Характеристики мікропроцесора

1. Розрядність процесора — максимальна кількість бітів (машинне слово), що може оброблятися чи передаватися процесором одночасно (32, 64 біт).

2. Тактова частота — кількість елементарних операцій, які процесор виконує за 1 с (у Ггц).

3. Кеш-пам’ять — пам’ять швидкого доступу (Мб).

4. Кількість ядер — кількість процесорів на одній мікросхемі (від 1 до 4).

Телекомунікації — це засоби передавання інформації на відстань.

Модем — це пристрій, який призначено для перетворення сигналів при передаванні та прийманні даних (при передаванні цифрові дані перетворюються на звукові, при прийманні — навпаки). Найважливішою характеристикою модему є швидкість передавання даних. Ця величина вимірюється кількістю бітів, що передаються за секунду (біт/с).

Більшість сучасних модемів сумісні з телефаксами, що дозволяє висилати та отримувати факси безпосередньо за допомогою комп’ютера.

Пам’ять ПК умовно можна поділити на внутрішню (постійну, оперативну) та зовнішню (вінчестер, CD\DVD, флеш-пам’ять тощо).

Внутрішня пам’ять

Постійна пам’ять (постійний запам’ятовуючий пристрій — ПЗП) зберігає необхідну для завантаження ПК інформацію, яка записується виробником.

Оперативна пам’ять (оперативний запам’ятовуючий пристрій — ОЗП) призначена для збереження виконуваних програм та поточних даних. Це енергозалежна пам’ять, яка використовується під час роботи ПК. Обсяг оперативної пам’яті ПК становить до 8 Гбайт залежно від потреб користувача. Після вимикання живлення інформація в пам’яті не зберігається. Оперативна пам’ять розподілена на елементарні області — байти. Кожний байт має свою адресу.

Характеристики оперативної пам’яті:

— обсяг (512 Мбайт ... 8 Гбайт);

— частота (133 МГц ... 1667 МГц);

— тип (DIMM, SDRAM, DDR, DDR2, DDR3).

Зовнішня пам’ять

Накопичувач — це запам’ятовуючий пристрій, призначений для тривалого зберігання значних обсягів інформації. Накопичувачі складаються із носія інформації та приводу.

Магнітний диск — магнітна пластина круглої форми для швидкого та якісного записування інформації. Інформація на дискових носіях зберігається по секторах. На магнітних носіях сектори розташовуються уздовж концентричних кіл — доріжок.

Сектори й доріжки утворюються під час форматування носія.

Форматування — процес розмітки диска на сектори й доріжки засобами ОС.

Його користувач виконує самостійно за допомогою спеціальних програм-утиліт. Магнітні диски бувають двох видів: гнучкі й жорсткі (вінчестери). Гнучкі диски переважно служать для перенесення невеликих обсягів інформації з одного ПК на інший.

Вінчестер (HDD) — основний пристрій для довготривалого зберігання даних. Жорсткий диск містить не одну, а кілька пластин, ідеально пласких і з відполірованим феромагнітним шаром. При цьому запис проводиться на обидві поверхні кожної пластини.

Накопичувачі на оптичних носіях в основному призначені для введення великих обсягів інформації в комп’ютер. Вони розподіляються на такі групи:

— CD-ROM — Compact Disk Read-Only Memory — компакт-диск тільки для читання;

— CD-R — CD-Recordable — компакт-диск, що дозволяє проводити одноразовий запис на комп’ютері;

— CD-RW — CD-ReWritable — компакт-диск, що дозволяє перезапис;

— DVD-ROM, DVD-R, DVD-RW — цю групу дисків учні визначають самостійно.

Окремо виділяють флеш-пам’ять — електронну пам’ять, яка використовується в цифровій техніці та для перенесення інформації з одного ПК на інший.

Комп’ютерні телекомунікації є найперспективнішим видом передавання інформації з одного комп’ютера на інший. Одним із найпоширеніших каналів зв’язку в телекомунікації є телефонна мережа (використовуються й інші лінії зв’язку). Через відмінності між сигналами комп’ютера і сигналами, що використовуються в телефонній мережі, необхідно мати пристрій, який здійснює перетворення сигналів комп’ютера на сигнали телефонної мережі і навпаки — сигналів телефонної мережі — на сигнали, зрозумілі комп’ютеру. Таким пристроєм є модем.

Модеми можуть розміщатися всередині системного блока комп’ютера або в окремому корпусі й бути з’єднаними з комп’ютером. Модем відносять до комунікаційних пристроїв.

Пристрої збереження розподіляють:

— за фізичними принципами збереження інформації — магнітні, оптичні, електронні;

— за методом доступу до інформації — пристрої з прямим (або безпосереднім) і послідовним доступом. Традиційними пристроями з прямим доступом є дискові накопичувачі, пристроями із послідовним доступом — накопичувачі на магнітній стрічці (стримери).

Розрізняють також накопичувачі зі змінними та незмінними носіями.