунської окупації Буковини в 1918 р.

всі філії і сільські читальні «Руської бесіди»

було закрито. У 1922 – 1940 рр. діяли лише у

Чернівцях. Після захоплення буковинських

земель радянськими військами діяльність

«Руська бесіда» повністю заборонена.

Товариство у різний час очолювали В.Продан

(1869 – 1878 рр.), С.Воробкевич (1878 – 1881

рр.), О.Калужняцький (1881 – 1884 рр.),

77

Є.Пігуляк (з 1884 рр.), О.Попович (з 1888 рр.),

М.Івашко (1938 – 1940 рр.).

«РУСЬКА ПРАВДА» – збірники норм

давньоруського права, складені переважно в

ХІ‐ХІІ ст.; найважливіше джерело для

вивчення суспільних відносин, історії та

правової системи Київської Русі. Питання про її

походження, а також час складання

найдавнішої частини «Руської правди» є

спірним. Деякі автори відносять його навіть до

VII ст. Однак більшість дослідників пов’язують

«Найдавнішу правду» з ім’ям Ярослава

Мудрого. Дискусійним залишається питання

про місце видання цієї частини «Руської

правди». У літописі вказується Новгород, але

багато дослідників називають Київ.

Початковий текст до нас не дійшов. Однак

відомо, що сини Ярослава в другій пол. XI ст.

істотно __________доповнили та змінили його, створивши

т.зв. «Правду Ярославичів». Сьогодні відомо

106 списків «Руської правди», складених у XIII

– XVII ст., що їх прийнято поділяти на три

редакції – Коротку, Розширену та Скорочену.

Кожна з редакцій відображає певні етапи

розвитку суспільних відносин у Київській

державі. Коротка редакція «Руської правди»

(43 статті) є найдавнішою (XI ст.). Вона

складається з «Правди Ярослава» або

«Найдавнішої правди» (ст. 1‐18), «Правди

Ярославичів» або «Статуту Ярославичів» (ст.

19‐41), «Локону вірного» (ст. 42) та «Урока

мостникам» (ст. 43). «Правду Ярослава»

складено у 1030‐х роках (за деякими дан. – бл.

1016 р.). Норми «Найдавнішої правди»

відображають суспільні відносини

ранньосередньовічного періоду. Зберігається,

хоч із значним обмеженням, інститут кривавої

помсти, предметом правового захисту є

переважно життя, тілесна недоторканність і

честь дружинної знаті, її військове

спорядження і челядь, відсутні норми,

спрямовані на захист феодального

землеволодіння, «Правду Ярославичів»

складено у 1050‐60‐х роках. Майже всі її

норми спрямовано на захист князівського

маєтку, земельної власності князя тощо. У ній

чітко виражено специфіку середньовічного

права як права‐привілею. Так, за вбивство

селянина чи холопа сплачувався штраф 5

гривень, за князівського дружинника – 80

гривень. Щодо складання Розширеної

редакції, яка є пам’яткою розвинутого

середньовіччя, серед дослідників немає

єдиної думки. Її створення відносять до часу

князювання Володимира Мономаха або його

сина Мстислава. Скорочену редакцію «Руської

правди» більшість дослідників розглядає як

найпізнішу, створену на основі Розширеної

редакції у XV (навіть XVII) ст.

«РУСЬКА ТРІЙЦЯ» – громадсько‐

культурне угруповання демократичного

спрямування, що сформувалося серед

української студентської молоді Львівського

університету і вихованців греко‐католицької

духовної семінарії у в 1830‐х роках.

Очолювали «Руську трійцю» М.Шашкевич,

78

І.Вагилевич і Я.Головацький. Напрям

діяльності визначався ідеями романтизму.

Діячі «Руської трійці», наслідуючи приклад

літературних сил Наддніпрянської України,

ідеологів слов’янського відродження,

прагнули сприяти піднесенню освітнього рівня

та пробудженню національної свідомості

галичан, щоб прислужитися справі

відродження національного життя

українського народу та входження його в коло

вільних і культурних націй Європи,

насамперед, слов’янських. Цьому вони

присвятили усю свою багатогранну діяльність:

дослідницьку, видавничу й публіцистичну в

галузі народознавства, фольклористики,

мовознавства, джерелознавства,

літературознавства, журналістики, педагогіки, а

також літературно‐художню та перекладацьку

творчість. Результатом їхньої цілеспрямованої

етнографічної діяльності стали народознавчі

праці «Велика Хорватія або Галицько‐

Карпатська Русь» (1841 р.) і «Мандрівка по

Галицькій та Угорській Русі» (1841 р.)

Я.Головацького, статті «Гуцули, мешканці

східного Карпатського підгір’я» (1838 р., 1844

р.), «Бойки, русько‐слов’янський люд в

Галичині» (1841 р.), «Лемки – мешканці

західного Прикарпаття» (залишилась у

рукописі) І.Вагилевича, цінні записи усної

народної творчості, які увійшли до різних

фольклористичних видань. Мовознавчі

зацікавлення «Руської трійці» знайшли свій

вияв у праці М.Шашкевича, І.Вагилевича та

Я.Головацького над створенням словника та

граматики живої української мови. У 1840

роках з’явилися «Граматики» І.Вагилевича

(1845 р.) та Я.Головацького (1849 р.). У дусі

засад романтизму «Руська трійця» надавала

великого значення дослідженню і

популяризації історичного минулого народу.

Особливу увагу вони звертали на давні

традиції політичного життя, насамперед, часів

Київської Русі, Галицько‐Волинського

князівства та козацької держави. У своїх

наукових працях та літературних творах вони з

гордістю писали про державну могутність і

славу Київської Русі, високо цінували пам’ятки

її культури. І.Вагилевич __________та Я.Головацький

відкрили для науки цінні пам’ятки

давньоукраїнського законодавства – Кормчі

книги XII – XIII і XV ст. із статутами Володимира

Великого та Ярослава Мудрого, чимало

актових джерел (грамот, листів і т.п.).

Визначним досягненням української і

польської археографії стали переклад

І.Вагилевичем польською мовою (1840 р.) і

видання спільно з А.Бельовським «Літопису

Нестора» з додатками «Поученіє дітям

Володимира Мономаха» та «Посланіє

Володимира Мономаха князеві Олегові

Святославичу». Я.Головацький написав

біографічний нарис про Нестора‐літописця

(1848 р.). М.Шашкевич та І.Вагилевич вперше

переклали українською мовою «Слово о полку

Ігоревім».

79

Підсумком патріотичної діяльності

«Руської трійці» стало формулювання

головних програмних засад українського

національного руху в статті Я.Головацького

«Становище русинів у Галичині» (1846 р.), які у