Приклад

Підприємство в середньому за рік реалізує продукції в кредит на 3 млн. грн. Середній строк погашення дебіторської заборгованості покупців складає 2 місяці. Рентабельність продукції становить 25%. Керівництво прийняло рішення ввести знижки з ціни при умові прискорення розрахунків на умовах 2/10, net 30. Прогнозується , що 25% клієнтів скористуються знижкою, що дасть можливість довести строк оборотності дебіторської заборгованості до 1,5 місяця.

Обґрунтуємо вигідність надання знижки.

1. Середній залишок дебіторської заборгованості:

а) до введення знижок складає:

де ОПвК – обсяг продаж в кредит;

ОДЗ - оборотність дебіторської заборгованості.

б) після введення знижок:

2. Зменшення заборгованості дебіторів: 500 – 375 = 125 тис. грн.

3. Приріст прибутку на додатково вивільнені кошти: 125 _* 0,25 = 1,25 тис. грн.

4. Втрати від надання знижки з ціни: 3000 _* 0,25 = 15 тис. грн.

5. Чистий дохід від впровадження політики знижок: 31,25 – 15 = 16,25 тис. грн.

Таким чином, спонтанне фінансування можна розглядати як спосіб кредитування діяльності підприємства, заснований на використанні системи знижок. При цьому таке кредитування не потребує забезпечення, має відносно довгий строк для пільгових розрахунків.

Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги визначається в балансі за формулою:

КЗ = (ВТ - З) – (ВТп - З) (7.3)

де КЗ – загальна сума заборгованості постачальникам;

ВТ – вартість товарів згідно рахунку-фактурі, грн.

З – надана знижка, грн.

ВТп – вартість товарів, які повернули.

Приклад

2 березня підприємство придбало партію товарів на суму 25000 грн. на умовах 2/10, net 30 франко-станція призначення. Транспортні витрати постачальника склали – 250 грн.

10 березня постачальнику повернули неякісний товар на суму 2000 грн., а 11 листопада оплатили рахунок за поставку.

КЗ = (25000 - 500) – (2000 - 40) = 22540 грн.

За умовами поставки транспортні витрати постачальника не входять до суми заборгованості.

Заборгованість підприємства за виданими векселями відображається за номінальною вартістю відсоткових векселів, або у ви-падку безвідсоткових векселів – за номінальною вартістю з урахуванням нарахованих відсотків.

7.4. Визначення вартості капіталу

Концепція вартості капіталу є однією з базових теорій фінансового менеджменту. Зміст цієї концепції полягає в тому, що незалежно від джерела фінансування, залучення капіталу у господарський оборот підприємства пов'язано з певними витратами. Так, зокрема, кредиторам потрібно сплачувати відсотки за кредит, власникам облігацій - річний купон, акціонери сподіваються на виплату дивідендів. І навіть у випадку, коли фінансові ресурси формуються за рахунок реінвестування прибутку, їх залучення не носить безплатного характеру, так як у будь-якому випадку потрібно враховувати альтернативні витрати.

Під вартістю (або ціною) капіталу розуміють відношення витрат по обслуговуванню залученого капіталу до величини цього капіталу. Виражається вартість капіталу у процентах і показує, яку суму потрібно заплатити за користування одиницею фінансових ресурсів з певного джерела , як правило, на протязі року.

* Важливість цього показника в контексті задач фінансового менеджменту полягає в тому, що він не лише показує проценти, які потрібно заплатити власникам фінансових ресурсів, але й водночас характеризую цільову норму рентабельності інвестованого капіталу, яку обов'язково повинно забезпечити підприємство, щоб не зменшити свою ринкову вартість.

При цьому потрібно розрізняти вартість капіталу підприємства і вартість підприємства в цілому. Якщо перший показник представляє собою відносне вираження річних витрат по обслуговуванню заборгованості перед власниками і інвесторами, то загальна вартість підприємства як суб'єкта на ринку капіталу залежить від величини власного капіталу, дохідності, рівня ризику, темпів інфляції та ін.

В момент продажу підприємства як цілісного майнового комплексу враховується величина "гудвілу", тобто вартісна оцінка його цінності , що залежить від часових та кон'юнктуркних параметрів, іміджу підприємства , і може бути як негативною, так і позитивною.

Методика визначення вартості капіталу залежить від джерела його залучення. Основними джерелами формування капіталу є банківські кредити, випущені підприємством облігації, акції та нерозподілений прибуток. Розглянемо особливості визначення вартості кожного з перелічених елементів капіталу.

• Вартість капіталу, залученого за рахунок банківського кредиту

Так як проценти за користування банківською позикою включаються до собівартості продукції, реальна вартість одиниці такого капіталу буде меншою від ставки банківського проценту на величину податкової економії.

Отже вартість капіталу, залученого за рахунок банківського кредиту, потрібно розглядати з врахуванням податку на прибуток. Для цього можна скористатися формулою:

ВК_К = СП ( 1 - К_ОП ) (7.4)

де ВК_К - вартість капіталу, залученого за рахунок банківського кредиту;

СП - ставка банківського проценту за кредит;

К_ОП - коефіцієнт оподаткування прибутку.