2. Етапи спілкування:

• Ретельна підготовка до спілкування (бирання матеріалів з предмета спілкування, їх відбору та систематизації; уявлення типів співрозмовників. їх особливостей: складання робочого плану майбутнього акту спілкування; добору аргументів на користь своєї позиції та контраргументів іншої сторони; обгрунтування свого варіанта рішення та розгляду позиції співрозмовника)

Орієнтація в ситуації і встановлення контакту, тобто початок спілкування. На початку спілкування важливо уникати: вибачень (це прояв невпевненості); критики (це змусить співрозмовника захищатися); зверхності та оцінювання (це спричинить у співрозмовника обурення).

Обговорення питання (потрібно лаконічно й зрозуміло викладати свою інформацію, уважно вислуховувати співрозмовника, аргументувати свою позицію). Цей етап передбачає аргументацію своєї позиції та контраргументацію позиції співрозмовника.

Прийняття рішення (для цього варто запропонувати кілька варіантів вирішення проблеми, уважно вислухати аргументи співрозмовника, не виказувати ні найменшої роздратованості)

Вихід із контакту (ініціатива має належати особі жіночої статі, людині, старшій зав віком, вищій за соц.. становищем, потрібно підсумувати результати зустрічі, попрощатися і висловити надію на подальші взаємини і спільну діяльність). Спілкування буде результативним, якщо наприкінці зустрічі буде досягнуто домовленості про подальші взаємини або спільну діяльність.

2. Мова, мовлення і спілкування.

Мова - суто людський засіб спілкування в духовному і практичному житті людини і є системою знаків для передавання, приймання і використання інформації. Мова (зовнішня і внутрішня) - це спосіб існування мислення. Формою існування мови є мовлення. Мовлення - це реалізація мови людьми в процесі спілкування, тобто процес реалізації мовної діяльності. Мовлення неможливе без мови, а мова створена для того, щоб здійснювати процес спілкування. Мова є спільною для всіх, хто нею послуговується, а мовлення зажди індивідуальне, оскільки мовні засоби кожен з нас застосовує, добирає по-своєму.

Отже, мова - система засобів спілкування, мовлення - вибір цих засобів у процесі спілкування, спілкування - процес обміну інформацією за допомогою мови.

2. Невербальні засоби спілкування

Невербальне спілкування - це «мова жестів», що включає такі форми самовираження, які не спираються на слова та інші мовні символи, система немовних знаків, що слугують засобами для обміну інформацією між людьми. Чарлі Чаплін та інші актори німого кіно були родоначальниками невербальної комунікації, для них це було єдиним засобом спілкування на екрані. Кожен актор класифікувався як хороший чи поганий, судячи з того, як він міг використовувати жести та інші рухи тіла для комунікації. Коли стали популярними звукові фільми і вже менше уваги приділялося невербальним аспектам акторської майстерності, багато акторів німого кіно пішли зі сцени, а на екрані стали переважати актори з яскраво вираженими вербальними здібностями. Один з найвідоміших фахівців з питань спілкування А.Піз стверджує, що за допомогою слів передається всього 7% інформації, тоді як звуковими засобами - 38%, а за допомогою міміки, жестів і поз - 55%. Н думку американ. учених, для формування першого враження від співрозмовника важливими є перші 4 хв зустрічі, а деякі вважають, що досить і 2 хв.

Міміка - це експресивні рухи м’язів обличчя, що виражають психічний стан, почуття, настрій людини в певний момент часу.

Словесними передається чиста інформація, а невербальними - ставлення до партнера.

Які емоційні стани репрезентує міміка? Попросити когось продемонструвати, щоб студенти вгадували

Міміка репрезентує гнів, радість, страх, страждання, подив і презирство. З мімікою тісно пов’язаний візуальний контакт, тобто погляд, що становить важливу частину спілкування. Розрізняють діловий, світський та інтимний погляди залежно від спрямованості на співрозмовника. Погляд, спрямований у трикутник, вершиною якого є точка посередині чола, а основою - лінія між очима, є діловим. Якщо погляд фіксується нижче лінії очей - то це соціальний погляд. Інтимний погляд спрямовується в трикутник між очима і грудьми.

Жест — рух (дія) для вираження емоції чи інформації замість розмови, або під час розмови. Дія або рух людського тіла або його частини, що має певне значення або сенс, тобто є знаком або символом.

Мова жестів багата на способи вираження людьми найрізноманітніших емоцій і значень, наприклад, образи, ворожості, дружелюбності або схвалення по відношенню до інших. Більшість людей використовують при розмові жести і мову тіла на додаток до слів. Багато жестів використовуються людьми підсвідомо. Вважається, що деякі етнічні групи використовують жести частіше інших, і культурно прийнятний обсяг жестикуляції різниться від одного місця до іншого. Види:

ритмічні жести дублюють інформацію, підкреслюють логічний наголос

емоційні - передають найрізноманітніші відтінки почуттів

• вказівні - виконують функцію виділення якогось предмета з однорідних

зображувальними жестами відтворюють предмети, тварин, ін. людей

жести-символи інформують про певні дії, властивості, наміри тощо (жести вітання, прощання, заклик до мовлення)

Поза - це мимовільна або зумисна постава тіла, яку приймає людина. Хода людини, тобто стиль пересування, теж належить до невербальних засобів спілкування. Окрему систему становлять ритміко-інтонаційні невербальні засоби: інтонація, гучність, темп, тембр, тональність.