СПІЛКУВАННЯ ЯК ЕЛЕМЕНТ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

План

Спілкування і комунікація

Функції спілкування

Види спілкування

Етапи спілкування

Мова, мовлення і спілкування

Невербальні засоби спілкування

Тендерні аспекти спілкування

Поняття ділового спілкування

Дидактична мета: набуття знань про спілкування, його функції, види та етапи й роль у професійній діяльності; розширення знань про невербальні засоби спілкування, тендерні особливості спілкування; виховання любові, поваги до рідного слова.

Студенти повинні знати: що таке спілкування, роль спілкування у професійній діяльності; зв’язок спілкування з мовою та мовленням; невербальні засоби спілкування; тендерні аспекти спілкування; поняття «ділове спілкування».

Студенти повинні уміти: розрізняти види і форми спілкування; добирати мовні засоби не ізольовано, а в контексті висловлювання; добирати синоніми, антоніми, фразеологізми і вживати їх відповідно до значення.

Рекомендована література:

Антоненко-Давидович Б. Як ми говоримо. - К.: Либідь, 1991. - 256 с.

Головащук С. Складні випадки наголошення: Словник-довідник. - К.: Либідь, 1995. - 235 с.

Жайворонок В. та ін. Українська мова в професійній діяльності: Навч. посібник. - К.: Вища школа, 2006. - 431 с.

Радевич-Винницький Я. Етикет і культура спілкування: Навч. посібник. - К.: Знання. 2006.-С. 14-21, 35-41.

• Тищенко О. Модель курсу «Мова професійного спілкування» // Дивослово. - 2003. - № 9. - С. 56-59.

Шевчук С. Російсько-український словник ділового мовлення. - К.: Арій, 2010. - 488 с.

Уся система ставлення людини до інших людей реалізується у спілкуванні. У

спілкуванні людина формується і самовизначається, виявляючи свої індивідуальні

особливості. Результат спілкування — налагодження певних стосунків з іншими людьми. Спілкування - складний процес взаємодії між людьми, що полягає в обміні інформацією, а також у сприйнятті і розумінні партнерами один одного. Людина, що передає інформацію, називається комунікатором, що одержує її - реципієнтом. У спілкуванні можна виділити ряд аспектів : зміст, мета і засоби. Спілкування зазвичай спрямоване на досягнення певного результату, вирішення конкретної проблеми або реалізацію певної професійної цілі. Воно є необхідною умовою будь-якої діяльності.

• Зміст спілкування - інформація, що у міжіндивідуальних контактах передається від однієї живої істоти іншій.

Мета спілкування - відповідає на запитання «Заради чого людина розпочинає спілкування?»

Засоби спілкування - способи кодування, передачі, переробки і розшифрування інформації, що передається в процесі спілкування від однієї істоти до іншої. Фахівці виділяють професійне спілкування, що відбувається в умовах конкретної діяльності і є її засобом. Професійне спілкування часто має індивідуальний характер і виявляється у способах спілкування, що їх вибирає суб’єкт у певних комунікативних ситуаціях.

Правила спілкування - це рекомендації щодо ефективного спілкування, які склалися в суспільстві й віддзеркалюють комунікативні традиції певного етносу.

У деяких наукових працях ототожнюється поняття "комунікація" і "спілкування". Разом з тим між ними є різниця. Зазначимо, що комунікація - це передача інформації, повідомлення, відомостей. Комунікація, насамперед, пов'язана з опосередкованим спілкуванням, передачею інформації за допомогою технічних засобів (телефон, телетайп тощо), а також через засоби масової інформації.

Спілкування - це взаємний обмін повідомленнями з внутрішнім психічним змістом, тобто це завжди двосторонній процес, який можливий лише між живими істотами.

2. Функції спілкування - це зовнішній прояв властивостей спілкування, ті завдання, які воно виконує у процесі діяльності індивіда в соціумі.

Можна виділити три групи таких функцій — інформаційно-комунікативну, регуляційно- комунікативну та афективно-комунікативну.

Інформаційно-комунікативна функція охоплює процеси формування, передання та прийому інформації. Регуляційна-комунікативна функція полягає в регуляції поведінки. Завдяки спілкуванню людина здійснює регуляцію не тільки власної поведінки, а й поведінки інших людей, і реагує на їхні дії.

Афективно-комунікативна функція характеризує емоційну сферу людини. За іншою класифікацією, виділяють такі функції:

Контактна (створення атмосфери обопільної готовності передавати і сприймати інформацію та підтримувати зв'язок до завершення акту спілкування)

Інформаційна (обмін інформацією) Під час акту спілкування має місце не просто рух інформації, а взаємна передача закодованих відомостей між двома індивідами -

суб'єктами спілкування. Отже, має місце обмін інформацією. Але люди при цьому не просто обмінюються значеннями, вони прагнуть при цьому виробити загальний зміст. А це можливо лише в тому випадку, якщо інформація не тільки прийнята, але й осмислена.

Спонукальна (заохочення адресата до певних дій)

Координаційна (узгодження дій комунікатів)

• Пізнавальна (адекватне розуміння і сприйняття тексту повідомлень)

Емотивна (обмін емоціями)

Налагодження стосунків (розуміння свого місця в системі ділових, статусних тощо стосунків)

• Регулятивну (залежно від мети, яку ставить перед собою адресат, він і організовує своє спілкування, дотримується певної стратегії і тактики)

Які функції, на вашу думку, є основними, а які - факультативними?