Практична частина

У процесі вивчення спецкурсу «Основи фахової майстерності викладачів мистецьких дисциплін» за модульною системою частина навчально-методичного матеріалу була опрацьована магістрами самостійно.

Перевірку знань засвоєння теоретичного матеріалу, котрий був виділеним для самостійного вивчення ми рекомендуємо проводити на практичних заняттях за такою схемою:

а) з'ясування сутності та особливостей означеного феномена;

б) наведення прикладів вправ, котрі допомагають аналізувати музично-педагогічні завдання;

в) рекомендація практичних вправ для кращого засвоєння теоретичного матеріалу.

Розглянемо деякі аспекти застосування цієї схеми на прикладі практичного заняття на тему: «Розвиток творчої уяви як необхідного компонента професійної майстерності викладачів мистецьких дисциплін». Метою цього заняття є сприйняття значення творчої уяви для навчально-виховної діяльності викладачів та оволодіння вправами для розвитку цього феномена у практичній діяльності. План заняття включає: повторення основних положень теми; засвоєння вправ на розвиток творчої уяви учнів; оволодіння методами керівництва розвитком уяви учнів та попередження помилок відтворення.

Працюючи за визначеною схемою, насамперед, необхідно з'ясувати сутність та особливості вияву творчої уяви, окреслити її значення в діяльності вчителя. У процесі цієї роботи слід визначити різновиди уяви та значення цього феномена для пізнавальної діяльності майбутніх учителів.

У процесі підготовки до теоретичної співбесіди - магістрам слід повторити психолого-педагогічний матеріал за цією темою, звертаючи особливу увагу на роль уяви в мистецькій діяльності.

Отже, уява - це процес створення людиною на основі його досвіду образів та об'єктів, котрі він безпосередньо не сприймає та не сприймав. Образи уяви бувають чотирьох різновидів:

• уявлення того, що існує в дійсності, але чого людина раніше не сприймала;

• уявлення історичного минулого;

• уявлення того, що буде у майбутньому;

• уявлення нереальних образів, яких не було в дійсності. Уявлення та фантазія є специфічно пізнавальними процесами, котрі

виникають з потреб людської діяльності. У трудовій діяльності сформувалась потреба людини наперед уявляти результати своїх дій та засоби їх досягнення. В основі діяльності уяви лежить випереджуюче віддзеркалення дійсності, котре втілюється у конкретну форму. Отже уява орієнтує людину в процесі діяльності - створює психічну модель кінцевого та проміжних продуктів праці.

Образи уяви завжди будуються з переосмисленого матеріалу сприйнятого у минулому. Людина створює образи об'єктів, які вона безпосередньо не сприймала, користуючись матеріалом своїх відчуттів, сприйнятгя, уявлень, пам'яті. Студент, котрому подумки необхідно створити, наприклад, образ пустелі, якої ніколи не бачив, спирається на минулий досвід: йому добре відомо, що таке пісок, він спостерігав рівну місцевість чи чахлий чагарник, верблюда, змію та ящірку бачив у зоопарку, в кіно чи на картині. Чим багатший досвід особистості, тим багатшою, точнішою та повнішою буде ії фантазія.

Розглядаючи види уяви (активну та пасивну, свідому та мимовільну) студентам слід особливо виокремити відтворюючу та творчу уяву.

Відтворююча уява має в своїй основі створення образів відповідно до їх опису, креслення, малюнка, схеми, музичними знаками. У навчанні цей вид уяви відіграє особливо важливу роль.

Творча уява передбачає самостійне створення нових образів, які реалізуються в оригінальних та цінних продуктах діяльності. Воно виступає невід'ємною частиною технічної, художньої й будь-якої іншої, у тому числі музично-педагогічної творчості. З цього випливає провідне значення уяви для пізнавальної діяльності студентів.

У процесі засвоєння знань магістрам часто необхідно мати уявлення про образи, яких не було у їхньому минулому досвіді. Так, процес виконання художньо-музичного твору вимагає живого конкретного уявлення про його героїв, їхні дії, вчинки, внутрішні переживання. На основі словесного опису педагога та художніх ілюстрацій їм необхідно відтворити художньо-музичні образи. Магістрів необхідно підготувати до такої роботи з учнями, у процесі якої їх творча уява б проявлялася у різновидах творчих робіт (імпровізаційні вправи, творчі завдання, малюнки, конструкції, моделі, експерименти). У навчальній діяльності, як і в житті, завжди має місце єдність творчої та репродуктивної уяви, їхні взаємні переходи. Творча уява завжди спирається на репродуктивну, а репродуктивна містить елементи творчості.

Продукти уяви часто об'єктивуються у словесній формі. Засвоюючи навчально-методичний матеріал, виражений у словесній формі, учень повинен правильно уявити собі те, про що йде мова. Для цього важливо мати достатній запас життєвого досвіду, з елементів якого будуються нові образи, уміння розуміти описи, знати прямі та переносні значення слів. Щоб створити в учнів правильні уявлення про новий навчальний матеріал, вчителю потрібно вміти говорити виразно, яскраво, образно, щоб учні ніби «бачили» та «чули» те, про що йде мова. З цією ж метою важливо доповнювати словесну інформацію наочністю: виконанням вправ з пластичного інтонування, музично-ритмічних рухів, сприйманням художньо-музичних творів, доповненням викладення матеріалу репродукціями картин, фотографіями, малюнками, кресленнями, схемами та ін.. Опора на наочність завжди допомагає роботі репродуктивної уяви, відтворений образ стає більш точним, більшою мірою відтворює реальну дійсність. Слово вчителя у поєднанні з наочністю спрямовує діяльність уяви школяра, полегшує створення образів уяви, їхній аналіз та закріплення у пам'яті.

Уява необхідна майбутньому вчителю. Аналіз типових педагогічних ситуацій, проектування способів дій у цих ситуаціях вимагають перетворення та синтезування знань, тобто вимагають уяви.

Ф.П. Гоноболін серед професійно-особистісних особливостей вчителя виокремив здатність до творчої роботи, здібність передбачати результати своєї роботи, здатність розуміти учня. Розвиток усіх цих професійно-значимих якостей учителя неможливий без уяви.

Учителю важливо не лише уявити те, про що він буде розповідати учням, але й уявити педагогічну ситуацію й себе в ній, уявити свої дії у передбачуваних умовах і те, як Його бачать та оцінюють учні. Щоб визначити свою поведінку на уроці, вибрати найбільш ефективний тип уроку чи поурочного заняття й розробити його структуру, потрібно уміти уявити собі рівень складності матеріалу, рівень сформованості знань та умінь учнів та їхнє ставлення до даного навчального предмету.

Уява необхідна вчителю також для встановлення зворотного зв'язку з учнями, щоб уявити, як учні засвоюють матеріал, які думки та почуття у них при цьому виникають, тобто уявити внутрішній світ учнів. Учитель повинен уміти передбачити результат своїх виховних дій, вибрати найбільш дієвий спосіб впливу на на учнів з тим, щоб досягти бажаного результату. А.С.Макаренко писав, що важливо уявити собі сьогоднішню дитину, якою вона стане в майбутньому, тобто уява необхідна для проектування особистості, для визначення перспективних ліній її розвитку, без чого навчально-виховна робота не може бути цілеспрямованою.

Праця вчителя може бути і повинна бути творчою, якщо вчитель працює не за шаблоном, а постійно шукає щось нове, розробляє нові оригінальні методи навчання та виховання. К.С.Станіславський писав, що уява є найближчим помічником у творчій роботі, важелем, котрий переводить людину з щоденної дійсності в інші умови, незнайомі, не існуючі зараз, але котрі в принципі можуть існувати в реальному житті. Багато положень театральної педагогіки, розроблені К.С.Станіславським, мають безпосередній вихід у творчу педагогічну діяльність учителя. Він підкреслював, що для розвитку уяви особливо важливого значення набувають «магічні» «якщо б» та «пропоновані обставини». «Якщо б», -писав він, - завжди починає творчість, «пропоновані обставини» розвивають його. Через «якщо б» створюються внутрішні та зовнішні дії.

Уміння уявити те чого у даний момент немає, К.С. Станіславський назвав «баченнями внутрішнього зору», ці внутрішні образи-бачення є ілюстрованими пропонованими обставинами. Для стимулювання діяльності уяви дуже важливими є питання: хто, де, коли, для чого, як. Подібні питання стимулюють бездіяльну уяву як учителя, так і учнів.

Уява розвивається в процесі діяльності в зв"язку з вирішенням різних навчально-методичних завдань. З цією ж метою у циклі мистецьких дисциплін використовуються й спеціальні вправи, розраховані на учнів загальноосвітніх шкіл, наприклад:

Вправа 1. Продивіться репродукції малюнків X. Бідструпа «Казка», «Дитяча книга», відтворіть їх зміст та поясніть їхні назви.

Вправа 2. Проаналізуйте фрагмент тексту художнього твору, виокремить ті слова, котрі можуть бути незрозумілими для учнів й викликати помилки у відтворенні. Поясніть значення цих слів так, щоб викликати у школярів яскраві уявлення.

Вправа 3. Продивіться репродукції невідомих картин та дайте їм назву, пояснивши її. Складіть за 10 хвилин з поданих нижче слів зв'язну

розповідь (ключ, капелюх, човен, сторож, кабінет, дорога, дощ). У якості

критеріїв оцінки розповіді використовуйте наступні показники: завершеність розповіді, яскравість та оригінальність образів, незвичні повороти сюжету, неочікувану розв'язку.

Вправа 4. Продовжіть незакінчені тексти:

• Якщо б я був учителем і вперше зустрівся зі своїм класом, я б ...

- Якщо б я був вихователем і мені потрібно було б організувати вільний час, я б ...

Критерії оцінки ті ж, що і в попередній вправі.

Вправа 5. «Малюємо картину». Один з учасників гри називає деталь картини, виражаючи її іменником в називному відмінку. Інший - повторює слово й додає своє, третій повторює попередні слова та додає своє, ніби домальовуючи картину. Слова потрібно відтворювати в тому порядку, в якому їх виголошували, що вимагає образного бачення того, про що йде мова. Перемагає той, хто зміг відтворити найбільшу кількість слів, не порушивши їх послідовності й не пропустивши жодного, тобто повністю відтворив деталі «картини».

Вправа 6. Розповідь «ланцюжком». Ви починаєте розповідь, інший продовжує його за принципом ланцюжка. Той, хто порушить послідовність розповіді вибуває з гри. Перемагає той, хто має яскраву уяву, ніби бачить те, про що йде мова і саме тому може логічно продовжити розповідь.

Мікровикладяння. Проаналізувати текст художнього твору (за фахом магістра), визначити труднощі відтворення учнями даного матеріалу. Перетворити текст у доступну для учнів образну форму та викласти його перед класом.

Критерії оцінки виконання завдання:

- уміння виділити слова, образне відтворення яких найбільш складне для школяра;

-уміння враховувати вікові особливості учнів, пов'язувати нові образи з їхнім життєвим досвідом;

- правильність відтворення образів з їх життєвим доснідом;

- правильність відтворення образів, їх відповідність до опису;

- уміння бачити те, що розповідаєш;

• - емоційність викладення матеріалу, його виразність, уміння викликати в учнів зорові, слухові та інші образи.

Післямова

Кардинальні зміни у суспільній свідомості людства, котрі спостерігаються за останні роки у різних регіонах України передбачають суттєве реформування системи професійної підготовки фахівців, загалом, та спеціалістів педагогічного профілю, зокрема. Особливо це стосується викладачів мистецьких дисциплін, котрим необхідна висока загальна й художньо-педагогічна культура, глибокі знання, вміння та навички у галузі мистецтва.

Враховуючи різноманітну підготовку магістрів за кваліфікаційною (викладачі методики музичного виховання, хореографії, образотворчого мистецтва; викладачі вокалу, хорового диригування, теорії та історії музики, музичного інструменту; організатори та ведучі дитячої філармонії), складно узагальнити методи їх підготовки до практичної діяльності. Адже жоден викладач вищого навчального закладу не може дати майбутньому вчителю готових рекомендацій щодо вирішення багато профільних проблем художньо-естетичного виховання, врахувати різноманітні варіанти педагогічних ситуацій, котрі виникають на уроці чи у позакласній роботі.

Тому спецкурс «Основи фахової майстерності викладачів мистецьких дисциплін» спрямований, в основному, на розвиток художньо-педагогічного мислення магістрів, орієнтованого на виховний процес, оволодіння глибокими знаннями теоретико-методологічного спрямування. Важливим для практичної діяльності магістрів є матеріал, котрий розкриває проблему акмеологічного зростання особистості вчителя, процеси свідомого та безсвідомого сприймання, які щільно пов'язані з його типологічними особливостями, розвиток інтуїції, відчуття, фантазії, уяви, уявлення, емпатії, рефлексії та ін.. Особливого значення для викладача мистецьких дисциплін набуває творча діяльність, скерована на широке застосування імпровізаційних завдань, використання різноманітних форм творчої взаємодії з учнями, тощо.