- •1.Сутність та необхідність промислової політики.
- •4. Методи та засоби промислової політики
- •5. Функції й завдання органів центральної та місцевої влади.
- •6. Система показників обсягу виробництва продукції промисловості та її взаємозв’язок із макроекономічними та мікроекономічними показниками.
- •7. Система показників економічної ефективності в промисловості
- •8. Статистичні й динамічні показники рівня ефективності: тенденції рівня ефективності.
- •9. Типи розвитку промисловості та їх характеристика: екстенсивний розвиток, інтенсивний розвиток.
- •11. Моделювання розвитку промисловості за допомогою виробничих функцій: екстенсивний, інтенсивний, оптимальний розвиток.
- •12. Методичні принципи прогнозування розвитку промисловості.
- •13. Організаційна модель прогнозування зростання промислового виробництва.
- •14. Сутність структури промисловості: відтворювальні пропорції, галузева структура, регіональна структура, соціальна структура, зовнішньоекономічна структура промисловості.
- •15. Структурний ефект та його вимірювання в промисловості.
- •16. Вплив структурних змін на динаміку виробничої функції.
- •17. Активна та пасивна стратегії структурної політики: напрями й методи активної структурної політики.
- •18. Критерії пріоритетності у структурній політиці.
- •19.Нові організаційні форми структурної політики: бізнес-інкубатори, венчурні фірми, технопарки, технополіси.
- •20.Роль держави у інвестиційному процесі: принципи державної інвестиційної політики.
- •21.Методи амортизації та їх вплив на прискорення оборотності основного капіталу в промисловості.
- •22. Вплив прискореної амортизації на формування витрат у промисловості України.
- •23. Інвестиційно-інноваційне забезпечення оновлення основного капіталу промислових підприємств.
- •24. Принципи визначення пріоритетних сфер та об'єктів інвестування.
- •25. Податкове регулювання інвестиційної діяльності.
- •26. Бюджетне регулювання інвестиційної діяльності.
- •27. Грошово-кредитне регулювання інвестиційної діяльності.
- •28. Регулювання інвестиційної діяльності шляхом проведення амортизаційної політики
- •29. Шляхи активізації участі інвесторів у приватизації.
- •31. Регулювання інвестиційної діяльності за допомогою інструментів фондового ринку.
- •32. Експертиза інвестиційних проектів
- •33. Забезпечення захисту інвестицій
- •34. Залучення іноземних інвестицій та регулювання умов здійснення інвестицій за межі держави
- •38. Інфраструктура інвестиційного ринку
- •39. Чинники та показники інвестиційної привабливості країни, галузі, регіону, підприємства.
- •43. Нарощення та дисконтування вартості інвестиційних доходів за складним процентом.
- •44. Майбутня та поточна вартість інвестицій при безперервному нарахуванні процентів
- •46.Статистичні методи оцінки інвестиційного ризику, премія за рищик інвестору.
- •47.Інвестиційний цикл та його структура.
- •48.Чистий потік платежів як основа розрахунку економічної ефективності інвестиційних рішень.
- •49. Показники економічної ефективності: чистий приведений доход, внутрішня норма прибутку, коефіцієнт вигоди /витрат, період окупності. Взаємозв’язок показників економічної ефективності інвестицій.
- •51. Критерій та показники оцінки ефективності інвестиційної політики.
- •52. Вплив нтп на розвиток промисловості: статистичний та графічний аналіз.
- •53. Основні цілі, принципи та задачі державної нтп.
- •54. Організаційно-структурні засади державної науково-технічної політики
- •55. Прямі та непрямі методи реалізації науково-технічної політики.
- •56. Нові форми організаційних структур у науково-технічній сфері: бізнес-інкубатори, венчурні фірми, технопарки, технополіси.
- •57. Ефективність державної підтримки інноваційної діяльності.
- •58. Принципи та форми державної інноваційної політики.
- •60. Методи державної інноваційної політики
- •75. Концепція реформування відносин власності: самоуправлінська концепція, концепція приватизації.
- •77. Способи приватизації та їх застосування в промисловості.
- •78..Заходи щодо предприватизаційної підготовки підприємств в промисловості.
- •82. Напрями антимонопольної політики: демонополізація в промисловості, антимонопольне регулювання
- •83. Подвійна роль світового банку: відкритість економіки і структурні диспропорції
- •84. Методи державної зовнішньоекономічної політики щодо промисловості
22. Вплив прискореної амортизації на формування витрат у промисловості України.
Амортизаційна політика є одним з головних важелів, що дають можливість державі на макрорівні впливати на інвестиційну сферу.
Аналізуючи процеси відтворення основних фондів в Україні більшість економістів висновує, що існуюча амортизаційна політика не сприяє, а навпаки – протидіє нагромадженню інвестиційних ресурсів. Розміри амортизаційних відрахувань підприємств в кілька разів менші від сум, необхідних для відтворення основних фондів. За останні десять років для українських підприємств амортизаційні фонди практично повністю втратили своє значення як джерело власних коштів для фінансування інвестицій.
Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» для всіх суб'єктів підприємницької діяльності встановлено режим прискореної амортизації, який ґрунтується на запровадженні підвищених, але постійних на весь період, норм амортизаційних нарахувань та розрахунку зносу, виходячи із залишкової вартості груп основних фондів. Такі заходи можна було б розглядати як намагання держави суттєво знизити загальний рівень оподаткування внаслідок перерозподілу прибутку в амортизаційні фонди і відповідного скорочення бази податку на прибуток. Більший обсяг сформованих коштів амортизаційного фонду може бути спрямований на нове інвестування. Але така загальна позитивна сутність прискореної амортизації суттєво обмежується визначеним у законі порядком нарахування амортизації та ухваленим 1998 року порядком відрахувань частини амортизаційних нарахувань до бюджету. Зараз цей метод майже не використовується.
З метою активізації інвестиційних процесів доцільно: проводити індексацію основних фондів відповідно до темпів зростання цін з періодичністю не менше ніж один раз на рік; відмовитись від застосування знижувальних коефіцієнтів щодо норм амортизації; припинити практику вилучення амортизаційних нарахувань в бюджет; дозволити підприємствам самостійно вибирати методи амортизації та вільно переходити з прискорених методів на рівномірні в будь-який час; запровадити систему контролю цільового використання амортизаційних фондів на цілі інвестування у виробництво.
23. Інвестиційно-інноваційне забезпечення оновлення основного капіталу промислових підприємств.
24. Принципи визначення пріоритетних сфер та об'єктів інвестування.
Центральною проблемою державної інвестиційної політики є визначення пріоритетних сфер та об'єктів інвестування, що мають відповідати як національним інтересам держави, так і завданням, котрі випливають із сучасного стану та структури економіки України.
У програмі залучення іноземного капіталу визначено основні пріоритетні сфери інвестиційної діяльності:
* агропромисловий комплекс (високопродуктивні агротехнології, модернізація підприємств переробної та харчової промисловості, виробництво тари, сільськогосподарське машинобудування, міні-цехи фермерських господарств, хімічні засоби захисту рослин);
* медична та мікробіологічна промисловість;
* легка промисловість;
* лісопромисловий комплекс;
* машинобудування (телерадіоапаратура, електропобутові прилади, пасажирський транспорт, важкі вантажні літаки, медтехніка, верстати з програмним управлінням);
* металургійний комплекс (порошкова металургія, виробництво білої жесті, алюмінієвого листа і труб);
* розвиток паливно-енергетичного комплексу і впровадження енерго- і ресурсоощадних технологій;
* транспортна інфраструктура;
* зв'язок;
* хімічна й нафтохімічна промисловість;
* соціальна інфраструктура;
* подолання наслідків Чорнобильської катастрофи.
Головним недоліком цієї програми є незрозумілі засади визначення пріоритетів. Цей перелік є необгрунтованим, занадто розгалуженим, складним для практичної реалізації.