Превентивні і захисні заходи

Епізоотії можуть мати серйозні наслідки на індивідуальному або комунальному рівнях за відсутності профілактичних заходів з боку спеціалізованих служб. Сучасні наукові знання дозволяють запобігти небезпекам і захиститися від них, за винятком випадків з новими вірусними інфекціями. Відвертання епізоотії і попереджувальні заходи проти них передбачають розробку спеціального законодавства і точних інструкцій по застосуванню окремих і ефективних заходів.

На рівні комун негативні наслідки епізоотії можна уникнути або, принаймні, обмежити шляхом виконання наступних заходів

1. Створення ветеринарної служби на національному, регіональному і місцевому рівнях. Визначення і розділення відповідальності між цими службами і власниками тварин.

2. Створення одного або декількох установ (лабораторій), відповідальних за розробку превентивних заходів, проведення досліджень і розпізнавання симптомів заразних хвороб тварин. Ці установи також можуть бути відповідальні за виробництво або закупівлю вакцин і ліків, імунну профілактику і вироблення рекомендацій по застосуванню ліків.

3. Виконання превентивних заходів на межах держави (контроль імпорту з небезпечних районів) і усередині країни (попередження, дозволи і сертифікати на переміщення тварин).

4. Встановлення правил і контролю за вакцинацією, спрямованою на зменшення небезпеки поширення заразних хвороб, наприклад, сказу.

5.Співпраця з іноземними ветеринарними дослідницькими установами.

6. Інформування професійних організацій і населення (фермерів і так далі) про поточну ситуацію і заходи, що приймаються.

7. Застосування штрафів і інших суворих заходів в інтересах виконання положень закону про попередження, захист і лікування тварин.

Реагування і рятувальні операції

Проаналізувавши ветеринарну ситуацію на національному і міжнародному рівнях і оцінивши небезпеку епізоотії на основі інформації місцевих, регіональних, іноземних або міжнародних спеціалізованих служб, компетентні національні органи приймають рішення про захисні заходи і методи лікування, необхідні для зупинки поширення заразної хвороби і її ліквідації, якщо це можливо. Ці заходи повинні відповідати положенням закону і знаходитися у рамках планів реагування, розроблених компетентними службами і ученими. Відповідальність за виконання заходів покладається на регіональні і місцеві органи влади, які взаємодіють з фахівцями і власниками тварин на місцях. Заходи по реагуванню можуть бути викладені таким чином:

- власники худоби повідомляють місцевого ветеринара про кожен випадок хвороби тварин. Ветеринар, у свою чергу, передає цю інформацію в регіональну і національну ветеринарні служби.

- контроль або заборона переміщення тварин, при необхідності видача спеціальних сертифікатів про місце відправки і призначення.

- введення карантину за рішенням ветеринарної служби. Карантин може поширюватися не лише на тварин, але і на власників, ветеринарів, продавців і інших осіб, які можуть розповсюдити хворобу.

- ухвалення рішень про вакцинацію не хворої худоби.

- забій зараженої худоби. Туші повинні знищуватися способами, що виключають небезпеку поширення хвороби. Оброблення туш і поховання проводяться у виняткових випадках і тільки в місцях, визначених владою щоб уникнути зараження підземних вод і річок.

- додаткові заходи, що стосуються органічних матеріалів, вакцини, молока, сперми, м'яса, продажу продуктів, засобів транспортування і т. д., можуть вводитися по рекомендаціях ветеринарної служби.

- перед відміною карантину усі приміщення, де містилися хворі тварини, мають бути ретельно очищені і продезинфіковані.