1760-1763 Р., до судової реформи гетьмана

К.Розумовського. З кінця ХVІІІ і до початку

ХХ ст. на більшості українських земель

поширилось російське право, на

західноукраїнських – австрійське. На розвитку

українського права позначилися суспільно-

політичні __________зміни під час національно-

демократичної революції 1917-1920 рр. У

СРСР виявилася перевага норм публічного

права над нормами приватного права, певну

правову політику творили партійні органи. Із

набуттям незалежності у 1991 р. Україна стала

на шлях повноцінної державності із

створенням демократичної правової системи.

70

«ПРОСВІТА» – українське культурно-

освітнє товариство, засноване у Львові

групою народовців 08.12.1868 р. Основним

завданням товариства стало сприяння просвіті

українського народу в культурному,

національно-політичному та економічному

напрямках. Статут 1870 р. давав можливість

засновувати філії у повітах. На початку 1890-х

рр. «Просвіта» отримала можливість

відкривати власні читальні. Новоутворені

філії керували просвітнім рухом у повітах,

засновували читальні та допомагали в їх

роботі. У 1914 р. власні читальні діяли у 75%

українських населених пунктів Галичини, в

1939 Р. Мережею філій та читалень «Просвіти»

було охоплено 85% західноукраїнських

земель. Залишаючи за собою культурно-

просвітницьку функцію, «Просвіта» дала

початок численним економічним, фінансовим,

спортивним та ін. інституціям. При читальнях

засновувались крамниці, кооперативи,

молочарні, ощадно-позичкові каси,

проводились заходи для піднесення

агротехнічної культури. Велике значення

надавалося видавничій діяльності, видавалися

книжки популярного змісту, підручники для

українських гімназій, серійні та періодичні

видання; у 1878 р. вийшов перший

молитовник народною мовою. У 1830-х рр.

були відкриті власна книгарня, музей та архів.

Діяльність львівської «Просвіти»

викликала широке зацікавлення за межами

Галичини і, в першу чергу, на

Наддніпрянській Україні. Засновувати

аналогічні товариства тут була можливість

тільки після революції 1905 р. Активно

діяли «Просвіти» у Катеринославі (1905-1914

рр.) та Одесі (1905-1908 рр.), але були

заборонені. В травні 1906 р. «Просвіта»

відкрилася у Києві і згодом стала керівним

центром для інших товариств, проте у 1910 р.

і вона була ліквідована. У 1906-11 рр.

«Просвіти» діяли також у Кам’янці-

Подільському, Житомирі, Чернігові,

Миколаєві, Мелітополі, Миколаєві та інших

містах України. З 1917 р. до ліквідації

більшовиками у 1922 р. «Просвіти» були

центрами українського національного життя

на центрально- та східноукраїнських землях.

У вересні 1990 р. товариство відновило свою

роботу під назвою Товариство української

мови ім. Т.Шевченка «Просвіта».

ПРОСВІТНИЦТВО – політична

ідеологія, філософія і культура др. пол. XVIII

ст. Як історико-естетичне поняття

просвітництво. відображає спільність

естетичних поглядів європейських

просвітників. Головні риси ідейно-

культурного руху просвітництва: прагнення

людського розуму проникнути у таємниці

буття, пошук гармонії індивідуального і

суспільного життя, віра в мистецтво як засіб

досягнення такої гармонії. Більшість носіїв

цієї ідеології – просвітників розглядали

мистецтво в його цілісності, що вперше

дозволило розглядати питання про розвиток

мистецтва, прогресивні і регресивні тенденції

його розвитку як соціального явища.

Просвітники мали широкий світогляд, в якому

виділялася концепція освіченого

71

абсолютизму, ідея цінності людини, критика

церкви, патріотизм, осуд експлуатації людини

людиною, утвердження самосвідомості й

самоцінності особи. Цим просвітники

відрізняються від просвітителів, якими є всі

носії освіти та прогресу.

В українській філософській думці

просвітництво з’являється у першій чверті

ХVІІІ ст., коли зароджується ідея залежності

суспільного прогресу від поширення освіти.

Українське просвітництво своїм ідейним

підґрунтям мало як власні традиції

(гуманістичні ідеї братств та Києво-

Могилянської академії), так і запозичені ідеї

французьких енциклопедистів. Своєрідність

українського просвітництва полягає в тому,

що тут не було середнього класу, тому

українські просвітники – це ліберально-

різночинна інтелігенція, об’єднана вірою у

перетворюючу силу освіти. Вимагали

пом’якшення експлуатації селян,

раціоналізації сільськогосподарського і

промислового виробництва, звільнення селян

з кріпацтва, демократизації суспільства. У

своїх маєтках просвітники організовували

групи вчених, де обмірковували ідеї

суспільного прогресу. Свій суспільний ідеал

просвітники формували на основі ідей

свободи, рівності і власності. Вищим законом

державного управління вважали загальну

вигоду. Одним з просвітників був засновник

Харківського університету В.Каразін.

Виразником етико-гуманістичного напрямку

українського просвітництва вважається

Г.Сковорода. Згодом, у першій половині ХІХ

ст. ідеї просвітництва становили основний

зміст суспільно-політичної діяльності

романтиків.

ПРОФАНАЦІЯ – тлумачення

невігласами якоїсь ідеї, вчення, твору

мистецтва, їх викривлення, опошлення.

ПРОФАННЕ – світоглядна категорія,

яка виділяє в міфологічній і релігійній

свідомості сфери буття, що об’єднують

природний і соціальний світи.

ПРОФЕСІЙНА КУЛЬТУРА –

характеристика соціально-професійних рис

спеціаліста. Елементами професійної

культури є освіта, професійний досвід та

кваліфікація працівника. Рівень професійної

культури слугує важливим показником

розвитку суспільства.

ПРОФЕСІЙНА СУБКУЛЬТУРА –

система символів, норм, зразків поведінки, що

поділяються представниками тієї чи іншої

професії і зумовлюються специфікою їхньої

праці та статусом у суспільстві.

ПСАЛМИ (від грец. «оспівую») – твори

іудейської й християнської релігійної лірики,

створені, згідно з легендою, давньоєврейським

царем Давидом. Вид церковного хорового

співу, поширений в Україні з ХVІ ст.

Р

72

РАРИТЕТ – рідкісна річ, рідкісний

примірник старої книги.

РАТУША – 1) орган міського

самоврядування. У містах Західної України,

зокрема у Львові, ратуша вперше з’явилася у

ХVІ ст. (у Львові – 1356 р.). У XV ст. в зв’язку з

наданням містам магдебурзького права

замість ратуші було утворено магістрати.

Поряд з магістратами у невеликих містах і

містечках України (Гадяч, Лубни, Ніжин,

Охтирка) зберігалися ратуші як органи

міського самоврядування. З 1727 р. до

компетенції ратуші належали переважно

судові та фінансові справи. В 1785 р. у

Російській імперії, у тому числі й в Україні,

магістрати були замінені міськими думами. У

невеликих містечках, де не було міських дум,

залишились ратуші. Остаточно як судові

органи ратуші скасовано судовою реформою