Тема 8. Аналіз довгострокових активів підприємства
8.1. Аналіз забезпеченості підприємства основними засобами.
8.2. Аналіз інтенсивності й ефективності використання основних засобів.
8.3. Аналіз використання виробничої потужності підприємства.
8.4. Аналіз використання технологічного обладнання.
8.5. Резерви збільшення випуску продукції, фондовіддачі і рентабельності фондів.
8.1. Аналіз забезпеченості підприємства основними засобами
Одним із найважливіших факторів збільшення обсягу виробництва продукції на промислових підприємствах є забезпеченість їх основними засобами в необхідній кількості та асортименті і повніше й ефективніше їх використання.
Завдання аналізу:
- визначити забезпеченість підприємства та його структурних підрозділів основними засобами і рівень використання їх за узагальнюючими й окремими показниками;
- встановити причини зміни їхнього рівня;
- розрахувати вплив використання основних засобів на обсяг виробництва продукції та інші показники;
- вивчити ступінь використання виробничої потужності підприємства й обладнання;
- виявити резерви підвищення інтенсивності й ефективності використання основних засобів.
Джерела даних для аналізу: бізнес-план підприємства, план технічного розвитку, форма № 1 „Баланс”, форма № 2 „Звіт про фінансові результати”, форма № 5 „Примітки до річної фінансової звітності”, розділ 2 „Основні засоби”, форма „ 11-ОЗ „Звіт про наявність і рух основних засобів, амортизацію (знос)”, форма № 2-кб (потужності) „Звіт про введення в дію основних фондів, будівель, споруд та потужностей”, дані про переоцінку основних засобів, інвентарні картки обліку основних засобів, проектно-кошторисна, технічна документація тощо.
Аналіз зазвичай починається з вивчення наявності основних засобів, їхньої динаміки та структури (табл. 8.1). Основні засоби підприємства поділяються на промислово-виробничі і непромислові, а також на засоби невиробничого призначення. Виробничу потужність підприємства визначають промислово-виробничі засоби. Крім того, прийнято виділяти активну частину (робочі машини і обладнання) і пасивну частину основних засобів, а також окремі підгрупи відповідно до їхнього функціонального призначення (споруди виробничого призначення, склади, робочі і силові машини, обладнання, вимірювальні прилади і пристрої, транспортні засоби тощо). Така деталізація необхідна для виявлення резервів підвищення ефективності використання основних засобів на основі оптимізації їхньої структури. Великий інтерес при цьому становить співвідношення активної і пасивної частин, силових і робочих машин, оскільки від їхнього оптимального поєднання багато в чому залежать фондовіддача, рентабельність і фінансовий стан підприємства.
Велике значення має аналіз руху і технічного стану основних засобів, який проводиться за даними бухгалтерської звітності (форма № 5). Для цього розраховують такі показники:
- коефіцієнт оновлення (Конов), що характеризує частку нових основних засобів у загальній вартості їх на кінець року:
,
- термін оновлення основних засобів:
коефіцієнт вибуття (Кв):
,
коефіцієнт приросту (Кпр):
,
коефіцієнт зносу (Кзн):
коефіцієнт придатності (Кпридат):
Перевіряють виконання плану впровадження нової техніки, введення в дію нових об’єктів, ремонту основних засобів Визначають частку прогресивного обладнання в його загальній кількості та в кожній групі обладнання, а також частку автоматизованого обладнання.
Для характеристики вікового складу і морального зносу фонди групуються за тривалістю експлуатації (до 5; 5-10; 10-20 і більше 20 років), розраховують середній вік обладнання.
Забезпеченість підприємства окремими видами машин, механізмів, обладнання, приміщеннями встановлюють порівнянням фактичної наявності їх з плановою потребою, необхідною для виконання плану випуску продукції.
Узагальнюючими показниками, що характеризують рівень забезпеченості підприємства основними засобами виробництва (ОЗВ), є фондоозброєність і технічна озброєність праці.
Показник загальної фондоозброєності праці розраховують за відношенням середньорічної вартості промислово-виробничих основних засобів до середньооблікової чисельності робітників у найбільшу зміну (мається на увазі, що робітники, зайняті в інших змінах, використовують ті самі засоби праці).
Рівень технічної озброєності праці визначають за відношенням вартості виробничого обладнання до середньооблікового числа робітників у найбільшу зміну. Темпи його зростання зіставляються з темпами зростання продуктивності праці. Бажано, щоб темпи зростання продуктивності праці випереджали темпи зростання технічної озброєності праці. У протилежному разі відбувається зниження фондовіддачі.