1.2. Зміст екологічної освіти

Початкова школа – найважливіший етап інтенсивного накопичення знань про навколишній світ, розвитку багатогранних відносин молодшого школяра до природного і соціального оточення, сприяючий становленню особи, формуванню екологічної культури.

Зародження сучасних тенденцій екологічної освіти в початковій школі можна віднести до кінця 60-х – початку 70-х років двадцятого століття, коли вона переживала цілий ряд серйозних перетворень, зокрема, введення в учбовий план нового предмету «Природознавства». Ці перетворення проходили в період актуалізації проблеми охорони природи, тому, не дивлячись на задум розробників курсу – створити інтегровану дисципліну природничонаукового циклу, в нім знайшли віддзеркалення деякі питання взаємин людини з природним оточенням.

Початкова природничонаукова освіта, що має в російській школі глибокі і міцні традиції і багатий арсенал практичного досвіду, останніми роками переживає значне оновлення. У зв'язку з актуальністю даної проблеми єдиного підходу до її реалізації немає. Існують різні програми і методики викладання природознавства, де враховуються питання екологічної освіти і виховання. У «програмно-методичних матеріалах початкової школи» (1999) пропонуються програми декількох авторів, де традиційний курс природознавства розглядається під різними назвами. Проаналізуємо деякі з них.

Пріоритетною метою сучасної початкової освіти є розвиток особи дитини. Ця мета досягається через гуманізацію процесу навчання, через створення потенціалу стійкого розвитку дитини. Частиною такого потенціалу є курс «Природа і люди», розроблений З.А. Клепініної. Відповідно до поставленої мети визначаються конкретні завдання курсу [5, С. 28-29].

Перше завдання полягає в тому, щоб дати таким, що вчиться загальні знання про світ людей і мир природи як найближче оточення дитини і про взаємини в системах «чоловік – людина», «природа – природа», «природа – людина».

Друге завдання направлене на вдосконалення пізнавальної і практичної учбової діяльності дітей.

Третє завдання полягає в розвитку особових якостей дитини: наукового світобачення, екологічної, санітарно-гігієнічної і етичної культури, емоцій, творчих здібностей, відчуття патріотизму і так далі.

Провідними принципами відбору змісту і конструювання курсу зберігаються загально дидактичні принципи, а також специфічні принципи, розроблені в класичній методиці природознавства. Реалізація специфічного принципу – екологічній спрямованості – здійснюється по схемі: взаємозв'язок «природа – людина», «людина – природа» – правила відношення людини до природи (загальні правила охорони природи) – доступна природоохоронна діяльність дітей даного віку (вирощування рослин, підгодівля тварин, збір насіння і рослин, розповсюдження їх серед населення, догляд за домашніми насадженнями і тому подібне) – правові норми охорони природи. Ці ідеї розглядається як причина і наслідок, і приводять до розуміння суті науки екології. Реалізація принципу екологічної спрямованості в представленій системі сприяє формуванню екологічної культури.

Основна ідея першого класу – взаємозв'язок учня зі всім навколишнім світом; другий клас присвячений мові географічних карт, які знайомлять нас з нашим великим будинком – планетою Земля; третій клас показує роль життя і живих організмів в підтримці порядку на наший планеті; четвертий клас присвячений людині і його місцю на Землі. Оскільки головними проблемами людства в XXI столітті будуть екологічні, то курс «Cвіт і людина» розроблений з екологічних позицій [2, С. 6].

В даний час «Зелений будинок» – цілісна система учбових курсів, що забезпечує ознайомлення молодших школярів з навколишнім світом, їх природничонаукова і екологічна освіта. Вона включає курси:

«Ознайомлення з навколишнім світом» (1-і і 2-і класи);

«Природознавство» (3-и і 4-і класи);

«Світ навколо нас» (1-й клас трирічної початкової школи);

«Екологія для молодших школярів» (факультативний курс для 3 класу);

«Планета загадок» (факультативний курс для 4-го класу).

Особливості системи:

• вирішує проблеми спадкоємності, пов'язані з переходом дитини від дошкільного до початкової освіти і від початкового, – до вивчення природних наук в середній ланці;

• включає як основні, так і факультативні курси, що дозволяє повніше враховувати інтереси і можливості дітей.

На першому етапі навчання молодші школярі знайомляться з навколишнім світом. При цьому елементи екологічних знань постійно присутній в курсі, проте вони не відособлені, а органічно вписані в загальний зміст, що включає природні і соціальні аспекти. Такий підхід, на мій погляд, відповідає як пізнавальним потребам дітей, так і завданням екологічної освіти, оскільки направлений на усвідомлення що вчаться різноманіття і єдності світу, місця і ролі в нім людини. Учбовий матеріал представлений змістовними лініями: природа, життя міста і села, здоров'я і безпека, спілкування, первинні географічні уявлення [13, с. 70-74].

У подальших класах діти вивчають «Природознавство». Цей, традиційний для початкової школи, предмет в рамках «Зеленого будинку» корінним чином оновлений. По суті, наново збудовано його сучасна екологічна версія, що спирається на властиве молодшим школярам емоційну чуйність, допитливість і, разом з тим, здатність оволодіти певними теоретичними знаннями. У основу курсу покладені ідеї різноманіття природи, її екологічної цілісності, єдності природи і людини. У третьому класі ці ідеї розкриваються в процесі вивчення природних компонентів (повітря, вода, грунт, рослини, тварини і так далі.), а в четвертому класі – при вивченні природи України і рідного краю.