Літературний редактор і його праця

Редагування, як і будь-яка праця, цікава насамперед з боку її організації, тобто технологічного боку. Структура технологічного процесу редагування включає редакторський аналіз, прийняття рішення й правку.

Структура технологічного процесу визначається певною послідовністю, способом виконання тих чи інших технологічних операцій, які в своїй системі становлять багатофазовий ієрархічно організований процес. Це значить, що технологічні операції в своїй сукупності можуть становити певну техніку. Таким чином, технологічний процес може бути визначений як система технік, задіяних для досягнення певної мети.

Редакторський аналіз

Існує два різновиди аналізу: з позицій автора і з позицій читача. Але будь-який редакторський аналіз глибоко аналітичний. Це означає, що синтетизм читацького сприймання замінений послідовним, поступовим аналізом твору під час його читання або слухання. На відміну від звичайного читача редактор має володіти методикою аналітичного сприймання твору.

Редакторський аналіз охоплює три сфери: аналіз тематичної організації твору та актуальної теми; аналіз розробки теми й аналіз розкриття теми.

Особливого значення набуває розмежування аналізу розробки й розкриття теми. Під розробкою теми необхідно розуміти роботу автора, пов'язану зі збором та обробкою фактичного матеріалу, його розташуванням у творі, глибиною і спрямуванням осмислення фактичного матеріалу тощо. Розкриття теми пов'язане з подачею розробленої теми читачеві або глядачеві/слухачеві. Тема може бути добре розробленою, але погано розкритою (поданою). І навпаки, тема може бути так майстерно або вміло розкрита, що створюється враження про глибоку її розробку автором, хоч насправді тема може бути розроблена поверхово.

Чи може редактор аналізувати хід розробки теми автором й коригувати цей процес? Безперечно може, якщо редактор працює з автором від зародження задуму твору і до його втілення. У засобах масової інформації така можливість редакторові випадає рідко, він частіше бачить перед собою готовий текст, тобто вже певним чином розкриту тему. Розробка теми автором залишається захованою від редактора. Останній може зробити лише припущення, що а) тема так розроблена автором, як вона і розкрита, б) тема розкрита недостатньо, але, певно, розроблена автором належно, в) автор зумів подати тему краще, ніж вона розроблена ним (напустив туману в очі!).

Найзручнішим для роботи редактора з автором є припущення б), бо воно дає редакторові підстави для спілкування з автором як з компетентною людиною, якій, правда, не вдалося добре виразити словом те, що вона знає. Маючи таку психологічну установку і спілкуючись з автором, редактор, однак, завжди відчує глибину авторської орієнтації в темі, глибину її розробки.

Розкриття теми автором є мовний чи за допомогою інших засобів вияв її розробки. Але розробка в чистому вигляді — це інтимний авторський процес, пов'язаний із добором фактичного матеріалу, його упорядкуванням, інтерпретацією, із утворенням фактологічної системи, побудованої за законами комунікативної логіки. Розкриття ж розробленої теми завжди пов'язане з вибором форми, манери вираження, композиції й архітектоніки твору. Розкриття, однак, є тією ж розробкою теми, але в умовах комунікації, безпосередньої орієнтації й реакції на співбесідника.

Оскільки літредактор майже ніколи не бачить розробки теми в чистому вигляді, то йому доводиться говорити лише про її розкриття, тобто про розробку теми у формі її розкриття.

Аналіз тематичної структури матеріалу. Визначення теми твору є проблемою редакторського аналізу, оскільки редакторові, як людині, властивий суб'єктивізм сприймання. Для більш об'єктивного розуміння тематичної системи твору редактор повинен застосовувати різні методи визначення теми.

Мета тематичного аналізу: висновок про досконалість тематичної організації твору.

Предмет тематичного аналізу: реальна тематична організація твору.

Структура тематичного аналізу:

• моделювання тематичної системи й структури твору;

• фіксація порушень тематичної системи й структури твору;

• визначення причин, що порушують тематичну систему й структуру твору.

Аналіз актуальності теми. Як уже зауважувалося, актуальність теми не може бути визначеною поза інтерпретацією факторів мовної діяльності, зокрема комунікативної мети. Такий підхід до аналізу актуальності теми передбачає методика наукової інтерпретації актуальної теми, суть якої й полягає у визначенні зумовленості теми факторами, які, за передбаченнями редактора, могли впливати на автора під час написання аналізованого матеріалу.

Питання про комунікативне цілепокладання стосовно журналістських матеріалів актуально виникає лише в той момент, коли автор або редактор запитує "Для чого, навіщо написаний цей матеріал?", коли необхідно осмислити необхідність матеріалу, його актуальність, його доречність. У цій ситуації оголюються, мов нерв, такі фактори людської діяльності, як комунікативна мета, мотив, комунікативний смисл, а також комунікативна ситуація, зокрема її параметр — аудиторія, якій адресується матеріал. Як бачимо, фактично весь комплекс факторів діяльності має бути обговорений під упливом лише одного найпростішого запитання "Для чого?".

Мета аналізу актуальності теми: зафіксувати у матеріалі реально або потенційно актуальну тему.

Предмет аналізу: мікротоми в системі факторів мовлення автора.

Структура аналізу актуальності теми:

• інтерпретація факторів написання матеріалу, зокрема комунікативної мети;

• аналіз мікротоми в системі інтерпретованих факторів;

• визначення причин, що послаблюють актуальність теми або роблять усі мікротеми неактуальними.

Аналіз розкриття теми. Аналіз фактів має здійснюватися в межах заданого авторові світогляду, дотримання певної ідеї.

Мета аналізу: правильно визначити фактологічну систему твору (вона відносна, неоднозначна).

Предмет аналізу: редакторський аналіз розкриття теми автором є аналізом її системно-структурної поняттєвої організації, що включає визначення поняттєвої повноти, обсягу теми, зв'язків між поняттями, що становлять основу теми.

Для визначення системно-структурної поняттєвої організації теми обирають логіко-психологічний аспект, зумовлений комунікативно-мовленнєвими факторами.

До логіко-психологічного аспекту відносять авторську логіку, обумовлену його ідейними установками, тобто говорять про зв'язок теми з ідеєю тексту та зв'язок між поняттями.

До комунікативно-мовленнєвих факторів відносять мотиваційно-цільову, смислову сферу автора, соціальну ситуацію.

Логіко-психологічну організацію журналістського тексту розглядають переважно у формі тезисно-аргументально-висновкової організації теми. Тобто тезисно-аргументальна чи фактологічно-висновкова організація теми є предметом безпосереднього аналізу редактора на етапі розгляду розробки теми автором. Основною формою існування поняттєвої системи теми у журналістиці визнають ФАКТ як поняття про певний елемент дійсності, відображений у свідомості автора. Фактично аналізується зв'язок між фактами у тексті. І теза — факт, і аргумент — факт, і висновок — факт. Але кожен із цих фактів різного рівня узагальнення, точності, чіткості. Завдання редактора й полягає втому, щоб не залишити в тексті недоведених, неточних, непрозорих для читацького розуміння фактів. Так, аналізуючи художній твір, редактор звертає увагу насамперед на фактологічні засоби, на деталь, які б допомогли авторові розкрити образ, поглибити художні узагальнення. Аналізуючи ж журналістський матеріал, основну увагу необхідно звертати на факт-аргумент або факт-основу висновків, щоб у тексті не залишалися неточні, недоведені тези або безпідставні висновки. Інша річ, коли теза є аксіоматичною, доведеною життям, тоді аргументації можна уникати.

Журналістські тексти мають різні типи тезисно-аргументально-висновкової форми організації теми. Так, Н.Муравйова в навчальному посібнику "Структура газетного текста", аналізуючи структуру нарису, виділяє серед основних елементів змісту такі: основну тезу, уточнювальні тези і розвиваючі тези.

Структура аналізу розкриття теми:

— окреслити фактологічну систему матеріалу, встановлюючи логічні зв'язки між фактами І аналізуючи логіку цих зв'язків,а саме:

а) чи не порушуються логічні зв'язки між тезою і її аргументами,

б) чи випливає логічно висновок з фактів;

в) чи задовільна композиція й архітектоніка подання фактів.

— дати оцінку фактичному матеріалові

а) з погляду його достатності для розкриття теми;

б) з погляду його якості.

Основні критерії аналізу при цьому випливають з особливостей творення тексту, зокрема соціальної ситуації, мотиваційно-цільової сфери. Тобто основним критерієм оцінювання фактичного матеріалу є комунікативно-мовленнєві особливості.