Висновки

Із результатів досліджень, що наведені вище, випливає те, що переважна більшість транспортних правопорушень має спільні ознаки: єдиний родовий об’єкт; багато загального в ознаках об’єктивної і суб’єктивної сторін; всі вони вчиняються як результат взаємодії людини з транспортним засобом. Є певна схожість причин і умов, що викликають аналогічні види транспортних правопорушень.

Важливим є те, що окремі види діяльності в галузі транспорту підлягають ліцензуванню. На нашу думку, це сприяє більш високому рівню безпеки та належному контролю.

Адміністративні проступки на транспорті за кількістю протиправних проявів є найбільш розповсюдженими серед всіх інших адміністративних правопорушень. Тільки за порушення правил дорожнього руху щорічно в Україні притягається до відповідальності близько 9 млн правопорушників.

Особливістю застосування інституту адміністративної відповідальності в транспортній сфері є те, що диспозиції багатьох правових норм, як і в кримінальному праві є бланкетними, тому при їх застосуванні необхідно звертатися до різних положень та джерел технічного характеру, до змісту окремих технічних норм, які встановлюють правила експлуатації та користування тими чи іншими видами транспорту. Інколи в цій сфері діють і змішані, так звані техніко-юридичні норми.

У процесі кодифікації адміністративного законодавства було відпрацьовано чітку систему транспортних проступків, відповідальність за які передбачена у главі десятій Кодексу України про адміністративні правопорушення. 

Для того, щоб вирішити питання кримінальної відповідальності за злочин у сфері транспорту, необхідно звернутися до їх кваліфікації. Адже без правильної кваліфікації діяння, неможливо застосувати справедливу міру покарання. Перелік ознак діяння, які враховуються при кваліфікації, обмежений законом, рамками складу злочину. Проте за межами складу злочину є чимало інших ознак, обставин, які мають кримінально-правове значення – соціальна характеристика особи – суб’єкта злочину, склад його сім’ї, стан здоров’я, професія, певні обставини вчинення злочинного діяння. Тобто суб’єктивна сторона складу злочину повинна враховувати їх. При вирішенні питання щодо кримінальної відповідальності за вчинений злочин необхідно враховувати і технічний аспект, тобто об’єктивна сторона злочину, у зв’язку причин і причинно-наслідкових зв’язків між діями водія по управлінню транспортним засобом і наставшим фактом ДТП.

Необхідно вирішити питання стосовно правильної кваліфікації злочинів, що мають міжнародний характер, оскільки їх суспільна небезпечність більша, так як вона посягає не тільки на економіку України, але й на рівень життя інших країн. Тому при кваліфікації таких злочинів потрібно враховувати дуже багато факторів.

Цивільно-правові делікти на транспорті мають специфічний об’єкт посягання – майнові відносини і виражаються в порушенні або невиконанні транспортних зобов’язань. Основна мета даного виду юридичної відповідальності – це компенсація майнової шкоди.

Важливе значення у контексті даної курсової роботи має і вивчення досвіду зарубіжних країн, оскільки це є однією з умов вдосконалення національного законодавства.