
- •7.1 Економічна сутність капіталу
- •Власний капітал
- •І джерелами фінансування
- •7.2. Особливості формування власного капіталу
- •Зміст звіту про власний капітал
- •Ознаки і типи цінних паперів
- •7.3. Особливості формування позикового капіталу
- •Приклад
- •Розрахунок балансової вартості залишку
- •Приклад
- •Приклад
- •Розрахунок балансової вартості облігацій
- •Розрахунок вартості облігацій методом ефективної ставки відсотку
- •Приклад
- •Розрахунок щомісячних лізингових платежів (тис. Грн.)
- •Приклад
- •Приклад
- •Приклад
- •7.4. Визначення вартості капіталу
- •Приклад
- •Приклад
- •Приклад
- •Приклад
- •Приклад
- •7.5. Взаємодія фінансового і операційного лівериджа
- •Приклад
- •Приклад
- •7.6. Управління структурою капіталу
- •Приклад
- •Приклад
- •Розрахунок ефекту фінансового важеля при різних варіантах формування фінансової структури капіталу
- •Приклад
- •Приклад
- •Приклад
- •Висновки до розділу
І джерелами фінансування
Таким чином ефективність використання капіталу підприємства одночасно залежить двох груп чинників:
- по-перше, від того, наскільки оптимально поєднується власний і позиковий капітал, довгострокові (постійні) і короткострокові (змінні) джерела фінансування інвестиційних потреб підприємства;
по-друге, від того, який загальний розмір вкладень у основні і оборотні засоби, скільки їх знаходиться у сфері виробництва і сфері обігу, в грошовій і матеріальній формі та наскільки оптимальне їх співвідношення.
Все це обумовлює необхідність розробки виваженої політики формування капіталу та її погодження з політикою формування активів підприємства.
Визначення загальної потреби у капіталі може здійснюватися за допомогою прямого і непрямого методу. Прямий метод базується на детальному плануванні інвестиційних потреб підприємства в розрізі його окремих активів: основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних запасів, грошових коштів (на стадії створення підприємства практично повністю відсутні дебіторська заборгованість, довгострокові і поточні фінансові інвестиції).
Даний метод може застосовуватися як при визначенні загальної потреби у капіталі для створення нового підприємства, так і у випадку обґрунтування необхідного додаткового капіталу для розширення виробничої діяльності діючого підприємства, здійснення модернізації та диверсифікації.
*
Для підприємства однаково є небезпечним
несформованість капіталу та його
надмірний розмір. Так, зокрема, якщо
створені виробничі потужності
підприємства використовуються не на
повну силу із-за відсутності сировини,
або навпаки, коли накопичені надмірні
виробничі запаси, які не можуть швидко
перероблятися на існуючих виробничих
потужностях, відбувається замороження
інвестованого капіталу, уповільнюється
його оборотність і, як результат,
погіршується фінансовий стан підприємства
та зростає ризик упущеної вигоди.
При визначенні загальної потреби у капіталі для створення нового підприємства потрібно виходити з наступних обмежень:
сформованого капіталу повинно вистачати на покриття всіх витрат в ході реалізації інвестиційного проекту (доінвестеційні дослідження, придбання майнових прав, проектно-конструкторські роботи, будівництво адміністративних і виробничих приміщень, маркетинг, навчання персоналу купівля і монтаж обладнання, створення оборотних коштів і т.д.);
при формуванні стартового капіталу необхідно виходити з мінімальної потреби в активах, для того щоб розпочати господарську діяльність підприємства (недоцільно створювати значні резерви запасів та готівки, до того ж зменшити потребу в фінансових ресурсах на початкових етапах можна шляхом оренди основних засобів і за рахунок паралельного протікання процесів інвестування та отримання прибутку);
сформований капітал не повинен бути меншим за мінімально допустимий розмір статутного капіталу для окремих типів підприємств (так, зокрема мінімальний розмір статутного фонду для акціонерних товариств становить 1250 мінімальних заробітних плат, а для товариств з обмеженою відповідальністю – 625 мінімальних заробітних плат).
Непрямий (опосередкований) метод розрахунку загальної потреби в капіталі є менш трудомістким і базується на використанні відносного показника – капіталомісткості продукції (середній розмір інвестованого капіталу в розрахунку на одиницю виготовленої продукції). Цей показник суттєво відрізняється по галузях народного господарства і дає інвестору уяву про рівень фондомісткості та матеріаломісткості. Водночас, рівень капіталомісткості продукції залежить не лише від конкретної галузі, але й від масштабів діяльності підприємства, стадії його життєвого циклу, рівня технологічного оснащення виробництва та ступеню зносу виробничих засобів.
Користуватися непрямим методом доцільно на попередніх стадіях розробки інвестиційного проекту, так як він дає лише приблизне уявлення про необхідний розмір початкових інвестицій. Для остаточного розрахунку потреби у джерелах фінансування застосовується прямий метод.
Для визначення потреби в капіталі за непрямим методом необхідно капіталомісткість продукції (по аналогічному виробництву або в середньому по галузі) перемножити на плановий обсяг виробництва. Крім того, необхідно враховувати передстартові витрати і передбачити резерв капіталу на випадок, якщо подорожчають будівельно-монтажні роботи, будівельні матеріали, сировина і т.і. (як правило, не менше 10% від загальних витрат на будівництво і експлуатацію інвестиційного об'єкта).