Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Лекции по история Украины.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
670.21 Кб
Скачать

7. Польський визвольний рух.

У 20–30-х рр. XIX ст. у Наддніпрянській Україні розвивався польський суспільно-політичний рух, учасники якого прагнули відновлення державної незалежності Польщі. Під час національно-визвольного повстання 1830–1831 рр. проти російського панування польські повстанці розраховували на підтримку українців. Однак українське селянство відштовхнуло небажання польської шляхти скасувати кріпацтво, а українську інтелігенцію — прагнення включення України до майбутньої Польської держави. Поразка повстання спричинила ослаблення польського визвольного руху на Правобережжі: повстанців було заслано до Сибіру, дрібних шляхтичів позбавлено дворянства, закрито польські школи, ліквідовано УГКЦ.

8. Український національний рух.

У 40-х рр. XIX ст. український суспільно-політичний рух був пов’язаний з діяльністю різночинців — вихідців з сімей дворянства, купців, міщан, селян. У січні 1846 р. в Києві виникла таємна політична організація «Кирило-Мефодіївське братство», до складу якої входили 12 чоловік (Микола Костомаров, Василь Бєлозерський, Микола Гулак, Пантелеймон Куліш та ін.). Участь у засіданнях товариства брав Тарас Шевченко. Програмні документи «Книга буття українського народу» і «Статут слов’янського братства Св. Кирила і Мефодія» передбачали:

  • повалення самодержавства, встановлення республіканського правління;

  • об’єднання всіх слов’ян у федерацію на засадах суверенності;

  • скасування кріпосного права, ліквідацію соціальної нерівності, запровадження загальної освіти.

Члени Кирило-Мефодіївського братства поширювали твори Т. Шевченка («Кобзар», «Гайдамаки»), складали революційні прокламації («Брати українці», «Брати великороси та поляки»), установили контакти з російськими і польськими революціонерами, займалися просвітництвом народу.

У березні 1847 р. члени товариства були заарештовані і після суду заслані в різні губернії Росії під нагляд поліції без права повернення в Україну. Т. Шевченка віддали в солдати рядовим Оренбурзького окремого корпусу на 10 років із забороною писати й малювати. Діяльність Кирило-Мефодіївського братства стала початком переходу від культурницького до політичного етапу боротьби за національний розвиток України.

Тема: Західноукраїнські землі у складі Австрійської імперії наприкінці XVIII — у першій половині XIX ст.

План.

  1. Адміністративно-територіальний устрій та населення західно-українських земель.

  2. Соціально-економічне становище та соціальні рухи.

  3. Українське національне відродження.

  4. Національно-визвольний рух.

  5. Культура України першої половини ХІХ ст.

1. Адміністративно-територіальний устрій та населення західно-українських земель.

Західноукраїнські землі Східна Галичина, Північна Буковина і Закарпаття перебували у складі Австрійської імперії. Галичина з деякими польськими землями, яка була виділена в окремий край із центром у Львові, отримала назву «Королівство Галіції та Лодомерії». Воно поділялося на 12 дистриктів (округів), окремим округом була Буковина. Закарпаття входило до Угорського королівства і поділялося на 4 жупи (регіони).

Значний вплив на становище українців справили реформи Марії-Терезії (1740–1780 рр.) та Йосифа ІІ (1780–1790 рр.), які охопили:

  • сільське господарство (звільнення селян від особистої залежності від поміщиків; визначення розміру панщини — 30 днів на рік);

  • релігійне життя (зрівняння у правах віруючих католиків, греко-католиків і протестантів; відкриття семінарій, які готували греко-католицьких священників);

  • освіту (запровадження початкових і середніх шкіл; відкриття у 1784 р. у Львові університету, при якому до 1809 р. діяв Руський інститут, де на філософському і богословському факультетах навчалися українці).

Однак українське населення не встигло повною мірою скористатися наслідками реформ. Імператори Леопольд ІІ (1790–1792 рр.) та Франц ІІ (1792–1835 рр.) відмовилися від більшості нововведень своїх попередників.