7.5. Взаємодія фінансового і операційного лівериджа

Структура капіталу підприємства пов'язана з так званим фінансовим лівериджем. Взагалі в практиці фінансового менеджменту ліверидж розглядається як важіль, що дозволяє за рахунок незначних зусиль суттєво змінювати результати фінансово-господарської діяльності підприємства. При цьому розмежовується сфера впливу фінансового та операційного важелів. Область дії кожного з них проілюстрована на рис. 7.8.

Операційний важіль (ліверидж), як уже було розглянуто у розділі 5, полягає у потенційній можливості підприємства впливати на темпи зміни операційного прибутку шляхом зміни обсягів і структури операційних витрат ( постійних і змінних).

Реалізаційний дохід (виручка від реалізації продукції)

Операційний прибуток

Чистий

прибуток

Область дії операційного важеля

Область дії фінансового важеля

Область дії операційно-фінансового важеля

Рис. 7.8. Розмежування сфери впливу фінансового і операційного важелів на фінансові результати підприємства

Вплив операційного важеля на фінансові результати підприємства можна виразити за допомогою формули:

t_оп = t_ВР  СДОВ (7.12)

де t_оп - темп зміни операційного прибутку;

t_ВР - темп зміни виручки від реалізації;

СДОВ - сила дії операційного важеля.

Тобто, сила дії операційного важеля показує, на скільки відсотків зміниться операційний прибуток при зміні виручки від реалізації на 1%.

Фінансовий важіль (ліверидж) полягає у потенційній можливості підприємства впливати на темпи зміни чистого прибутку шляхом зміни обсягів та структури власного і позикового капіталу. У формалізованому вигляді вплив фінансового важеля на фінансові результати підприємства можна представити наступним чином:

t_чп = t_оп  СДФВ (7.13)

де t_чп - темп зміни чистого прибутку;

t_оп - темп зміни операційного прибутку;

СДФВ - сила дії фінансового важеля.

Отже, сила дії фінансового важеля показує, у скільки разів темпи зміни чистого прибутку підприємства перевищують темпи приросту його операційного прибутку. Таке перевищення забезпечується за рахунок так званого ефекту фінансового важеля.

Ефект фінансового важеля показує, на скільки відсотків підвищується рентабельність власного капіталу підприємства за рахунок залучення в господарський оборот позикового капіталу, незважаючи на його платний характер. Нарощення фінансової рентабельності (тобто рентабельності власного капіталу) може мати місце лише у випадку, коли економічна рентабельність використання всього інвестованого капіталу більша від середнього рівня фінансових витрат, пов'язаних із залученням позикових коштів.

Для визначення ефекту фінансового важеля використовується формула:

де ЕФВ- ефект фінансового важеля (тобто нарощення рентабельності власного капіталу за рахунок використання позикового капіталу);

К_оп - коефіцієнт оподаткування прибутку;

ЕР_а - економічна рентабельність активів (розраховується шляхом відношення операційного прибутку до загального обсягу капіталу, інвестованого в активи підприємства);

СП - середня ставка процента по позикових коштах (або рівень фінансових витрат);

ПК - позиковий капітал;

ВК - власний капітал.

Ефект фінансового важеля складається з двох компонентів:

• диференціала (1 - К_оп) (ЕР_а - СП) - різниці між рентабельністю інвестованого капіталу і середньою ставкою процента по позикових коштах після сплати податків;

• плеча ПК/ВК - співвідношення позикового і власного капіталу.

Плече фінансового важеля являється мультиплікатором зміни диференціала, тобто посилює його дію як в позитивному, так і негативному напрямку. Так, зокрема, якщо диференціал має позитивне значення, вигідно нарощувати частку позикового капіталу і тим самим збільшувати рентабельність власного капіталу. І, навпаки, якщо значення диференціалу негативне, в результаті збільшення плеча фінансового важеля відбувається "проїдання" власного капіталу, і наслідки для підприємства можуть бути руйнівними.

Розглянемо методику визначення ефекту фінансового важеля і сили його дії на конкретному прикладі.