Тема 1. Предмет, об’єкт і завдання економічного аналізу

1. 1. Предмет економічного аналізу та його роль в умовах ринкової економіки

1.2. Основні поняття, об’єкт і завдання економічного аналізу

1.3. Зміст економічного аналізу

1.4. Історія становлення, проблеми і перспективи розвитку економічного аналізу

1. 1. Предмет економічного аналізу та його роль в умовах ринкової економіки

В умовах ринкової економіки зростає роль управлінських рішень, від виваженості яких залежить ефективність діяльності підприємства, його конкурентноздатність тощо. Оптимальність таких рішень залежить у значній мірі від використання при їх формуванні, виборі, впроваджені та контролі за впровадженням економічного аналізу. На результатах економічного аналізу повинні базуватись як стратегічні управлінські рішення – спрямовані на перспективу, так і тактичні, які полягають з оперативному управлінні підприємством.

Під аналізом у широкому змісті слова розуміють спосіб пізнання процесів і явищ, заснований на поділі їх на складові частини і вивченні цих частин у їхньому взаємозв’язку.

Відповідно, економічний аналіз – це комплексне, системне дослідження економічних явищ і процесів, факторів і причин, що їх обумовлюють; об’єктивна оцінка, діагностика і пошук резервів і можливостей їх мобілізації у поточному і перспективному періодах.

Економічний аналіз вивчає діяльність підприємств і його структурних підрозділів у тісному взаємозв’язку з розвитком техніки і технології з метою оцінки результатів господарської діяльності і виявлення резервів. Отже, предметом економічного аналізу є

- господарська діяльність підприємства;

- господарські процеси і явища;

- причинно-наслідкові зв’язки економічних явищ та процесів.

Важливо, що наявні методи аналізу дають змогу вивчати роботу не лише підприємств, але й окремих галузей та регіонів, господарства країни загалом.

Наявність приватної власності, конкуренції та свободи вибору – основні відмінні риси ринкової економіки від адміністративної, поряд із іншими визначають цільову спрямованість економічного аналізу, його зміст та завдання.

1.2. Об’єкт, завдання та основні категорії економічного аналізу

Предмет економічного аналізу розкривається через його об’єкти – складові діяльності підприємства, якими є: забезпеченість виробничими і фінансовими ресурсами, характер їх використання, виробництво і реалізація продукції, її собівартість фінансові результати роботи, фінансовий стан підприємства та інвестиційна діяльність.

Зміст економічного аналізу як наукової дисципліни випливає насамперед з мети і тих завдань, які він виконує. Мета застосування економічного аналізу може полягати у наступному:

- надання об’єктивної оцінки стану об’єкта і порівняння її з плановими показниками (минулими, середньо галузевими тощо);

- виявлення можливостей і шляхів виводу об’єкта з фактичного стану в належний;

- визначення величини і характеру резервів росту ефективності господарювання;

- підготовка матеріалу для вибору оптимальних рішень із оперативного регулювання виробництва і планування подальшої господарської діяльності з врахуванням виявлених резервів.

До найважливіших завдань економічного аналізу відносяться:

- оцінка діяльності підприємства, його виробничих та інших підрозділів, окремих явищ і показників;

- виявлення позитивних і негативних факторів і впливають на роботу підприємств;

- здійснення контролю за ходом виконання плану, а також обґрунтованості і реальності плану;

- пошук і визначення величини внутрішньогосподарських резервів, виявлення невикористаних резервів підвищення якості продукції, збільшення обсягів виробництва і реалізації продукції, а також прискорення обіговості оборотних засобів;

- контроль за впровадженням режиму економії і ефективності виробництва.

Основними категоріями економічного аналізу є ресурси, фактори та резерви.

Ресурс – це

У процесі виробничо-господарської діяльності підприємства використовуються наступні види ресурсів: природні, виробничі, інтелектуальні, фінансові, валютні тощо. У виробничій діяльності задіяні трудові ресурси, основні засоби і предмети праці. Ресурси можуть бути вихідні (природні) та похідні (штучно створені). До останніх належать товарні, інформаційні, фінансові, наукові та інші.

У процесі виробничо-господарської діяльності ресурси починають взаємодіяти один з одним. такі взаємодії мають форму факторів.

Фактор –це рушійна сила будь-якого процесу або явища, який визначає їх характер та результат. Відповідно до простих елементів праці розрізняють трудові та матеріальні фактори.

За місцем дії фактори можуть бути:

- внутрішньогосподарські;

- галузеві;

- регіональні;

- народногосподарські.

Розрізняють також фактори:

- кількісні та якісні;

- інтенсивні та екстенсивні;

- об’єктивні та суб’єктивні;

- загальні та поодинокі;

- основні та другорядні.

Оскільки фактори характеризуються не тільки величиною, але й напрямом дії, то розрізняють також позитивні і негативні фактори.

Резерв – це невикористана можливість (наприклад, зростання обсягів виробництва, покращення якості продукції, підвищення рентабельності тощо); - це також запас ресурсів, який свідомо не витрачається і підтримується на певному рівні як засіб, що забезпечує надійність і безперервність роботи системи.

За місцем утворення резерви поділяють за аналогією до факторів на внутрішньогосподарські, галузеві, регіональні, народногосподарські. За способами виявлення на резерви є явні і приховані, за строками використання поточні і перспективні, -а напрямами мобілізації на базі вдосконалення:

- організації виробництва та праці;

- асортименту та якості продукції;

- техніки і технології виробництва продукції;

- матеріального постачання та збуту продукції;

- організації управління, планування та контролю;

- інших напрямів роботи.