Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Основи фармакології та загальної рецептури.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
2.09 Mб
Скачать

Побічні явища:

виразна стадія збудження;

  • сприяє звільненню катехоламінів, що може призвести до аритмії, підвищенню рівня глюкози в крові;

  • після наркозу можуть з'явитися нудота, блювання і закрепи;

  • унаслідок швидкого випаровування ефіру з поверхні дихаль­них шляхів можуть розвинутися пневмонії;

— у дітей може спричинити судоми. Для їх усунення використовують тіопентал.

Фторотан (галотан) — летка рідина. Руйнується на світлі, тем­пература кипіння — 50 °С. Фторотан не горить і в суміші з ефіром запобігає горінню останнього. Фторотан погано розчиняється у воді, але добре — в жирах та ліпідах. Фторотан сильний анестетик (перевищує властивості ефіру як анестетика втричі, а азоту за­кис — у 50 разів), але справляє помірну анальгетичну дію.

Побічні явища:

  • пригнічення дихання;

  • аритмія серцевих скорочень, пов'язаних зі збудженням (3-ад-ренорецепторів міокарда, тому під час наркозу не можна вводити атропін і катехоламіни (адреналін, норадреналін). У разі появи аритмії вводять р-адреноблокатори (анаприлін);

  • серцева недостатність;

  • артеріальна гіпотензія;

  • психічні зміни;

  • гепатотоксичний, нефротоксичний, мутагенний, канцеро­генний і тератогенний ефекти;

  • в осіб, що працюють з фторотаном, можуть бути алергійні реакції.

Ізофлуран, ефлуран, десфлуран справляють менший вплив на серцево-судинну систему.

Азоту закис — газ, що не вибухає, але підтримує горіння. Пре­парат не подразнює слизові оболонки дихальних шляхів. Вводять у суміші 80% азоту закису та 20% кисню. Анестезія настає через 3—5 хв. Стадії збудження немає. Наркоз поверхневий, тому азоту закис використовують для базисного наркозу і нейролептоанальгезії. Використовують препарат для знеболювання при тяжких травмах, гострому панкреатиті, інфаркті міокарда, під час пологів то­що.

Побічні явища:

  • зрідка — нудота, блювання, аритмії серцевих скорочень, ар­теріальна гіпертензія;

  • гіпоксія — виникає внаслідок тривалого введення азоту за­кису. Важливо підтримувати вміст кисню в газовій суміші на рівні не менше ніж 20%. Після закінчення подачі азоту закису продов­жують давати кисень протягом 4—5 хв.

9.1.2. Загальна характеристика засобів для неінгаляційного нар­козу:

— вводять внутрішньовенно, внутрішньом'язово або ректально;

  • наркоз настає відразу без стадії збудження;

  • не забруднює атмосферу;

  • наркоз погано керується.

Класифікація засобів для інгаляційного наркозу за тривалістю дії:

— препарати короткої тривалості дії (тривалість наркозу 5—10 хв): пропандид (сомбревін), кетамін (кеталар, каліпсол), альтезин, диприван;

— препарати середньої тривалості дії (тривалість наркозу 20—40 хв): тіопентал-натрій, гексенал;

— препарати довгої тривалості дії (тривалість наркозу 90—120 хв): натрію оксибутират.

Тіопентал-натрій — порошок жовтуватого або жовтувато-зеле­ного кольору, легко розчинний у воді. Розчин готовлять ex tempore на стерильній воді для ін'єкцій. Вводять внутрішньовенно (повіль­но) або ректально (дітям). Наркоз настає відразу і триває 20 хв.