Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Лекции по история Украины.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
670.21 Кб
Скачать
  1. Стан економіки України та визрівання економічної кризи.

На початку 60-х рр. сповільнилися темпи розвитку промисловості й сільського господарства. З приходом до влади Л. Брежнєва (1964 р.) була здійснена спроба економічних реформ, що дістали назву «косигінських» за прізвищем Голови Ради Міністрів СРСР О. Косигіна.

Березневий пленум ЦК КПРС 1965 р. визначив програму реформ у сільському господарстві, яка передбачала:

• зростання капіталовкладень у сільське господарство;

• планування заготівлі сільськогосподарської продукції на тривалу

перспективу;

• підвищення закупівельних цін на сільськогосподарську продукцію;

• затвердження гарантованої оплати праці колгоспникам за тарифними ставками відповідних категорій робітників і службовців радгоспів;

• запровадження меліорації земель, механізації та хімізації сільського господарства.

Вересневий пленум ЦК КПРС 1965 р. визначив програму реформ у промисловості, яка передбачала:

• ліквідацію раднаргоспів і відновлення галузевої системи управління через союзні та союзно-республіканські міністерства;

• вдосконалення системи планування, забезпечення сталості планових завдань;

• розширення господарської самостійності підприємств, скорочення кількості планових показників, запровадження госпрозрахунку;

• оцінювання господарської діяльності підприємств за обсягом реалізованої продукції;

• посилення стимулювання виробництва, створення фондів матеріального заохочення робітників і службовців.

Незважаючи на суперечливість і непослідовність, господарська реформа дала позитивний імпульс розвитку економіки. У роки восьмої «золотої» п’ятирічки (1966–1970 рр.) випуск промислової продукції в УРСР збільшився на 50%, валова продукція сільського господарства — на 16,6%, національний дохід — на 30%. Однак на початку 70-х рр. внаслідок згортання економічної реформи і повернення до сталінських методів управління темпи зростання промисловості і сільського господарства почали падати.

У 70–80-х рр. народне господарство України вступило в смугу системної кризи, причинами якої були недосконалість радянської планової системи господарювання, збереження незмінною старої системи управління промисловістю та сільським господарством.

  1. Культура і духовне життя в Україні.

Характерними рисами культурного і духовного життя в роки «застою» стали ідеологізація (посилення ідеологічного тиску на суспільство) та русифікація (висування на провідні позиції російської мови й культури і звуження сфери вживання української мови). Відступ від ідеологічних догм, відстоювання традицій національної культури розцінювалися як прояви «буржуазного націоналізму» й «антирадянщини». Кращі представники української культури намагалися зберегти її самобутність і національний колорит.

• Реформа освіти забезпечила перехід до загального обов’язкового навчання, поліпшення матеріального і методичного забезпечення школи, запровадження нових дисциплін. Збільшилася кількість профтехосвітніх і вищих навчальних закладів.

• Центром наукових досліджень залишалась АН УРСР, успішно працювали Інститут проблем матеріалознавства (І. Францевич), Інститут електрозварювання (Б. Патон), діяльність яких спрямовувалася на потреби ВПК. Інститут історії завершив видання багатотомної «Історії Української РСР» і «Історії міст і сіл України» (П. Тронько).

• У літературі панував метод «соціалістичного реалізму», на позиціях якого залишалися Микола Бажан, Михайло Стельмах, Олександр Корнійчук. Паралельно існувала «справжня» література, представниками якої були Олесь Гончар (роман «Собор»), Ліна Костенко (поетична збірка «Над берегами вільної ріки», роман у віршах «Маруся Чурай»), Іван Драч (поетична збірка «Корінь і крона»), Василь Стус (поетична збірка «Дорога болю»).

• У музичному мистецтві зберігали національні традиції державний хор ім. Вірьовки, хорова капела «Думка», ансамбль танцю ім. П. Вірського, творче працювали композитори Платон Майборода, Олександр Білаш, Володимир Івасюк.

• Засновниками українського поетичного кіномистецтва стали режисери Юрій Іллєнко («Криниця для спраглих»), Іван Миколайчук («Білий птах з чорною ознакою», «Вавилон ХХ»), Сергій Параджанов («Тіні забутих предків»), Леонід Осика («Кам’яний хрест»).

• Найвидатнішими представниками образотворчого мистецтва були скульптор Іван Гончар (пам’ятник Т. Шевченку в Яготині), художники Т. Яблонська, М. Дерегус, В. Шаталін.