
- •Закони і категорії соціології
- •Місце соціології в системі суспільствознавства, її зв'язок з іншими науками
- •Структура соціологічної науки
- •Теоретична соціологія
- •Спеціальні соціологічні теорії
- •Емпіричні соціологічні дослідження
- •Функції соціології
- •Протосоціологічний період
- •Протосоціологічні погляди античних мислителів
- •Протосоціологічні погляди в середньовіччі
- •Протосоціологічні погляди доби Відродження
- •Протосоціологічні погляди епохи Просвітництва
- •Розвиток емпіричних досліджень у протосоціологічний період
- •Класичний період у розвитку світової соціології
- •Розвиток емпіричних досліджень у класичний період
- •Соціологічна думка та соціологія в Україні Зародження і розвиток соціологічної думки
- •Початок української соціології
- •Розвиток вітчизняної соціології у XX ст.
- •Основні школи та концептуальні напрями сучасної західної соціології
- •Функціоналізм
- •Структурно-функціональний аналіз як теорія суспільства
- •Структурно-функціональний аналіз як метод соціального дослідження
- •Теорії соціального конфлікту
- •Теорія соціального обміну
- •Психоаналітичні теорії
- •Символічний інтеракціонізм
- •Феноменологічна соціологія
- •Неомарксизм
- •Еволюція уявлення про суспільство та теорії його походження
- •Сутність суспільства як соціального феномену
- •Проблема типологізації суспільств
- •Характерні особливості сучасного суспільства
- •Соціальна структура суспільства: основні види та елементи
- •Теорія соціальної стратифікації
- •Трансформація соціальної структури українського суспільства
- •Соціальна взаємодія та соціальні зв'язки
- •Теорія соціального обміну
- •Теорія символічного інтеракціонізму
- •Етнометодологія
- •Теорія драматичного підходу
- •Теорія соціальної дії
- •Соціальні відносини та соціальні конфлікти
- •Система соціального контролю
- •Поняття соціальних змін
- •Соціокультурні теорії
- •Індустріально-технологічні теорії
- •Соціально-економічні теорії
- •Соціальні рухи, їх природа і типи
- •Соціальні процеси та їх різновиди
- •Інституціалізація як соціальний феномен
- •Види і функції соціальних інститутів
- •Основні риси соціальної організації
- •Соціологічні підходи до вивчення особистості та її місця в суспільстві
- •Соціологічна структура особистості
- •Соціалізація особистості
- •Соціальний статус та соціальна роль особистості
- •Соціальна сутність культури
- •Структурні елементи та форми вияву культури в житті людини і суспільства
- •Особливості національної культури у контексті відродження українського соціуму
- •Предмет і об'єкт економічної соціології
- •Особливості економічної та соціальної сфер суспільства
- •Соціальні функції економіки
- •Основні поняття і категорії економічної соціології
- •Становлення економічної соціології як науки
- •Проблемні пошуки вітчизняної економічної соціології
- •Сутність, предмет, об'єкт, функції соціології праці та зайнятості
- •Категорії соціології праці та зайнятості
- •Формування соціологічних ідей про працю
- •Роль соціології праці та зайнятості у вирішенні соціально-економічних проблем
- •Предмет, проблематика; структура та функції соціології права
- •Соціологія права в системі знань про суспільство
- •Механізм соціальної дії та реалізації права
- •Правова культура сучасного українського суспільства
- •Соціальна природа правомірної та протиправної поведінки
- •Біологічний напрям
- •Психологічний напрям
- •Соціологічний напрям
- •Науковий статус, об'єкт і предмет соціології політики
- •Історія становлення та сучасні дослідницькі перспективи соціології політики
- •Електоральні дослідження в соціології політики
- •Соціологічна концепція
- •Соціально-психологічна концепція
- •Теорія «раціонального вибору»
- •Теорія «політичного поля»
- •Предмет, об'єкт і функції соціології громадської думки
- •Суб'єкти та об'єкти громадської думки
- •Функції та канали висловлювання громадської думки
- •Теоретичні та практичні аспекти громадської думки в зарубіжній та вітчизняній соціології
- •Об'єкт, предмет, історія виникнення масової комунікації
- •Основні підходи до вивчення масової комунікації
- •Концепція тотального впливу
- •Концепція обмежених ефектів
- •Концепція глобалістської орієнтації
- •Семіотична концепція
- •Постмодерністські концепції
- •Особливості функціонування змі
- •Предмет і категорії соціології конфлікту
- •Історія становлення соціології конфлікту
- •Структура, функції, причини та механізм соціального конфлікту
- •Функції конфліктів
- •Причини конфліктів
- •Типологія конфліктів
- •Попередження та розв'язання конфліктів
- •Методологічні прийоми дослідженя конфліктів
- •Предмет, об'єкт та історія розвитку етносоціології
- •Соціобіологічний підхід
- •Еволюційно-історичний підхід
- •Інструментальний підхід
- •Конструктивістський підхід
- •Національно-етнічні процеси та відносини
- •Предмет і об'єкт соціології релігії
- •Становлення соціології релігії як наукової дисципліни
- •Релігія як соціальний інститут, її еволюційні та організаційні форми
- •Статус, предмет і об'єкт соціології освіти
- •Освіта як соціальний інститут. Функції освіти в суспільстві
- •Сфера освіти та її соціологічне вивчення
- •Предмет і об'єкт соціології екології
- •Розвиток соціально-екологічних поглядів. Формування соціології екології як галузі знання
- •Основні категорії соціології екології
- •Соціологія міста: історія розвитку, предмет, основні категорії
- •Урбанізація
- •Урбаністична екологія
- •Урбанізм як спосіб життя
- •Композиційна теорія
- •Теорія субкультури
- •Сучасні теорії урбанізації
- •Урбанізація з погляду колишньої радянської соціології
- •Соціологія села: розвиток, сутність, основні категорії
- •Українське село в координатах соціологічного погляду
- •Сутність, предмет, об'єкт, функції соціології молоді
- •Основні поняття соціології молоді
- •Молодіжна проблематика у вітчизняній соціології
- •Сутність, основні категорії гендерної соціології
- •Основні положення гендерної соціології
- •Проблема гендерних відмінностей у світовій соціології
- •Соціобіологічна парадигма
- •Структурний функціоналізм
- •Марксистська та неомарксистська концепції
- •Теорія конфлікту
- •Символічний інтеракціонізм
- •Фемінізм: сутність, етапи, напрями
- •Соціологічне дослідження: поняття, функції, види
- •Програма соціологічного дослідження та її компоненти
- •Мета і завдання соціологічного дослідження
- •Теоретична та емпірична інтерпретація понять
- •Вироблення і перевірка робочих гіпотез
- •Розробка стратегічного плану дослідження
- •Розробка методичного плану дослідження
- •Вибірка у соціологічному дослідженні
- •Роль опитувань у зборі первинної соціальної інформації
- •Види опитувань Заочні (анкетні) опитування
- •Метод інтерв'ю
- •Метод експертних оцінок
- •Соціометричне опитування
- •Аналіз документів: поняття, види, особливості застосування
- •Соціологічне спостереження як метод збору первинної соціальної інформації
- •Опис інформації та обчислення узагальнюючих параметрів
- •Коефіцієнт зв'язку між двома ознаками. Кореляційний і регресійний аналіз
- •Методи багатовимірної статистики: факторний і кластерний аналіз
- •Методологічні основи передбачення майбутнього
- •Методи соціологічного прогнозування
- •Методи опитування експертів
- •Методи опитування населення
- •Методи моделювання
- •Логіка складання соціального прогнозу
- •Література по соціології
Метод інтерв'ю
У практиці соціологічних опитувань метод інтерв'ю використовують рідше, ніж анкетування. Це зумовлено передусім дефіцитом спеціально підготовлених інтерв'юерів.
Соціологічне інтерв'ю — метод збору соціальної інформації, що грунтується на вербальній соціально-психологічній взаємодії між інтерв'юером і респондентом з метою одержання даних, які цікавлять дослідника.
Порівняно з анкетуванням інтерв'ю має певні переваги і недоліки. Головна відмінність між ними полягає у формі контакту дослідника та опитуваного. За анкетування їх спілкування опосередковується текстом; питання, вміщені в анкеті, респондент інтерпретує самостійно, фіксуючи відповіді в анкеті. Під час інтерв'ю контакт між дослідником і респондентом здійснюється за допомогою інтерв'юера, який ставить запитання, передбачені дослідженням, організовує і спрямовує бесіду з кожною окремою людиною, фіксує одержані відповіді згідно з інструкцією.
Для одержання одного й того самого обсягу інформації при використанні методу інтерв'ю дослідник витрачає більше часу і засобів, ніж при анкетуванні. Додаткових витрат вимагають підбір і навчання інтерв'юерів, контроль за якістю їх роботи. Водночас розширюються можливості щодо підвищення надійності зібраних даних за рахунок зменшення кількості тих, що уникли опитування, скорочення різноманітних технічних помилок. Участь інтерв'юера дає змогу максимально пристосовувати запитання бланка-інтерв'ю до можливостей респондента. Інтерв'юер може завжди тактовно допомогти респондентові, якщо якесь із запитань видасться незрозумілим.
Якість одержаної під час інтерв'ю інформації залежить від особливостей основних компонентів процесу спілкування: питальника, інтерв'юера, респондента, обставин інтерв'ю. Інтерв'ю найчастіше проводять за місцем роботи, занять і за місцем проживання. Перший варіант доцільніший при дослідженні виробничих або навчальних колективів, коли предмет дослідження пов'язаний з їх діяльністю. Інтерв'ю за місцем проживання ефективніше, якщо предмет опитування стосується проблем, про які зручніше вести мову в неофіційній обстановці (політика, відпочинок, побут). Незалежно від місця проведення інтерв'ю, слід подбати про усунення або хоча б зниження тиску «третіх» осіб, присутність яких впливає на психологічний контекст інтерв'ю і може спричинити деформацію змісту відповідей респондента.
За технікою проведення розрізняють вільне, формалізоване (стандартизоване) і напівстандартизоване інтерв'ю.
Вільне інтерв'ю — тривала бесіда за загальною програмою без чіткої деталізації запитань.
За формалізованого (стандартизованого) інтерв'ю спілкування інтерв'юера і респондента регламентовано детально розробленим питальником та інструкцією інтерв'юера, який зобов'язаний точно дотримуватись сформульованих запитань та їх послідовності. У стандартизованому інтерв'ю, як правило, переважають закриті запитання. Напівстандартизоване інтерв'ю поєднує в собі особливості двох попередніх видів.
За процедурою проведення інтерв'ю класифікують на: панельне — багаторазове інтерв'ю одних і тих самих респондентів з одних і тих самих питань через певні проміжки часу; групове — запланована бесіда, у процесі якої дослідник прагне започаткувати дискусію в групі; клінічне інтерв'ю — довготривала, глибока бесіда, мета якої одержати інформацію про внутрішні спонуки, мотиви, схильності респондентів; фокусоване інтерв'ю — короткочасна бесіда, мета якої в отриманні інформації про конкретну проблему, процес чи явище, про реакції суб'єкта на задану дію.
За типом респондентів інтерв'ю бувають: з відповідальною особою, з експертом, з рядовим респондентом. В останні роки інтенсивно використовують телефонне інтерв'ю, яке дає змогу оперативно зібрати інформацію про певний процес. Воно може бути тільки короткотривалим і тільки щодо осіб, які мають телефон, тому не вважається репрезентативним. Головною фігурою інтерв'ю, його найактивнішим суб'єктом завжди є інтерв'юер, від особистості якого багато в чому залежать достовірність і надійність одержаної інформації. Він повинен бути ерудованим, товариським, спостережливим, дисциплінованим, морально і фізично витривалим, добре знати тему і техніку ведення інтерв'ю.
Одна з основних умов, які впливають на достовірність і надійність інформації, — наявність якісного питальника і дотримання правил його застосування.
Питальник — документ, в якому сформульовані й тематично згруповані питання, передбачено місце для записів відповідей на них.
До питальників додають так звані протоколи інтерв'юера, які містять основні відомості про процес інтерв'ю. На інтерв'ю впливають місце, конкретні обставини, тривалість його проведення, (найчастіше респондент погоджується на короткотривале інтерв'ю). Метод інтерв'ю дає змогу одержати глибинну інформацію про думки, погляди, мотиви, уявлення респондентів. Суттєвою його особливістю є здебільшого зацікавленість респондента опитуванням, яка забезпечується особистим контактом учасників інтерв'ю.
Однак організація і проведення інтерв'ю наштовхуються на певні труднощі, пов'язані з пошуком психологічного контакту з респондентом; значними матеріальними й часовими затратами; трудомісткістю підготовки інтерв'юерів; забезпеченням анонімності інтерв'ю. Особливості інтерв'ю зумовили його широке використання в проблемних дослідженнях, при вивченні громадської думки, телефонних, контрольних, вибіркових та експертних опитуваннях.