Розділ 8

Управління інвестиціями

8.1. Сутність та форми інвестицій

У відповідності із Законом України "Про інвестиційну діяльність" інвестиції визначаються як всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької діяльності, в результаті якої може бути отримано прибуток або досягнуто соціальний ефект.

В залежності від виду вкладених інвестиційних ресурсів інвестиції можуть здійснюватися у формі:

• грошових коштів та цільових банківських вкладів;

• рухомого та нерухомого майна;

• ноу-хау;

• майнових прав і т.і.

За формою одержання доходу інвестиції можна класифікувати на такі, що приносять матеріальні вигоди (грошові доходи, зменшення ризику, вихід на нові ринки збуту) і такі, що забезпечують соціальні вигоди (підвищення престижу підприємства, поліпшення умов праці та стану навколишнього середовища).

В залежності від напряму вкладень виділяють дві основні форми інвестицій: реальні і фінансові (рис. 8.1). Реальні інвестиції представляють собою вкладення коштів у основні і оборотні виробничі засоби, в тому числі в матеріальні і нематеріальні активи.

Види інвестицій

Матеріальні

Нове будівництво

Реконструкція

Розширення

Технічне переозброєння

Нематеріальні

Інноваційні

Інтелектуальні

Освіта і підготовка кадрів

Грошові інструменти (вклади, депозити)

Фінансові інструменти (цінні папери та деривативи)

Підтримка діючих потужностей

Приріст товарно – матеріальних запасів

Рис. 8.1. Класифікація інвестицій за напрямками вклад ень

Різновидом реальних інвестицій є інноваційна форма інвестицій, при якій кошти вкладаються у нововведення з метою запровадження останніх науково-технічних розробок та успішної протидії конкурентам на товарних ринках. Фазами інвестиційного процесу є:

• патентування ідеї;

• обгрунтування доцільності нововведень;

• експериментальне освоєння нововведень;

• доведення інноваційної ідеї до промислового виробництва;

• маркетинг нововведень;

• здійснення інноваційного проекту;

• реалізація продукції, виробленої в результаті нововведень.

Інноваційні інвестиції є дуже ризиковими. Їх реалізацією займаються спеціалізовані венчурні (ризикові) фірми. В залежності від джерел фінансування можуть застосовуватися різні форми венчуру:

1. Венчурні, інноваційні фірми створюються у формі акціонерного товариства і після широкої реклами інвестиційної ідеї у засобах масової інформації акумулюють для її реалізації кошти приватних та інституціональних інвесторів. Такий венчур інакше називається незалежним або чистим.

2. Венчурні інноваційні фірми створюються декількома підприємс-твами на дольових засадах і організаційно оформлюються у вигляді науково-дослідних консорціумів (зовнішній венчур).

3. Венчурні інноваційні фірми створюються інвестиційними ком-паніями і фондами, які спеціалізуються на реалізації інноваційних проектів.

4. Створюються внутрішні венчурні інноваційні відділи на великих підприємствах (науково-дослідницькі бюро, дослідно-конструкторські бюро, науково-промислові об'єднання).

Остання організаційна форма інновацій найчастіше застосовується вітчизняними підприємствами. Але вона має ряд серйозних недоліків. Так, зокрема, в періоди спаду виробництва на підприємстві фінансових ресурсів на нововведення не вистачає і інноваційний процес практично призупиняється. Крім того, відсутність конкуренції як стимулу інтенсифікації робіт не завжди забезпечує високу якість інноваційних продуктів.

Фінансові інвестиції представляють собою вкладення активів у різноманітні грошові та фондові інструменти. До грошових інструментів відносяться цільові або спеціальні банківські вклади, депозити, паї; а до фондових  цінні папери (акції, облігації, інвести-ційні та ощадні сертифікати, векселі і т.і.) та їх похідні (ф'ючерси, опціони, гаранти).

В залежності від характеру участі у процесі інвестування інвестиції можна класифікувати на:

• прямі;

• стратегічні;

• портфельні (опосередковані, непрямі).

При прямих інвестиціях інвестор приймає безпосередню участь у виборі об'єктів інвестування, не звертаючись до послуг посередників. Як правило, при цьому інвестор намагається заволодіти контрольним пакетом акцій підприємства, а вже після цього активно вкладати кошти в його подальший розвиток (стратегічні інвестиції).

Портфельні (непрямі) інвестиції здійснюються із залученням посередників  інституціональних інвесторів. В цьому випадку інвестор не має намірів щодо збільшення свого впливу на емітентів, а формує за допомогою посередників портфель цінних паперів, диверсифікований за видами фінансових інструментів.

Непряма форма управління інвестиціями доцільна у випадку, коли інвестор не має достатньої кваліфікації і інформації для вибору об'єктів інвестування і подальшого управління ними.

В залежності від періоду інвестування інвестиції діляться на:

• короткострокові  вкладення коштів на період, що не перевищує 1рік (в основному, це фінансові інвестиції);

• довгострокові  вкладення капіталу на період більше одного року.

За формами власності інвестиції бувають: державні, приватні, спільні, іноземні.

За регіональною ознакою інвестиції класифікують на : внутрішні (в межах країни) і зовнішні (закордонні).

За величиною ризику інвестиції бувають: неризикові (надійні), середньоризикові, ризикові, високоризикові (венчурні).

За цілями відтворювального процесу інвестиції діляться на:

• початкові або нетто-інвестиції – розмір вкладень у створення (купівлю) нового підприємства або виробництва;

• інвестиції на розширення діючого виробництва – розмір вкладень на введення додаткових складських приміщень, виробничих площ, основного технологічного обладнання;

• реінвестиції  направлення вільних коштів, отриманих від попередньої інвестиційної діяльності, на заміну основних засобів, раціоналізацію, зміну асортименту продукції, дивер-сифікацію, підготовку кадрів, НІОКР, охорону довкілля і т.і.;

• брутто-інвестиції – сумарні нетто-інвестиції і реінвестиції за весь період.

Класифікація реальних інвестиції в залежності від цілей відтворювального процесу схематично проілюстрована на рис. 8.2.

Перелічені класифікаційні ознаки на цьому не обмежуються. В залежності від цілей аналізу інвестицій як об'єкту управління фінан-совий менеджер повинен враховувати їх специфіку в залежності від :

 сфери інвестиційної діяльності підприємства (капітальне будів-ництво, екологічна сфера, інноваційна сфера, сфера обігу фінансового капіталу, сфера реалізації майнових прав суб'єктів інвестиційної діяльності);

• функціональної спрямованості інвестицій (у розвідку корисних копалин, їх видобуток, виробництво, переробку, транспортування, збут і маркетинг);

• галузевої спрямованості вкладень (енергетика, транспорт, машинобудування, хімічна і нафтохімічна промисловість, медицина, сільське господарство і т.і.);

• необхідності здійснення інвестицій (обов'язкові, бажані, необов'язкові);

• джерел фінансування інвестицій (за рахунок власних, позикових і залучених коштів);

Брутто - інвестиції

Реальні інвестиції

Інвестиції на розширення

Нетто-інвестиції

Реінвестиції

Інвестиції на заміну обладнання і технології

Інвестиції в охорону навколишнього середовища

Створення ново-го підприємства або виробництва

Купіля нового підприємства або виробництва

основного технологічного обладнання

виробничих площ

складських приміщень

Інвестиції на раціоналізацію

Інвестиції на зміну асортименту продукції

Інвестиції на диверсифікацію

Інвестиції в підготовку кадрів

Інвестиції в НІОКР

Рис. 8.2. Класифікація інвестицій за цілями відтворювального процесу

• новизни одержуваних в результаті інвестування продуктів (цілком нові, удосконалені, відомі ринку);

• відношення до ринків збуту (інвестиції на утримання існуючого ринку чи його розширення в даній країні і за кордон);

• величини ефективності інвестиції (високоефективні, середньо-ефективні, малоефективні);

• часової структури грошових потоків (з постійним рухом, зі змінним рухом) і т.і.