Тема 13 засоби, які застосовують при порушенні функції органів травлення

13.1. Засоби, що впливають на апетит. 13.2. Засоби, які застосовують при порушенні секреції шлункового соку. 13.3. Засоби, що впливають на моторику шлунка. 13.4. Засоби, які застосовують при порушенні секреції залоз кишок. 13.5. Засоби, що впливають на моторику кишок. 13.6. Засоби, які застосовують для діагности­ки захворювань органів травлення (табл. 25).

13.1. Засоби, що впливають на апетит, поділяють на:

13.1.1. Засоби, що підвищують апетит:

• Гіркоти: настойка полину, настойка гірка, відвар кореня кульбаби, настої трави золототисячника, трилисника, гір­чиця, хрін, часник, цибуля.

• Інсуліни:

13.1.2. Засоби, що знижують апетит (анорексигенні препара­ти): дезопімон, фепранон, мазиндол (теронак).

13.1.1. Засоби, що підвищують апетит. Гіркоти вибірково по­дразнюють смакові рецептори язика, рефлекторно збуджують центр голоду довгастого мозку, підвищують апетит, покращують травлення. Застосовують гіркоти при захворюваннях, що супрово­джуються зниженням або відсутністю апетиту (анорексії).

Інсуліни знижують рівень цукру в крові і збуджують центр го­лоду довгастого мозку. Детально про інсуліни йдеться в розділі «Препарати гормонів та їх синтетичних аналогів», тема 15.

13.1.2. Засоби, що знижують апетит (анорексигенні препара­ти), стимулюють, збуджують центр насичення довгастого мозку і пригнічують центр голоду. Застосовують анорексигенні препарати при аліментарному ожирінні (ожиріння, що пов'язане з переїданням). Вони полегшують дотримування дієти. Побічна дія — без­соння, підвищення AT, лікарська залежність. Протипоказання — гіпертензивна хвороба, стенокардія, гіпертиреоз.

Особливості роботи з препаратами:

• гіркоти приймають за 15—20 хв до їди;

• анорексигенні препарати приймають під час їди у першій поло­вині дня, найкраще під час сніданку.

13.2. Засоби, які застосовують при порушенні секреції шлунково­го соку.

13.2.1. Засоби, які застосовують при недостатній секреції (гіпосекреції) шлункового соку.

13.2.2. Засоби, які застосовують при надлишковій секреції (гіперсекреції) шлункового соку.

13.2.1. Засоби, які застосовують при гіпосекреції шлункового со­ку:

— препарати, що застосовують у легких випадках, на початко­вих стадіях захворювання:

• гіркоти (див. «Засоби, що підвищують апетит»);

• вуглекислі мінеральні води: єсентуки-17, лужанську, поляну квасову;

• препарати лікарських рослин: квіти бузини чорної, ромашки лікарської, трави золототисячника малого, деревію звичай­ного тощо;

— засоби замісної терапії, препарати, які застосовують у важ­ких випадках: сік шлунковий натуральний, пепсин, кислоту хлор­ну розведену, пепсидил, абомін, ацидин-пепсин.

Вуглекислі мінеральні води містять вуглекислий газ, який по­силює секрецію шлункового соку. їх застосовують перед їдою на початкових стадіях захворювань шлунка, що супроводжуються зниженням секреції шлункового соку.

Засоби замісної терапії застосовують у тих випадках, коли за­лози шлунка не можуть забезпечити достатню секрецію шлунко­вого соку.

Сік шлунковий натуральний містить кислоту хлоридну розве­дену, ферменти пепсин, ліпазу й інші компоненти. Пепсин акти­вується тільки в присутності кислоти хлоридної розведеної. Тому його призначають у мікстурах із хлоридною кислотою або поро­шок пепсин запивають кислотою хлоридною розведеною.

Сік шлунковий натуральний, пепсин, кислоту хлоридну розве­дену, ацидин-пепсин, пепсидил, абомін призначають перед їдою при гіпоацидних гастритах, ахілії.

Особливості роботи з препаратами:

• засоби замісної терапії (сік шлунковий натуральний, пепсин, кислота хлоридна розведена) приймають за 15—20 хв до їди;

• пепсин виписують у мікстурах з розчинами кислоти хлоридної розведеної;

• кислота хлоридна розведена внаслідок тривалого застосування може спричинити пошкодження емалі зубів, тому її бажано вжива­ти через соломинку.