Розділ іі. Основні галузі філософського знання.

Тема 8. Онтологія.

8.1. Поняття онтології. Проблема субстанції.

8.2. Буття як філософська категорія. Основні форми буття.

8.3. Рух як атрибут буття. Рух та розвиток.

8.4. Проблема детермінізму в філософії.

8.5. Простір і час як форми буття.

8.1.Поняття онтології. Проблема субстанції.

Однією з основних галузей філософського знання виступає онтологія (з гр. «онтос» - суще, «логос» - слово, закон, вчення). Тобто, онтологія – галузь філософського знання, що досліджує найзагальніші проблеми буття. Ще давні замислювались над питанням: чому існує дещо, а не ніщо? Що значить існувати? Яким є буття, який його характер?

Проблематика буття у філософії концентрується навколо проблеми, яку поставив Платон – знайти за різноманіттям світу певний сталий елемент, першооснову, з якої можна пояснити все. Такий першоелемент називається субстанція. В ході постановки та вирішення проблеми субстанції сформувалось ряд онтологічних позицій, які можна класифікувати в залежності від відповіді на два питання: 1. Яка природа субстанції – матеріальна чи ідеальна. 2. Чиє субстанція єдиною?

1.1.1.Ідеалізм – субстанція є духовне, ідеальне, надприродне начало, з якого виходить буття матеріального світу (Ідея Платона, Бог середньовічної філософії, Абсолютна Ідея Гегеля, Воля Шопенгауера). Різновиди ідеалізму: об’єктивний ідеалізм – ідеальне начало передує індивідуальному її прояву і не залежить від нього (філософія Платона та Гегеля); суб’єктивний ідеалізм – першооснова буття лежить в індивідуальній свідомості суб’єкта (філософські системи Берклі, Фіхте).

1.2. Матеріалізм – субстанція має природне начало, вона незнищенна, вічна, нестворена – матерія (досократики, французький матеріалізм, марксизм).

2. 2.1. Монізм – субстанція єдина (Платон, Гегель, марксизм); дуалізм – існує дві субстанції – духовна і матеріальна (Декарт); плюралізм – субстанцій є велика кількість (атомісти, монадологія Лейбніца).

Сучасна онтологія, спираючись на дані науки, схиляється до матеріалістичного вирішення проблеми субстанції.

8.2. Буття як філософська категорія. Основні форми буття.

Категорія буття є найзагальнішою категорією філософії і охоплює собою суще у всіх його проявах, властивостях і можливостях. В цьому контексті перед онтологією стоїть завдання виявити та описати основні форми буття в усіх їх різноманітті.

Форми буття:

 Буття речей, процесів, станів природи (в тому числі й «другої природи» - культури). Це рівень буття пов'язаний з поняттями «світ», «реальність», «природа». Природа – об’єктивно, незалежно існуюча від людини сфера буття, яку вона опредметнює в процесі творчо-практичної діяльності. Реальність – це пізнана людиною природа, яка базується на ряді очевидних для людини положень – незаперечно існую Я, навколишній світ та інші люди в ньому. Світ – більш загальне поняття, ніж реальність та природа, оскільки охоплює буття в абстрактному вимірі та піддається суб’єктивній оцінці, до якого входить як реальне, так і ідеальне, як дійсне, так і можливе. «Друга» ж природа – це результат діяльності людини з перетворення природи першої згідно власних потреб, вона напряму пов’язана з людиною.

 Буття людини. Це унікальна форма буття, оскільки людина – єдина істота, для якої буття (в тому числі, власне) є проблемою. Людина володіє дистанцією по відношенню до себе та навколишнього світу, що і робить можливим запитування про буття. З одного боку, людина вкорінена в буття – передусім, тілом. З іншого боку, вона володіє здатністю виходити за рамки індивідуального тілесного існування. Тому для філософії важливим питанням завжди було співвідношення тілесного та психічного. На сьогодні ці два елементи не розділяються, а сприймаються як єдине ціле, включене в більше складну структуру взаємодії організму та середовища.

 Буття соціального (індивідуальне та суспільне буття). Людське буття неможливе поза соціальною її формою, адже умова існування окремої людини – існування в середовищі інших людей. Саме в суспільстві людина формується як індивідуальна істота та як включений в певний суспільно-історичний контекст елемент соціальної системи (родовий вимір людського буття).

 Буття ідеального (духовного). Запитування про буття робить можливим не просто дослідження буття як такого, яким воно є, а його перетворення, тобто, втілення в дійсність образу буття, яким воно має бути.

Усі ці форми тісно пов’язані між собою, визначають одна одну та не можуть існувати окремо.