Функції ділового спілкування:

Інструментальна (отримання і передавання інформації, необхідної для здійснення певної професійної дії")

Інтегративна (засіб об’єднання ділових партнерів)

Функція самовираження

Трансляційна (передавання конкретних способів діяльності)

Функція соціального контролю (регламентування поведінки)

Функція соціалізації (розвиток навичок культури ділового спілкування)

Експресивна (намагання ділових партнерів передати і зрозуміти емоційні переживання один одного)

2. Види спілкування:

За участю / неучастю мовних засобів: вербальне, невербальне, комбіноване. Вербальне - спілкування за допомогою мови і мовлення. Одна з найважливіших проблем цього типу спілкування - розуміння. Невербальне спілкування полягає в передачі і одержуванні інформації за допомогою міміки, пантоміміки, різного роду сигналів і символів.

• За формою представлення мовних засобів: усне, письмове, друковане

За темою: політичне, наукове, побутове, релігійне, філософське, навчально- педагогічне, виховне, побутове.

За метою: ділове і розважальне.

За кількістю учасників: внутрішнє, міжособистісне *(спілкуються двоє), групове (3 - 5 учасників), публічне (20 і більше), масове (спрямоване не на певного індивіда, а на великі маси людей)

За характером: опосередковане і безпосереднє, діалогічне, монологічне і полі логічне. Безпосереднє означає безпосередній контакт партнерів, які бачать і чують одне одного, знаходяться в одному часі і просторі. Опосередковане спілкування відбувається між людьми, що розділені простором або часом і користуються такими засобами, як телефон, факс, комп'ютер, листування, символи, аудіо- або відеозаписи, книги, ЗМІ, передають (або залишають речі).

За мірою офіційності: офіційне і неофіційне. Офіційне (формальне) спілкування регламентується певними офіційними соціальними, посадовими стосунками, кодексами. Неофіційні (побутові, сімейні, товариські) стосунки не мають таких чітких приписів і здійснюються на більш вільних засадах.

За тривалістю: постійне, періодичне, короткотривале, довготривале.

За свободою вибору партнера: ініціативне і вимушене.

За соціальними чинниками: особистісно зорієнтоване і соціально зорієнтоване За результативністю: необхідне, бажане, нейтральне, небажане За дотриманням норм: нормативне, ненормативне, етикетне і не етикетне.

Форми спілкування:

Індивідуальні й групові бесіди. Бесіда є найпоширенішою формою спілкування. Вона здійснюється з метою передавання інформації, обміну думками, почуттями та ін.

Телефонні розмови, телефонне спілкування є найпростішим способом встановлення контакту. Вважається, що вміння ділової особи розмовляти телефоном впливає на її особистісний авторитет і авторитет установи, якою вона керує.

Наради. Ця форма спілкування належить до групового осмислення й розв'язання проблеми організації чи установи.

Конференції

• Збори. Це досить поширена форма обговорення спільної проблеми. Збори проводяться з метою її осмислення.

Дискусії (Обговорення якогось спірного питання на зборах або в пресі: вільна дискусія, жвава дискусія, педагогічна дискусія, дискусія з аграрного питання.)Ця форма спілкування може бути долучена до інших ділових форм взаємодії, таких як наради, конференції, презентації тощо, а може мати й самостійне значення.

полеміка (дискусія в пресі, на диспуті, на зборах, зіткнення різних поглядів під час обговорення будь-яких питань). Різновид суперечки, що відрізняється тим, що основні зусилля сторін, що сперечаються, направлені на затвердження своєї точки зору з обговорюваного питання. Разом з дискусією полеміка є однією з найпоширеніших форм суперечки. З дискусією її зближує наявність певної тези, що виступає

предметом розбіжностей, відома змістовна зв'язність, що припускає увагу до аргументів осоружної сторони, черговість виступів що сперечаються, деяка обмеженість прийомів, за допомогою яких спростовується осоружна сторона і обґрунтовується власна точка зору. Разом з тим полеміка істотно відрізняється від дискусії. Якщо метою дискусії є перш за все пошуки загальної згоди, того, що об'єднує різні точки зору, то основне завдання полеміки — затвердження однієї з протистоячих позицій.