26

З М І С Т

.

Назва розділу	стор.
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО БАЗУ ПРАКТИКИ – ПрАТ "Львівський лікеро-горілчаний завод"	3
1.1. Історична довідка про підприємство -	5
1.2. Структура підприємства -
РОЗДІЛ 2. ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ за темою дипломного проекту (магістерської (бакалаврської) кваліфікаційної роботи)
2.1. Технологія виробництва та технічна оснащеність підприємства	10
2.2. Характеристика три блоків розливу	10
РОЗДІЛ 3. ОХОРОНА ПРАЦІ
3.1. Заходи з охорони праці	13
3.2. Вимоги пожежної безпеки	19
ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ	20
ДОДАТКИ	21

Розділ №1

Львівський Лікеро - Горілчаний Завод

Потужність: понад 40 видів горілки; 10 видів лікерів;

З види натурального оцту; Якість: понад

56 млн. пляшок горілчаних виробів на рік;

8 млн. пляшок харчового оцту на рік; Бізнес: 6% ринку України;

60 % ринку Львівщини;

99,8 % споживання на Львівщині;

Цінність: понад 270 професіоналів; Досвід:

75 років виняткового досвіду.

Львівський Лікеро - Горілчаний Завод є перший виробник на Україні горілчаної продукції. Горілка порівняно недавній винахід людства. До появи горілки на Галичині прості галичани пили пиво, шляхта - вино, і лише наприкінці 18 ст. в Галичині з'являється мода на горілку. . ,

У 18 ст. Галичина найбільша провінція Австро - Угорської імперії, згідно з реформою цісаря Франца Йосифа І ( 1830 - 1916 ^Галичині гарантовано особливий статус і надано право на виготовлення і продаж горілки, у середині, 18 ст. У великих поселеннях на Львівщині з'являються перші ґуральні і лише в 1842 р. у Львові відкрито перший горілчаний завод. ^

В середині 18 ст. велокуріння стає потужним промислом на Галичині, а фабрична львівська горілка постачається до імператорського двору. У 1909 р. Леопольд Дбайчевський, власник львівської фабрики горілки і лікерів отримує від його величності імператора Франца Йосифа II шляхетний статус Цісарсько - Королівського Придворного постачальника І ступеня.

Сучасна історія Львівського Лікеро - Горілчаного Заводу бере свій початок в 1931р.^[р той час Львів перебував у складі Польщі. Завдяки вигідному геополітичному положенню за Радянських часів Львівський Лікеро - Горілчаний Завод, один з трьох основних заводів експортерів у Радянському Союзі, 80% продукції Л ЛГЗ експортується у 40 країн Європи, у СІЛА, Канаду та країни Південної Америки. У '1980 р. виробнича потужність Львівського Лікеро - Горілчаного Заводу сягає близько 5 млн. дал горілчаної продукції на рік. Так само, як і "Московський Кристал" та Ленінградський Горілчаний Завод, Львівський Лікеро - Горілчаний Завод перебуває під пильним державним контролем і постачає продукцію найвищого стандарту якості.

За роки незалежності багато що змінилося в новій Україні проте і сьогодні вся, без винятку продукція Львівського Лікеро - Горілчаного заводу виготовляється за всіма стандартами якості, традиційно за класичною схемою горілка виготовляється з зернового спирту та води у співвідношенні 40:60. Спирт має бути першокласним. На Львівському

році за місяць тут виробляли 80 тисяч декалітрів горілки і 2-3 тисячі декалітрів денатурату.

В червні 1941 року завод зазнав німецького бомбардування. Руйнувань зазнали ректифікаційний і лікерний цехи і котельня. У 1944 році завод відновлював виробничі фонди, а наступного року вже працював на повну потужність. Тут вироблялася не тільки горілка, але й різноманітні настоянки, лікери, спирт.

У 1950 році асортимент заводу не може не вражати. Це в першу чергу чотири види горілки - Звичайна, Особлива Московська 50° і 56°, а також настоянки - гіркі: Англійська гірка, Звіробій, Зубрівка, М'ятна гірка, Лимонна гірка, Перцева, Тмінна гірка, Померанцева гірка, Хінна гірка, Кіршівассер, Анісова, Мисливська, Коріандр- бренді, Любительська; солодкі: Горобина на коньяку, Апельсинова, Яблучна, Слив'янка, Запіканка, Спотикач, Вишнева наливка, Вишнева настоянка, Дюппель- Кюмель, Чорнопорічкова, Кизилова, Клюквова, лікери: Апельсиновий, Трояндовий, Какао-Шуе, Ванільний, Кавовий, Рейд, Вишневий, Черрі-Бренді, Кюрассе, Шартрез, Бенедиктин, Аллаш, Анісовий, М'ятний, Лимонний, Чайний, Ювілейний, Кизиловий, Чорнопорічковий. А сім назв лікеру закладали на старіння. Як видно із назв частина цього асортименту дісталася у спадок ще з довоєнних часів. Принаймні такі назви як Кіршівассер, Дюппель-Кюмель, Какао-Шуе або Аллаш звучать нині для нас надто екзотично.

Було вироблено у 1950 році:

• гірких наливок - 40,7 тисяч декалітрів,

• солодких - 17,3 тисячі декалітрів,

• лікерів - 11,5 тисяч декалітрів,

• горілки - 271,9 тисяч декалітрів

На початку 90-х років була оновлена технологічна база, що дає сьогодні можливість випускати понад 70 найменувань високоякісних горілок і лікерів.

Для покращення якості продукції, її естетичного оформлення та збільшення потужностей в 1995-1996 роках на заводі проведено реконструкцію - встановлено 7 нових імпортних ліній розливу.

Продукція Львівського лікеро-горілчаного заводу виробляється із натуральних компонентів. В технологічному процесі використовується спирт із першокласного зерна і вода, яка проходить відповідну підготовку на сучасному обладнанні. Лікери виробляються лише із натуральних соків виготовлених з ягід екологічно чистого Карпатського краю. ЗАТ „Львівський лікеро-горілчаний завод" створено трудовим колективом у 2000 році. Річна потужність виробництва лікеро- горілчаних виробів в 2005 році 2,8 мільйона декалітрів. Підприємство виробляє продукцію під торговими марками „Володар", „Перлова", „Золото Полуботка", „Львівська горілка", „Львівський стандарт", а також відомі горілки "Володар", "Забава", "Золотий лев", „Золото Полуботка", "Перлова","Саміт", "Слава", "Столова" бальзам "Дністер" та інші.

За високу якість продукції журналом "Світовий ринок" (Іспанія) Товариство нагороджено "Золотим призом за комерційний престиж". В 1995 році горілка "Столова" на дегустації в США зайняла перше місце разом з горілками "Абсолют" та "Смірнов".

Очолює підприємство генеральний директор Охабський Іван Михайлович.

З 1842 р. у Львові на Богданівці (в районі теперішньої вулиці Боберського по Городоцькій № 185) діяв горілчаний завод. У 20-х роках двадцятого сторіччя він належав державі і отримав назву Фабрика горілки № 10 Державного спиртового монополю. Його розвиток спричинився до будівництва нового підприємства на Знесінні під такою ж назвою і 1 червня 1928 р. дирекція Державного спиртового монополю у Варшаві (відділення у Львові) звернулася до львівського магістрату з проханням надати дозвіл на будівництво Львівського горілчано- лікерного заводу № 10 на вулиці Купальній. Оскільки земельна ділянка належала дирекції Державного спиртового монополю, то особливих перепон для дозволу не було і 3 листопада 1928* р. дозвіл було отримано. Завершили будівництво заводу ЗО листопада 1931 року. Завод на Богданівці зосередився винятково на виробництві спирту, завод на Знесінні виробляв переважно горілку (Державна фабрика горілки № 10).

Завершення будови заводу припало на час, коли спиртові та горілчані підприємства переживали скруту, попит на продукцію падав і через це доводилося майже наполовину скорочувати робітників.

У 1934 році на фабриці горілки № 10 (або ж як її ще називалй монопольний спиртовий завод та „Монополь") працювало 140 робітників. Державний завод на диво успішно конкурував з приватними підприємствами. Ба навіть зі славетною фабрикою Бачевського. Згодом, коли на фабриці Бачевського працювало 105 робітників, оскільки частину мусили звільнити, на фабриці горілки Державного спиртового монополю було 154 працівники (78 чоловіків та 76 жінок). Врешті найбільше приватне підприємство „Промислове товариство Косецьких" на Левандівці не витримало змагання з обома горілчаними велетнями і в 1939 р. мусило скоротити випуск продукції до мінімуму і залишило 4-5 робітників з 250-:-300 робітників, що працювали в одну зміну.

Державний спиртовий монополь мав горілчані склади для збуту гуртом у Золочеві, Стрию, Бродах, Самборі, Яворові, Турці, Рава-Руській, Дрогобичі, Сокалі, Сколе та у всіх більших містах інших ??воєводств Галичини.

У 1930 р. директором був В. Заносінський, інженером - А. Глуський. У 1939 р. завод випускав майже 900 тисяч декалітрів продукції, а філія на Богданівці у 1936 році виробила 416 тисяч декалітрів спирту.

Напередодні другої світової війни львівські горілчані заводи переживали значне піднесення. Фабрика Бачевського готувалася відкрити свої філії" в Австрії та Чехословаччині. Однак ці плани перервала війна. Фабрика Бачевського згоріла від німецького бомбардування на початку вересня 1939 року.

20 грудня 1939 р. сім горілчаних заводів Львова були націоналізовані. Фабрику горілки № 10 (інша назва монопольний спиртовий завод, „Монополь") зареєстровано 30 січня 1940 р. уже як Львівський лікеро-горілчаний завод № 2. Тоді ж були зареєстровані лікеро-горілчаний та ректифікаційний завод № 1 (Городоцька, 46/48), лікерний завод № 3 на Жовківській, 116, лікерний завод № 4 на Бема, 10, лікерний завод № 5 на Жовківській, 124.

Львівський лікеро-горілчаний завод № 2 підпорядкували Республіканському державному тресту лікеро-коньячних та горілчаних виробів промисловості наркому харчпрому УРСР „Лікергорілка" (постанова РНК УРСР від 9 грудня 1939 року), зареєстрованому 29 лютого 1940 року.

В грудні 1939 р. директором заводу ще був поляк Я.Біруля^:Бяльніцкі, але з З січня 1940 року його крісло посів місцевий галичанин Г. Мисюра. Невідомо чим він не догодив високому начальству у Києві, але 3 березня його замінив Б.Ш.Бач. У 1940

Місце знаходження підприємства відповідно до установчих документів (юридична адреса): 79024, м. Львів, вул. Кордуби, 2. '

Фактичне місце знаходження підприємства: 79024, м. Львів, вул. Кордуби, 2.

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) та статуту підприємства (нова редакція), зареєстрованого Львівською міською радою 26.03.2009, основними напрямками діяльності ЗАТ "ЛЛГЗ" є:

• 15.91.0 Виробництво дистильованих алкогольних напоїв;

• 52.25.0 Роздрібна торгівля напоями;

• 51.34.0 Оптова торгівля напоями.

*

Структурні підрозділи виробництва алкогольних напоїв на ЗАТ "ЛЛГЗ":

• адміністративний корпус;

• спиртосховище;

• цех виробництва горілок та лікеро-горілчаних виробів;

• очисне відділення; _f .

• цех готової продукції; ''

• цех виробництва оцту;

• цех тари;

• цех виробництва ковпачків;

• контрольно-виробнича лабораторія;

• енергодільниця;

• механічна дільниця;

• транспортна дільниця;

• матеріальний склад;

• склад готової продукції. \

Цілісний майновий комплекс лікеро-горілчаного заводу відповідно до договору оренди від 31.03.2000 № 2 орендуються у Регіонального відділення Фонду державного майна Українй по Львівській області. Термін дії договору відповідно до внесених змін від 10.02.2004: з 01.04.2000 до 31.03.2014.

Середня продуктивна потужність заводу по виробництву Алкогольних напоїв

4. Дотримання екологічних та санітарно-технологічних вимог.

Територіальним управлінням Держнаглядохоронпраці України по Львівській області ЗАТ "ЛЛГЗ" видано дозвіл від 06.08.2008 № 283.08.46-15.91.0 на продовження виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатації обладнання підвищеної небезпеки (копія дозволу додається). Дозвіл діє з 07.08.2008 по 06.08.2013^:.

Лабораторія відповідає критеріям атестації і атестована на проведення вимірювань у сфері поширення державного метрологічного нагляду ( галузь атестації додається).

Контроль виробничого процесу на підприємстві здійснюють начальник виробничої лабораторії, інженери по якості спирту та інженери - хіміки.

Виробнича лабораторія заводу забезпечена необхідними засобами вимірювання, лабораторним устаткуванням, лабораторним посудом та реактивами для проведення вхідного • контролю якості спирту, допоміжних матеріалів і контролю якості готової продукції.

Результати аналізів щодо контролю за ходом технологічного процесу записуються у наступні журнали, заведені відповідно до Форм документації * первинного обліку сировини, матеріалів, тари, реєстрації параметрів технологічних процесів та результатів хіміко-технологічного контролю для підприємств-виробників горілчаної та лікеро- горілчаної продукції, затверджених Державним департаментом продовольства 10 січня 2004 року;

• журнал контролю якості спирту, що надійшов на підприємство;

• журнал реєстрації аналізів технологічної підготовленої води; '

• журнал контролю якості горілок з довідних чанів;

• журнал контролю якості лікеро-горілчаних напоїв з довідних чанів;

• журнал контролю якості готової продукції з лінії розливу;

• журнал контролю якості скло посуду;

• журнал контролю якості інгредієнтів;

• журнал контролю якості допоміжних матеріалів.

Журнали пронумеровані, прошнуровані, скріплені печаткою та підписами технічного директора та головного бухгалтера.

Виробництво лікеро-горілчаних напоїв включає технологічні процеси виробництва напівфабрикатів - спиртових настоїв, морсів, ароматних спиртів, цукрового сиропу, колеру, їх змішування з спиртом, водою та іншими компонентами, фільтрацію купажу і витримку готових напоїв.

Ароматні спирти, які використовують при приготуванні напоїв, виготовляють шляхом завантаження у перегонний апарат (аламбік) відсортованої та_г подрібненої ефірно- олійної чи іншої ароматичної сировини та 50%-60% водцо-спиртового розчину. За допомогою пари апарат нагрівають і переганяють спирт разом з леткими компонентами ароматичної сировини.

Розлив горілок та лікеро-горілчаних напоїв на підприємстві здійснюють на 7-ми спеціалізованих лініях із загальною середньою продуктивністю 55000 пляшок на годину, а саме: " •

• "KHS" (Німеччина) - Ґшт. по 12000 пл./год. та 2 шт. по 6000 пл./год.;

• "RDI" (Італія) - 1 шт. по 6000 пл./год. та 2 шт. по 12000 пл./год.; .

• "А.Л.Б. - 5С" (Україна) - 1 шт. по 1000 пл./год.

Після закупорювання на пляшку, за допомогою маркувальних пристроїв "DOMINO" (2 шт.), "VIDEOYET EXEL" (1 шт.) та "LINX XYMARK 500 &L" (1 шт.) наноситься дата розливу та номер партії, потім пляшки транспортером подаються до етикеровочних автоматів марок "KRONES" (Німеччина) - 4 шт., "PROT" (Італія) - 1 шт. та "SIGMA" 16 Т S1 - 1 шт., де здійснюється наклеювання етикеток та акцизних марок. Для обліку готової продукції використовуються лічильники УГН-1 - 6 шт.

_t

Готова продукція зберігається на складі підприємства^площа яїсого становить 2026 м² (місце зберігання оптових партій алкогольних напоїв внесене до Єдиного державного реєстру 07.07.2006 за № 13160107009). Склад готової продукції обладнаний вентиляцією, електроосвітленням та приладом для вимірювання температури та вологості.

Місце зберігання площею 531,3 м² є закритим, стаціонарним та одноповерховим. Стіни будівлі цегляні, підлога бетонна. Покрівля спиртосховища виконана з бетонних плит. Місце зберігання обладнане витяжною вентиляцією,, системами пожежної та охоронної сигналізації, вуглекислотними вогнегасниками та захистом від блискавки. У приміщенні спиртосховища є приямок з комунікаціями та насосом для збору пролитого спирту. Згідно протоколу вимірювання опору розтікання на основних заземлювачах і заземленнях магістралей .і устаткування від 05.08.2008 № 6 електрообладнання спиртосховища відповідає вимогам електробезпеки.

У мірному відділенні для приймання та відпуску спирту встановлено три мірники, а саме: № 2 - 1000,0 дал, № 3 - 400,6 дал та № 4 - 108,0 дал. .Мірники повірені ДП «Львівстандартметрологія» та видані на них свідоцтва про повірку від 11.08.2009 № 3251, №3252 та №3253.

Граничнодопустимі втрати спирту на З AT "ЛЛГЗ" при. зберіганні, переміщенні та транспортуванні вираховуються згідно "Норм природних вхрат спирту етилового при зберіганні, переміщенні, транспортуванні залізничним, воднйм, автомобільним транспортом" та "Інструкції про порядок їх застосування", які затверджені наказом Держспецмонополії України від 10.02.2000 р. № 14, зареєстрованого в Мін'юсті України 29.02.2000 р. за №111/4332, та №112(4333).

Втрати спирту та готової продукції при виробництві лікеро-горілчаних виробів вираховуються згідно "Норм втрат спирту етилового і готової продукції в лікеро- горілчаному виробництві" та "Інструкції про порядок їх застосування", які затверджені наказами Держспецмонополії України від 31.03.2000 р. № 30 та від 13.03.200 р. № 25, зареєстрованих в Мін'юсті України 20.04.2000 р. за № 234/4455, та № 235/4456.

Списання втрат спирту при зберіганні і транспортуванні та втрат спирту, готової продукції при виробництві лікеро-горілчаних виробів в межах норм природних втрат проводиться за розпорядженням керівника підприємства.

Технологічний процес виробництва горілок, горілок особливих та лікеро-горілчаних виробів складається із наступних операцій:

1. Приймання і зберігання спирту.

2. Підготовка води. ' _т

3. Приготування водно-спиртової суміші (сортівки).

4. Обробка водно-спиртової суміші активованим вугіллям (фільтрація). Регенерація вугілля.

5. Приготування ароматних спиртів, настоїв.

6. Приготування цукрового сиропу, колеру, розчину меду.

7. Приготування купажу лікеро-горілчаних виробів. ! у

8. Фільтрація і коректування лікеро-горілчаних виробів.

9. Внесення інгредієнтів і корегування міцності

10. Приймання, зберігання та передача пляшок на виробництво.

11. Миття та ополіскування пляшок перед розливом.

12. Розлив горілок та лікеро-горілчаних виробів.

13. Закупорювання пляшок. ^г

14. Візуальний контроль готової продукції.

15. Наклеювання етикеток та акцизних марок.

2. Технологія виробництва та технічна оснащеність підприємства.

Виробництво горілок, горілок особливих та лікеро-горілчаних виробів на підприємстві атестовано Львівським РДЦСМС та видано атестат виробництва №UA3.021.0836-06 від 08.12.2006, який дійсний до 05 квітня 2010 року (копія атестату виробництва додається).

Для здійснення виробництва алкогольних напоїв підприємством, згідно нарядів виданих Департаментом CAT ДПА України, отримується спирт етиловий ректифікований на спиртових заводах області. Кожна партія спирту супроводжується якісним посвідченням та сертифікатом відповідності на серійне виробництво. При прийманні здійснюється відбір проб та випробовування на відповідність показників спирту нормам, зазначеним в ДСТУ 4221:2003 "Спирт етиловий-ректифікований. ТУ".

Випробовування спирту здійснюється згідно ДСТУ 4181:2003 "Спирт етиловий ректифікований і спирт етиловий - сирець. Правила приймання і методи випробовування". Результати контролю фіксуються в журналі контролю якості спирту, що надійшов на підприємство (форма ХК-1). _v

При отриманні позитивних результатів вхідного контролю, спирт через повірені мірники перекачуються в резервуари спиртосховища, загальною місткістю 114222,5 дал.

Облік спирту у спиртосховищі заводу ведеться по типових формах передбачених Інструкцією з приймання, зберігання, відпуску, транспортування та обліку спирту етилового (надалі - Інструкція), затвердженою наказом Мінагрополітики України від 13.04.2009 № 264, зареєстрованої в Міністерстві юстиції Україні* 02.07.2009 за № 591/16607, а саме:

• журнал обліку руху спирту в спиртосховищі (форма П-20);

• журнал обліку руху спирту в резервуарах (форма П-22);

• журнал обліку відмірів спирту (форма П-23);

• акт про відвантаження та приймання спирту (форма П-24);¹

• акт інвентаризації спирту (форма П-27).

Спирт на виробництво алкогольних напоїв із спиртосховища відпускається по вимогах на відпуск спирту на виробництво (форма П-29).

Облік спирту та спиртовмісних матеріалів на виробництві ведеться по наступних формах первинної документації, які заведені відповідно до Форм документації первинного обліку сировини, матеріалів, тари, реєстрації параметрів технологічних процесів та результатів хіміко-технологічного контролю для підприємств-виробників горілчаної та лікеро-горілчаної продукції, затверджених Державним департаментом продовольства 10 січня 2004 року:

• форма № 1 - журнал обліку спирту, що надійшов відділення приготування сортировки;

• форма № 2 - журнал приготування і розливу горілки;

• форма № 4 - журнал обліку спирту, що надійшов у відділення приготування лікеро-горілчаних напоїв;

• форма № 5 - журнал приготування купажів і розливу лікеро-горілчаних напоїв;

• форма № 8 - журнал виробництва настоїв спиртових з рослинної сировини;

• форма № 9 - журнал виробництва ароматних спиртів;

• форма № 11 - журнал виробництва морсів плодово-ягідних спиртових.

Журнали пронумеровані, прошнуровані, скріплені печаткою та підписами технічного

директора та головного бухгалтера.