11.2. Роль процесу відображення у процесі формування свідомості.

Згідно концепції відображення, свідомість є властивістю високоорганізованої матерії - головного мозку людини. Виникнувши в результаті тривалої еволюції живого, мозок людини є вінцем біологічної еволюції, замикаючи на собі всю інформаційно-енергетичну систему організму, контролюючи та регулюючи його життєдіяльність.

Матерія на всіх рівнях своєї організації володіє властивістю відображення, яка розвивається в процесі її еволюції, стаючи все більш складним і багатоякісним. Відображення – загальна властивість матерії, здатність одних матеріальних явищ, предметів та процесів відтворювати в своїй структури інші матеріальні явища, предмети та процеси, взаємодіючи з ними.

Еволюція матерії виступає як еволюція форм відображення – від відображення в неживій природі до відображення в органічній природі та суспільному житті. Ускладнення форм відображення пов'язане із здатністю матеріальних систем до самоорганізації і саморозвитку. Таким чином, відображення дозволяє поєднати неживу матерію, що не відчуває, з живою.

Суттєвою особливістю відображення на рівні живого є її інформаційна природа. Відображення як результат взаємодії об'єктів не припиняється після завершення цього процесу, а продовжує існувати в об'єкті, що відображає, як слід, відбиток явища, з яким відбувалась взаємодія. Зміст цього відображення і називається інформація. Якщо у неживій природі відображення не пов’язане в власною активністю тіла, що відображає (сліди, відбитки, реакції тощо), то на рівні живого інформаційне відображення дозволяє говорити про здатність на основі відображення активно діяти з метою пристосування до умов навколишнього середовища, а на рівні соціального відображення, людської діяльності – перетворювати саме навколишнє середовище згідно власних потреб.

Так, якщо мінерал виявляє лише здатність акумулювати в собі зміни зовнішнього середовища, то рослина куди динамічніше і активніше відображає зовнішню різноманітність. Вона активно тягнеться до сонця, використовує інформацію, що з'являється у зв'язку з цим, для динамічнішої мобілізації своїх ресурсів в процесі фотосинтезу і, зрештою, для саморозвитку.

Ця зростаюча інтенсивність і багатство інформаційних зв'язків формує у живого здатність до інтенсивнішого зростання і розширеного самовідтворення властивостей, формування нових ознак, їх кодування і передачі. Найбільш простій рівень відображення, властивий живій матерії, виявляється у формі подразнення. Подразнення - здатність організму до реакцій у відповідь на дію. Дана форма відображення не пасивно сприймає інформацію, а активно співвідносить результат реакції з потребами організму, і наявна у рослин, тварин, людей. Подальша еволюція відображення у формі чутливості та психіки пов’язується з виникненням нервової системи. Вже на рівні відносно простих організмів нервова система істотно розширює можливості відображення, дозволяє фіксувати різноманітність середовища в індивідуальній «пам'яті» організму і використовувати це в достатньо складних пристосовних реакціях на зміни середовища. З виникненням особливого центру нервової системи - мозку, інформаційний об'єм відображення виходить на новий якісний рівень. Вже у хребетних виникає сприйняття, з'являється індивідуальна поведінка, заснована на індивідуальному досвіді, на умовних рефлексах, на відміну від інтуїтивної поведінки, заснованої на безумовних рефлексах. Формується складна психічна форма відображення, доступна високоорганізованим ссавцям. Психічна форма відображення характеризується не тільки значно більшою різноманітністю відображення явищ, але і активнішою «присутністю» в процесі відображення того, хто відображає. Тут істотно зростає вибірковість відображення, концентрація і вибір об'єкту відображення, його окремих властивостей і ознак. Тобто, відображення стає більш довільним та менш пов’язаним з потребами виживання та пристосування.

Свідомість же являє собою вищий рівень відображення, пов'язаний з якісно новим рівнем організації матеріального світу - суспільством, соціальною формою буття.

Таким чином, можна констатувати, що свідомість формується в результаті природно-історичної еволюції матерії та її загальної, атрибутивної властивості - відображення. В процесі еволюційного розвитку матерія, все більше ускладнюючись в своїй структурній організації, породжує такий субстрат, як мозок. Поза мозком, здатним виробляти інформацію не тільки для пристосування до дійсності, але і до її перетворення, свідомість не виникає.

Для появи свідомості повинні були сформуватися біологічні передумови:

1) складна психічна діяльність тварин, пов'язана з функціонуванням ЦНС і головним мозком;

2) зачатки предметної діяльності, інстинктивна праця людиноподібних предків, що зажадала звільнити передні кінцівки у поєднанні з прямоходінням;

3) стадна форма проживання тварин і виникнення звукової сигналізації для передачі інформації, поява передумов для виникнення мови.

Однак лише початок виготовлення людиною знарядь праці уможливив появу свідомості. Це досягнення призвело до двох фундаментальних наслідків:

1. Прямоходіння впливає на фізіологічний розвиток - перерозподіляються ролі кінцівок, оновлюється принцип кровообігу, створюються біологічно сприятливі умови для активізації діяльності мозку та його розвитку (тому і збільшується його об’єм).

2. Процес виготовлення знарядь праці вимагав повторюваних дій та накопичення і передачу досвіду по їх виготовлення. Логіка практичних дій, що все ускладнюються, поступово закріплюється в логіці мислення, тренуючи і розвиваючи мозок, розширюючи інформаційні можливості. Виникає та розвивається друга сигнальна система - мова.