Касові видатки загального фонду Державного бюджету України на 17 липня 2003 року, млн. Грн.*

ВИДАТКИ	Виділено асигнувань	Касові видат-ки	Залишок асигну-вань	Динаміка залишків асигнувань за тиждень	Касові видатки (% до виділених асигнувань)
Соціальні виплати (1110, 1120, 1240)	8770,24	7930,05	840,19	-153,32	90,42
Харчування та медикаменти (1132, 1133)	611,38	515,71	95,67	-5,23	84,35
Розрахунки за комунальні послуги та енергоносії (1160)	544,29	493,94	50,36	-6,97	90,75
Інші видатки, у т.ч.	4450,75	3631,45	819,31	-19,81	81,59
- Мінпаливенерго (вугільні програми)	1502,74	1323,42	179,32	-5,75	88,07
УСЬОГО	14376,7	12571,1	1805,5	-185,2	87,44

*За розпорядниками коштів, які обслуговуються органами Держказначейства

Рис. 1.5.4. Касові видатки загального фонду Державного бюджету України на 17 липня 2003 року

1.5.2 Оперативне управління ресурсами

Найважливішим чинником стійкості будь-якої держави с міцна фінансова система, яка здатна швидко реагувати на зміни В ЄК( помічному і соціальному середовищі, дає змогу оперативно ухвалювати рішення з питань реалізації і поточних, і довгострокових Державних програм та сприяє подальшому розвитку національні економіки. Досягти цього можна лише за допомоги вмілого і виваженого управління економічними процесами.

В умовах швидкоплинних економічних змін і сталого дефіциту бюджету виникає необхідність ефективно управляти наявним фінансовими ресурсами, здійснювати поточні видатки державної бюджету в межах його доходів, нагромаджувати грошові ресурси для реалізації державних програм і погашення зобов'язань, мати змогу оперативно реагувати на зміни економічної ситуації, протистояти розпорошенню коштів на чисельних рахунках установ, міністерств, відомств, комерційних банків і, як наслідок, удоскональ вати діючу систему виконання Державного бюджету України.

Тому основним завданням Держказначейства є оперативне управління грошовими потоками бюджету з метою підвищені ефективності використання наявних фінансових ресурсів.

Від того, яким чином буде організовано роботу Державно казначейства, насамперед такі його функції, як управління ресурс ми, залежатимуть і виконання бюджету, і макроекономічні процеси в державі.

Роль Держказначейства в бюджетному процесі взагалі й у в конанні бюджету зокрема на сьогодні набагато вища, порівняні тими роками, коли діяльність Держказначейства тільки розпочиналась. Органи Державного казначейства України в цілому реалізували функцію казначейського обслуговування державного бюджету. Проте на сьогодні серед проблем, які потребують вирішення, є проблема, пов'язана з наявністю залишків на рахунках розпорядників коштів бюджету.

Проблема браку грошових коштів, яка виникає перед державою сьогодні, є результатом їх перерозподілу, замість загально-прийнятого у світі управління ресурсами, що забезпечує здійснення видатків у межах асигнувань, передбачених реальним бюджеті Крім того, доки видатки не здійснюватимуть бюджетні установи підставі прийнятих ними в межах бюджетних асигнувань зобов’язань, доти навіть найефективніші з програм будуть реалізовані повною мірою. Всі ресурси держави повинні працювати максимально ефективно саме на державу, з дотриманням принципу наявності мінімально необхідної суми залишків коштів саме па рахунках Державного казначейства.

Відкриття єдиного казначейського рахунку в Національному банку України - це не просто акція, яка позбавила комерційні банки можливості користуватися вільними бюджетними ресурсами. Це виважений крок, який дає можливість використати переваги статусу учасника СЕП і поліпшити процес управління державними коштами. За наявності своєчасної і достовірної інформації про надходження до бюджету, здійснені видатки та наявні зобов'язання можна оперативно ухвалювати рішення щодо розміщення тимчасово вільних залишків або здійснення запозичень.

Одним із механізмів управління ресурсами, що застосовується багатьма казначействами різних країн, є злиття залишків коштів наприкінці дня на єдиному рахунку. Мета цієї дії полягає в залученні коштів для інвестування їх у відповідні інструменти на фінансовому ринку або у визначенні обсягів коштів, які необхідно залучити.

Однак на сьогодні зазначений механізм управління коштами державного бюджету поки що не працює. Питання управління бюджетними коштами слід вирішувати, ефективно поєднуючи інтереси фіскальної та монетарної політики держави.

Здійснення на фінансових ринках операцій з розміщення тимчасово вільних бюджетних коштів на депозитних рахунках у Національному банку України та установах комерційних банків забезпечить додаткове джерело доходів, що дасть можливість зменшити навантаження на видаткову частину державного бюджету.

Враховуючи важливе значення бюджетного перерозподілу в державі, система управління в галузі бюджетування постійно модернізується, використовуючи вітчизняні надбання та напрацювання іноземних держав. На тлі загального зростання рівня державних видатків у нашій країні загострилася проблема недостатності бюджетних коштів, яка, своєю чергою, стала каталізатором якісних змін щодо пошуку та вибору оптимальних схем управління грошовими потоками. Останніми роками спостерігається тенденція до зниження загального обсягу фінансових ресурсів, які протікають через бюджетну систему. Так, у більшості розвинених країн світу завдяки бюджету перерозподіляється від 30 до 50 відсотків усього обсягу валового внутрішнього продукту країни. Економічне оновлення об'єктивно потребує зміцнення державного бюджету як основного важеля впливу на ефективний розвиток країни, що прагне побудувати соціально-орієнтовану державну модель, яка, своєю чергою, має здійснити перерозподіл бюджетних коштів між центральним і місцевими рівнями.

Звичайно, акумуляція у бюджеті чималих грошових ресурсів створює можливість для забезпечення рівномірного розвитку економіки в цілому на всій території держави. Бюджетні кошти у сукупності з іншими джерелами фінансових ресурсів с підґрунтям дня здійснення соціальних перетворень. Окрім того, бюджет мас нівелювати соціальні наслідки розшарування громадян за їхнім матеріальним станом, спричинене переходом до ринкових умов господарювання. За цих умов особливого значення набуває здійснення контролю за кругообігом бюджетних коштів для досягнення економічних цілей згідно з чинними законодавчими актами. Нова фінансова структура, стрижнем якої стало Державне казначейство України, на яке покладено завдання касового виконання державного бюджету, спонукала запровадити сучасні підходи до управління бюджетними коштами задля концентрації ресурсів у руках Уряду.

Однак досягти збалансованості бюджету ще не означає повністю збалансувати всі грошові ресурси чи найбільш ефективно їх використовувати у фінансовому обігу. Мета фінансового управління - оптимізація розподілу і використання доходів, а в кінцевому підсумку - підвищення ефективності діяльності кожної бюджетної установи.

За дотепер діючою схемою, здійснення видатків, процес про ведення платежів розтягується на два-три тижні. І це за умови, що розпорядник коштів не нагромаджує їх на своїх реєстраційних рахунках, а одразу здійснює необхідні видатки. На рахунках органів Державного казначейства України є досить великі постійні залишки коштів.

Вкажемо основні причини утворення значних залишків бюджетних коштів, а саме:

• грошові кошти залишаються на рахунках, доки здійснюється їх розподіл між головними розпорядниками, між розпорядниками коштів нижчого рівня, одержувачами коштів;

• грошові кошти залишаються на реєстраційних рахунках розпорядників бюджетних коштів в очікуванні розподілу, надходження платіжних доручень і підтвердних документів;

• кошти спеціального фонду розпорядників коштів нагромаджуються на спеціальних реєстраційних рахунках для здійснення платежів наступних періодів.

Державне казначейство може безпосередньо оперувати лише залишками коштів на рахунках, відкритих на рівні центрального апарату. Залишки коштів на рахунках обласних управлінь практично недоступні для управління коштами і можуть бути Залишки коштів на рахунках обласних управлінь практично недоступні для управління коштами і можуть бути задіяні лише після того, як будуть перераховані на рахунки, відкриті па рівні центрального апарату.

В умовах незначних дохідних джерел і нерівномірності надходження коштів до державного бюджету такий стан справ негативно позначається на виділенні асигнувань на здійснення видатків на соціальні виплати і є неприпустимим.

Це не відповідає нагальним потребам держави і призводить до того, що за умови постійної нестачі грошових коштів для здійснення видатків державного бюджету значні кошти, наявні в залишках на рахунках, практично вилучено з грошового обігу і не використовуються тривалий час. Одним з основних завдань Державного казначейства є забезпечення урядової політики управління бюджетними коштами, яка повинна бути спрямована на створення такої оптимальної системи оперативного управління державними фінансами, яка забезпечить своєчасні розрахунки за зобов'язаннями держави і сприятиме вирішенню проблеми незбалансованості в часі надходжень і видатків державного бюджету.

Враховуючи об'єктивні обставини на етапі становлення Державного казначейства, поступовість охоплення казначейським виконанням бюджетних видатків, розвивалася і функція управління коштами.

Так, на центральному рівні операції з управління коштами почали проводитися ще 1998 року, коли на поточні видатки спрямовувалися цільові кошти, які тривалий час не використовувалися, з наступним їх відновленням. Тоді ж було започатковано складання ресурсного балансу та його щоденне корегування. Відсутність на рівні управлінь Державного казначейства фізично єдиного казначейського рахунку не давала можливості збільшувати кількість операцій, пов'язаних з управлінням коштами. Цикл проходження коштів через систему багатьох рахунків не давав можливості оперативно ними маневрувати, інформація була розпорошена по численних банках, і оперативна база була практично відсутня.

Передумови для докладнішого аналізу схем проходження ресурсів було створено запровадженням обслуговування доходів державного бюджету управліннями Держказначейства. Це дало можливість започаткувати найпростіші операції з управління коштами. Управління коштами загального фонду державного бюджету розпочалося з так званих «безгрошових реєстрів». У подальшому було реалізовано набагато ширший інструментарій управління коштами. Зокрема з'явилася можливість уникнення зустрічних грошових потоків шляхом спрямуванні походів, належних до перерахування на центральний рівень, на погашення зобов'язань Державного казначейства України перед територіальними управліннями.

Запровадження фізично єдиного рахунку на рівні обласних управлінь Державного казначейства створило передумови для запровадження процедур з управління наявними грошовими коштами.

З 20 липня 2001 року Державним казначейством започатковано управління наявними грошовими коштами, в основі якого ліжать кілька принципів:

а) доступність для центрального апарату Державного казначейства ресурсів, які обліковуються на 28 кореспондентських рахунках обласних управлінь Державного казначейства;

б) можливість вільного перерозподілу ресурсів між усіма 28кореспондентськими рахунками управлінь Державного казначейства в межах ЄКР державного бюджету;

в) можливість уникнення зустрічних грошових потоків між доходами державного бюджету, які акумулюються на відповідній території, та видатками розпорядниками бюджетних коштів, що здійснюються на цій же території;

г) можливість тимчасового залучення для здійснення видатків загального фонду державного бюджету всіх наявних (і бюджетних, і не бюджетних) ресурсів, які обліковуються на кореспондентських рахунках управлінь Державного казначейства (наприклад, кошти суб'єктів господарювання, фондів, які обслуговуються Держказначейством);

д) виділення асигнувань розпорядниками бюджетних коштів обласного рівня розпорядникам бюджетних коштів районного рівня на підставі інформації про прийняті зобов'язання.

На центральному рівні Державного казначейства здійснюється на регулярній основі складання місячних касових прогнозів із що денним їх оновленням залежно від стану виконання дохідної частини державного бюджету та динаміки ресурсів на ЄКР. З урахуванням цього здійснюється управління наявними ресурсами в системі Державного казначейства. Можна стверджувати, що, незалежно ВІД моделі доступу до системи електронних платежів Національною банку України та організації ЄКР, Держказначейство запровадило механізми управління коштами в межах системи Держказначейства.

Урядова політика управління бюджетними коштами повинна бути спрямована на створення такої оптимальної системи оперативного управління державними фінансами, яка б забезпечувала своєчасні розрахунки за зобов'язаннями держави і сприяла вирішенню проблеми незбалансованості ресурсної і видаткової частин державного бюджету в часі та оперативному вирішенню питання щодо покриття касових розривів, які виникають упродовж бюджетного року.

Для ефективнішого управління грошовими потоками сьогодні проводиться робота з удосконалення казначейської системи виконання бюджету, яка спрямована на ліквідацію зайвих ланок у проходженні бюджетних коштів шляхом надання управлінням Державного казначейства права здійснення видатків на соціальні виплати за рахунок поточних надходжень у адміністративно-територіальних одиницях області.

Зазначені заходи сприятимуть уникненню невиправданих грошових потоків, дадуть змогу значно підвищити відповідальність розпорядників коштів за їх витрачання та створять умови для оптимізації й ефективного використання та обігу бюджетних коштів.

Під час здійснення видатків державного бюджету виникла необхідність розмежувати процеси управління бюджетними асигнуваннями та грошовими потоками, що певною мірою реалізована Державним казначейством.

У щоденному режимі Управління фінансових ресурсів Державного казначейства України проводить моніторинг ресурсів, наявних на рахунках територіальних управлінь, та готує розрахунок на здійснення видатків шляхом проведення внутрішніх казначейських операцій.

1.5.3 Єдиний казначейський рахунок

Єдиний казначейський рахунок (ЄКР) необхідний елемент управління операціями Держказначейства. Тобто йдеться про необхідність створення ЄКР як інструменту, що надав би можливість вирішити проблеми касового управління коштами, які перебувають у розпорядженні Держказначейства, а саме:

• реалізувати оптимальний шлях платежів до бюджетів і розпорядників бюджетних коштів;

• скоротити або зовсім не допускати залишків коштів на рахунках їхніх розпорядників;

• централізувати або децентралізувати здійснення бюджет них платежів через систему органів Держказначейства.

Сфера функціонування ЄКР передбачає можливість його за провадження на кожному рівні (районному, обласному, центральному) або тільки на центральному. Держказначейство може виступати щодо банківської системи як клієнт або як її учасник, використовуючи систему електронних платежів банку.

Треба зазначити, що в багатьох країнах із розвинутою системою зв'язку банківського сектора з системою казначейства використовують можливості різних банків, що аж ніяк не впливає па спроможність казначейства управляти бюджетними коштами. Головне, щоб казначейство мало можливість здійснювати контролі, за станом цих рахунків у режимі реального часу й оптимально переміщувати кошти туди, де вони потрібні.

За час існування та розвитку Державного казначейства України поняття єдиного казначейського рахунку змінювалося.

«Положення про єдиний казначейський рахунок», затверджене наказом Головного управління Державного казначейства України від 21 березня 1997 року за № 28 та зареєстроване у Міністерстві юстиції України 21 березня 1997 року за № 102/1906, передбачало відкриття рахунків органам Державного казначейства в різних установах банків і наводило таке визначення:

Єдиний казначейський рахунок - це система бюджетних рахунків органів Державного казначейства, відкритих в установах банків за відповідними балансовими рахунками, на які зараховуються податки, збори, інші обов'язкові платежі державного бюджету та надходження з інших джерел, встановлених законодавством України, і з яких органами Державного казначейства здійснюються платежі безпосередньо на користь суб'єктів господарської діяльносте які виконали роботи та/або надали послуги розпорядникам бюджетних коштів.

У зв'язку з входженням Державного казначейства України в систему електронних платежів НБУ та прийняттям рішення про перехід на централізовану модель, наказом Державного казначейства України від 26 червня 2002 року за № 122, який був зареєстрований у Міністерстві юстиції України 18 липня 2002 року за № 595/6882, затверджено «Положення про єдиний казначейський рахунок», згідно з яким:

Єдиний казначейський рахунок - це рахунок, який об'єднує кошти субрахунків, що відкриті у Державному казначействі України (центральний рівень) управлінням Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Тобто єдиний казначейський рахунок об'єднує систему рахунків, що діють в єдиному режимі та через які органи Державного казначейства проводять операції за доходами та видатками бюджетів усіх рівнів відповідно до Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Запровадження єдиного казначейського рахунку, на який зараховуються згідно з новою бюджетною класифікацією усі державні доходи і з якого здійснюються всі наступні видатки бюджетів, дає змогу зосередити державні кошти в руках одного господаря. Уряд має можливість отримувати вичерпну інформацію про стан державних фінансів у режимі реального часу і здійснювати контроль за дотриманням встановленого розміру дефіциту бюджетів, тобто володіє фінансовими важелями регулювання економічної ситуації.

Таким чином, запровадження єдиного казначейського рахунку дає змогу зосередити державні кошти в руках однієї юридичної особи і забезпечити:

• досконалу базу даних за бюджетними показниками;

• щоденне перерахування за призначенням коштів, що надходять до державного та місцевих бюджетів;

• розподіл загальнодержавних податків, зборів та обов'язкових платежів між державним і місцевими бюджетами;

• перерахування місцевим бюджетам належних їм коштів відповідно до нормативів і результатів взаєморозрахунків;

• дотримання принципу цільового спрямування бюджетних коштів через здійснення попереднього контролю;

• надання Інформації органам законодавчої влади про здійснені на єдиному казначейському рахунку операції;

• оптимальні можливості для прийняття представниками законодавчої та виконавчої влади оперативних рішень щодо використання залишків коштів на єдиному казначейському рахунку;

• повну незалежність держави від банківської системи у справі контролю та обліку доходів і платежів.

Тобто запровадження ЄКР дає можливість повною мірою реалізувати принцип єдності бюджетної системи, задекларований у Бюджетному кодексі України.

Найближчою перспективою для Державного казначейства мас стати впровадження єдиного казначейського рахунку на центральному рівні. Як зазначалося в попередньому розділі, відкриття кореспондентського рахунку на центральному рівні - це не просто технічне злиття 28 рахунків в об'єднаний казначейський єдиний рахунок із субрахунками для кожної області та з доступом до СЕП НБУ через розрахункові палати Нацбанку на обласному і центральному рівнях, а якісно новий крок у розвитку Державного казначейства України.

За наявності справді фізично єдиного казначейського рахуй ку контроль за рухом бюджетних коштів органи Державного казначейства можуть здійснювати безперервно в режимі реальною часу щодня. Основні вимоги до щоденного управління коштами передбачають не просто визначення залишків бюджетних коштів на ЄКР, а й зіставлення виявлених тенденцій з прогнозами динаміки грошових ресурсів і відстеження причин суттєвих відхилень для проведення своєчасного корегування у планах позичання грошових коштів.

Очевидно, за умови запровадження централізованої моделі розрахунків зміниться визначення єдиного казначейського рахунку. Дуже важливим і необхідним компонентом для розробки подальшої теоретичної бази з питань казначейської системи виконання бюджету повинно стати теоретичне підґрунтя щодо його створення і функціонування. Враховуючи особливості функціонування ЄКР у- системі електронних платежів НБУ, пропонується таке визначення єдиного казначейського рахунку:

Єдиний казначейський рахунок - це кореспондентський рахунок Державного казначейства України, відкритий у Національному банку України, на якому акумулюються кошти платників податків, розпорядників бюджетних коштів та інших клієнтів, а інформація про конкретно здійснені операції з ними, їхня економічна суть відображається на рахунках, відкритих для їхніх власників на відповідному рівні органів Державного казначейства.

Таке визначення віддзеркалює суть централізованої моделі роботи єдиного казначейського рахунку.

Доцільно зазначити, що функціонування системи органів Державного казначейства України за умови створення ЄКР на центральному рівні повинно враховувати наведені нижче принципові моменти:

• операції з грошовими коштами всієї системи органів Державного казначейства здійснюватимуться тільки на центральному рівні через кореспондентський рахунок, відкритий у Національному банку України;

• інформація про здійснення платежу доводитиметься до відповідного обласного управління Державного казначейства через платіжну систему Національного банку України, від якого, своєю чергою, через внутрішню платіжну систему - до відділення Державного казначейства, де територіально перебуває відповідний клієнт;

• отримання на центральному рівні в режимі реального часу фінансової звітності, у тому числі балансу виконання бюджету.

Централізована модель розрахунків передбачає необхідність розробки нових взаємостосунків між рівнями органів Державного казначейства, що повинно бути наслідком змін законодавчо-нормативних актів із загальних питань створення та існування Державного казначейства.

Із запровадженням цієї схеми проходження платежів змінюються напрями потоків інформації. За чинним Положенням, центральний офіс відповідає за своєчасне та адресне доведення коштів та інформації до підпорядкованих органів Державного казначейства на підставі рішень головних розпорядників бюджетних коштів. За перспективною схемою, головним завданням центрального офісу буде оперативне управління потоками бюджетних коштів шляхом:

— встановлення дозволу на їх використання;

— встановлення правил на здійснення платежів у рип невиконання дохідної частини бюджету.

Інформація про рух бюджетних коштів та їх використання «народжуватиметься» на нижчих рівнях (районному, обласному про що Держане казначейство матиме відомості через внутрішні» платіжну систему. її,і підставі отриманої інформації, аналізу виконання бюджету та прогнозування надходжень Державне казначейств ухвалюватиме рішення про встановлення лімітів на обласному рівні та переадресування частини коштів на підкріплення іншим областям.

До позитивних моментів цього впровадження слід віднести можливість:

— доступу для центрального апарату Державного казначейства ресурсів, які зараз обліковуються на 28 кореспондентських рахунках обласних управлінь Держказначейства;

— перерозподілу ресурсів, з урахуванням фактичної потреб в них на відповідній території в межах єдиного казначейського рахунку;

• уникнення зустрічних грошових потоків між доходами державного бюджету, які акумулюються на відповідній території та витратами розпорядників бюджетних коштів;

• спрямування на видатки загального фонду держбюджету усіх наявних (і бюджетних, і не бюджетних) ресурсів, які обліковуються в системі обліку Державного казначейства (у тому числі коштів суб'єктів господарювання, фондів, які обслуговуються Держказначейством);

— оперативного здійснення видатків розпорядниками бюджетних коштів на підставі обліку їх зобов'язань в органах казначейства.

У результаті застосування новітніх технологій у впровадженні єдиного казначейського рахунку створено передумови для переходу від екстенсивного розвитку Державного казначейства до інтенсивного. Цей чинник дасть можливість у майбутньому значно скоро і ти витрати на утримання органів Державного казначейства У країни.

1.5.4 Управління єдиним казначейським рахунком

З метою поліпшення ефективності управління бюджетними коштами наказом Державного казначейства України від 11.02.2002 р. № 23 затверджено Порядок управління єдиним казначейським рахунком. Цей порядок передбачає організацію роботи у центральному апараті Державного казначейства України, встановлення ліміту ЄКР, а також підкріплення ЄКР.

Відповідно до Порядку виконання державного бюджету за видатками за умови функціонування внутрішньої платіжної системи Управління видатків державного бюджету та Управління міжбюджетних відносин формують реєстри та зведені реєстри на виділення асигнувань. Зведений реєстр складається в двох примірниках. Перший примірник та його електронна копія передається Управлінню консолідованої звітності з виконання бюджетів для відображення в обліку зобов'язань Державного казначейства перед управліннями, другий - Управлінню фінансових ресурсів для прийняття рішень щодо підкріплення ЄКР управлінь Державного казначейства.

Електронні копії реєстрів на виділення бюджетних асигнувань Управління видатків державного бюджету та Управління міжбюджетних відносин у регламентованому режимі засобами телекомунікаційного зв'язку доводять управлінням Державного казначейства.

Управління фінансових ресурсів готує розпорядження на перерахування коштів з ЄКР центральному апарату Державного казначейства України та його управлінням і засобами електронного зв'язку доводить його до виконання управлінням Державного казначейства та надає копію Управлінню консолідованої звітності з виконання бюджетів.

Поновлення ЄКР одних управлінь Державного казначейства може здійснюватися за рахунок запозичення ЄКР інших управлінь. При цьому управління Державного казначейства, якому поновлено ЄКР, протягом 30 хвилин з часу поновлення ЄКР (але не пізніше 20:00) надає Управлінню фінансових ресурсів звіт. На підставі звіту Управління готує розпорядження на відображення заміни кредитора у бухгалтерському обліку Державного казначейства України, яке надається для виконання Управлінню консолідованої звітності з виконання бюджетів.

Поновлення ЄКР управлінь Державного казначейства може здійснюватись також за рахунок доходів загального фонду державного бюджету, належних до перерахування центральному апарату ДКУ. У цьому випадку Управління фінансових ресурсів готує розпорядження на поновлення ЄКР управлінь Державного казначейства за рахунок вказаного фонду та доводить його до виконання управлінням Держказначейства, а копію надає Управлінню фінансової звітності з виконання бюджетів.

Розпорядження є обов'язковим до виконання управлінням Державного казначейства в першочерговому порядку. Після його виконання у повному обсязі здійснюється перерахування на рахунок Держказначейства належних йому доходів загального фонду державного бюджету. Якщо вказана в розпорядженні сума більша за денні надходження, належні до перерахування Державному казначейству України, розпорядження виконується протягом декількох днів до повного виконання. Управління Держказначейства не пізніше 9:00 наступного робочого дня надає Управлінню фінансових ресурсів звіт про виконання розпорядження. Звіт надається до повного виконання розпорядження. Управління фінансових ресурсів подає звіти до Управління консолідованої звітності з виконання бюджетів для відображення в бухгалтерському обліку як зменшення зобов'язань Державного казначейства України перед управліннями.

Суми поновлення ЄКР по кожному управлінню Державного казначейства не можуть перевищувати сум зобов'язань Держказначейства перед цими управліннями. Контроль за дотриманням цієї вимоги здійснює Управління фінансових ресурсів та Управління консолідованої звітності з виконання бюджетів.

Формат обміну інформацією щодо розпоряджень Державного казначейства України та звітів управлінь про їх виконання визначається Управлінням фінансових ресурсів за погодженням з Управлінням інформаційних технологій.

Державне казначейство України встановлює ліміт ЄКР управлінням Держказначейства з урахуванням їх платіжного календаря. Лімітна довідка готується Відділом внутрішніх казначейських операцій.

Управління Державного казначейства щоденно в регламентованому режимі по завершенню операційного дня перераховують залишки коштів, які обліковуються ними за балансовим рахунком № 1111 та перевищують встановлений ліміт ЄКР, на рахунки доходів державного бюджету, які відкриті в органах Державного казначейства.

У щоденному режимі Відділ внутрішніх казначейських операцій Управління фінансових ресурсів здійснює моніторинг фінансового стану управлінь Державного казначейства та вносить пропозиції керівництву Державного казначейства України щодо сум та джерел підкріплення ЄКР.

Управління Державного казначейства для своєчасного підкріплення ЄКР щоденно до 16:00 надають електронною поштою Управлінню фінансових ресурсів заявку-розрахунок за встановленою формою про прогнозовану потребу в коштах наступного робочого дня. У разі виникнення ризиків втрати платіжної спроможності протягом дня управління Державного казначейства надсилають заявку про підкріплення ЄКР за встановленою формою. Загальна сума заявки не може перевищувати суми зобов'язань Державного казначейства України перед відповідним його управлінням. Заявка дійсна протягом одного робочого дня.

Кожного 1-го робочого дня місяця, наступного за звітним, Управління фінансових ресурсів надсилає електронною поштою управлінням Державного казначейства для звіряння реєстр кредиторської заборгованості Державного казначейства України перед ними по вищенаведених операціях. Кожного 2-го робочого дня місяця, наступного за звітним, управління Державного казначейства електронною поштою повідомляють про встановлені розбіжності Управління фінансових ресурсів та з' ясовують причини їх виникнення.

Контрольні питання за темою 1.5:

1. Як на практиці реалізується принцип єдності каси і єдиного бухгалтерськогообліку?

2. В чому полягає основне завдання Держказначейства?

3. Що таке Єдиний казначейський рахунок та яке його призначення?

4. Які переваги запровадження Єдиного казначейського рахунку?

5. Яка мета фінансового управління бюджетної установи?

6. Вкажить основні причини утворення значних залишків бюджетних коштів на рахунках органів Державного казначейства України.

7. Охарактеризуйте принципи управління наявними грошовими коштами Державним казначейством

8. Дайте визначення реєстраційних та спеціальних реєстраційних рахунків.

9. Які документи подають розпорядники коштів для відкриття реєстраційних

рахунків?

10. Охарактеризуйте структуру реєстраційних рахунків

11. Які повноваження мають органи державного казначейства забезпечуючи розрахункове обслуговування розпорядника коштів?

12. Опишіть порядок відкриття спеціальних реєстраційних рахунків

13. Як здійснюють операції з позабюджетними коштами на спеціальних

реєстраційних рахунках?

МОДУЛЬ 2 КАЗНАЧЕЙСЬКА СИСТЕМА ВИКОНАННЯ БЮДЖЕТІВ

2.1 Суть казначейської системи виконання бюджетів (на самостійне вивчення)

План лекції

2.1.1 Поняття казначейської системи виконання бюджетів

2.1.2 Призначення казначейської системи і ії спектр функції

2.1.1 Поняття казначейської системи виконання бюджетів

Відповідно до статті 48 Бюджетного кодексу в Україні застосовується казначейська форма обслуговування державного бюджету, яка передбачає здійснення органами Державного казначейства України:

• операцій з коштами державного бюджету;

• розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів;

• контролю за бюджетними повноваженнями під час зарахування надходжень, прийняття зобов'язань, проведення платежів;

• ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання державного бюджету.

Проте поняття казначейська система виконання бюджету набагато ширше, ніж суто технічне поняття казначейське обслуговування бюджетів, передбачене Бюджетним кодексом України, а перелік функцій, наведений у Кодексі, досить неповний.

Найголовніша характеристика казначейської системи виконання бюджету та її відмінність від банківської системи полягає в тому, що казначейство концентрує в єдиній системі два потоки грошових коштів, які виникають у процесі виконання бюджету, - дохідний і витратний - на єдиному казначейському рахунку. Окрім того, казначейська система передбачає здійснення функцій контролю за цільовим спрямуванням коштів державного бюджету та управління наявними коштами, які консолідуються на єдиному казначейському рахунку.

Тобто створення казначейської системи ґрунтується на:

а) створенні певного органу управління, який централізовано здійснює опрацювання платежів, веде бухгалтерський облік відповідного бюджету, складає фінансову звітність про виконання бюджету;

б) консолідації фінансових ресурсів на єдиному казначейському рахунку в установах Національного банку України;

в) впровадженні найбільш досконалих технологій і контрольних функцій під час здійснення платежів у перебігу виконання бюджету;

г) впровадженні процедур управління готівковими коштами бюджету.

У розгорненішому вигляді казначейське виконання - бюджету це процес, що передбачає дотримання відповідних вимог, основними з яких є:

1. Відкриття рахунків і виконання бюджету и системі органів Державного казначейства на єдиному казначейському рахунку.

1. Проведення процедур попереднього і поточного контролю під час здійснення витрат.

3) Здійснення витрат, визначених Законом про Державний бюджет України на відповідний бюджетний рік, у межах реальних надходжень і в терміни, що дають можливість виконати відповідну бюджетну програму та погасити державний борг.

Реалізація цих вимог є запорукою здійснення казначейської о обслуговування бюджетів згідно з вимогами, встановленими законодавством.

2.1.2 Призначення казначейської системи і ії спектр функції

Головне призначення казначейської системи - сприяти оптимальному управлінню доходами та витратами бюджету. Слід зазначити, що це завдання охоплює великий спектр функцій.

По-перше, казначейство виконує в державі функцію «головного бухгалтера». Воно готує фінансові звіти та діє як злагоджений механізм, що концентрує бюджетні кошти в єдиній системі рахунків підпорядкованих структур і створює єдину інформаційну базу з виконання бюджету. Інформація, яку надає казначейство Уряду, дві змогу оцінити ефективність роботи органів державного управлінні й отримати прозоріше уявлення про економічні наслідки бюджетно політики, провадженої Урядом держави.

По-друге, здійснюючи контроль за всіма операціями пов'язаними з надходженнями та витратами, казначейство виконує також роль «касира» держави.

Володіючи інформацією, коли і які витрати здійснюватимуть ся бюджетні установи, казначейство, оперативно управляючи вий. ними залишками коштів, може вносити пропозиції щодо зменшенні залучення обсягів короткострокових запозичень, погашення внутрішньо-касових розривів, що сприятиме економії бюджетних коштів, які спрямовуються на погашення державного боргу та на витри ти, пов'язані з його обслуговуванням.

Для реалізації функції ефективного управління державним і доходами та витратами система Державного казначейства передбачає впровадження та забезпечення функціонування певних казначейських принципів.

Спираючись на багаторічний світовий і вітчизняний досвід функціонування казначейства, можна стверджувати, що казначейська система виконання бюджету набула своєрідних базових принципів:

1. Принцип єдності каси і єдності вимог до бухгалтерського обліку та складання звітності. На прикладі України принцип єдності каси і єдиних вимог до бухгалтерського обліку та складання звітності логічно випливає із визначальної норми бюджетного права про єдність (цілісність) бюджетної системи. Своєю чергою, ця норма забезпечується, згідно з Бюджетним кодексом України, «єдиною правовою базою, єдиною грошовою системою, єдиним регулюванням бюджетних відносин, єдиною бюджетною класифікацією, єдністю порядку виконання бюджетів і ведення бухгалтерського обліку і звітності».

1. Принцип здійснення платежу з видатків шляхом погашення фінансових зобов'язань розпорядників бюджетних коштів скарбниками, іншими словами, принцип збалансованості, згідно з яким повноваження на здійснення витрат бюджету повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету. Зокрема особа, яка приймає зобов'язання за витратами, і особа, яка їх оплачує, не повинні збігатися.

2. Принцип повноти включення в облік і звітність усіх операцій, пов'язаних із надходженнями та здійсненням витрат бюджету.

4) Принцип цільового спрямування бюджетних коштів. Бюджетні кошти спрямовуються казначейством тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями. Такий підхід дає змогу встановити відповідальних і за цільове направлення, і за цільове використання бюджетних коштів на всіх стадіях бюджетного процесу та ступінь відповідальності кожного учасника бюджетного процесу.

5) І нарешті, принцип відповідальності учасників бюджетного процесу. Бюджетним кодексом України запроваджується поняття бюджетного правопорушення та встановлюється відповідальність за нього. Цей принцип досить актуальний для роботи в Державному казначействі, оскільки робота в органах казначейства передбачає значну міру відповідальності за виконану роботу у поєднанні з високим фаховим рівнем та обізнаністю з питань і фінансової справи, банківських процедур та технологій.

У вузькому розумінні термін «касове виконання бюджету» передбачає констатацію факту здійснення запланованих надходжень і витрат відповідно до затверджених планів. У широкому розумінні цей процес виходить за рамки суто технічних операцій і становить складну систему фінансових відносин, пов'язаних із формуванням, забезпеченням, розподілом і використанням централізовано зібраних коштів і ні державному рівні, і в межах окремих областей і територіально-адміністративних одиниць, що потребує докладного аналізу його складників, насамперед бюджету за доходами і видатками.

Особливо треба відзначити діяльність Державного казначейства щодо дотримання фінансової дисципліни, що, безумовно, має значний вплив на етап державних фінансів. Розглянемо конкретній аспект - відмова розпорядникам бюджетних коштів різних рівнів і оплаті рахунків. Так, за січень-липень 2003 року працівники органів Державного казначейства України, зареєстрували 27 049 відмов 11; загальну суму 189 846 тис. грн. Основними причинами відмов були:

— відсутність затверджених кошторисів видатків і плани асигнувань;

• брак або недостатність коштів на відповідних рахунка бюджетних установ чи організацій та/або бюджетних і кошторис них призначень, крім установлених випадків;

• обмеження здійснення бюджетних видатків, що встановлюються чинними нормативно-правовими актами України;

• неподання необхідних підтвердних документів для оплати рахунків;

• недотримання або порушення встановленого порядку використання коштів загального та/або спеціального фондів бюджету

• відсутність в казначейському обліку прийнятих розпорядниками бюджетних коштів зобов'язань;

• неправильне оформлення документів на оплату видане і та/або не підтверджене цільове спрямування коштів;

• неподання розпорядниками бюджетних коштів фінансові звітності про виконання кошторисів доходів і видатків та використання бюджетних коштів.

Порівняно з даними на 1 серпня 2002 року (кількість відмов 21 719 на суму 141 749 тис. грн.), 2003 року зареєстровано 27 049 відмов на суму 189 846 тис. грн., що свідчить про дієвість поточного контролю органів Державного казначейства України процесі проведення платежів.

Контрольні питання за темою 2.1 :

1. Надайте характеристику казначейської системи виконання бюджету та її відмінність від банківської системи.

2. На чому грунтується створення казначейської системи?

3. Казначейське виконання бюджету як процес, передбачає дотримання яких відповідних вимог?

4. Яке головне призначення казначейської системи і ії функції ?

5. Яких принципів набула казначейська система виконання бюджету ?

2.2 Бюджетна класифікація

План лекції

2.2.1 Сутність, призначення та принципи бюджетної класифікації

2.2.2 Класифікація доходів бюджету

2.2.3 Класифікація фінансування бюджету

2.2.4 Класифікація боргу

2.2.5 Класифікація видатків бюджету

2.2.1 Сутність, призначення та принципи бюджетної класифікації

Відповідно до статті 7 Бюджетного кодексу одним із принципів, на яких ґрунтується бюджетна система України, є принцип єдності бюджетної системи. Він забезпечується єдиною правовою базою, єдиною грошовою системою, єдиним регулюванням бюджетних відносин, єдиною бюджетною класифікацією, єдністю порядку виконання бюджетів і ведення бухгалтерського обліку і звітності.

На цьому принципі ґрунтується забезпечення цілісності та єдності бюджетної системи як фінансової основи. На таких засадах бюджетна система здатна забезпечити єдність економічного простору країни, фінансової, грошово-кредитної, валютної та податкової систем. Цей принцип спрямований на зміцнення функцій держави у здійсненні внутрішньої та зовнішньої політики шляхом забезпечення її фінансовими ресурсами в процесі реалізації єдиної загальнодержавної бюджетної політики.

Складником забезпечення цілісності бюджетної системи є бюджетна класифікація.

Верховною Радою України 12 липня 1996 року було прийнято Постанову за № 327/96-ВР «Про структуру бюджетної класифікації України», яка передбачила необхідність використання всіма учасниками бюджетного процесу єдиної структури функціональної, відомчої та економічної класифікації.

Бюджетна класифікація це єдине систематизоване групування доходів і видатків бюджету, зведених у визначену систему. Вона забезпечує єдність аналітичного обліку в усіх ланках, спрощує як облік, так і складання звітності, у цьому полягає ії значення для бюджетної установи.

Бюджетна класифікація застосовується для контролю за фінансовою діяльністю державної влади, органів автономної республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших розпорядників бюджетних коштів, необхідний аналіз доходів, а також організаційних, функціональних та економічних категорій і видатків, забезпечення загальнодержавної і міжнародної порівнянності бюджетних показників.

Запроваджена в Україні 1998 року бюджетна класифікація в цілому відповідала загальноприйнятим міжнародним вимоги і стандартам статистики державних фінансів. Необхідність використання міжнародних стандартів у сфері державних фінансів буй обумовлена змінами, пов'язаними з переходом до ринкової економіки. Зміни у формуванні нових принципів фінансової політики, підвищення її ролі у розвитку економіки зумовили потребу перебудови і зміни структури бюджетної класифікації за такими показниками, що були б сумірними з прийнятими у міжнародній статисти державних фінансів.

Так 2002 році на виконання статті 8 Бюджетного кодексу України наказом Міністерства фінансів України від 27.12.2001 року за № 604 "Про бюджетну класифікацію та її затвердження" було затверджено нову бюджетну класифікацію, яка на цей час включає такі складові частини:

I класифікація доходів бюджету – доходи класифікують за відповідними розділами;

II класифікація видатків бюджету- передбачає розміжування видатків за функціональними,відомчими, економічними та програмними ознаками;

III класифікація фінансування бюджету-визначає джерела покриття дефіціту бюджету і напрямки витрачання фінансових ресурсів;

IV класифікація боргу- систематизує інформацію про всі боргові зобов’язання держави.

Бюджетна класифікація має велике організаційне значення: створює умови для використання єдиних підходів до аналізу звітних даних і щодо виконання бюджетів, і щодо кошторисів доходів і витрат розпорядників бюджетних коштів. На її підставі здійснюється ідентифікація платежів і, нарешті, вона виконує функцію інтегрування економіки України до світової та досягнення сумірності основних параметрів її розвитку з показниками розвитку інших країн.

Доцільно зазначити, що бюджетна класифікація дає можливість усвідомити діючий бюджетний процес за різними підходами його учасників до обліку операцій, відбиває концептуальні підходи Уряду до бюджетної політики, надає можливість читати та аналізувати основний щорічний законодавчий акт - Закон про Державний бюджет України - та звіт про його виконання.

Під час відкриття в системі Держказначейства рахунків, кожен з яких є складником єдиного казначейського рахунку, та їх кодування одним із найважливіших аналітичних параметрів є символ звітності, що відповідає коду бюджетної класифікації. Тобто бюджетна класифікація - один з основних чинників, які забезпечують функціонування інформаційно-обчислювальної системи єдиного казначейського рахунку.

Структура бюджетної класифікації не є константою. Вона змінюється відповідно до змін у підходах до бюджетної політики. Наприклад, зміни, які передбачаються із запровадженням програмно цільового методу планування втрат, зазвичай зумовлюють зміни і бюджетній класифікації. Нова структура бюджетної класифікації повинна в основному відповідати міжнародним стандартам.

Бюджетним кодексом України закладено правову норму використання єдиної класифікації доходів і видатків для всіх бюджетів, що становлять бюджетну систему України.

2.2.2 Класифікація доходів бюджету

У першому розділі бюджетної класифікації України "Класифікація доходів бюджету" відображена кодифікація усіх видів надходжень, які підлягають зарахуванню до Державного бюджету України та місцевих бюджетів. Відповідно до бюджетної класифікації доходи бюджету згруповані залежно від джерел і форм власності платників податків, що дає змогу визначити їхню економічну сутність.

Доходи класифікуються за такими розділами:

1) Податкові надходження - передбачені податковими законами України обов'язкові безповоротні загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі, а також штрафи і пені за порушення податкового зобов'язання.

Вони поділяються на:

• податки на доходи, податки на прибуток, податки на збільшення ринкової вартості;

• податки на власність;

• внутрішні податки на товари та послуги;

• податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції;

• інші податки.

2) Неподаткові надходження - безповоротні надходження, крім доходів від продажу капіталу, всі надходження по штрафах і санкціях, крім штрафів за порушення податкового законодавства, а також добровільні, невідплатні поточні надходження з недержавних джерел Таким чином, неподатковими надходженнями визнаються:

----доходи від власності та підприємницької діяльності;

• адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу;

• надходження від штрафів і фінансових санкцій;

• інші неподаткові надходження.

3) Доходи від операцій з капіталом- охоплюють реалізацію основного капіталу, державних запасів, землі та нематеріальних активів і включають:

--- надходження від продажу основного капіталу;

• державних запасів товарів;

• землі і нематеріальних активів.

податки на фінансові операції та операції з капіталом.

4) Трансферти -безповоротні платежі, одержані від інших органів рівнів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі.

Офіційні трансферти включають невідплатні, безповоротні платежі, отримані від інших органів державного управління, недержавних джерел або міжнародних організацій. Офіційні трансферти можуть поступати:

• від органів державного управління;

• від урядів зарубіжних країн та міжнародних організацій;

• з іншої частини бюджету.

5) Державні цільові фонди - це фонди, створені відповідно до законів України , які формуються за рахунок визначених законами України податків, зборів (обов'язкових платежів) юридичних осіб незалежно від форм власності та фізичних осіб.

У сукупності податкові та неподаткові надходження складають поточні доходи. Якщо до поточних доходів приплюсувати суму доходів від операцій з капіталом, то отримаємо сукупні доходи

Класифікацію доходів бюджету наводимо у таблиці 2.2.1:

Таблиця 2.2.1 Класифікація доходів бюджету

Код	Назва
1	2
10000000	Податкові надходження
11000000	Податки на доходи, податки на прибуток, податки на збільшення ринкової вартості
11010000	Прибутковий податок з громадян
1	2
11020000	Податок на прибуток підприємств
12000000	Податки на власність
12010000	Періодичні податки на чисту вартість майна
12020000	Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів
13000000	Збори за спеціальне використання природних ресурсів
13020000	Збір за спеціальне використання водних ресурсів та збір за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту
13030000	Платежі за користування надрами
13040000	Збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету
13050000	Плата за землю
13070000	Плата за використання інших природних ресурсів
14000000	Внутрішні податки на товари та послуги
14010000	Податок на додану вартість
14020000	Акцизний збір із вироблених в Україні товарів
14030000	Акцизний збір із ввезених на територію України товарів
14050000	Податки на окремі категорії послуг
14060000	Плата за ліцензії на певні види господарської діяльності
14070000	Плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності
15000000	Податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції
15010000	Ввізне мито
15020000	Вивізне мито
15030000	Кошти, отримані за вчинення консульських дій
15040000	Інші надходження від зовнішньоекономічної діяльності
16000000	Інші податки
16010000	Місцеві податки і збори
16020000	Надходження плати за надання послуг з оформленням документів на право виїзду за кордон
16030000	Податки, не віднесені до інших категорій
16040000	Фіксований сільськогосподарський податок
16050000	Єдиний податок для суб 'єктів малого підприємництва
16060000	Збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства
20000000	Неподаткові надходження
21000000	Доходи від власності та підприємницької діяльності
1	2
21020000	Надходження від перевищення валових доходів над видатками Національного банку України
21030000	Надходження від грошово-речових лотерей
21040000	Надходження від розміщення в установах банків тимчасово вільних бюджетних коштів
21050000	Дивіденди (доход), нараховані на акції (частки, паї) господарських товариств
21060000	Рентна плата
21080000	Інші надходження
21090000	Надходження коштів, одержаних від продажу акцій відкритих акціонерних товариств, придбаних за компенсаційні сертифікати
21110000	Надходження коштів від відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва
22000000	Адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу
22020000	Плата за утримання дітей у школах-інтернатах
22040000	Плата за утримання вихованців шкіл та профтехучилищ соціальної реабілітації
22060000	Плата за надання послуг службою дозвільної системи органів внутрішніх справ
22080000	Плата за оренду цілісних майнових комплексів та іншого майна
22090000	Державне мито
22100000	Митні збори
23000000	Надходження від штрафів та фінансових санкцій
23010000	Суми, стягнені з винних осіб, за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації
23020000	Перерахування підприємцями частки вартості виготовленої нестандартної продукції з дозволу на тимчасове відхилення від вимог відповідних стандартів щодо якості продукції, виданого Державним комітетом України по стандартизації, метрології і сертифікації
23030000	Адміністративні штрафи та інші санкції
23040000	Надходження штрафних санкцій за порушення правил пожежної безпеки
24000000	Інші неподаткові надходження
24010000	Надходження коштів від реалізації конфіскованого майна за матеріалами митних органів
24020000	Надходження коштів від реалізації товарів та інших предметів, конфіскованих за матеріалами правоохоронних та інших уповноважених органів
1	2
24030000	Надходження сум кредиторської та депонентської заборгованості підприємств, організацій та установ, щодо яких минув строк позовної давності
24050000	Надходження коштів від реалізації надлишкового озброєння, військової та спеціальної техніки, іншого майна Збройних сил України та інших утворених згідно з законодавством військових формувань
24060000	Інші надходження
24070000	Надходження сум різниці в ціні на природний газ
24080000	Відрахування від сум перевищення розрахункової величини фонду оплати праці
24100000	Пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності та за невиконання зобов 'язань
24110000	Доходи від операцій з кредитування та надання гарантій
24120000	Власні надходження бюджетних установ
24140000	Додаткові збори на виплату пенсій
30000000	Доходи від операцій з капіталом
31000000	Надходження від продажу основного капіталу
31010000	Надходження коштів від реалізації безхазяйного майна, майна, що за правом спадкоємства перейшло у власність держави, та скарбів
31020000	Надходження коштів від Державного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння
31030000	Надходження від відчуження майна, яке належить Автономній Республіці Крим та майна, що знаходиться у комунальній власності
32000000	Надходження від реалізації державних запасів товарів
32010000	Надходження від реалізації матеріальних цінностей державного резерву
32020000	Надходження від реалізації розброньованих матеріальних цінностей мобілізаційного резерву
33000000	Надходження від продажу землі і нематеріальних активів
33010000	Надходження від продажу землі
33020000	Надходження від продажу нематеріальних активів
34000000	Податки на фінансові операції та операції з капіталом
40000000	Офіційні трансферти
41000000	Від органів державного управління
41010000	Кошти, що надходять з інших бюджетів
41020000	Дотації
41030000	Субвенції
42000000	Від урядів зарубіжних країн та міжнародних організацій
1	2
42020000	Гранти (дарунки), що надійшли до бюджетів усіх рівнів
43000000	З іншої частини бюджету
43010000	Кошти, одержані із загального фонду бюджету до бюджету розвитку (спеціального фонду)
50000000	Цільові фонди
50010000	Збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення
50020000	Пенсійний фонд України
50030000	Збір на обов'язкове соціальне страхування до Фонду соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності
50040000	Збір на обов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття
50050000	Збір до Державного інноваційного фонду України
50070000	Платежі до Фонду України соціального захисту інвалідів
50080000	Збір за забруднення навколишнього природного середовища
50090000	Відрахування та збір на будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання автомобільних доріг загального користування
50100000	Інші фонди
50110000	Цільові фонди, утворені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування та місцевими органами виконавчої влади

Як видно із наведеної таблиці, окремі групи доходів складаються зі статей доходів, які об'єднують конкретні види доходів за джерелами та способами їх отримання. Код класифікації доходів має вісім знаків:

• перша цифра - відповідає групі доходів;

• друга цифра - номер підгрупи бюджетної класифікації;

• третя та четверта цифри - відповідають розділу;

• п'ята та шоста цифри - означають параграф конкретного розділу, який

визначає різновид надходження;

• сьома та восьма цифри - відведені для кодування виду бюджету

(державний, міський, районний, селищний, сільський) для розщеплення

платежу.

Наприклад, під кодом 30000000 зашифровані доходи від операцій з капіталом, 31000000 - надходження від продажу основного капіталу, 31020000 - надходження коштів від Державного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння.

2.2.3 Класифікація фінансування бюджету

У зв'язку з переходом на міжнародні стандарти статистики державних фінансів у структурі класифікації бюджету з'явилося два нових розділи, які вперше забезпечили прозорість залучених коштів до бюджету і боргових зобов'язань держави.

Класифікація фінансування бюджету - це згрупування за певними ознаками джерел покриття дефіциту бюджету з метою конкретизації напрямів та обсягів запозичення коштів, а також визначення напрямів ресурсів, що утворилися в результаті профіциту бюджету. До останніх належать платежі з погашення основної суми боргу. Оскільки борг є наслідком накопичених і непогашених запозичень держави, здійснених па покриття бюджетною дефіциту, класифікація боргу аналогічна класифікації фінансування бюджету. Відповідно до міжнародних вимог статистики державних фінансів класифікація фінансування (боргу) бюджету здійснюється за двома підходами:

а) за типом кредитора, що характеризує кредитора або власника боргового зобов'язання;

б) за типом боргового зобов'язання, що характеризує характер запозичення коштів.

Залежно від терміну розміщення фінансові зобов'язання держави або місцевих рад поділяються на такі види:

• довгострокові (термін розміщення від 5 до 10 років);

• середньострокові (термін розміщення від 1 до 5 років);

• короткострокові (термін розміщення до року).

Особливістю місцевих бюджетів є те, що в них відображаються боргові зобов'язання місцевих рад за встановленою класифікацією для систематизації боргових зобов'язань, визначення суми боргу місцевого бюджету та обсягів фінансових ресурсів, необхідних для його обслуговування.

Класифікація фінансування бюджету за типом кредитора. Джерела покриття дефіциту (фінансування) бюджету поділяються на внутрішні та зовнішні. Внутрішні джерела - це надходження від сектору державного управління, тобто обсяг запозичень за рахунок емісії державних цінних паперів, що здійснює Міністерство фінансів, надходження від органів грошово-кредитного регулювання і банківських установ та інші внутрішні джерела. Зовнішні джерела фінансування групуються за такими ознаками: позики, отримані від міжнародних організацій економічного розвитку, надходження від органів управління іноземних держав, позики, отримані від іноземних комерційних банків, та інші джерела, не віднесені до цих категорій.

Фінансові зобов'язання класифікуються за такими видами:

облігації внутрішньої та зовнішньої державної позики й інші державні цінні папери;

довгострокові, середньострокові та короткострокові позики і кредити;

зміна обсягів готівкових коштів, депозитів і цінних паперів, що використовуються для управління ліквідністю у розрізі внутрішніх і зовнішніх джерел фінансування.

2.2.4 Класифікація боргу

Класифікація боргу за типом кредитора залежить від типу утримувача боргового зобов'язання: внутрішнього чи зовнішнього. Відповідно розрізняють внутрішній і зовнішній борг. Внутрішній борг складається із заборгованості за позиками, одержаними із сектору державного управління, заборгованості органам грошово-кредитного регулювання та іншим банківським установам, заборгованості іншим фінансовим установам, не фінансовому приватному сектору та дома їм господарствам. Зовнішній борт складається із видів боргових зобов'язань, аналогічних зовнішнім джерелам покриття дефіциту бюджету.

Класифікація боргу за типом боргового зобов'язання відрізняє заборгованість за довгостроковими, середньостроковими зобов'язаннями, короткостроковими зобов'язаннями і векселями (і терміни менше року) та іншими внутрішніми й зовнішніми зобов'язаннями у структурі непогашеного внутрішнього та зовнішнього боргу.

2.2.5 Класифікація видатків бюджету

Видатки бюджетних установ мають доволі складну структуру і тому їх поділяють у вигляді класифікації.

Бюджетна класифікація видатків багаторівнева і являє собою розмежування видатків за функціональними, відомчими, економічними та програмними ознаками.

Видатки бюджету класифікуються за:

а) функціями, з виконанням яких пов'язані видатки (функціональна класифікація);

б) економічною характеристикою операцій (економічна класифікація);

в) ознакою головного розпорядника коштів (відомча класифікація);

г) за бюджетними програмами (програмна класифікація)

Функціональна класифікація видатків (КФКВК) дає змогу відстежувати динаміку зміїні державних видатків різноманітного функціонального призначення з метою проведення їх аналізу і, таким і чином, прогнозувати видатки наступних років.

Класифікація має три рівні деталізації: розділи, підрозділи групи. Нумерація розділів відповідає нумерації загальних цілей державного управління, а нумерації підрозділів і груп визначай засоби досягнення цих загальних цілей. Наприклад, розділ 0900 «Освіта»; підрозділ 0940 - «Вища освіта»; групи: 0941 «Вищі навчальні заклади 1-2 рівнів акредитації», 0942 - «Вищі навчальні заклади 3-4 рівнів акредитації».

Відомча класифікація видатків (КВК) складена у вигляді переліку головних розпорядників коштів. На її підставі Державне казначейство України та місцеві фінансові органи ведуть реєстр усіх розпорядників коштів. Відомча класифікація видатків має на меті оптимізацію кількості головних розпорядників коштів бюджетів, поліпшення бюджетного планування та побудову чіткої, організаційно досконалої системи державного управління.

Наприклад Міністерству культури України присвоєно код (КВК) – 180, Міністерству освіти і науки – 220.

Програмна класифікація видатків передбачає розподіл бюджетних призначень за бюджетними програмами, які є систематизованим переліком заходів, спрямованих на досягнення загальної мети та їх виконання. Такий підхід передбачає визначення оцінки ефективності та результативності діяльності державних установ. Це обумовлено тим, що сучасний етап соціально-економічного розвитку держави потребує поглибленого розуміння ролі бюджету в економічній системі держави, прозорості та зрозумілості бюджету для громадськості, підвищення якості надання державних послуг та ефективного використання коштів бюджету.

Планування видатків із застосуванням програмно-цільового методу передбачає розробку, аналіз і відбір програм на стадії стратегічного планування. Таку роботу проводить головний розпорядник коштів і в період формування бюджетного запиту та підготовки пропозицій до проекту бюджету обґрунтовує включення відповідної програми на наступний бюджетний рік. На відміну від розділу, підрозділу чи групи функціональної класифікації, яка лише визначає загальну категорію видатків з бюджету, кожна програма має чітко визначені цілі. Код програмної класифікації містить сім знаків.

Наприклад: 2201150 – як було розглянуто раніше: 220 -код відомчої клсасифікації видатків (Міністерство освіти і науки України); 1150 –«Підготовка кадрів вищими навчальними закладами 1-2 рівнів акредитації», 1160 - «Підготовка кадрів вищими навчальними закладами 3-4 рівнів акредитації».

Структура кодування програмної класифікації видатків державного бюджету міститься в наказі Мінфіна України «Про бюджетну класифікацію» № 604 від 27.12.2001.

Економічна класифікація видатків (КЕКВ) деталізує використання коштів за їхніми предметними ознаками - заробітна плата, нарахування на заробітну плату, оплата комунальних послуг, усі види господарської діяльності, виплати населенню та інші категорії, що дає можливість виділити захищені статті видатків бюджету та забезпечує єдиний підхід до всіх розпорядників та одержувачів коштів.

На сьогодні діє бюджетна класифікація, затверджена наказом Мінфінансів України від 12.03.2012 за № 333 у редакції наказа Мінфіну від 21.06.2012 року за № 754.

Відповідно до цієї класифікації видатки бюджету поділяються на поточні, капітальні, нерозподілені видатки та кредитування з вирахуванням погашення.

Поточні видатки - це платежі, призначенням яких не с п дбання капітальних активів. Капітальні видатки включають у с придбання основного капіталу, створення державних запасів і резервів, придбання землі і нематеріальних активів і капітальні трансферти. Склад нерозподілених видатків визначає закон про державний бюджет чи рішення відповідної місцевої ради, до них належать видатки з резервних фондів державного та місцевих бюджетів.

Розділ у межах економічної класифікації «Кредитування з вирахуванням погашення» включає платежі з бюджету, в результаті яких з'являються вимоги до інших фінансових об'єктів, що передбачають обов'язкове повернення коштів. Ці платежі здійснюються на виконання державної економічної політики і не передбачають отримання прибутків чи управління ліквідністю.

Приклад економічної класифікації видатків наведено у таблиці 2.2

Таблиця 2.2 Таблиця економічної класифікації видатків

2110	Оплата праці
2111	Заробітна плата
2112	Грошове забезпеченя військовослужбовців
2120	Нарахування на оплату праці
2200	Використання товарів і послуг
2210	Предмети, матеріали, обладнання та інвентар
2220	Медикаменти та перев’язувальні матеріали
2230	Продукти харчування
2240	Оплата послуг (крім комунальних)
2250	Видатки на відрядження
2260	Видатки та заходи спеціального призначення
2270	Оплата комунальних послуг та енергоносіїв
2271	Оплата теплопостачання
2272	Оплата водопостачання і водовідведення
2273	Оплата електроенергії
2274	Оплата природного газу
2275	Оплата інших енергоносіїв
2280	Дослідження і розробки, окремі заходи по реалізації державних (регіональних) програм
2281	Дослідження і розробки, окремі заходи розвитку по реалізації державних (регіональних) програм
2282	Окремі заходи по реалізації державних (регіональних) програм, не віднесені до заходів розвитку
2400	Обслуговування боргових зобов'язань
2410	Обслуговування внутрішніх боргових зобов'язань
2420	Обслуговування зовнішніх зобов'язань
26000	Поточні трансферти
2610	Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям)
2620	Поточні трансферти органам державного управління інших рівнів
2630	Поточні трансферти урядам іноземних держав та міжнародним організаціям
2700	Соціальне забезпечення
2710	Виплата пенсій і допомоги
2720	Стипендії
2730	Інші виплати населенню
2800	Інші поточні видатки
3000	Капітальні видатки
3100	Придбання основного капіталу
3110	Придбання обладнання і предметів довгострокового користування
3120	Капітальне будівництво (придбання)
3121	Капітальне будівництво (придбання) житла
3122	Капітальне будівництво (придбання) інших об'єктів
3130	Капітальний ремонт
3131	Капітальний ремонт житлового фонду (приміщень)
3132	Капітальний ремонт інших об’єктів
3140	Реконструкція та реставрація
3141	Реконструкція житлового фонду (приміщень)
3142	Реконструкція та реставрація інших об’єктів
3143	Реставрація пам’яток культури, історії та архітектури
3150	Створення державних запасів і резервів
3160	Придбання землі і нематеріальних активів
3200	Капітальні трансферти
3210	Капітальні трансферти підприємствам (установам, організаціям)
3220	Капітальні трансферти органам державного управління інших рівнів
3230	Капітальні трансферти урядам іноземних держав та міжнародним організаціям
3240	Капітальні трансферти населенню
4110	Надання внутрішніх кредитів
4111	Надання кредитів органам державного управління інших рівнів
4112	Надання кредитів підприємствам, установам, організаціям
4113	Надання інших внутрішніх кредитів
4210	Надання зовнішніх кредитів
9000	Нерозподілені видатки

Такий розподіл дає можливість виділити захищені статті бюджету та забепечити єдиний підхід до всіх отриму­вачів з точки зору виконання бюджету.

Бюджетна класифікація використовується на всіх стадіях бюджетного процесу. Вона дозволяє враховувати надходження доходів і фінансування витрат згідно з затвердженим бюджетним розписом. На підставі бюджетної класифікації складається звітність про виконання бюджету України.

Використання бюджетної класифікації дозволяє проводити аналіз надходження доходів за кожним видом, фінансування витрат за їхніми направленнями, співставлення кошторисних витрат за однотипними установами.

На її основі здійснюється статистична обробка бюджетних показників, в процесі якої відслідковується динаміка і тенденції розвитку показників, розробляються прогнози щодо розвитку бюджетних відносин.

Згідно зі статтею 116 Бюджетного кодексу порушення учасником бюджетного процесу встановлених вимог щодо застосування економічної класифікації належить до порушення бюджетного законодавства.

Контрольні питання за темою 2.2 :

1. Що таке бюджетна класифікація та яке її призначення?

2. Охарактеризуйте структуру бюджетної класифікації затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 27.12.2001 року за № 604 .

3. За якими основними групами класифікуються доходи бюджету? Наведіть приклади.

4. За якими ознаками класифікуються видатки бюджету?

5. У чому полягає сутність функціональної структури видатків бюджету? Наведіть приклади.

6. Охарактеризуйте видатки бюджету за економічною ознакою

7. Для чого потрібна відомча класифікація видатків бюджету та ким вона затверджується?

8. Охарактеризуйте структуру кодування програмної класифікації видатків державного бюджету

9. Дайте характеристику класифікації фінансування бюджету

10.Охарактеризуйте класифікацію боргу за типом кредитора та типом

боргового зобов’язання

11.Що таке символи банківської звітності і з якою метою вони використовуються?

2.3 Казначейське обслуговування бюджетів за доходами

План лекції

2.3.1 Складники доходів, моделі касового виконання Державного бюджету та їх впровадження.

2.3.2 Функції та організація роботи органів Державного казначейства

2.3.3 Порядок обслуговування державного бюджету

2.3.1 Складники доходів, моделі касового виконання Державного бюджету та їх впровадження.

Відповідно до порядку функціонування та призначення коштів в органах Державного казначейства відкриваються бюджетні та небюджетні рахунки для зарахування надходжень, здійснення операцій клієнтів за бюджетними коштами, для обліку операцій з фінансування бюджетів.

Порядок відкриття рахунків у національній валюті в органах Державного казначейства затверджено наказом Державного казначейства України від 2 грудня 2002 року за № 221 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2002 року за № 976/7264. Зазначений Порядок регламентує взаємовідносини між органами Держказначейства і клієнтами в процесі відкриття (закриття) рахунків і є обов'язковим до застосування всіма органами Державного казначейства, розпорядниками та одержувачами коштів бюджетів та іншими клієнтами органів Державного казначейства.

Доходи державного бюджету - це фінансові ресурси держави, що використовуються для виконання функцій, закріплених законами за державою. Доходи державного бюджету утворюються за рахунок надходжень на безповоротній основі, справляння яких передбачене законодавством України.

Склад доходів Державного бюджету України встановлюється у главі 5 Бюджетного кодексу (стаття 29). Відповідно до статті 9 Загальних положень Кодексу, складниками доходів Державного бюджету України є: податкові надходження, неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом, трансферти, гранти та дарунки (рис. 2.3.1).

Рис. .2.3.1. Складники доходів Державного бюджету України

Податкові надходження - це передбачені податковим законодавством України загальнодержавні і місцеві податки, збори та обов'язкові платежі. У Бюджетному кодексі закріплено, що податкові надходження державного бюджету справляються відповідно до чинного податкового законодавства. На сьогодні це Закон України «Про систему оподаткування», інші спеціальні закони, укази Президента та декрети Кабінету Міністрів України про справляння тих чи інших податків, зборів і обов'язкових платежів. Кодекс окреслює функції бюджетного законодавства в частині закріплення за різними ланками бюджетної системи конкретних джерел надходжень, що утворюються за рахунок податків, зборів та інших обов'язкових платежів, і зарахування цих платежів до бюджетів. Бюджетним законодавством не можуть встановлюватися податки, збори й обов'язкові платежі та порядок їх справляння.

Податкові надходження є вагомим складником Державного бюджету України. 2001 року вони становили 56,4% загальних доходів державного бюджету Динаміку і структуру доходів Державного бюджету України наведено В таблиці 2.3.1.

Таблиця 2.3.1